Рішення від 14 червня 2026 р. у справі №370/1496/26 — Макарівський районний суд Київської області

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Димитрія Ростовського, 35, селище Макарів, Бучанський район, Київська область, 08001,

тел. (063)069-85-65, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2026 р. Справа № 370/1496/26

Провадження № 2-а/370/7/26

Макарівський районний суд Київської області у складі головуючого судді Білоцької Л.В., із секретарем Хоменко О.В., розглянувши у судовому засіданні у залі суду у с-щі Макарів Київської області у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін справу за адміністративним позовом

ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Макарівського районного суду Київської області з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому просив: скасувати постанову Відділу №3 ІНФОРМАЦІЯ_2 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу (в розмірі 8 500 грн або 34 000 грн — залежно від змісту постанови); закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю складу правопорушення (п. 1 ст. 247 КУпАП); визнати протиправними дії відповідача щодо внесення позивача до реєстру розшуку та зобов`язати відповідача виключити позивача з відповідного реєстру. Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

Обґрунтовуючи пред`явлений позов, позивач вказав, що він, ОСОБА_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підпадає під юрисдикцію Відділу №3 ІНФОРМАЦІЯ_2 . До 22 лютого 2025 року він перебував під захистом бронювання від мобілізації. Після скасування бронювання відповідач вніс його дані до реєстру розшуку та виніс постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, кваліфікувавши це як відмову від отримання повістки. Розмір штрафу йому невідомий, оскільки постанову про притягнення до адміністративної відповідальності йому не вручали та не надсилали. Інформацію про факт її винесення він отримав з інших джерел.

Вважає, що накладений штраф може становити 8 500 грн, 17 000 грн або 34 000 грн відповідно до санкцій, передбачених ст. 210-1 КУпАП.

Крім того, вказав, що повістка не вручалась йому особисто під підпис; поштових повідомлень або рекомендованих листів на його адресу не надходило; відмови від отримання повістки з його боку не було; жодного акту про відмову або відповідного відео- чи фотодокументування не складалось; постанову про притягнення до адміністративної відповідальності він також не отримував — ні поштою, ні особисто.

Також зазначив, що він своєчасно пройшов Військово-лікарську комісію (ВЛК), висновок якої є чинним до 04.08.2026 р., що свідчить про добросовісне виконання ним законодавчих вимог.

Ухвалою суду від 25.05.2026 р. ОСОБА_1 поновлено строк звернення до суду з адміністративним позовом, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі. Розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін 03.06.2026 р. Роз`яснено відповідачу право на подання відзиву на позов відповідно до ст. 162 КАС України. Також вказаною ухвалою витребувано від Відділу №3 ІНФОРМАЦІЯ_3 матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , включаючи копію постанови, акт про вручення (відмову від вручення) повістки та докази направлення кореспонденції.

Судовий розгляд 03.06.2026 р. відкладено на 08.06.2026 р.

У судовому засіданні 08.06.2026 р. представником відповідача Дамарад М.М. на виконання ухвали суду від 25.05.2026 р. подано письмові докази щодо витребуваної у справі інформації.

В подальшому судовий розгляд справи відкладено на 11.06.2026 р.

У судовому засіданні 11.06.2026 р. позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача Дамарад М.М. проти позовних вимог заперечила, просила відмовити у їх задоволенні.

Вислухавши учасників справи, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_5 з 12.04.2018 р. (а.с. 7-9).

З довідки військово-лікарської комісії№ 2025-0804-1235-0107-7 від 04.08.2025 р. слідує, що ОСОБА_1 пройшов медичний огляд ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 04.08.2025 р. та є придатним до військової служби, який є чинним до 04.08.2026 р. (А.С. 10).

Вирішуючи вимоги за даним адміністративним позовом, суд керується наступним.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 КАС України, адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Статтею 235 КУпАП передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно частини 1 статті 1 вищевказаного Закону, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Положеннями ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані:

- уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;

- прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

- проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;

- проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі;

- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», (зі змінами) введено правовий режим воєнного стану на території України, який триває і на даний час.

У відповідності до Указу Президента України № 65/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03.03.2022 № 2105-IX, оголошено загальну мобілізацію.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлено в Законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За визначенням статті 1 даного Закону, мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Частинами 1-2 статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Приписами статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» закріплено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

У відповідності до абзаців 2 та 4 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов`язані, зокрема:

- з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;

- проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Згідно з ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки) або у строки, визначені командирами військових частин.

