Постанова від 14 червня 2026 р. у справі №520/2119/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 р. Справа № 520/2119/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2026 року (ухвалене суддею Полях Н.А.) в справі № 520/2119/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області , Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, у якому просив суд: визнати протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову у проведенні ОСОБА_1 перерахунку пенсії від 05.12.2025 р. №104850000825; зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України у Київській області перерахувати ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 р. №3723-XII з урахуванням довідок від 23.12.2021 р. №36 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) та від 01.02.2022 р. №8 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, з дня звернення із заявою з 01.02.2022 р.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2026 р. частково задоволено адміністративний позов, а саме: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову у проведенні ОСОБА_1 перерахунку пенсії від 05.12.2025 р. №104850000825 та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 01.02.2022 р. (з дати призначення пенсії) відповідно до Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 р. №3723-XII з урахуванням довідок від 23.12.2021 р. №36 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) та від 01.02.2022 р. №8 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, з урахуванням раніше виплачених сум.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме: Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", Закону України "Про державну службу", Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 , починаючи з 19.03.2019 р. отримує пенсію за вислугою років відповідно до Закону України "Про державну службу" №889-VIII від 10.12.2015 р.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08.03.2023 р. №320/6652/22 зокрема: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області від 03.02.2022 р. про відмову у переведенні на пенсію за віком державного службовця відповідно до Закону Україну "Про державну службу" від 16.12.1993 р. № 3723-ХІІ; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби: період проходження військової служби у Збройних силах СРСР з 30.10.1977 р. по 11.12.1979 р. (2 роки 1 місяць 11 днів); періоди роботи на посадах кореспондента відділу сільського господарства виконуючого обов`язки редактора редакції, завідуючого відділу партійного життя і заступника редактора Переяслав-Хмельницької міськрайгазети "Комуністична партія" з 01.08.1985 р. по 31.01.1993 р. (07 років 5 місяців 5 днів), редактора газети "Вісник "Переяславщини" з 01.02.1993 р. по 28.04.2001 р. (8 років 2 місяці 27 днів); зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області перевести ОСОБА_1 на пенсію державного службовця, починаючи з 01.02.2022 р. (з дати подання заяви) відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723.

На виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 08.03.2023 р. №320/6652/22 Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області переведено ОСОБА_1 на пенсію державного службовця за віком, починаючи з 01.02.2022 р. (з дати подання заяви) відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 р. № 3723.

02.08.2023 р. позивач звернувся з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із вимогою здійснити нарахування пенсії держслужбовця, починаючи з 01.02.2022 р. згідно Довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) №8 від 01.02.2022 р. та Довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) №36 від 23.12.2021 р.

Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області надало позивачу відповідь листом, де зазначено, що до заяви від 01.02.2022 р. позивачем не була додана довідка від 23.12.2021 р. № 36, видана Державною екологічною інспекцією України, про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, тому вона не була врахована при даному перерахунку пенсії. Зазначену довідку надано до заяви від 13.01.2022 р., про що в рішенні суду не зазначено щодо проведення перерахунку пенсії відповідно до документів доданих до заяви від 13.01.2022 р.

19.12.2024 р. позивач повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо свого пенсійного забезпечення.

Листом від 01.01.2025 р. №119-37411/р-02/8-1000/25 відповідач повідомив позивача, що довідка від 23.12.2021 р. № 36 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців підряд перед зверненням за пенсією) до заяви від 01.02.2022 р. не долучалась. Зазначена довідка долучена до заяви про переведення на інший вид пенсії від 13.01.2022 р. № 113, на яку було винесено рішення про відмову. Рішенням суду не зобов`язано провести переведення на інший вид пенсії із застосуванням документів долучених до заяви від 13.01.2022 р.

У січні 2025 р. позивач знову звернувся до пенсійного органу з заявою про перерахунок пенсії з урахуванням довідки №36 від 23.12.2021 р. про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь - які 60 календарних місяців підряд перед зверненням за пенсією), та довідки №8 від 01.02.2022 р. про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), однак отримав відмови.

