Рішення від 05 травня 2026 р. у справі №367/6096/16-ц — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/6096/16-ц

Провадження №2/367/3069/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

06 травня 2026 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

судді Карабаза Н.Ф.,

за участю секретаря Зайцевої А.В.,

заочно розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виділ в натурі частини житлового будинку,

в с т а н о в и в :

До Ірпінського міського суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виділ в натурі частини житлового будинку, яку мотивує тим, що йому та відповідачам по справі ОСОБА_4 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на праві спільної часткової власності належить будинок АДРЕСА_1 . На підставі договору дарування частини житлового будинку від 15 вересня 2001 року, посвідченого державним нотаріусом Ірпінської держнотконтори Запісочною O.A., реєстровий номер 910, йому належить 40/100 частин будинку. За умовами даного договору у його користування перейшли приміщення будинку по плану: 3-1 кухня площею 12,8 кв.м., 3-2 житлова кімната площею 11,8 кв.м., 3-3 житлова кімната площею 15,0 кв.м., II коридор площею 0,7 кв.м. Також на підставі договору дарування від 03 жовтня 2006 року, посвідченого державним нотаріусом Ірпінської держнотконтори Запісочною O.A., реєстровий номер 1-3789, він є власником 22/100 частин будинку. Всього йому належить 62/100 частини будинку за вказаною адресою, що стверджується договорами дарування, витягом з Державного реєстру про реєстрацію права власності на нерухоме майно. Відповідачам на праві власності належить 38/100 частин будинку АДРЕСА_1 . Право власності на цю частину будинку вони набули на підставі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і який був власником частини будинку на підставі договору дарування частини житлового будинку від 15 вересня 2001 року, посвідченого державним нотаріусом Ірпінської держнотконтори Запісочною O.A., реєстровий номер 906. За умовами даного договору у користування ОСОБА_5 перейшли приміщення 1-1 кухня площею 14,7 кв.м., 1-2 житлова кімната площею 12,9 кв.м., 1-3 житлова кімната площею 15,3 кв.м., І коридор площею 4,6 кв.м. Будинок АДРЕСА_1 має 115,4 кв.м. загальної площі, 71,8 кв.м. - житлової площі, 38,3 кв.м. - допоміжної площі, 5,3 кв.м. - площа літніх приміщень, що стверджується технічним паспортом. Земельна ділянка по АДРЕСА_1 , на якій розташований будинок, станом на теперішній час приватизована. Йому на праві власності на підставі Державного акту на право власності належить земельна ділянка площею 0,0428 га, на підставі договору дарування - земельна ділянка площею 0,0043 га. У власності відповідачів також перебуває земельна ділянка. Фактично будинок має три відокремлені квартири, вхід до яких здійснюється через окремі приміщення. Його частина будинку та частина будинку відповідачів обладнані окремими системами та приладами обліку водо-, газо-, електропостачання. Не дивлячись на те, що між співвласниками будинку склався та тривалий час існує фактичний порядок користування, будинок в натурі не розділений, право власності кожного на приміщення будинку не зареєстроване. Оскільки стосунків він та відповідачі не підтримують, то укласти нотаріально посвідчений договір про належність їм у будинку конкретних приміщень неможливо. Так як він має намір подарувати своїм дітям окремі частини будинку, що складаються із конкретних приміщень, то він хоче виділити в натурі належну йому на праві власності частину будинку, щоб припинити його з відповідачами право спільної часткової власності на будинок, у зв`язку з чим змушений звернутися до суду з даним позовом. Просить суд виділити йому в натурі частину житлового будинку АДРЕСА_1 , що складається з приміщень 2-1 коридор площею 5,5 кв.м.; 2-2 кухня площею 5,3 кв.м.; 2-3 житлова кімната площею 8,2 кв.м.; 2-4 житлова кімната площею 8,6 кв.м.; 3-1 кухня площею 12,8 кв.м., 3-2 житлова кімната площею 11,8 кв.м., 3-3 житлова кімната площею 15,0 кв.м., II коридор площею 0,7 кв.м., а також надвірних споруд: сараїв «В», «Д», «З», колодязя №1, гаража «Б», душу «Ж», «Є», вбиральні «Е», вигрібної ями №5, частини огорожі №2-3.

