Постанова від 14 червня 2026 р. у справі №200/10416/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року справа №200/10416/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Пивовар І.В., суддів: Гайдара А.В., Геращенка І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Таранченко Юлії Володимирівни, що діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року (головуючий суддя у І інстанції Крилова М.М.) у справі № 200/10416/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, –

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2025 ОСОБА_1 через свого адвоката Таранченко Юлію Володимирівну, звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про:

- визнання протиправними дії Відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення відомостей про порушення правил військового обліку з боку ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

- зобов`язання Відповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити відомості про порушення правил військового обліку з боку ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

- зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_3 виплатити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 судовий збір у розмірі 968,96 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у грудні 2025 року йому стало відомо про внесення відповідачем до відповідних баз даних відомостей щодо порушення ним правил військового обліку та оголошення в розшук з метою доставлення до ТЦК та СП. Позивач стверджує про протиправність таких дій, оскільки ним було своєчасно оновлено дані. Згідно застосунку Резерв + в якості адреси проживання зазначено : АДРЕСА_1 . Будь-яких повісток за зафіксованою адресою проживання він не отримував, а процедура притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210 КУпАП не ініціювалася, у зв`язку з чим правові підстави для застосування щодо нього заходів примусу за відсутності факту вчинення правопорушення відсутні.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19.02.2026 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що в особливий період та під час дії воєнного стану зміна військовозобов`язаними місця проживання покладає на них імперативний обов`язок щодо дотримання встановлених правил військового обліку. Суд наголосив, що відповідно до вимог частини четвертої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у разі зміни чи залишення свого місця проживання особи зобов`язані в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи виконати вимоги закону щодо взяття їх на військовий облік за новим місцем перебування.

Судом зазначено, що матеріалами справи, зокрема даними військово-облікового документа із застосунку «Резерв+», об`єктивно підтверджується перебування позивача на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою в Донецькій області, тоді як за відомостями Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (у розділі «Довідка внутрішньо переміщеної особи») зафіксовано факти зміни ним місць перебування. Оскільки на момент виявлення відповідачем невідповідності та направлення звернення до органів Національної поліції дані в Реєстрі позивачем дані оновлені не були, а вимоги щодо взяття на військовий облік за новим місцем проживання після залишення попереднього ним не виконані, суд дійшов висновку про наявність об`єктивних підстав для внесення відповідних відомостей про порушення обліку.

Короткий зміст вимог апеляційної скарг

Позивач не погоджується із рішенням суду першої інстанції на підставі порушення норм матеріального права, а також невідповідності висновків, викладених у рішенні судом першої інстанції, встановленим обставинам справи, належним чином не досліджено письмові докази та не прийнято до уваги доводи Позивача, не враховано практику Верховного суду України, що в результаті призвело до прийняття рішення, яке не відповідає обставинам справи, а відтак таке рішення не можна вважати ані законним, ані обґрунтованим.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначив, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права, без належного дослідження доказів та без урахування практики Верховного Суду. Апелянт вважає безпідставним висновок суду про його фактичне проживання у місті Києві станом на 15.12.2025, оскільки на підтвердження цього факту суд помилково послався на відомості про довідку ВПО, видану УСЗН Дніпровської міської ради (Шевченківський р-н), яка територіально не пов`язана з м. Києвом, а матеріали справи не містять доказів належності цієї довідки позивачу ОСОБА_1 .

Окрім того, скаржник наголошує на неправильному тлумаченні судом правової природи відомостей у застосунку «Резерв+», оскільки за змістом положень Закону № 2232-XII та Порядку Кабінету Міністрів України № 1487 електронне звернення ТЦК та СП до органів поліції про доставлення громадянина ініціюється виключно стосовно осіб, щодо яких уже офіційно зафіксовано склад адміністративного правопорушення за статтями 210, 210-1 КУпАП. Зважаючи на відсутність протоколу чи постанови про притягнення до відповідальності, позивач вважається таким, що не вчинив проступку. Відтак, відображення у Реєстрі статусу «порушення правил військового обліку» та внесення не передбачених статтею 7 Закону № 1951-VIII службових відомостей за відсутності встановленого складу правопорушення призвело до протиправного обмеження прав позивача та порушення відповідачем принципу належного урядування.

