Постанова від 07 червня 2026 р. у справі №361/5440/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ AПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2026 року м. Київ

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного судуІгнатов Р.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Безштанька С.М. разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченогоч. 1 ст. 130 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення.

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що 06 травня 2025 року, о 16 годині 55 хвилин, поблизу будинку № 51 по вулиці Кобзарська в місті Броварах Броварського району Київської області електросамокатом марки «JET», серійний номер 216641, з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів та мови). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 130 КУпАП.

Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.

Не погоджуючись з постановою суду захисник ОСОБА_1 - адвокат Безштанько С.М. подав апеляційну скаргу разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2026 року.

В клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження захисник вказав, що ОСОБА_1 отримав постанову суду 27.04.2026 року наручно у приміщенні суду, про що свідчить відмітка про отримання, яка міститься в матеріалах справи. Крім того, згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень оскаржувану постанову було надіслано судом 23.04.2026 року, зареєстровано 25.04.2026 року, забезпечено надання загального доступу 27.04.2026 року.

В апеляційні скарзі апелянт просить постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2026 року скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування своїх вимог апелянт вказав, що суд першої інстанції належним чином не з`ясував обставини, що свідчать про наявність чи відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та обставин, які мають значення для правильного розгляду справи.

Висновки суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не підтверджуються частково дослідженими в судовому засіданні доказами. Вказані докази не є належними, допустимими, достовірними та такими, які узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які можуть свідчити про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

З наданих матеріалів та документів вбачається, що засіб, яким керував ОСОБА_1 є саме електричним самокатом, та відповідно до ДСТУ 2984-95 не відноситься до категорії Засоби транспортні дорожні. Терміни та визначення, «електричні самокати» не відносяться до транспортних засобів, призначених для використання на автомобільних дорогах державного значення. Також вони відповідно до вимог діючого законодавства не підлягають державній реєстрації.

Відповідно до п.1.10, розділу 1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року (зі змінами та доповненнями), транспортний засіб - це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Відповідно до п. 1.10 Розділу 1 Правил, механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на мопеди, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт; -мопед - двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об`ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт. Термін охоплює всі види механічних транспортних засобів, включаючи мопеди і мотоцикли, а самохідні машини.

Транспортними засобами, у зв`язку з керуванням якими настає відповідальність згідно диспозиції ст. 130 КУпАП, виступають всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші механічні транспортні засоби, що приводяться в рух за допомогою двигуна з робочим об`ємом 50 куб. см і більше або електродвигуна потужністю понад до 4 кВт.

Згідно відповіді №07/07/25-1 від 07.07.2025 року ТОВ «ДЖЕТ ФРАНЧАЙЗИНГ» електросамокат JET №216641 має номінальну потужність 350 W (0,35 кВт)/ максимальну потужність 700 W (0,7 кВт), та максимальну швидкість 20 км/год. Встановлений на електричний самокат механічний або електричний двигун не переводить його в категорію механічних транспортних засобів. Беззаперечних доказів вчинення ОСОБА_1 правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, Броварським відділом поліції суду не надано.

Захисник зазначає також, що ОСОБА_1 під час складання протоколу та схеми ДТП не було роз`яснено права передбачені статтею 268 КУпАП та не роз`яснено права передбачені статтею 63 Конституції України.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши письмові матеріали справи та відеозапис, який стосувався обставин вчиненого правопорушення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови місцевого суду в межах апеляційної скарги, а також доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що задоволенню підлягає лише клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Насамперед необхідно зазначити, що апеляційним судом вчинялись дії для належного повідомлення ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Безштанька С.М. про дату та час судового розгляду. Разом з тим, 03 червня 2026 року від захисника Безштанька С.М. на адресу суду надійшла заява за вх. №69849, в якому захисник просив розглянути апеляційну скаргу за відсутності його та ОСОБА_1 . Крім того, у вказаній заяві захисник заявляє протилежні від апеляційної скарги вимоги, зазначивши, що протокол про адміністративне правопорушення було складено 06 травня 2025 року, а тому, на думку захисника, станом на день розгляду справи 08 червня 2026 року пройшов один рік з дня вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і керуючись ст. 38, та п.7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, просить закрити провадження у справі (а. с 72).