Відповідачі не скористалися своїм правом подачі відзиву на позовну заяву.

Ухвалю суду від 13 травня 2020 року було призначено по справі судову будівельно-технічну експертизу проведення якої доручити експертам ТОВ «Судова незалежна експертиза», що знаходиться за адресою: 03179, м. Київ, проспект Перемоги, 123. На вирішення експертизи поставлено наступні питання: 1. Визначити дійсну ринкову вартість будинку та часток співвласників будинку АДРЕСА_1 ; 2. Чи існує технічна можливість виділу ОСОБА_1 в натурі 62/100 частин будинку АДРЕСА_1 у вигляді приміщень 2-1 коридор площею 5,5 кв.м.; 2-2 кухня площею 5,3 кв.м.; 2-3 житлова кімната площею 8,2 кв.м.; 2-4 житлова кімната площею 8,6 кв.м.; 3-1 кухня площею 12,8 кв.м., 3-2 житлова кімната площею 11,8 кв.м., 3-3 житлова кімната площею 15,0 кв.м., II коридор площею 0,7 кв.м., а також надвірних споруд: сараїв «В», «Д», «З», колодязя №1, гаража «Б», душу «Ж», «Є», вбиральні «Е», вигрібної ями №5, частини огорожі №2-3?

В ході розгляду справи представником позивача – адвокатом Шевченко Н.В. було подано уточнюючу позовну заяву, яку мотивує тим, йому та відповідачам по справі на праві спільної часткової власності належить будинок АДРЕСА_1 . Всього йому належить 62/100 частини будинку за вказаною адресою, що згідно договорів дарування від 15.09.2021 року та 03.10.2006 року. Право на 38/100 частин будинку АДРЕСА_1 в рівних частках мають відповідачі у справі ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , на підставі свідоцтва про право на спадщину. Будинок АДРЕСА_1 має 115,4 кв.м. загальної площі, 71,8 кв.м. - житлової площі, 38,3 кв.м. допоміжної площі, 5,3 кв.м. - площа літніх приміщень. Земельна ділянка, на якій розташований будинок, станом на теперішній час приватизована. Йому та відповідачам на праві власності належать окремі земельні ділянки і спору щодо порядку користування землею між ними не існує. Висновком судової будівельно-технічної експертизи № СЕ-1202-1-1173.20 від 10.06.2021 року, проведеної в даній справі, встановлена технічна можливість виділити йому, ОСОБА_1 в натурі частину будинку АДРЕСА_1 , якою користується і має у власності). Просить суд виділити йому в натурі частину будинку АДРЕСА_1 у вигляді приміщень: 2-1 коридор площею 5.5 кв.м; 2-2 кухня площею 5,3 кв.м; 2-3 житлова кімната площею 8,2 кв.м: 2-4 житлова кімната площею 8,6 кв.м; 3-1 кухня площею 12,8 кв.м; 3-2 житлова кімната площею 11,8 кв.м; 3-3 житлова кімната площею 15,0 кв.м, а також господарських будівель споруд: сараїв «В», «Д», колодязя №1, гаража «Б», літнього душу «Ж», вбиральні Е вигрібної ями № 5, частини огорожі № 2-3, припинивши його право на 62/100 частин будинку АДРЕСА_1 . Стягнути солідарно з відповідачів на його користь судові витрати.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, його представник – адвокат Шевченко Н.В. через канцелярію суду подала заяву про розгляд справи у відсутності сторони позивача. Позовні вимоги з урахуванням уточнень та доводи, на яких вони ґрунтуються, повністю підтримують, та просять задовольнити позов в повному обсязі, без її присутності та присутності позивача, проти винесення заочного рішення по справі не заперечує.