Просив задовольнити апеляційну скаргу.

За подання апеляційної скарги відповідачем сплачено 1468 грн судового збору.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_3 просить відмовити у задоволенні апеляційних вимог скаржника у повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що в особливий період та під час дії воєнного стану на військовозобов`язаних осіб, які залишили своє місце проживання, покладається імперативний обов`язок у семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи стати на військовий облік за новим місцем перебування.

Представник відповідача наголошує, що 11.12.2025 оператором ІКС «Оберіг» було об`єктивно виявлено порушення позивачем ОСОБА_1 вимог пункту 4 частини першої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», оскільки останній після реєстрації як ВПО у Шевченківському районі м. Дніпра у визначений законом строк до ТЦК та СП не звернувся. У зв`язку з цим, у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів позивачу було правомірно встановлено статус «порушника правил військового обліку» за вчинення проступку, передбаченого частиною третьою статті 210 КУпАП.

Окрім цього, відповідач звертає увагу суду на те, що усвідомлюючи факт вчинення правопорушення, позивач вже після подання позову, а саме 23.12.2025, самостійно скасував довідку про перебування на обліку ВПО. За таких обставин, на переконання відповідача, дії ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо фіксації правопорушення та внесення відповідних відомостей повністю відповідали вимогам чинного законодавства.

Короткий зміст відповіді на відзив

У відповіді на відзив позивач (скаржник) ОСОБА_1 наполягає на задоволенні апеляційної скарги та скасуванні рішення суду першої інстанції. Скаржник зазначає, що ТЦК та СП у своєму відзиві ототожнює абсолютно різні за змістом юридичні поняття, оскільки фіксація в базах даних статусу «порушення правил військового обліку» не є тотожною офіційному притягненню особи до адміністративної відповідальності.

Позивач наголошує, що відповідно до статті 34 Закону № 2232-XII та Закону № 1951-VIII, відповідач як орган ведення Реєстру має право вносити до персональних даних громадян виключно відомості про реальне притягнення до відповідальності за статтями 210, 210-1 КУпАП (із зазначенням дати, номера та змісту відповідного протоколу чи постанови). Оскільки стосовно позивача жодного протоколу чи постанови складено не було, він вважається таким, що не притягувався до адміністративної відповідальності, а отже, внесення ТЦК та СП до електронної системи відомостей про «порушення обліку та розшук» є протиправним та безпідставним обмеженням його прав.

Додатково скаржник звертає увагу суду на лист Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 10.01.2026, який, на його думку, підтверджує відсутність законних підстав для застосування до нього заходів примусу.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.02.2026 справу передано судді-доповідачеві – Компанієць І.Д.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів від 05.03.2026 відкрито апеляційне провадження в указаній справі.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2026 (підстави – звільнення судді з посади) справу передано судді-доповідачеві – Пивовар І.В.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 06.12.2023 справа призначена до апеляційного розгляду.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

З огляду на наведене суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції тільки в межах доводів апеляційної скарги Позивача.

Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров`я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи.

Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, суд першої інстанції листом повідомив, що всі документи у цій справі сформовано в електронному вигляді та експортовано в КП “Діловодство спеціалізованого суду”.

Відповідно до частини дев`ятої статті 18 КАС України суд проводить розгляд судової справи за матеріалами у формах, визначених Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Однією з підсистем ЄСІКС (ЄСІТС) є «Електронний суд», що забезпечує можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, між користувачем цієї підсистеми та Вищою радою правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи (пункт 24 Рішення ВРП від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 «Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи»).

Підсистема «Електронний суд» забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених (пункт 37 Рішення № 1845/0/15-21).

До початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей (п. 128 Рішення № 1845/0/15-21).