Відповідно до ч. 4 п. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (чинного на час вчинення правопорушення), громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Відповідно до абз. 1, п. 10, ст. 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни за невиконання своїх обов`язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок).

Вищевказаний Порядок визначає, зокрема, процедуру оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов`язаних, організацію медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби, процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Згідно підпункту 1 пункту 27 Порядку №560, під час мобілізації громадяни викликаються з метою: до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів: взяття на військовий облік; проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки); призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.

У відповідності до п. 28 Порядку №560 передбачено, що виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).

За приписами пункту 34 Порядку №560, повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.

У разі коли резервіст або військовозобов`язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов`язаним під час уточнення облікових даних.

Відповідно до підпункту 23 пункту 41 Порядку №560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Отже, обов`язковою умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП є встановлення факту належного оповіщення про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Згідно частини першої статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Згідно частини першої статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Згідно частини першої статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Як встановлено з матеріалів справи, за інформацією ІНФОРМАЦІЯ_1 громадянин ОСОБА_1 дійсно перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 та є військовозобов`язаною особою.

Відповідно до відомостей, наявних в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, у період з 23.02.2026 року по 08.06.2026 року громадянин ОСОБА_1 не мав чинного бронювання від мобілізації та не користувався правом на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

26.02.2026 року засобами Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів громадянину ОСОБА_1 було сформовано повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_6 на 13.03.2026 року для проведення звірки облікових даних. На визначену дату громадянин ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_6 не прибув. Будь-яких повідомлень, заяв чи документів щодо наявності поважних причин неявки до відділу не надходило.

У зв`язку з неявкою військовозобов`язаного за викликом, 02.04.2026 року ІНФОРМАЦІЯ_7 було направлено звернення до органів Національної поліції України щодо здійснення заходів з виявлення та доставлення громадянина ОСОБА_1 до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Разом з тим, згідно з відомостями Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів станом на 08.06.2026 року громадянина ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку не притягнуто. Протокол про адміністративне правопорушення уповноваженими посадовими особами не складався, постанова про накладення адміністративного стягнення не виносилася, а тому факт притягнення зазначеної особи до адміністративної відповідальності відсутній.

Відображення в мобільному застосунку «Резерв+» інформації у розділі «Штрафи» про наявність адміністративної справи не є безумовним підтвердженням факту притягнення особи до адміністративної відповідальності. Функціонал застосунку передбачає автоматичне відображення відомостей про сформовані або відкриті адміністративні провадження, які можуть перебувати на стадії опрацювання, перевірки чи підготовки матеріалів. Сам факт наявності запису про адміністративну справу свідчить лише про фіксацію відповідних відомостей в інформаційних системах та не означає, що особу визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення.

Відповідно до вимог Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративна відповідальність настає лише після розгляду матеріалів справи уповноваженою посадовою особою та прийняття відповідної постанови. Лише постанова про накладення адміністративного стягнення є належним процесуальним документом, який підтверджує факт притягнення особи до адміністративної відповідальності та виникнення обов`язку щодо сплати штрафу.

Таким чином, відображення в застосунку «Резерв+» інформації про адміністративну справу саме по собі не свідчить про накладення штрафу, не підтверджує факт винесення постанови та не є доказом притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Так, відповідно до частини першої статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до частини другої статті 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підтвердження викладених в письмових поясненнях обставин відповідачем надано суду підтвердження про надсилання позивачу за адресою його реєстрації та проживання поштового відправлення № R067112241350, зі змісту якого та з урахуванням підпункту 1 пункту 27 Порядку №560 слідує, що позивач належним чином був повідомлений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 33-34).

Крім того, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_7 протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 уповноваженими посадовими особами не складався, постанова про накладення адміністративного стягнення не виносилася, а тому факт притягнення позивача до адміністративної відповідальності відсутній.

Отже, позовні вимоги в частині скасування постанови та закриття провадження у справі задоволенню не підлягають.

Також не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині визнання протиправними дії відповідача щодо внесення позивача до реєстру розшуку та зобов`язання відповідача виключити позивача з відповідного реєстру, оскільки відповідачем належними та допустимими доказами доведено правомірність своїх дій.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, у тому числі, залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовна заява ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення в повному обсязі.

У відповідності до ст. 139 КАС України у зв`язку із залишенням позовної заяви без задоволення судові витрати позивачу відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 12, 139, 241-246, 250, 255, 268-272, 286, 293 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення – залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення проголошено 15.06.2026 р.

Реквізити сторін:

ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 : АДРЕСА_3 .

Суддя Л.В. Білоцька