Відповідачі – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися. Заяву про слухання справи за їх відсутності не надали, причини неявки суду не повідомили. Про час і місце слухання справи повідомлені належним чином.

Вивчивши позовні вимоги, дослідивши надані суду документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 15 вересня 2001 року укладено договір дарування частини житлового будинку між ОСОБА_7 (даритель) та ОСОБА_1 (обдарований), нотаріально посвідчений державним нотаріусом Ірпінської державної нотаріальної контори Запісочною О.А., зареєстрований в реєстрі за № 910, за умов якого ОСОБА_7 , перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам`яті розуміючи значення своїх дій та діючи добровільно подарувала, а ОСОБА_1 прийняв у дар 40/100 (сорок сотих) частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходяться в АДРЕСА_1 . В користування обдарованого переходять приміщення: 3-1 - кухня, площею 12,8кв.м.; 3-2 - житлова кімната, площею 11,8кв.м.; 3-3 - житлова кімната, площею 15,0кв.м.; II- коридор, площею 0,7кв.м.; ганок, погріб під “а-1”, гараж “Б”, сарай “В”.

03 жовтня 2006 року укладено договір дарування 22/100 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель між ОСОБА_7 (даритель) та ОСОБА_1 (обдарований), нотаріально посвідчений державним нотаріусом Ірпінської державної нотаріальної контори Запісочною О.А., зареєстрований в реєстрі за № 1-3789, за умов якого ОСОБА_7 , подарувала, а ОСОБА_1 , прийняв у дар 22/100 (двадцять дві сотих) частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 18.10.2006 № 12198599 вбачається, що ОСОБА_1 належить 22/100 частки на праві приватної спільної часткової власності будинку за адресою: АДРЕСА_1 , згідно договору дарування № 1-3789 від 03.10.2006 Ірпінської державної нотаріальної контори.

В матеріалах справи міститься копія технічного паспорту на житловий будинок індивідуального житлового фонду від 23.08.2006р. за адресою: АДРЕСА_1 , з якого вбачається, що ОСОБА_5 є власником 28/100 частки, ОСОБА_1 є власником 40/100 +22/100 частки. 23 серпня 2006 року, з даних експлікації на житловий будинок вбачається, що житловий будинок «А», складається: квартира АДРЕСА_2 : кухня,площею 14,7кв.м., житлова кімната площею 12,9кв.м., житлова кімната площею 15,3кв.м., коридор площею 4,6кв.м.; квартира АДРЕСА_3 : коридор площею 5,5кв.м., кухня площею 5,3кв.м., житлова кімната площею 8,2кв.м., житлова кімната площею 8,6кв.м.; квартира АДРЕСА_4 : кухня площею 12,8кв.м., житлова кімната площею 11,8кв.м., житлова кімната площею 15,0кв.м., коридор площею 0,7кв.м. Всього по будинку загальна площа 15,4кв.м., житлова площа 71,8кв.м., допоміжна площа 38,3кв.м., площа літніх приміщень 5,3кв.м. Також міститься найменування надвірних будівель: Б – гараж; В, Д, Г, З – сараї; Е – вбиральня; Ж, Є – душ; И – навіс; № 1 – колодязь; № 2-4 – огорожа; № 5 - вигрібна яма.

Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, № 97306788 від 14.09.2017 вбачається, що співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 на праві приватної спільної часткової власності якому належить 40/100 частини (підстава договір дарування , 910,15.09.2001, Ірпінська державна нотаріальна контора) та 22/100 частини (підстава договір дарування , 1-3789,03.10.2006, Ірпінська державна нотаріальна контора); ОСОБА_4 , на праві приватної спільної часткової власності якій належить 38/300 частини (підстава свідоцтво про право на спадщину, 3-2455, 17.10.2006, Ірпінська державна нотаріальна контора), ОСОБА_6 , на праві приватної спільної часткової власності якій належить 38/300 частини (підстава свідоцтво про право на спадщину, 3-2461, 17.10.2006, Ірпінська державна нотаріальна контора), ОСОБА_3 , на праві приватної спільної часткової власності якому належить 38/300 частини (підстава свідоцтво про право на спадщину, 3-2458, 17.10.2006, Ірпінська державна нотаріальна контора),

Згідно матеріалів спадкової справи № 174/2023 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 гр. ОСОБА_4 вбачається, що спадкоємцями першої черги є її діти ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , як проживали та були зареєстровані разом з померлою. Згідно копії державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЗ№ 255070 від 30 вересня 2009 року ОСОБА_4 належала на праві власності земельна ділянка площею 0,0205га, що розташована: АДРЕСА_1 (цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд), кадастровий номер: 3210900000:01:018:0035. Зі свідоцтва про право на спадщину з законом від 17 жовтня 2006 року зареєстрованого в реєстрі за № 3-2455 ОСОБА_4 була спадкоємцем 1/3 частини спадкового майна ОСОБА_5 , що складалося з 38/100 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, який знаходиться в АДРЕСА_1 . За даними технічного паспорту, виданого Ірпінським бюро технічної інвентаризації 22.09.2006 року, житловий будинок позначений на плані літерою «А» в цілому - цегляний, житловою площею 71,8кв.м., має наступні надвірні будівлі: гараж (літера «Б»), сараї (літери «В», «Г», «Д», «З»), вбиральня (літера «Е»), душ (літери «Ж», «Є»), погріб (під «Г»), навіс (літера «И») колодязь під № 1; огорожа під № 2-4; вигрібна яма під № 5.

Земельна ділянка по АДРЕСА_1 , цільове призначення обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,0428га, кадастровий номер: 3210900000:01:018:0029 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , що вбачається із державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯА № 594576 від 29 серпня 2005 року.

Земельна ділянка по АДРЕСА_1 , цільове призначення обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,0043га, кадастровий номер: 3210900000:01:018:0037 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , що вбачається із державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ № 603958 від 17 жовтня 2007 року.

