Постанова від 19 квітня 2026 р. у справі №366/3506/24 — Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/3506/24

Провадження № 3/366/5/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2026 року суддя Іванківського районного суду Київської області Гончарук О.П. розглянувши матеріали, які надійшли від Відділення поліції №3 Вишгородського районного управління поліції ГУ НП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

за ст. 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

27 листопада 2024 року до суду від Відділення поліції № 3 Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області надійшла справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ст.122-4 КУпАП.

З матеріалів справи слідує, що 24.11.2024 року о 19 год. 10 хв. на автодорозі Чорнобиль – ЧАЕС водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем AUDI A6, реєстраційний номер НОМЕР_1 здійснив з`їзд в кювет, після чого залишив на порушення встановлених правил місце ДТП, до якої він причетний, чим порушив вимоги ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст.122-4 КУпАП.

05.01.2026 року від представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, адвоката Пасічника Ю.О. надійшло клопотання про закриття провадження у справі за відсутності в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився. Заяв та клопотань до суду від ОСОБА_1 не надходило.

Суд, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Вивчивши клопотання про закриття провадження у справі, подане адвокатом Пасічником Ю.О. в інтересах ОСОБА_2 про закриття провадження у справі, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

У відповідності до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

За правилами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 122-4 КУпАП адміністративна відповідальність настає за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні, - що тягне за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від одного до двох років, або адміністративний арешт на строк від десяти до п`ятнадцяти діб.

Об`єктивна сторона правопорушення полягає у залишенні місця дорожньо-транспортної пригоди з порушенням встановлених нормативно-правовими актами правил.

Залишення місця дорожньо-транспортної пригоди - дії учасника дорожньо-транспортної пригоди, спрямовані на приховання факту такої пригоди або обставин її скоєння, які спричинили необхідність проведення поліцейськими заходів щодо встановлення (розшуку) цього учасника та (або) розшуку транспортного засобу.

Суб`єктом правопорушення є - водій транспортного засобу, а також інші учасники дорожнього руху, які залишили місце дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Водій - особа, яка керує транспортним засобом і має при собі посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм є також особа, яка навчає керуванню, знаходячись безпосередньо у транспортної засобі.

Учасник дорожнього руху - особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі пішохід, водій, пасажир, погонич тварин.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Вина являє собою психічне ставлення до вчинюваної дії чи бездіяльності та її наслідків. Тобто водій чи інший учасник дорожнього руху розуміє, що скоює дане адміністративне правопорушення.

Адміністративне правопорушення визнають вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії (бездіяльності), передбачала її шкідливі наслідки й бажала їх або свідомо допускала їх настання. Усвідомлення протиправні характеру діяння та передбачення шкідливих наслідків становлять інтелектуальні ознаки умислу, а бажання або свідоме допущення наслідків - вольову ознаку.

Склад адміністративного правопорушення це передбачена нормами права сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності ознак, за наявності яких діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.

Відповідальність за ст. 122-4 КУпАП наступає лише після того, як буде встановлено, що ДТП мала місце і особа, яка є учасником ДТП залишила місце події.

Відповідно до ч.1 ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Сама ст. 122-4 КУпАП має бланкетний характер і потребує обов`язкового посилання на конкретну норму Правил дорожнього руху України, яку нібито порушено ОСОБА_1 ..

В свою чергу, у складеному відносно ОСОБА_1 протоколі про адміністративне правопорушення за ч.4 ст.122-4 КУпАП не зазначено, який саме пункт Правил дорожнього руху України був порушений водієм, що є істотним недоліком протоколу та унеможливлює належне встановлення об`єктивної сторони адміністративного правопорушення.

Підставою для складання протоколу серії ААД №285709 про адміністративне правопорушення від 24.11.2024 року щодо ОСОБА_1 є залишення водієм місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої він причетний.

Судом встановлено, що постановою суду від 25.03.2026 провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрито за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Крім того, з суб`єктивної сторони правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП, характеризується наявністю виключно прямого умислу.

За змістом ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення вважається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила усвідомлювала протиправний характер свого діяння, передбачала його шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

У матеріалах справи відсутні будь-які належні, допустимі та достовірні докази, які вказують на наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.

Крім того, суд ставиться критично до викладених письмових пояснень, фактично зазначених в поданому адвокатом Пасічником Ю.О. клопотанні про закриття провадження у справі в частині того, що ОСОБА_1 не залишав місця ДТП, не керував транспортним засобом та надав пояснення на місці оформлення матеріалів адміністративної справи під тиском погроз з боку працівників поліції, оскільки відповідних доказів (скарг на дії працівників поліції, доказів здійснення тиску з їх боку) не надано.

Згідно з ч.1 ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч.2 ст.251 КУпАП).

Згідно ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Наявність сумнівів вказаних у клопотанні не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини», п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в звязку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом, провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

П.1 ч.1 ст.247 КУпАП визначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, суд має сумніви, щодо складу та події правопорушення передбаченого ст. 122-4 КУпАП у діях ОСОБА_1 , а тому суд, керуючись ст. 62 ч. 3 КУ, яка тлумачить, що усі сумніви щодо доведеності вини ОСОБА_1 на його користь, у зв`язку з чим приходить до висновку про відсутність події та складу цього правопорушення в його діях, у зв`язку з чим провадження по справі на підставі ст. 247, 284 КУпАП підлягає закриттю.

Керуючись ст.ст. 221, 247, 283, 284 КУпАП та відповідно ст. 122-4 КУпАП КУпАП,-

У Х В А Л И В :

Провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 цього Кодексу, а також постанов, прийнятих за результатами розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 185-3 цього Кодексу.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.

Суддя Гончарук О.П.