Отже, з урахуванням викладеного апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі «Електронний суд».

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , громадянин України що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 , на сторінці 7 паспорту наявний запис ІНФОРМАЦІЯ_7 від 20.10.2011 «невійськовозбов`язаний».

Позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що свідчить електронний військово-обліковий документ з додатку «Резерв+».

З роздруківки електронного-військово облікового документу позивача вбачається адреса проживання: АДРЕСА_1 , дата уточнення даних 29.05.2025.

Також, з електронного військово-облікового документу вбачається порушення позивачем правил військового обліку, а саме не став на військовий облік за місцем перебування як ВПО, дата звернення до Нацполіції – 15.12.2025.

Листом від 05.06.2025 № 09/2660 відповідач надав відповідь на адвокатський запит від 02.06.2025 та повідомив, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів в ІНФОРМАЦІЯ_4 з 18.11.1988 по теперішній час. Станом на 04.06.2025 відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо виключення з військового обліку ОСОБА_1 відсутні.

ПОЗИЦІЯ ПЕРШОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДУ

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Згідно частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, а також дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про необхідність ухвалення судовому рішенню з огляду на такі мотиви та положення законодавства.

Норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини

Частиною другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та на момент розгляду даної адміністративної справи строк триває.

Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі Закон № 3543-XII) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі – підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Відповідно до статті 1 Закону № 3543-ХІ мобілізація це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту – на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Абзац 5 частини першої статті 22 цього Закону визначає, що громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного чи резервіста.

11 квітня 2024 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» (далі Закон № 3633-ІХ), який набрав чинності 18 травня 2024 року.

Підпунктом 1 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3633-ІХ установлено, що під час дії Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 № 65/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03.03.2022 № 2105-IX, громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності).

Статтею 1 Закону України від 06.12.1991 № 1932-XII «Про оборону України» передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до статті 22 Закону № 3543-ХІІ встановлено, що громадяни (військовослужбовці) мають обов`язок з`явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, зокрема, для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі Закон № 2232-ХІІ).

Згідно із частиною третьою статті 1 Закону № 2232-ХІІ військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до частини десятої статті 1 Закону № 2232-ХІІ громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані:

- уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;

- прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

- проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;

- проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі;

- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Згідно з абзацом 1 частини першої статті 39 Закону№ 2232-XII призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до частин першої, третьої статті 33 Закону № 2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Частиною п`ятою статті 33 Закону № 2232-ХІІ визначено, що військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (частина перша статті 34 Закону № 2232-ХІІ).

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 37 Закону № 2232-ХІІ взяттю на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України: на військовий облік військовозобов`язаних, зокрема: військовозобов`язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання (абзац п`ятий).

Відповідно до частини третьої статті 37 Закону № 2232-ХІІ призовники, військовозобов`язані та резервісти після прибуття до нового місця проживання зобов`язані в семиденний строк стати на військовий облік.

У разі декларування місця проживання особи за декларацією про місце проживання, поданою в електронній формі засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, взяття на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів здійснюється відповідними районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки на підставі відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів в електронній формі, надісланих органами реєстрації через Єдину інформаційну систему Міністерства внутрішніх справ України до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Частиною четвертою статті 37 Закону № 2232-ХІІ визначено, що у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії воєнного стану призовники, військовозобов`язані та резервісти, які залишили або покинули своє місце проживання, зобов`язані в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи стати на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, а військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - у зазначений строк повідомити про зміну місця проживання відповідному підрозділу розвідувальних органів України).

Аналіз наведених норм свідчить, що в умовах воєнного стану на законодавчому рівні встановлено імперативний та безумовний обов`язок військовозобов`язаної особи, яка набула статусу внутрішньо переміщеної особи, особисто з`явитися до ТЦК та СП за новим місцем перебування для постановки на військовий облік у чітко обмежений семиденний строк.

Доказів того, що у зв`язку зі зміною місця проживання позивач виконав свій обов`язок щодо постановлення на військовий облік за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання матеріали справи не містять.