Згідно висновку експерта № СЕ-1202-1-1173.20 від 10.06.2021 року вбачається, що дійсна (ринкова) вартість житлового будинку з господарськими будівлями та cпopyдaми по АДРЕСА_1 , без врахування земельного компоненту станом на момент оцінки складає: 27174 $ США, що еквівалентно (або) 736176 грн. Дійсна (ринкова) вартість 38/100 частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , загальною площею 47,50кв.м., які належать співвласникам з часткою 38/100, без врахування земельного компоненту станом на момент оцінки складає: 10878 $ США, що еквівалентно (або) 294690 грн. Дійсна (ринкова) вартість 62/100 частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , загальною площею 67,90кв.м., які належать ОСОБА_1 з часткою 62/100, без врахування, земельного компоненту станом на момент оцінки складає: 16296 $ США, що еквівалентно (або) 441486 грн. Враховуючи вимоги нормативно-правових актів у галузі будівництва, а також наступне: - архітектурно-планувальне рішення досліджуваної частини житлового будинку загальною площею 67,20кв.м. у складі приміщень: 2-1 коридор площею 5,50кв.м., 2-2 площею 5,30кв.м., 2-3 житлова кімната площею 8,20кв.м., 2-4 житлова кімната площею 8,60кв.м., 3-1 кухня площею 12,80кв.м., 3-2 житлова кімната площею 11,80кв.м., 3-3 житлова кімната площею 15,0кв.м. житлового будинку літ. «А» по АДРЕСА_1 , яка є достатньою площею для організації окремої ізольованої квартири з повним складом приміщень, необхідним для забезпечення можливості її використання (кухня, санвузол, житлова кімната, коридор), приймаючи до уваги те, що будинок старої забудови, в якій площа та висота приміщень можуть бути менші, ніж передбачено чинними вимогами нормативно-правових актів; - приймаючи до уваги те, що фактично усі необхідні приміщення для забезпечення можливості використання їх для проживання існують (кухня, санвузол, житлові кімнати, коридор), при цьому збільшити площу санвузла до мінімальної нормативної технічно можливо; - забезпечення окремими інженерними комунікаціями досліджуваних приміщень житлового будинку літ. «А» із влаштуванням окремих лічильників; - технічний стан досліджуваних приміщень житлового будинку літ. «А» та господарських будівель і споруд: сараїв літ. «В, Д», колодязя № 1, гаражу літ. «Б», душу «Ж», вбиральні «Е», вигрібної ями № 5, частини огорожі № 2-3; - те, що досліджувані приміщення житлового будинку літ. «А» відокремлені від іншої частини житлового будинку глухими стінами, вхід до яких окремий з внутрішньої дворової території, яка перебуває у фактичному користуванні (власності ) ОСОБА_1 ; - приймаючи до уваги те, що досліджувані приміщення житлового будинку та господарські будівлі і споруди розташовані у тильній частині земельної ділянки, яка перебуває у фактичному користування (власності) ОСОБА_1 ; - приймаючи до уваги те, що співвласникам з часткою 38/100 існує технічна можливість влаштувати хвіртку (ворота з хвірткою) зі сторони АДРЕСА_1 в огорожі № 4, яка перебуває у їх фактичному користуванні, з метою роздільного користування входами до частин земельних ділянок співвласників з частками 62/100 та 38/100,- експерт прийшов до висновку про те, що технічна можливість виділу ОСОБА_1 в натурі 62/100 частин будинку АДРЕСА_1 у вигляді приміщень житлового будинку: 2-1 коридору площею 5,50кв.м., 2-2 кухні площею 5,30кв.м., 2-3 житлової кімнати площею 8,20кв.м., 2-4 житлової кімнати площею 8,60кв.м., 3-1 кухні площею 12,80кв.м., 3-2 житлової кімнати площею 11,80кв.м., 3-3 житлової кімнати площею 15,0кв.м., а також господарських будівель і споруд: сараїв літ. «В, Д», колодязя № 1, гаражу літ. «Б», душу літ. «Ж», вбиральні літ. «Е», вигрібної ями № 5, частини огорожі «А» 2-3 існує. Коридор II площею 0,70кв.м, житлового будинку літ. «А» та літній душ літ. «Є» по АДРЕСА_1 фактично відсутні. Сарай літ. «З» по АДРЕСА_1 також фактично відсутній, при цьому згідно із копією договору дарування частини житлового будинку від 15.09.2001 р., зареєстрованого в реєстрі за № 906, бланк серії АЕЕ № 161805 він належить іншому співвласнику. На підставі вищевикладеного, виділити коридор II площею 0,70кв.м. житлового будинку літ. «А», літній душ літ. «Є» та сарай літ. «З» по АДРЕСА_1 технічно неможливо.

У відповідності до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Поняття спільної часткової власності визначено частиною першою статті 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного із них у праві власності. Відтак, кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне в цілому майно, ці частки є ідеальними.

Згідно ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч. 2 ст. 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

В силу положень статей 21, 24, 41 Конституції України, статей 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, у тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.

Так, відповідно до п. 56 Постанови КМУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 25 грудня 2015р. № 1127 для державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що створюється шляхом поділу, виділу в натурі частки майна, що перебуває у спільній власності, та має наслідком припинення права спільної власності для усіх або одного із співвласників, подаються: договір про поділ спільного майна, договір про виділ у натурі частки із спільного майна або відповідне рішення суду; документи, передбачені пунктом 54 цього Порядку, крім документа, що посвідчує право власності на нерухоме майно до його поділу або виділу в натурі частки.