З урахуванням принципу екстериторіальності заяву позивача про перерахунок пенсії – до призначення у зв`язку з наданими додатковими документами розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області та винесено рішення про відмову у проведенні ОСОБА_1 перерахунку пенсії від 05.12.2025 р. №104850000825 у зв`язку із відсутністю правових підстав.

Позивач не погодився з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 05.12.2025 р. №104850000825 про відмову в перерахунку пенсії, у зв`язку із чим звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 05.12.2025 р. №104850000825 про відмову в перерахунку пенсії позивача з урахуванням довідок від 23.12.2021 р. №36 та 01.02.2022 р. №8 про складові заробітної плати, для призначення пенсії державного службовця.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

До 01.05.2016 р. діяло законодавство у сфері державної служби, яке передбачало право державного службовця на призначення пенсії на умовах, визначених статтею 37 Закону України "Про державну службу" від 19.12.1993 № 3723-VIII (в подальшому - Закон № 3723-VIII).

Статтею 37 Закону № 3723-VIII визначено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Однак, з 01.05.2016 р. набрав чинності Закон України "Про державну службу" № 889-VІІІ від 10.12.2015 (в подальшому - Закон № 889-VІІІ).

У зв`язку з набранням чинності Закону № 889-VІІІ, з 01.05.2016 р. втратив чинність Закон № 3723-VIII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII.

За правилами пункту 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, за наявності в особи станом на 01.05.2016 р. певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, для осіб, які мають не менш 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, статтею 37 Закону № 3723-ХІІ передбачено додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Аналіз зазначених норм законодавства дає підстави для висновку, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ після 01.05.2016 р. є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Пунктом 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 (в подальшому – Порядок № 622) (в редакції до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України № 823 від 12.07.2024) пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. При цьому:

посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби);

розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні;

у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 р., а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 р. на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 р. як за повний місяць;

матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.

За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п`ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 р., за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.

Згідно з пунктом 5 Порядку № 622, форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики.

Постановою Правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 р. №1-3 "Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям", зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08.02.2017 р. за №180/30048, затверджено форми довідок про заробітну плату для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII "Про державну службу" пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 р. № 3723-XII "Про державну службу", що додаються: форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років); форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією); форму довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.

Судовим розглядом встановлено, що позивач для перерахунку пенсії державного службовця звернувся до Пенсійного фонду України в Харківській області заяву про перерахунок пенсії - допризначення у зв`язку з наданими додатковими документами від 28.11.2025 р. з урахуванням довідок від 23.12.2021 р. №36 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) та від 01.02.2022 р. №8 про складові заробітної плати.

Проте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області такі довідки про складові заробітної плати не були враховані.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що правове регулювання питань призначення пенсій державним службовцям здійснюється відповідно до Постанови № 622, у зв`язку з чим, при визначенні розміру пенсії позивача відповідач мав керуватися положеннями зазначеної постанови в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п. 5 Порядку №622 із змінами, що внесено Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2024 р. № 823 довідки про заробітну плату державних службовців, визначені за формами згідно з додатками 1-6, видаються виключно для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII “Про державну службу” пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII “Про державну службу” та не є підставою для перегляду раніше призначеної пенсії державного службовця.

Таким чином, оскільки довідки від 23.12.2021 р. №36 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) та від 01.02.2022 р. №8 про складові заробітної плати відповідають за формою і змістом Постанові №622, то такі довідки підлягали врахуванню при обчисленні позивачу пенсію за Законом України "Про державну службу".

Враховуючі вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 05.12.2025 р. №104850000825 прийняте відповідачем без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, у зв`язку з чим є не обґрунтованим та підлягає скасуванню.

Із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним спосіб захисту порушеного права позивача є визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову у проведенні ОСОБА_1 перерахунку пенсії від 05.12.2025 р. №104850000825 та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 01.02.2022 р. (з дати призначення пенсії) відповідно до Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 р. №3723-XII з урахуванням довідок від 23.12.2021 р. №36 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) та від 01.02.2022 р. №8 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, з урахуванням раніше виплачених сум..

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 06.09.2005 р.; п. 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18.07.2006 р.; п. 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10.02.2010 р.; п. 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994 р., п. 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2026 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2026 по справі № 520/2119/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В. Присяжнюк

Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін