Постанова від 08 червня 2026 р. у справі №440/11010/23 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 р.Справа № 440/11010/23

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Бегунца А.О. , П`янової Я.В. ,

за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 02.06.2025 (головуючий суддя І інстанції: М.В. Довгопол) по справі № 440/11010/23

за позовом ОСОБА_2

до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 )

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту ОСОБА_2 щодо звільнення з військової служби за п.п. г п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 12.06.2023, отриманий у військовій частині 23.06.2023;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_2 та звільнити його з військової служби за п.п. г п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2023, яке набрало законної сили 29.12.2023 позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту ОСОБА_2 від 12.06.2023 щодо звільнення з військової служби за п.п. г п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_2 від 12.06.2023 про звільнення його з військової служби за п.п. г п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

У березні 2025 р. ОСОБА_2 подав заяву про встановлення судового контролю, в якій просив встановити ВЧ НОМЕР_1 строк для подання звіту про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2023 у справі № 440/11010/23.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.04.2025 заяву задоволено.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 подати протягом одного місяця з дати отримання цієї ухвали звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.11.2023 по справі №440/11010/23.

22.05.2025 до суду від Військової частини НОМЕР_1 надійшов звіт про виконання судового рішення.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.06.2025 відмовлено у прийнятті звіту.

Накладено на командира Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 штраф у розмірі 60 560,00 грн за невиконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2023 по справі №440/11010/23.

Половину штрафу у розмірі 30 280 гривень стягнуто з командира Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 .

Іншу половину штрафу у розмірі 30 280 гривень стягнуто з командира Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України.

Встановлено Військовій частині НОМЕР_1 новий строк для подання звіту про виконання рішення суду у справі № 440/11010/23.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 у строк протягом трьох місяців з дня отримання цієї ухвали подати звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2023 по справі №440/11010/23.

Попереджено командира Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 про те, що відповідно до ч. 7 ст. 382-3 КАС України з наступного дня після набрання ухвалою законної сили на суму штрафу без додаткового судового рішення нараховується пеня у розмірі три відсотки річних з урахуванням індексу інфляції.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що у встановлений судом строк відповідачем не виконано судове рішення, поважних причин неможливості його виконання не наведено, а отже наявні підстави для встановлення нового строку для подання звіту про виконання рішення та накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень.

Визначаючи керівника суб`єкта владних повноважень, на якого судом накладається штраф, суд першої інстанції виходив з того, що такою особою є командир Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , який є відповідальним за виконання судового рішення, у розумінні ст. 382-3 КАС України.

ОСОБА_1 (далі – апелянт), не погодившись з ухвалою суду першої інстанції в частині визначення особи, на яку накладено штраф, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неповне встановлення обставин справи, що призвело до помилкового висновку, просив її скасувати в цій частині та постановити нову, якою відмовити у накладенні штрафу на ОСОБА_1 .

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції не встановив в належний спосіб керівника (командира) Військової частини НОМЕР_1 , не перевірив, чи перебував ОСОБА_1 у службових відносинах із ВЧ НОМЕР_1 , що є необхідною умовою для вирішення питання про можливість застосування до нього заходів процесуального примусу, передбачених ст. 382 КАС України

Зазначає, що з 16.05.2025 він не обіймав посаду командира Військової частини НОМЕР_1 , на підтвердження чого надає витяг з наказу та повідомлення про прийняття кадрових рішень. Відтак, на момент постановлення ухвали про накладення штрафу апелянт не був посадовою особою відповідача, не мав організаційно-розпорядчих повноважень у військовій частині та об`єктивно не міг забезпечити виконання рішення суду.

В свою чергу, штраф за невиконання судового рішення накладається саме на керівника суб`єкта владних повноважень.

Крім того, звертає увагу, що суд першої інстанції не повідомив ОСОБА_1 про розгляд питання щодо накладення на нього штрафу, не залучив його до участі у розгляді відповідного питання та не надав можливості надати пояснення чи докази, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Позивач, Військова частина НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) не надали відзиви на апеляційну скаргу.

Учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, позивач просив розгляд справи проводити за його відсутності.

Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

Згідно частин 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

У рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз.1 пп.3.2 п.3, абз.2 п.4 мотивувальної частини).

Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина "судового процесу" для цілей ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції" суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).

Статтею 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Порядок здійснення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах встановлено ст. 382 КАС України, частиною 1 якої передбачено, що суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.

Вимоги до змісту та форми такого звіту визначені у нормах частин 2, 3 ст. 382-2 КАС України.

Згідно з частинами 1-4 ст. 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду без поважних на те причин тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами статті 382-3 КАС України. А тому, вирішуючи питання щодо прийняття або відмови у прийнятті звіту про виконання судового рішення з подальшим застосуванням таких заходів судового контролю як встановлення нового строку для подання звіту й накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень (боржника), суд має встановити факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Вирішуючи питання щодо прийняття звіту, суд першої інстанції виходив з того, що надані ВЧ НОМЕР_1 докази не свідчать про виконання судового рішення, яке в силу приписів ст. 370 КАС України є обов`язковим для виконання для всіх учасників справи, у зв`язку з чим, відмовив у прийнятті звіту та встановив боржнику новий строк для його подання.

Апелянтом в цій частині судове рішення не оскаржується.

Водночас, за доводами скаржника, суд першої інстанції безпідставно наклав штраф за невиконання судового рішення на особу, яка станом на момент постановлення оскаржуваної ухвали не була керівником суб`єкта владних повноважень.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Так, судом першої інстанції накладено штраф на ОСОБА_1 , як командира ВЧ НОМЕР_1 , керівника суб`єкта владних повноважень має нести відповідальність за невиконання рішення суду без поважних причин.

Водночас, суд першої інстанції не зазначив, на підставі яких доказів ним встановлено особу, що має забезпечити виконання судового рішення у строк, встановлений судом, та яка є відповідальною за діяльність органу, який очолює.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Головнокомандувача ЗСУ від 16.05.2025 № 348 полковника ОСОБА_1 звільнено з посади командира ВЧ НОМЕР_1 та призначено командиром ВЧ НОМЕР_2 .

Наказом командира ВЧ НОМЕР_2 від 23.05.2025 № 147/нст полковник ОСОБА_1 прийняв посаду командира ВЧ НОМЕР_2 .

Тобто, станом на момент постановлення ухвали (02.06.2025) ОСОБА_1 був командиром іншої військової частини.

Жодних доказів того, що ОСОБА_1 як станом на час подання звіту (22.05.2025) так і постановлення судом оскаржуваної ухвали був командиром ВЧ НОМЕР_1 матеріали справи не містять. Позивачем також не заперечується, що на час накладання судом штрафу ОСОБА_1 не був керівником ВЧ НОМЕР_1 .

Таким чином, висновки суду першої інстанції щодо накладення штрафу за невиконання саме на ОСОБА_1 зроблені за неповного встановлення обставин справи.

Як наслідок, ухвала від 02.06.2025 у зазначеній вище частині підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду з метою встановлення належної особи, яка має відповідати за невиконання суб`єктом владних повноважень рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2023 по справі №440/11010/23.

Відповідно до ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 312, 315, 317, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 02.06.2025 по справі № 440/11010/23 скасувати в частині накладення на командира Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 штрафу у розмірі 60 560 грн за невиконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2023 по справі №440/11010/23, стягнення з командира Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 половини штрафу на користь ОСОБА_2 та іншої половини на користь Державного бюджету України, попередження командира Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 про те, що відповідно до ч. 7 ст. 382-3 КАС України з наступного дня після набрання ухвалою законної сили на суму штрафу без додаткового судового рішення нараховується пеня у розмірі три відсотки річних з урахуванням індексу інфляції.

Адміністративну справу № 440/11010/23 в цій частині направити до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя В.Б. Русанова

Судді А.О. Бегунц Я.В. П`янова

Повний текст постанови складено 15.06.2026 року