Верховний Суд України у абзаці першому пункту 6 постанови Пленуму "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право власності громадян на жилий будинок" від 4 жовтня 1991 р. № 7 підкреслює, що судам при вирішенні справ про виділ у натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, слід мати на увазі, що це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.

Відповідно до ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

За змістом ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності - (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Згідно зі ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Таким чином відповідно до ст. 183, 356, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності; якщо виділ (поділ) є технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2012 року у справі № 6-12цс13, а також у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 205/9065/15-ц (провадження № 61-21409св18), від 27 травня 2020 року у справі № 173/1607/15 (провадження № 61-26178св18) від 11 жовтня 2021 року у справі № 607/14338/19-ц (провадження № 61-19073св20).

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на житловий будинок» № 7 від 04.10.1991 р. із змінами, виділ в натурі частки жилого будинку можливий, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.

ВССУ зазначив, що для виділу частки із спільного нерухомого майна повинна бути технічна можливість, і тому для цього у справі проводяться будівельно-технічні та земельно-технічні експертизи. Поділ на самостійні об`єкти нерухомого майна повинен відповідати умовам, що передбачені чинними будівельними нормами. Кількість та розміри виходів повинні відповідати вимогам будівельних норм за видами будинків та споруд. Якщо при поділі відбувається реконструкція та необхідно додержуватися вимог ДБН та санітарних правил.

У п. 14 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист приватної власності» № 20 від 22 грудня 1995 року(з наступними змінами та доповненнями) роз`яснено, що квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.

У постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року в справі № 6-12цс13 зроблено висновок, що «у разі виділу співвласник отримує свою частку у майні в натурі і вибуває зі складу учасників спільної власності. За всіма іншими співвласниками спільна власність при виділі частки зберігається. На відміну від виділу, за якого право власності припиняється лише для того співвласника, частка якого виділяється із спільної власності у разі поділу (стаття 367 ЦК України) спільна часткова власність припиняється для всіх її учасників. Виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Відтак визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі. Під неспівмірною шкодою господарського призначення слід розуміти суттєве погіршення технічного стану жилого будинку, перетворення в результаті переобладнання жилих приміщень у нежитлові, надання в рахунок частки приміщень, які не можуть бути використані як житлові через невеликий розмір площі або через неможливість їх використання (відсутність денного світла тощо). У тих випадках, коли в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина жилого будинку, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на будинок».

Верховний Суд України в постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1443цс16 дійшов такого висновку: «виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий поділ (виділ) можна провести зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Отже, визначальним для виділу частки або поділу нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування майном, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу майна відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, то, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна. Якщо в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина нерухомого майна, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на це майно».

Згідно зі ст. 41Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої України приєдналася в 1997 році відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти дії щодо свого майна будь-які угоди, відповідно за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81, 82 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексу. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Судом встановлено, що між сторонами по справі відсутній спір щодо порядку користування спірним житловим будинком та земельною ділянкою, крім того, кожен з них користується відокремленими частинами спірного будинковолодіння, що мають окремі входи.

Аналізуючи вищенаведені норми законів у сукупності з наявними матеріалами справи, суд приходить до переконання, що фактично поділ житлового будинку АДРЕСА_1 з господарськими будівлями і спорудами в натурі на самостійні об`єкти між сторонами уже існує, даний факт сторони не заперечували.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та позов підлягає до задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішенні від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Також, питання гонорару адвоката врегульовані в статтях 28-30 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 2017 року 09 червня 2017 року, із змінами затвердженими З`їздом адвокатів України 15 лютого 2019 року.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В своїх роз`ясненнях, наданих у п.п.47-48 Постанови Пленуму «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2017 року №10, ВССУ зазначив, що право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013). Витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 42, 56 ЦПК). Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у пункті 2 частини третьої статті 79, статтях 84, 88, 89 ЦПК України. Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Надання платної правової допомоги регламентується Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно частини 1 статті 26 якого, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Аналізуючи наведене, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, пропорційності, враховуючи всі аспекти та складність справи, яка не представляє складності, позов, поданий позивачкою невеликого змісту, не потребує значного часу для його виготовлення, на думку суду такі витрати позивача не були неминучими.

