Постанова від 14 червня 2026 р. у справі №520/25991/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 р. Справа № 520/25991/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Макаренко Я.М. , Перцової Т.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2026, головуючий суддя І інстанції: Ніколаєва О.В., по справі № 520/25991/25

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб у розмірі 34 227,73 грн та військового збору у розмірі 6 655,39 грн, що утримані з грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 у справі №520/3517/25, з урахуванням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2025;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб у розмірі 34 227,73 грн та військовий збір у розмірі 6 655,39 грн, що утримані з грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 у справі №520/3517/25, з урахуванням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2025.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що вважає протиправними дії відповідача щодо виплати йому індексації грошового забезпечення на виконання судового рішення без одночасної компенсації податку з доходів фізичних осіб.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2026 у справі №520/25991/25 позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб у розмірі 34 227,73 грн та військового збору у розмірі 9 507,70 грн, що утримані з грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 у справі №520/3517/25, з урахуванням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2025.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб у розмірі 34 227,73 грн та військовий збір у розмірі 9 507,70 грн, що утримані з грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 у справі №520/3517/25, з урахуванням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2025.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2026 у справі № 520/25991/25 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що грошова компенсація сум податку виплачується лише з доходу, на який військовослужбовець набув право у зв`язку з виконанням службових обов`язків, а середній заробіток за час затримки розрахунку не є доходом, отриманим у зв`язку з виконанням обов`язків військової служби. Апелянт наголошує, що на спірні суми не поширюються гарантії, передбачені пунктом 168.5 статті 168 Кодексу та Порядком № 44. Скаржник посилається на позицію Верховного Суду в постанові від 08.05.2025 у справі № 380/10158/24. Крім цього, відповідач вказує, що позивач отримав виплати не як військовослужбовець, а як особа, що звільнена з військової служби, тому до такої виплати застосовується загальна ставка військового збору у розмірі 5%, а не пільгова ставка 1,5%.

Позивач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до частини 4 статті 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України, за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що згідно з наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03.02.2020 №64-ос, позивач виключений із списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 у справі №520/3517/25, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2025, позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 задоволено та зобов`язано нарахувати та виплатити середній заробіток з 03.02.2020 по 31.07.2024 в сумі 190 154,07 грн (сто дев`яносто тисяч сто п`ятдесят чотири гривень 07 копійок).

На виконання рішення суду у справі №520/3517/25, 12.09.2025 відповідачем виплачено середній заробіток у розмірі 146 418,64 грн.

Листом відповідач від 14.09.2025 №09/Л-668/613 повідомлено, що 12.09.2025 виконано рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 у справі № 520/3517/25, залишеного без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2025, та здійснено перерахунок та виплату середнього заробітку позивачу в сумі 146 418,64 грн на картковий рахунок АТ КБ «Приватбанк» з врахуванням утриманого ПДФО 18% – 34 227,73 грн, військового збору 5% – 9 507,70 грн. Суми нарахувань та утримань зазначені в копії довідки № 09/157-2025 від 11.09.2025 та в платіжній інструкції № 1267.

Не погоджуючись з вказаним, позивач звернувся до суду з позовною заявою.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив із наявності у спірних правовідносинах протиправної бездіяльності відповідача, що виразилась в ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб у розмірі 34 227,73 грн та військового збору у розмірі 9 507,70 грн, що утримані з грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 у справі №520/3517/25, з урахуванням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2025.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII), соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 2 статті 1-2 Закону №2011-ХІІ передбачено, що у зв`язку з особливим характером військової служби, яка повязана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Частиною 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ визначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

При цьому, відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України, суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" членами сім`ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація) визначені Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі - Порядок № 44).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби. Зазначена в абзаці першому цього пункту грошова компенсація також виплачується іноземцям та особам без громадянства, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця.

Пунктом 3 Порядку № 44 передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Згідно з пунктами 4-5 Порядку № 44, виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Виходячи із системного аналізу цих норм, суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат їх доходів. Виплата грошової компенсації здійснюється одночасно з виплатою військовослужбовцям грошового забезпечення та виплачується установами, що утримують військовослужбовців за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Як встановлено з матеріалів справи, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 у справі №520/3517/25 відповідача зобов`язано нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час розрахунку при звільненні з 03.02.2020 по 31.07.2024 в сумі 190 154,07 грн.

У подальшому на виконання рішення суду у справі №520/3517/25 відповідачем виплачено середній заробіток у розмірі 146 418,64 грн.

При цьому, листом від 14.09.2025 №09/Л-668/613 відповідач повідомив позивача про виконання вказаного рішення суду та здійснення перерахунку та виплати середнього заробітку позивачу в сумі 146 418,64 грн, зокрема, з врахуванням утриманого ПДФО 18% – 34 227,73 грн, що підтверджується копією довідки № 09/157-2025 від 11.09.2025 та платіжною інструкцією № 1267 від 11.09.2025.

Отже, з суми донарахованого грошового забезпечення (на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 у справі №520/3517/25) відповідачем було відраховано 34 227,73 грн податку на доходи фізичних осіб.

У той же час, відповідно до норм чинного законодавства, одночасно з виплатою позивачеві грошового забезпечення йому також повинна була бути виплачена грошова компенсація у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з його грошового забезпечення.

Такого ж правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 22.06.2018 у справі №812/1048/17, від 25.06.2020 у справі №825/761/17.