Таким чином відповідно до вимог ч. 6 ст. 294 КУпАП, суд вважає за можливе розглянути дану апеляційну скаргу у відсутність учасників судового провадження у зв`язку з тим, що учасники справи були обізнані про день, час і місце розгляду справи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 був присутнім під час розгляду справи у суді першої інстанції 16 квітня 2026 року. В межах строку на апеляційне оскарження, а саме 24 квітня 2026 року, захисник Безштанько С.М. звертався до суду першої інстанції з метою отримання копії оскаржуваної постанови, яку ОСОБА_1 отримав 27 квітня 2026 року. Враховуючи, що стороною захисту вживалися заходи, спрямовані на отримання копії оскаржуваної постанови в межах строку на апеляційне оскарження, суд вважає поважними причини пропуску такого строку, а тому він підлягає поновленню.

Щодо можливої участі у судовому засіданні прокурора, то суд апеляційної інстанції зазначає, що під час розгляду апеляційної скарги, він не збирає нових доказів, а лише частково, за клопотанням сторони захисту, у разі його задоволення передосліджує вже наявні у матеріалах справи докази, на які посилається суд першої інстанції, і відповідно не перебирає на себе функцію сторони обвинувачення.

Крім того, у аналогічних справах Київська міська прокуратура направляла ряд листів з ідентичним змістом, зокрема лист № 23-153вих-22 від 17.11.2022 року, у яких вказувала, що законодавством України прокуратуру не наділено повноваженнями щодо підтримання обвинувачення у справах про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, таким чином участь прокурора у розгляді такої категорії справ законом не передбачена та буде виходити за межі повноважень органів прокуратури. Вказану позицію Київська міська прокуратура просить враховувати при розгляді аналогічних справ (а. с. 74-75).

Незважаючи на доводи апеляційної скарги, матеріали справи про адміністративне правопорушення містять достатньо допустимих, належних доказів, які свідчать про обґрунтованість висновків судді першої інстанції, як щодо фактичних обставин адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, так і доведеності вини ОСОБА_1 у його вчиненні, а саме в тому, що останній, в порушення вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився.

Зокрема, обставини вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, крім протоколу про адміністративне правопорушення серії серії ЕПР1 № 322238 від 06 травня 2025 року (а. с. 3); направленням на огляд на стан алкогольного сп`яніння та актом огляду, згідно з якими ОСОБА_1 мав ознаки алкогольного сп`яніння, від проходження огляду на стан сп`яніння відмовився (а. с. 4, 5); відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції (а. с. 8).

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками судді, вважає їх обґрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з огляду на таке.

Відповідно до положень ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

Відповідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно зі ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до п.1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно з п.1.9 Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Диспозицією частини першої статті 130 КУпАП встановлено, що відповідальність за вказаною нормою закону настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або під впливом лікарських препаратів що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані такого сп`яніння, чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або що до вживання лікарських препаратів що, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відмова від проходження огляду на стан алкогольного чи наркотичного сп`яніння є порушенням вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху і утворює самостійний склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відеозапис, наявний у матеріалах справи, відображає зміст даних, що містяться в протоколі про адміністративні правопорушення, на якому зафіксовано зупинку працівниками поліції ОСОБА_1 , який керував електросамокатом, та перевірку його документів. На запитання, чи вживав алкогольні напої, ОСОБА_1 відповів «так». На пропозицію працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки чи в закладі охорони здоров`я чітко відмовився, після чого було складено протокол про адміністративне правопорушення.

Відеозапис здійснювався при фіксації дій, передбачених ст.ст. 266, 254, 256 КУпАП. Жодних обставин, які б спростовували достовірність даних, відображених на відеозаписі, суду не надано.

Доводи апеляційної скарги про те, що пристрій із електродвигуном потужністю меншою від 3 кВт не є транспортним засобом та механічним транспортним засобом в розумінні ПДР та КУпАП та відповідно, керування ним не надає особі статусу водія, а тому й неможливе притягнення особи до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд апеляційної інстанції відхиляє з огляду на таке.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Так, Законом України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» передбачено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають при використанні транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та створенні/використанні інфраструктури для них (ст.2). У статті 1 згаданого Закону, серед інших понять визначено, що: 1) легкий персональний електричний транспортний засіб - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину; 2) низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.