Позивач ставить вимогу стягнути з відповідачів витрати на правничу допомогу в розмірі 15000,00грн. При цьому додає договір про надання адвокатських послуг від 19 липня 2016 року, згідно якого адвокат Шевченко Наталія Вікторівна бере на себе зобов`язання надавати клієнту ОСОБА_1 адвокатськи послуги по представництву інтересів позивача у цивільній справі за позовом про виділ в натурі частини житлового будинку в Ірпінскьому міському суді.

Також в матеріалах справи міститься копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1826/10 від 30.11.2000р, ордера серія АІ № 1633730 від 18.06.2024р.

Також в матеріалах справи міститься квитанція до прибуткового касового ордера № б/н від 19.07.2016р. щодо прийняття від ОСОБА_1 , згідно договору про надання правової допомоги від 19.07.2016р. 15000,00грн. При цьому фіскального чеку касового апарату, чи інших належних підтвердженнь внесення коштів на рахунок адвоката суду не надано.

Так як і ненадано документ, де вказано, які саме послуги були надані та час, витрачений на їх надання, в зв`язку з чим суд позбавлений можливості визначити який обсяг робіт був виконаний адвокатом.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що вимога ОСОБА_1 щодо стягнення витрат, пов`язаних з розглядом справи на суму 15000,00грн. не підлягає задоволенню в повному обсязі, як така, що необґрунтована та безпідставна.

Також, при задоволенні позову у відповідності до ст.141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути на користь позивача сплачений судовий збір.

Судом встановлено, що позивачем згідно квитанцій № 154 від 18.07.2016 року сплачено судовий збір у розмірі 2300,00грн. за подання позовної заяви.

Також, позивачем зазначено, що здійснено оплату за проведення експертизи у сумі 13075грн, що підтверджено квитанцією № 1-574К від 06 серпня 2020 року на суму 4000,00грн., квитанцією № 27830772 від 06 серпня 2020 року на суму 4175,00грн. та квитанцією № 50784093 від 06 серпня 2020 року на суму 4900,00грн. (призначення платежу: оплата за проведення судово експертизи № СЕ-1202-1-1173.20 від 01.07.2020р.

На підставі вище викладеного та керуючись ст. 319, 356, 358, 364 ЦК України, ст. 4-6, 13, 76-81, 89, 95, 141, 247, 258-259, 263-265, 280-282, 354-355 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позовні вимоги позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виділ в натурі частини житлового будинку - задовольнити.

Виділити ОСОБА_1 , РНОКППО: НОМЕР_1 , в натурі у власніть частину житлового будинку АДРЕСА_1 , що складається з приміщень: 2-1 коридор площею 5.5 кв.м; 2-2 кухня площею 5,3 кв.м; 2-3 житлова кімната площею 8,2 кв.м: 2-4 житлова кімната площею 8,6 кв.м; 3-1 кухня площею 12,8 кв.м; 3-2 житлова кімната площею 11,8 кв.м; 3-3 житлова кімната площею 15,0 кв.м, а також господарських будівель споруд: сараїв «В», «Д», колодязя №1, гаража «Б», літнього душу «Ж», вбиральні Е вигрібної ями № 5, частини огорожі № 2-3, припинивши його право на спільну сумісну часткову власність на 62/100 частин будинку АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , РНОКППО: НОМЕР_1 судові витрати: сплачений судовий збір в розмірі по 1150,00грн. з кожного та витрати понесені на судову експертизу в розмрі по 6537,50грн. з кожного.

В решті вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто Ірпінським міським судом Київської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Позивач має право оскаржити рішення до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було проголошено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: Н.Ф. Карабаза