Відтак, як встановлено судом з матеріалів справи, порушення правил військового обліку полягало у тому, що позивач змінив місце проживання та не став на військовий облік до ТЦК та СП за місцем фактичного проживання у семиденний термін, що передбачено статтею 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

На виконання частини п`ятої статті 33 Закону № 2232-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 30.12.2022 № 1487 затвердив Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі Порядок № 1487), пунктом 2 якого визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Додатком 2 до Порядку № 1487 визначені Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, пунктом 1 яких передбачено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні:

1) перебувати на військовому обліку: перебувати на військовому обліку:

за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов`язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов`язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад;

- за місцем роботи (навчання) – в центральних і місцевих органах виконавчої влади, в інших державних органах, в органах місцевого самоврядування, в органах військового управління (органах управління), військових частинах (підрозділах) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органах спеціального призначення, на підприємствах, в установах, організаціях, закладах освіти, закладах охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності;

7) особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік;

8) у випадку зміни персональних даних, зазначених у пунктах 7 та 7-1 частини першої статті 7 Закону України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, повідомляти про такі зміни в семиденний строк через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста або особисто шляхом прибуття до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу (для військовозобов`язаних та резервістів СБУ чи розвідувальних органів - до відповідного органу СБУ чи розвідувального органу України). Такі персональні дані можуть повідомлятися не частіше ніж один раз на сім днів через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста;

Відповідно до пункту 3 Порядку № 1487 військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період.

Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно із пунктом 14 Порядку № 1487 військовий облік забезпечується з урахуванням вимог законодавства у сфері декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб, організовується і безпосередньо ведеться державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, в яких призовники, військовозобов`язані та резервісти працюють (навчаються).

Пунктом 20 Порядку № 1487 визначено, що військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.

У разі зміни місця проживання або у разі, коли в паспорті громадянина України відсутні відмітки про реєстрацію місця проживання, призовниками, військовозобов`язаними та резервістами подається інформація, яка підтверджується документами або відомостями відповідно до Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» та Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 р. № 265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад».

Для внесення запису/актуалізації даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ними надаються персональні дані відповідно до вимог Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів».

У пункті 23 Порядку № 1487 визначено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти в разі зміни адреси їх місця проживання або інших персональних даних зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідним органам, де вони перебувають на військовому обліку, зокрема у випадках, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 р. № 265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад», через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-комунікаційні системи.

Призовники, військовозобов`язані та резервісти, які не актуалізували інформацію про себе в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, особисто у семиденний строк з дня внесення змін до персональних даних прибувають із паспортом громадянина України та військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу, який організовує та веде військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці, для взяття їх на військовий облік, зняття з військового обліку або внесення змін до їх облікових даних.

Згідно з пунктом 56 Порядку №1487 Національна поліція, зокрема, - за повідомленнями районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів (додаток 19) здійснює досудове розслідування стосовно осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, передбачені статтями 335, 336, 337 Кримінального кодексу України; за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ та розвідувальних органів (яке має містити прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), дату народження, інші дані (за наявності), передбачені статтею 7 Закону України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, підставу (порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку; порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію), унікальний вихідний номер та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи), надісланим у вигляді набору даних шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС, здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ. У разі відсутності технічної можливості передачі даних такі звернення надсилаються в паперовій формі (додаток 20).

Відповідно до пункту 79 Порядку № 1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів; повідомляють органам досудового розслідування про факти, які свідчать про вчинення кримінального правопорушення громадянами, які ухиляються від військового обліку або навчальних та спеціальних зборів, призову на базову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (додаток 19); - звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку, з урахуванням вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку.

Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов`язані та резервісти) визначені в Законі України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16.03.2017 № 1951-VIII (далі Закон № 1951-VIII).

