Постанова від 11 червня 2026 р. у справі №356/983/25 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2026 року м. Київ

Справа № 356/983/25

Провадження: № 22-ц/824/6140/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,

суддів Верланова С. М., Нежури В. А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Ушакевич Марини Петрівни в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Капітал»

на рішення Березанського міського суду Київської області від 27 листопада 2025 року, ухвалене під головуванням судді Дудар Т. В.,

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2025 року ТОВ «Профіт Капітал» звернулось до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 16.07.2016 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено угоду № С01.190.73080 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки, відповідно до умов якої банк відкриває клієнту поточний рахунок у валюті гривня, операції за яким можуть здійснюватися за дебетно-кредитною схемою обслуговування з використанням електронного платіжного засобу, що буде використовуватись в рамках угоди та договору, у тому числі для розміщення коштів та відображення операцій, здійснених з використанням електронного платіжного засобу, та випускає клієнту міжнародну платіжну карту MasterCard (далі - кредитна карта). Банк на виконання умов договору кредиту відкрив поточний рахунок № НОМЕР_1 та надав позичальнику грошові кошти у сумі 5 000 грн строком до 16.07.2021 року, а позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконав.

03.12.2020 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» укладено договір факторингу № 12/90, відповідно до умов якого АТ «Ідея Банк» відступає (передає) ТОВ «ФК «Профіт Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Профіт Капітал» приймає належні АТ «Ідея Банк» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. За таких обставин, до ТОВ «ФК «Профіт Капітал» починаючи з 03.12.2020 року відповідно до договору факторингу № 12/90 перейшло право вимоги за кредитним договором № С01.190.73080 від 16.07.2016 року, що укладено між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 .

На підставі викладеного, ТОВ «ФК «Профіт Капітал» просило суд стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за договором № С01.190.73080 від 16.07.2016 року станом на 03.12.2020 року в розмірі 15 161,10 грн, яка складається з: заборгованості за основним боргом - 5 000 грн, заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками - 10 161,10 грн, а також понесені витрати на сплату судового збору та професійну правничу допомогу.

Рішенням Березанського міського суду Київської області від 27 листопада 2025 року у задоволенні позову ТОВ «Профіт Капітал» відмовлено.

Не погоджуючись із такими судовим рішенням, адвокат Ушакевич М. П. в інтересах ТОВ «Профіт Капітал» подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що суд дійшов помилкового висновку про недоведеність позовних вимог, оскільки належним чином не дослідив надані позивачем докази та неправильно оцінив виписку за рахунком відповідача. Вказувала, що 16.07.2016 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено угоду № С01.190.73080 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки, на виконання якої банк відкрив відповідачу рахунок і надав можливість користуватися кредитними коштами. На думку скаржника, виписка за рахунком є первинним бухгалтерським документом, який відображає рух коштів, у тому числі використання кредитних коштів та внесення платежів у рахунок погашення заборгованості, а тому суд безпідставно не визнав її належним доказом. Також зазначала, що рівність дебетових і кредитових операцій у виписці свідчить лише про операційний рух коштів за рахунком, а не про повне погашення кредитної заборгованості. Крім того, скаржник посилалася на те, що суд не врахував наданий розрахунок заборгованості, не здійснив власного розрахунку у разі незгоди з розрахунком позивача та безпідставно відмовив у стягненні витрат на правничу допомогу, розмір яких підтверджено договором, додатковою угодою, актом та платіжними документами.

Ухвалами Київського апеляційного суду від 15 січня 2026 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом, 16.07.2016 року між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено угоду № С01.190.73080 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки (а.с. 5-6).

З довідки-розрахунку заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № С01.190.73080 від 16.07.2016 року, станом на 03.12.2020 року, становить 15 161,10 грн, яка складається з: заборгованості за основним боргом - 5 000 грн, заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками - 10 161,10 грн (а.с. 13).

03.12.2020 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» укладено договір факторингу № 12/90, відповідно до умов якого АТ «Ідея Банк» відступає (передає) ТОВ «ФК «Профіт Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Профіт Капітал» приймає належні АТ «Ідея Банк» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників (а.с. 22-24).

За таких обставин, до ТОВ «ФК «Профіт Капітал» починаючи з 03.12.2020 року відповідно до договору факторингу № 12/90 перейшло право вимоги за кредитним договором № С01.190.73080 від 16.07.2016 року, що укладено між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 .

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що факт укладення кредитного договору між первісним кредитором та відповідачем підтверджено, однак позивач не довів наявності у відповідача заборгованості. Суд зазначив, що виписка за рахунком не підтверджує заявлений розмір боргу, оскільки за період з 16.07.2016 року по 03.12.2020 року відповідач використав 5 569,80 грн і повернув банку таку ж суму. Довідку-розрахунок суд не визнав належним доказом, оскільки вона складена кредитором в односторонньому порядку, не є первинним бухгалтерським документом та не розкриває механізму нарахування процентів. За таких обставин суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог.

