Рішення від 02 червня 2026 р. у справі №369/7164/26 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/7164/26

Провадження № 2/369/11620/26

РІШЕННЯ

Іменем України

03.06.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Козак І.А.,

при секретарі Кавун Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу №369/7164/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру або звільнення від сплати аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до рішення Ірпінського міського суду Київської області від 25.09.24 року з позивача утримуються аліменти на користь відповідача на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 22.03.2024 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Крім того, за рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 03.08.2020 року, позивача утримуються аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 16 вересня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття.

Загалом, утримувані з позивача аліменти становлять 1/2 (1/4+1/4) частини від усіх видів заробітку (доходу) на двох дітей, що суперечить чинному законодавству.

На підставі наведеного позивач просив суд зменшити розмір аліментів, утримуваних з нього за рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 25.09.24 року на користь відповідача ОСОБА_2 на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 квітня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

У судове засідання позивач не з`явився про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. Через систему “Електронний суд” подав клопотання про розгляд справи у його відсутності. Окрім цього, подав клопотання про долучення доказів, а саме актові записи про народження дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; витяг з реєстру боржників та документи щодо стану здоров`я його батьків.

У судове засідання відповідач не з`явилася про дату, час та місце судового розгляду повідомлена належним чином. Через систему “Електронний суд” подала відзив на позовну заяву, зазначивши, що позивачем не доведено: погіршення його матеріального становища; втрати працездатності чи роботи; наявності тяжкого захворювання; інших істотних обставин, які б унеможливлювали сплату аліментів у визначеному судом розмірі.

Фактично позов ґрунтується виключно на бажанні позивача сплачувати менший розмір аліментів, що саме по собі не є правовою підставою для зміни їх розміру. Водночас потреби дитини не зменшилися. Витрати на харчування, одяг, лікування, навчання, розвиток та забезпечення належних умов життя дитини є постійними та значними. Питаннями лікування та оздоровлення дитини позивач ніколи не займався. При будь-якому зверненні до нього за допомогою відповідач отримувала або ігнорування або посилання на отримані аліменти.

Дитина займається у Будинку дитячої та юнацької творчості Голосіївського рну міста Києва з вересня 2022 року по теперішній час. Це потребує значних фінансових витрат, зокрема на оплату занять, придбання костюмів, взуття, участь у конкурсах та змаганнях як у Києві так і по всій Україні, транспортні та інші супутні витрати.

Також відповідач зазначає, що їй відомо, що позивач має ще одну дитину, на утримання якої також сплачує аліменти у розмірі 1/4 частини доходу, та звернувся до суду з аналогічною позовною заявою про зменшення розміру аліментів до 1/6 частини доходу. Водночас сама лише наявність іншої дитини та обов`язку зі сплати аліментів не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів, оскільки позивач повинен довести істотне погіршення свого матеріального стану та неможливість виконання батьківських обов`язків у раніше встановленому розмірі. Розгляд справи просила проводити у її відсутності.

Позивачем було подано відповідь на відзив, у якому останній зазначив, що доводи відповідача є безпідставними, так як правова позиція останнього заснована на помилковому тлумаченні норм чинного законодавства та фактах бездоказової бази.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Суд, дослідивши матеріали справи та зібрані в ній письмові докази, дійшов висновку що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 25.09.24 року з позивача утримуються аліменти на користь відповідача на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 22.03.2024 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Крім того, за рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 03.08.2020 року, позивача утримуються аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 16 вересня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття.

Відомостей про відкриття виконавчого провадження на підставі рішення Ірпінського міського суду Київської області від 25.09.24 року та рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03.08.2020 року матеріали справи не містять, а отже й відсутні підстави для висновку про примусове стягнення аліментів за вказаним судовим рішенням.

Звертаючись до суду з позовом, позивач, як на підставу задоволення позову, посилався на наявність у нього ще однієї дитини, на утримання якої з нього судовими рішеннями стягуються аліменти, погіршення його матеріального стану, у зв`язку необхідністю постійного лікування та лікарського нагляду для його непрацездатних батьків, а також із проходженням військової служби та необхідності орендування квартири.

Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N 789-XII від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно з ч. 2 с. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.

У відповідності до ч. 7, 8 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Відповідно до ст. ст. 150, 157 СК України передбачено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, той з батьків, хто проживає окремо від дитини зобов`язаний брати участь у її вихованні та утриманні.

Згідно із ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Обов`язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховується судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.

Згідно зі ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до положень ст. 181 СК України виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

При цьому, відповідно до положень ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно із ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ч. 5 ст. 183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Частиною 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Окремо слід звернути увагу на те, що згідно із ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів. При цьому суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, за наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.

Згідно зі ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За ст. 195 СК України встановлено порядок визначення заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу) наступним чином: заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.

Однак, варто зазначити, що зміна сімейного стану позивача, а саме народження інших дітей/дитини без підтвердження погіршення його матеріального становища, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів, оскільки батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.

Дана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2017/19.

Крім того, щодо посилання позивача на те, що на нього покладені витрати на лікування батьків, які потребують лікарського нагляду, суд оцінює критично, оскільки з матеріалів справи не вбачається що батьки перебувають на утриманні позивача.

Разом з тим, перевіривши матеріали справи, суд не вбачає будь-яких належних і достатніх доказів погіршення майнового стану позивача та того, що з моменту ухвалення судового рішення про стягнення аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , його майновий стан не дозволяє йому сплачувати аліменти на утримання дочки у визначеному судом розмірі, а лише зміна його сімейного стану - народження дитини від іншого шлюбу та стягнення аліментів на її утримання, не є безумовною і самостійною підставою для зменшення розміру аліментів. Аналогічний за змістом висновок викладено в постановах Верховного Суду від 28.05.2021 року у справі № 715/2073/20, від 03.06.2020 року у справі №760/9783/18-ц, від 16.09.2020 року у справі № 565/2071/19.

Також, слід зауважити, що рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 25.09.2024 року у справі № 367/2704/24 встановлено мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину, що відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні ще одну неповнолітню дитину на яку, рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 03 серпня 2020 року також стягуються аліменти в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 16 вересня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття, без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дочки – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та суперечитиме її інтересам.

Натомість, позивач, який не є непрацездатним, зобов`язаний вживати всіх необхідних заходів із метою отримання законних джерел доходів для забезпечення гідних умов проживання й розвитку власних дітей.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з статтями 18, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд дійшов висновку. Що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 141, 180, 181, 182, 183, 184, 192 СК України, ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 76-79, 80, 81, 82, 83, 247, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру або звільнення від сплати аліментів – залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено 03 червня 2026 року.

Суддя Ірина КОЗАК