Статтею 1 Закону № 1951-VIII визначено, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі – Реєстр) – інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

За приписами частин восьмої, дев`ятої статті 5 Закону України № 1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Таким чином, із аналізу наведених приписів чинного законодавства слідує, що відповідач є органом ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та повинен забезпечувати актуалізацію бази даних, які до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Пунктом 2 частини першої статті 9 Закону № 1951-VIII передбачено, що призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право, зокрема, звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

За приписами статті 14 Закону № 1951-VIII ведення Реєстру включає:

1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним;

2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами;

3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.

Положеннями частини третьої статті 14 Закону № 1951-VIII визначено, що актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Відповідно до відкритої інформації, яка міститься на офіційному веб-сайті Міністерства оборони України, застосунок Резерв+ надає можливість оперативного оновлення даних та доступу до інформації у реєстрі Оберіг.

При цьому, відповідно до статті 14-1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» електронний кабінет - це персональний кабінет (захищений відокремлений веб-сервіс), за допомогою якого призовнику, військовозобов`язаному, резервісту, який пройшов електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації про його персональні та службові дані, а також до послуг. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

Вказаний кабінет реалізовано у форматі застосунку Резерв+.

Колегія суддів зазначає, що відображення у мобільному застосунку «Резерв+» службової відмітки «порушник правил військового обліку» є технічним наслідком внесення органом ведення Реєстру службових даних про невиконання особою обов`язку щодо взяття на військовий облік за новим місцем проживання. Оскільки інформація в застосунку синхронізується з базою даних "Оберіг", формування такої відмітки за наявності об`єктивного факту пропущення семиденного строку є правомірним та здійснюється в межах повноважень суб`єкта владних повноважень.

В свою чергу, статтею 210 КУпАП встановлено відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку у вигляді накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Повторне протягом року вчинення порушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - у вигляді накладення штрафу від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вчинення таких дій, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 210-1 КУпАП встановлено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію у вигляді накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Повторне протягом року вчинення такого порушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від п`ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі п`ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вчинення таких дій в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У примітці до вказаних норм передбачено, що «положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи».

За наведеного, органи Національної поліції за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки здійснюють адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

При цьому, розшук військовозобов`язаних, призовників або резервістів ТЦК та СП є процедурою встановлення місцезнаходження особи, яка не з`явилася за викликом або ухиляється від виконання обов`язків військового обліку. Наслідком розшуку є примусовий привід особи до ТЦК та СП.

Суд зазначає, що норми пункту 56 Порядку № 1487 містять поняття «адміністративне затримання та доставлення призовників»; нормами пункту 9 Положення № 154 передбачено поняття «доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення». А за статтею 259 КУпАП, яка має назву «Доставлення порушника», з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим, порушника може бути доставлено в поліцію, в підрозділ Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, до органу Державної прикордонної служби України, штабу громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону чи громадського пункту з охорони громадського порядку поліцейським, посадовою особою Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, військовослужбовцем чи працівником Державної прикордонної служби України або членом громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, а при порушенні законодавства про державну таємницю або порушенні військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України, правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - до органів Служби безпеки України її співробітником.

В свою чергу, за правилами статті 262 КУпАП органи (посадові особи) Національної поліції правомочні здійснювати адміністративне затримання, зокрема, при порушенні призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, порушенні законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Представник ОСОБА_2 звернувся з адвокатським запитом до ГУ Національної поліції в Донецькій області про надання інформації, стосовно підстав оголошення позивача «в розшук», та одразу після отримання, відповідь буде долучена до матеріалів справи, про що було заявлено в позовній заяві.

Колегією суддів із матеріалів справи встановлено, що лист-відповідь щодо документально підтверджених нарахованих та виплачених сум грошового забезпечення позивача на адвокатський запит наданий до суду апеляційної інстанції разом із апеляційною скаргою.