Перевіряючи такі висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Зобов`язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 ЦК України, зокрема договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.

За змістом ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається, що угода № С01.190.73080 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки від 16.07.2016 року, укладена між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 , містить підпис останнього.

Відповідно до умов укладеної угоди, банк відкриває клієнту поточний рахунок НОМЕР_1 у валюті гривня, операції за яким можуть здійснюватися за дебетно-кредитною схемою обслуговування з використанням електронного платіжного засобу, що буде використовуватись в рамках угоди та договору, у тому числі для розміщення коштів та відображення операцій, здійснених з використанням електронного платіжного засобу, та випускає клієнту міжнародну платіжну картку MasterCard World терміном дії 2 роки з моменту її випуску (п. 2. угоди).

Згідно з пп. 3.1., 3.2., 3.3. п. 3. угоди, максимальний ліміт кредитної лінії встановлюється у розмірі 200 000 грн. Ліміт кредитної лінії, доступний клієнту на момент укладання угоди, становить 5 000 грн. Процентна ставка за користування коштами кредитної лінії становить 42 % річних.

В пп. 3.4. п. 3 угоди закріплено, що розмір обов`язкового мінімального платежу встановлюється тарифами банку. Дата сплати обов`язкового мінімального платежу за кредитною лінією за попередній розрахунковий період - до останнього операційного дня платіжного періоду, який починається з дня, наступного за останнім днем попереднього розрахункового періоду, і закінчується на 30 день з моменту закінчення попереднього розрахункового періоду. Про суму коштів, які складають обов`язковий щомісячний платіж, банк щомісячно інформуватиме клієнта за допомогою смс-повідомлення, що надсилається на абонентський номер клієнта, вказаний ним в заяві на приєднання.

Матеріалами справи підтверджено факт укладення між ПАТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 кредитного договору, встановлення відповідачу кредитного ліміту в розмірі 5 000 грн та інших умов договору, а відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що між первісним кредитором та відповідачем було укладено кредитний договір.

Щодо заявлених позовних вимог ТОВ «Профіт Капітал» про стягнення тіла кредиту у розмірі 5 000 грн, колегія суддів ураховує наступне.

Звертаючись до суду з цим позовом, ТОВ «Профіт Капітал» надало, зокрема, виписку з рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 за період з 16.07.2016 року по 03.12.2020 року, сформовану уповноваженою особою АТ «Ідея Банк», з якої убачається, що станом на 02.07.2018 року сума дебетових оборотів становила 5 569,80 грн, сума кредитових оборотів - 5 569,80 грн. Також позивач надав довідку-розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № С01.190.73080 від 16.07.2016 року, відповідно до якої станом на 03.12.2020 року заборгованість становить 15 161,10 грн, з яких: 5 000 грн - заборгованість за основним боргом, 10 161,10 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками.

Згідно правової позиції, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18), банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Колегія суддів враховує, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Разом з тим, відповідно до п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

При цьому згідно п. 3 вказаного Положення клієнтські рахунки - рахунки, за якими обліковуються кошти, розпорядником яких є клієнти банку. До клієнтських рахунків належать кореспондентські, поточні, вкладні (депозитні) рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу), розрахункові рахунки.

Разом із тим рівність загальних дебетових та кредитових оборотів за рахунком сама по собі не свідчить про відсутність заборгованості за тілом кредиту, оскільки виписка містить різні за економічним змістом операції: видачу траншів кредиту, погашення тіла кредиту, сплату доходів/відсотків банку, комісій та інші операції за рахунком. Тому для визначення залишку основного боргу підлягають врахуванню саме операції з видачі траншів кредиту та їх погашення.

З виписки з рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 за період з 16.07.2016 року по 03.12.2020 року вбачається, що загальна сума фактично виданих відповідачу траншів кредиту становить 5 183,36 грн. Водночас із цієї ж виписки вбачається погашення тіла кредиту на загальну суму 183,36 грн, а саме: 99,54 грн, 77,73 грн, 0,39 грн та 5,70 грн. Отже, непогашений залишок за тілом кредиту становить 5 000 грн.

Таким чином, наданими доказами підтверджено правомірність позовних вимог про стягнення тіла кредиту у розмірі 5 000 грн.