Однак, виплату позивачу грошової компенсації податку з доходів фізичних осіб одночасно з виплатою відповідної суми середнього заробітку за час розрахунку при звільненні відповідач не здійснив.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку про протиправність бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб у розмірі 34 227,73 грн.

Враховуючи, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 у справі №520/3517/25 зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток з 03.02.2020 по 31.07.2024 в сумі 190 154,07 грн, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що позивач не може бути позбавлений права на компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 825/761/17, від 29.07.2020 у справі № 814/142/17, від 08.02.2023 у справі № 420/9834/22.

Також, відповідно до п. 16-1 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Підпунктом 1 підпунктом 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, платниками збору є, зокрема особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 162.1.1. пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України, фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Відповідно до підпункту 1 підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування збором є для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно з підпунктом 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Ставка військового збору становить, зокрема для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - 5 відсотків від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 цього пункту, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 4 цього підпункту (підпункт 1 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України).

Так, відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану" №4015-IX від 10.10.2024 (набрав чинності 01.12.2024) збільшено ставку військового збору з 1,5 % до 5 % від оподатковуваного доходу фізичних осіб.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 10.10.2024 № 4015-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану" встановлено, що доходи платників військового збору - осіб, визначених пунктом 162.1 статті 162 Кодексу, нараховані за наслідками податкових періодів до набрання чинності Законом, оподатковуються за ставкою військового збору, що діяла до набрання чинності цим Законом, незалежно від дати їх фактичної виплати (надання), крім випадків, прямо передбачених Кодексом.

Таким чином, до доходів (їх частини), які нараховані (виплачені, надані) податковими агентами платникам податку у вигляді заробітної плати за податкові періоди до 01 грудня 2024 застосовується ставка військового збору 1,5% незалежно від дати їх фактичної виплати (надання).

Як було зазначено раніше, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 у справі №520/3517/25 зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток з 03.02.2020 по 31.07.2024 в сумі 190 154,07 грн.

На виконання вищевказаних рішень суду відповідачем здійснено перерахунок та виплату середнього заробітку позивача в сумі 146 418,64 грн, зокрема, з врахуванням утриманого військового збору 5% – 9 507,70 грн, що підтверджується копією довідки № 09/157-2025 від 11.09.2025 та платіжною інструкцією № 1267 від 11.09.2025.

Зокрема, з платіжної інструкції № 1267 від 11.09.2025 встановлено, що відповідач безпідставно та надмірно утримав зайві 3,5 % військового збору (5 % замість 1,5 %) з виплаченого грошового забезпечення позивача, що складає 6655,39 грн (9 507,70 грн : 5 * 3,5).

При цьому, утримання військового збору у розмірі 2852,31 грн (1,5%) є правомірним.

Отже, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про зобов`язання відповідача, зокрема, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 військовий збір у розмірі 9 507,70 грн, що утриманий з грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 у справі №520/3517/25, з урахуванням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2025, дійшов помилкового висновку про те, що надмірно утриманим є саме військовий збір у розмірі 9 507,70 грн, тобто 5% з суми виплаченого грошового забезпечення.

При цьому, колегія суддів вважає необґрунтованим посилання апелянта на позицію Верховного Суду в постанові від 08.05.2025 у справі № 380/10158/24 про те, що суми нарахування мають бути визначені без утримання податків, зборів та інших обов`язкових платежів, а їх нарахування та утримання має бути здійснено податковим агентом при виплаті доходу з урахуванням раніше виплачених сум, оскільки така позиція не спростовує висновків, наведених судом апеляційної інстанції вище стосовно обов`язку відповідача виплатити позивачу грошову компенсацію податку з доходів фізичних осіб у розмірі 34 227,73 грн та надмірно утриманий військовий збір у розмірі 6655,39 грн.

Крім цього, колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача про те, що грошова компенсація сум податку виплачується лише з доходу, на який військовослужбовець набув право у зв`язку з виконанням службових обов`язків, а середній заробіток за час затримки розрахунку не є доходом, отриманим у зв`язку з виконанням обов`язків військової служби, оскільки Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц сформулювала висновок, що відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Колегія суддів зазначає, що виплата позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку є похідною від виплати грошового забезпечення, на яке позивач набув право саме внаслідок виконання обов`язків військової служби, та безпосередньо пов`язана з протиправною бездіяльністю роботодавця (відповідача) щодо своєчасного проведення остаточного розрахунку.

Отже, твердження відповідача про те, що середній заробіток за час затримки розрахунку не є доходом, пов`язаним із виконанням службових обов`язків, є формальним і не враховує правової природи такої виплати як компенсаційної. Виплата такого середнього заробітку зумовлена саме існуванням військових службових правовідносин між сторонами та порушенням відповідачем обов`язку, що виник у зв`язку з їх реалізацією.

Із урахуванням зазначеного, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача військового збору у сумі 2852,31 грн (1,5%) підлягає скасуванню із прийняттям в цій частині рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з частиною 1 статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2026 по справі № 520/25991/25 - скасувати в частині зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 військовий збір у розмірі 2852,31 грн, що утриманий з грошового забезпечення, виплаченого на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2025 у справі №520/3517/25, з урахуванням постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2025.

Ухвалити в цій частині постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2026 у справі №520/25991/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя С.П. Жигилій

Судді Я.М. Макаренко Т.С. Перцова