Листом Управління превентивної діяльності ГУНП в Донецькій області від 10.01.2026 № 113/18/01-2026 було повідомлено, що станом на 10.01.2026 за даними системи «Інформаційний портал Національної поліції України» (далі ІПНП) наявне звернення ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо порушення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 правил військового обліку, законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Звернення ТЦК та СП від 15.12.2025 № Е4169874, зареєстровано в Єдиному обліку заяв та повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події з використанням системи ІПНП Дніпровським районним управлінням поліції № 2 ГУНП в Дніпровській області від 15.12.2025 за № 37103; звернуто увагу, що інформація відносно ОСОБА_1 , надійшла до Дніпровського районного управління поліції № 2 ГУНП в Дніпропетровській області в електронному вигляді відповідно до пункту 56 Порядку шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС; проінформовано, що Положення, яке затверджене наказом Міністерства внутрішніх справ України від 03.08.2027 № 676 наданням витягів з системи «ІПНП» не передбачено.

У спірному випадку позивач порушив правила військового обліку - не став на військовий облік за місцем перебування як ВПО, та на підставі автоматично сформованого звернення № Е4169874 від 15.12.2025 до управління поліції ГУНП щодо доставлення позивача до ТЦК та СП у зв`язку із фактичним вчиненням ним адміністративного правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС.

При цьому, доставлення військовозобов`язаного до органу ТЦК та СП в силу зазначених вище норм законодавства здійснюється саме з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим.

Тобто, у такому випадку в першу чергу здійснюється розшук особи та її доставлення до органу ТЦК та СП, після чого складається протокол про адміністративне правопорушення за правопорушення, визначені статтями 210 та 210-1 КУпАП.

Отже, розшук військовозобов`язаного з метою доставлення/адміністративного затримання оголошений у спірному випадку правомірно та у порядку, визначеному законом.

Доставлення військовозобов`язаного, як примусовий привід, здійснюється саме з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення.

З огляду на вказані правові норми, суд вважає безпідставним твердження представника позивача, що відсутність доказів притягнення позивача до адміністративної відповідальності є свідченням протиправних дій відповідача щодо внесення відповідної інформації до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

При цьому, підставою для внесення звернення № Е4169874 від 15.12.2025 до управління поліції ГУНП зазначено «не стали на військовий облік за місцем перебування як ВПО».

Судом першої інстанції встановлено, що позивач з перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 як військовозобов`язаний, в реєстрі містяться відомості про порушення правил військового обліку позивача, що підтверджено матеріалами справи, зокрема, військово-обліковим документом «Резерв+».

Як вбачається з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з застосунку «Резерв+», долученого до позовної заяви, адреса проживання позивача: АДРЕСА_1 .

Разом з тим, позивач фактично проживає у місті Дніпро, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а саме у розділі «Довідка внутрішньо переміщеної особи» наявні записи: 13.05.2025 00:25, автоматично системою, створення довідки ВПО № 1241-7501137829 від 17.07.2022 УСЗН Дніпровської МР (Шевченківський р-н); 11.12.2025 21:04, редагування довідки ВПО № 1241-7501137829 від 17.07.2022 УСЗН Дніпровської МР (Шевченківський р-н); 23.12.2025 03:28, автоматично системою, видалення посвідчення ВПО на основі даних з ЄІСС № 1241-7501137829 від 17.07.2022 УСЗН Дніпровської МР (Шевченківський р-н).

Досліджуючи доводи апеляційної скарги в частині невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, колегія суддів зазначає, що вказівка суду першої інстанції на фактичне проживання позивача у місті Києві є технічною опискою, оскільки з долученого до матеріалів справи витягу з Реєстру чітко вбачається, що довідка ВПО була оформлена в УСЗН Дніпровської міської ради (Шевченківський р-н) міста Дніпра, що свідчить про фактичне перебування особи на обліку як внутрішньо переміщеної особи саме у місті Дніпрі. Вказана технічна неузгодженість тексту рішення суду першої інстанції не спростовує встановлених обставин щодо зміни позивачем місця проживання.

Отже, на момент виявлення порушення позивачем правил військового обліку та звернення до Нацполіції (15.12.205) позивач фактично проживав у м. Дніпро, однак дані в реєстрі ним не уточнені.