Разом із тим заявлена позивачем до стягнення заборгованість за відсотками у розмірі 10 161,10 грн належними та допустимими доказами не підтверджена. Довідка-розрахунок заборгованості складена кредитором в односторонньому порядку та не містить даних, які б давали можливість перевірити період нарахування відсотків, залишок тіла кредиту, на який вони нараховувалися, застосовану процентну ставку, а також порядок врахування здійснених відповідачем платежів.

З виписки за рахунком убачається лише відображення платежів, пов`язаних із доходами/відсотками банку, у загальному розмірі 151,64 грн, а саме: 13,16 грн, 7,30 грн та 131,18 грн. Однак зазначені суми відображені саме як погашення заборгованості за доходами, тобто як сплачені відповідачем платежі, а не як залишок непогашених відсотків. Інших відомостей, які б підтверджували наявність у відповідача непогашеної заборгованості за відсотками у розмірі 10 161,10 грн, матеріали справи не містять.

В обґрунтування заявлених вимог на підтвердження переходу до нього права вимоги за кредитним договором № С01.190.73080 від 16.07.2016 року позивач надав суду: договір факторингу № 12/90 від 03.12.2020 року, укладений між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал»; реєстр боржників; платіжне доручення № 1 від 19.10.2020 року; платіжне доручення № 14 від 03.12.2020 року.

Надані документи містять усі необхідні реквізити, зокрема підписи та печатки сторін і в повному обсязі підтверджують факт переходу до позивача права вимоги до ОСОБА_1 за укладеним ним з ПАТ «Ідея Банк» кредитним договором.

Крім того, оскільки предметом судового розгляду є спір про стягнення із відповідача на користь ТОВ «Профіт Капітал» заборгованості за кредитним договором, а договір факторингу відповідачем не оспорювався, у даному випадку слід виходити з презумпції правомірності правочину, а також презумпції обов`язковості виконання договору.

Поряд з цим, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у справі №910/1755/19 від 04.06.2020 року.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Профіт Капітал» підлягає стягненню сума заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5 000 грн, а правові підстави для стягнення з відповідача заборгованості за відсотками у розмірі 10 161,10 грн відсутні.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про повну недоведеність позовних вимог, оскільки не врахував, що виписка за рахунком підтверджує отримання відповідачем кредитних коштів та наявність непогашеного залишку за тілом кредиту у розмірі 5 000 грн. Водночас заявлена позивачем заборгованість за відсотками у розмірі 10 161,10 грн належними доказами не підтверджена.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких підстав, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.

Щодо розподілу судових витрат, колегія суддів ураховує наступне.

Згідно з вимогами п.п. в) п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови апеляційного суду зазначається щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).

За змістом ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При подачі позовної заяви ТОВ «ФК «Профіт Капітал» просило стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн.

На підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу було подано до суду наступні докази, а саме: копію договору про надання правничої допомоги № 02-24 від 01.07.2024 року; копію додаткової угоди № 1/1 від 01.07.2024 року; копію акту № 1 прийому-передачі реєстру боржників від 10.04.2025 року; копію акту № 1 прийому-передачі наданої правової допомоги від 14.05.2025 року; копію платіжної інструкції від 05.06.2025 року № 1395 щодо оплати за надану правничу допомогу на суму 147 000 грн; копію довіреності від 22.01.2025 року на представника ТОВ «ФК «Профіт Капітал»; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія КВ № 6416 від 23.05.2019 року.

Відповідачем не надано доказів невідповідності заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу критерію реальності адвокатських витрат, неспівмірності понесених позивачем витрат на адвокатські послуги, необхідності та підстав їх зменшення.

Оскільки позивачем підтверджено належними та допустимими доказами розмір витрат, понесених ним на правничу допомогу, а відповідач не заявляв про їх неспівмірність складності справи чи обсягу виконаної адвокатом роботи, такі витрати, з урахуванням часткового задоволення позову, підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Профіт Капітал» пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 2 308,60 грн (7 000 грн * 32,98 %).

При зверненні до суду із вказаним позовом ТОВ «ФК «Профіт Капітал» сплатило судовий збір у розмірі 3 028 грн, а при зверненні з апеляційною скаргою - 4 542 грн.

У відповідності до положень ст. 141 ЦПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (32,98 %) з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Профіт Капітал» підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 496,59 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Ушакевич Марини Петрівни в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Капітал» задовольнити частково.

Рішення Березанського міського суду Київської області від 27 листопада 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Капітал» (ЄДРПОУ 39992082, адреса: м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8)заборгованість за договором № С01.190.73080 від 16.07.2016 року у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт Капітал» (ЄДРПОУ 39992082, адреса: м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8) витрати на правничу допомогу у розмірі 2 308,60 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 496,59 грн, а всього 4 805 (чотири тисячі вісімсот п`ять) грн 19 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Т. О. Невідома

Судді С. М. Верланов

В. А. Нежура