Цим нормативно-правовим актом визначено, що легкі електричні транспортні засоби є транспортними засобами і вони поділяються на дві категорії: легкий персональний електричний транспортний засіб: має від одного колеса, електродвигун потужністю до 1000 Вт і розвиває максимальну швидкість до 25 км/год (до цієї категорії підпадають всі прокатні самокати) та низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб: має від двох коліс та може їхати зі швидкістю 10-50 км/год (пристрої, які їдуть зі швидкістю понад 50 км/год не підпадають в ці категорії й розглядатимуться як мотоцикли).

Як визначено у ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт», електричний колісний транспортний засіб - це дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

Відтак з набуттям чинності Законом України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів», керування легким електричним транспортним засобом (елетросамокатом) в стані алкогольного сп`яніння тягне відповідальність встановлену ст.130 КУпАП.

Поняття «транспортний засіб», яке визначене у п.1.10 Правил дорожнього руху, не суперечить поняттям, визначеним у Законі України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів».

П. 1.10 Правил дорожнього руху розмежовано поняття «транспортний засіб» та «механічний транспортний засіб». Транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Останній термін поширюється на трактори, самохідні машини та механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

Із диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП вбачається, що відповідальність настає за керування будь яким транспортним засобом, а не лише за керування механічним транспортним засобом.

При цьому чинне законодавство не містить вказівки на те, що пристрій визнається транспортним засобом лише в разі присвоєння пристрою номерного знаку чи за наявності посвідчення водія в особи, яка ним керує.

Відтак на противагу доводам апеляційної скарги слід зазначити, що технічні характеристики електросамокату, яким керував ОСОБА_1 , не мають значення та не впливають на кваліфікацію дій за ст. 130 КУпАП.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність, зокрема за керування транспортним засобом особою в стані сп`яніння або за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння. Отже, суб`єктом вказаного правопорушення є, зокрема, особа, яка керує транспортним засобом. При цьому, вказана норма закону передбачає відповідальність осіб, які керують всіма транспортними засобами, а не лише механічними транспортними засобами та не розділяє транспортні засоби на механічні, електричні чи будь-які інші.

З урахуванням того, що Законом України «Про дорожній рух» передбачений обов`язок водіїв транспортних засобів, до категорії яких також відноситься електросамокат, не допускати випадків керування транспортним засобом у стані сп`яніння, суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що на таких водіїв також розповсюджується обов`язок, передбачений п. 2.5 ПДР щодо проходження на вимогу поліцейського медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, апеляційний суд приходить висновку, що рухомий засіб, яким керував ОСОБА_1 , має всі ознаки транспортного засобу з електродвигуном, а тому ОСОБА_1 у даному випадку, підлягає притягненню до відповідальності за порушення п. 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена частиною 1 статті 130 КУпАП.

Будь яких інших переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду і були підставою для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.

Що стосується змісту заяви захисника ОСОБА_1 - адвоката Безштанька С.М. про закінчення, на його думку, строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП, то апеляційний суд зазначає наступне.

У відповідності до правил ч. 6 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтею 130 цього Кодексу, може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення.

Враховуючи, що на час винесення постанови Броварським міськрайонним судом Київської області 16 квітня 2026 року, з моменту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП річний термін накладення адміністративного стягнення не сплинув, таким чином судом першої інстанції накладено адміністративне стягнення у строки відповідно до вимог ст. 38 КУпАП, а тому відсутні підстави для закриття провадження з цих підстав.

З урахуванням вищенаведеного, а також наявних у справі доказів, які були оцінені судом першої інстанції у відповідності до вимог, передбачених ст. 252 КУпАП, суд апеляційної інстанції не вбачає жодних правових підстав для того, щоб погодитися з доводами апеляційної скарги про те, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин, оскільки вина ОСОБА_1 доведена сукупністю належних, допустимих та достатніх доказів, в той час як доводи поданої апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, за наслідками розгляду апеляційної скарги захисника ОСОБА_1 - адвоката Безштанька С.М., суд апеляційної інстанції вважає за необхідне прийняти рішення, яким залишити вказану скаргу без задоволення, а постанову судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя -

ПОСТАНОВИВ

Задовольнити клопотання захисника ОСОБА_1 - адвоката Безштанька С.М. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2026 року та вважати апеляційну скаргу прийнятною.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Безштанька С.М. - залишити без задоволення.

Постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя

Київського апеляційного суду Р.М. Ігнатов

Справа № 361/5440/25

Апеляційне провадження № 33/824/2738/2026

Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП

Суддя у першій інстанції - Анікушин В.М.

Суддя в апеляційній інстанції - Ігнатов Р.М.