Таким чином, позивач змінив місце проживання і не став на військовий облік за новим місцем проживання, у зв`язку із чим порушив вимоги статті 37 Закону № 2232-XII.

Суд зауважує, що в роздруківці військово-облікового документу з «Резерв+» наявні відомості саме про порушення позивачем правил військового обліку, а не про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

При цьому, колегія суддів зауважує, що спір полягає, як вказує позивач на протиправних діях саме по внесенню інформації про порушення ним військового обліку. При цьому, позивач помилково ототожнює поняття щодо порушення.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстнаці, що до службових даних призовника, військовозобов`язаного та резервістів належать відомості про виконання військового обов`язку (пункт 1 частини першої статті 8 Закону 1951-VIII).

З вищевикладеного слідує, що відповідач правомірно вніс до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів службові дані про те, що позивач не став на військовий облік за новим місцем проживання, які в подальшому відобразилися у мобільному застосунку “Резерв+” у формі відмітки “порушник правил військового обліку”.

Отже, колегія суддів додатково наголошує, що Законом № 1951 унормовано внесення до Реєстру даних, як про притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 КУпАП, так і про виконання особою військового обов`язку, до якого, серед іншого, відповідно до частини третьої статті 1 Закону № 2232 включено обов`язок дотримання правил військового обліку.

Колегія суддів зауважує, що вказана відмітка «порушник правил військового обліку» не свідчить про наявність факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а лише відображає наявність у вказаному реєстрі відомостей про невиконання позивачем обов`язку щодо своєчасного оновлення персональних даних у відповідному реєстрі.

При цьому, доказів того, що позивач став на військовий облік за новим місцем проживання у встановлений законом строк, матеріали справи не містять.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що військовозобов`язані мають обов`язок уточнення своїх персональних даних.

За таких обставин, суд першої інстанції не вбачав жодної протиправності в діях відповідача щодо інформування органів поліції про виявлення з боку позивача ознак адміністративного правопорушення щодо порушення правил військового обліку та внесення відповідної інформації до Єдиного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Колегія суддів вважає, що підставою для внесення даних до Реєстру про притягнення особи до адміністративної відповідальності, є складання відповідної постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 КУпАП, на чому наголошує й позивач.

Проте, з огляду на вищенаведені положення законодавства, відсутність постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності жодним чином не свідчить про дотримання позивачем (військовозобов`язаним) правил військового обліку.

Позивач безпідставно ототожнює поняття «притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку» (тобто покладення на особу міри відповідальності за допущене порушення) та «порушення правил військового обліку» (тобто вчиненням дій/допущенням бездіяльності щодо дотримання покладеного на військовозобов`язаного військового обов`язку).

Отже, достатньою підставою для внесення до Реєстру даних про порушення військовозобов`язаним правил військового обліку є сам факт допущеного порушення, незалежно від того, чи притягнуто особу до адміністративної відповідальності за його вчинення.

Як свідчать матеріали справи, позивач порушив правила військового обліку, а саме обов`язок стати на військовий облік за новим місцем проживання.

Відповідачем до Реєстру внесені дані про порушення позивачем правил військового обліку, а саме – «не стали на військовий облік за місцем перебування як ВПО».

Отже, відповідачем до Реєстру внесені дані про порушення позивачем правил військового обліку, а не про притягнення його до адміністративної відповідальності, тому відсутність постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не створювала для відповідача перешкод у внесенні таких даних до Реєстру та не свідчила про протиправність його дій.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дії ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо внесення до Реєстру даних про порушення позивачем правил військового обліку у повній мірі відповідають наведеним вище положенням нормативно-правових актів, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Колегія суддів звертає увагу, що питанням цієї справи не є встановлення факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, наявності підстав для притягнення його до відповідальності, передбаченої статтями 210, 210-1 КУпАП, що можливо лише в межах справи про адміністративне правопорушення.

Суд також враховує, що позивач не зазначив причини неможливості постановки на військовий облік у ТЦК та СП за місцем фактичного проживання у семиденний термін, що передбачено ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

З огляду на зазначені обставини, суд вважає, що у відповідача були фактичні та правові підстави для внесення до Реєстру відомостей про порушення позивачем правил військового обліку, законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Підстави для виключення з Реєстру зазначених відомостей відсутні.

Відтак, враховуючи встановлені обставини справи та наведені норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для виключення з Реєстру відомостей про порушення позивачем правил військового обліку, законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Щодо тверджень позивача зазначених у позовній заяві з приводу не отримання від Відповідача повістки, суд зазначає, що постановка на військовий облік у зв`язку зі зміною місця проживання, є виключно обов`язком конкретної особи. У відповідних ТЦК та СП відсутній обов`язок здійснювати виклики чи надсилати повістки з приводу зміни місця проживання виклику призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Оскаржувані у цій справі дії відповідача є правомірними та такими, що вчинені відповідно до вимог частини другої статті 2 КАС України. Тому з наведених підстав у задоволенні позовних вимог належить відмовити.

Під час розгляду справи суд враховує позицію Європейського суду з прав людини у справі "Голдер проти Сполученого Королівства", згідно з якою саме "небезпідставність" доводів позивача про неправомірність втручання в реалізацію його прав є умовою реалізації права на доступ до суду.

Отже, звертаючись до суду з позовом про захист своїх прав, позивач обтяжена обов`язком довести «небезпідставність» своїх доводів щодо порушеного права за захистом якого він звернувся до суду, надавши відповідні докази, зі змісту яких можливо встановити наявність спору саме на момент звернення до суду.

В силу правових висновків постанови Верховного Суду від 06.06.2024 у справі № 400/1217/23: 1) обов`язок позивача доводити обставини, на які він посилається на обґрунтування своїх доводів, є ключовим аспектом принципу змагальності та рівності в судовому процесі; 2) позивач не може будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, допоки інша сторона не надасть доказів на її спростування (концепція негативного доказу), оскільки такий підхід нівелює саму сутність принципу змагальності; 3) обов`язок доведення обставин, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, у рівній мірі покладається на обох сторін. Кожна сторона повинна довести факти, на які вона посилається. При цьому підставу позову повинен довести саме позивач. Позивач повинен подати докази, на яких ґрунтуються його вимоги разом з поданням позовної заяви. В разі неможливості самостійно представити такі докази, позивач повинен про це повідомити суд та зазначити причини, з яких доказ не може бути подано. Крім того, позивач вправі подати до суду клопотання про витребування доказів, із зазначенням причини неможливості самостійного їх представлення та наведенням вжитих ним для цього заходів.; 4) посилання позивача на те, що в силу вимог частини другої статті 77 КАС України обов`язок доказування правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на відповідача, не заслуговують на увагу, оскільки визначений цією правовою нормою обов`язок відповідача не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Правильність саме такого тлумачення змісту ч. 1 ст. 77 та ч. 2 ст. 77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 520/2261/19, згідно з яким визначений ст. 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Отже з урахуванням вимог статті 77 КАС України, позивач знехтував своїм процесуальним обов`язком доведення обставин, на яких ґрунтуються його вимоги у випадку заперечення проти встановленого факту порушення, при цьому відповідачем обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення виконано.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 09.09.2024 у справі № 280/6832/23.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

При цьому суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі "Федорченко та Лозенко проти України" (заява № 387/03, 20.09.2012, п. 53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом", тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Одночасно суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04), згідно з якою у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).

Окрім того, відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позову.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Відповідно до приписів пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На думку колегії суддів, оскільки суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, тому підстави для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу адвоката Таранченко Юлії Володимирівни, що діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року у справі № 200/10416/25 – залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року у справі № 200/10416/25 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення 15 червня 2026 року.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення в порядку, визначеному ст. 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 15 червня 2026 року.

Головуючий суддя І.В. Пивовар

Судді А.В. Гайдар

І.В. Геращенко