Постанова від 19 квітня 2026 р. у справі №366/3504/24 — Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/3504/24

Провадження № 3/366/3/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2026 року суддя Іванківського районного суду Київської області Гончарук О.П. розглянувши матеріали, які надійшли від Відділення поліції №3 Вишгородського районного управління поліції ГУ НП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

27 листопада 2024 року до суду від Відділення поліції № 3 Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області надійшла справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за вчинення ним адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

З матеріалів справи слідує, що 24.11.2024 року о 19 год. 00 хв. на автодорозі Чорнобиль – ЧАЕС водій ОСОБА_1 керував автомобілем AUDI A6, реєстраційний номер НОМЕР_1 в стані алкогольного спяніння. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія проводився на місці за допомогою алкотесту «Драгер» 6810, результат – 1,00%, чим порушив п.2.9а ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.

05.01.2026 року від представника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, адвоката Пасічника Ю.О. надійшло клопотання про закриття провадження у справі за відсутності в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився. Заяв та клопотань до суду від ОСОБА_1 не надходило.

Суд, беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Вивчивши клопотання про закриття провадження у справі, подане адвокатом Пасічником Ю.О. в інтересах ОСОБА_1 про закриття провадження у справі, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Згідно зі ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст.280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення має бути з`ясовано, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення у справі.

Згідно зі ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно доЗакону України "Продорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху (далі- ПДР). Особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов`язковими елементами якого є: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона (вина).

Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст.266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, підлягають відстороненню від керування транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Огляд водія на стан сп`яніння проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп`яніння (наркотичного чи алкогольного). Тобто доказова база має бути спрямована саме на доведення одночасно двох обставин: керування транспортним засобом і перебування у стані сп`яніння (наркотичного чи алкогольного).

Визначення терміну "керування транспортним засобом" було наведено в п. 27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Крім того, в рішенні №404/4467/16-а від 20.02.19 ВС/КАС зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

Таким чином, керування транспортним засобом це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.

Знаходження біля транспортного засобу, яке не є в стані руху (знаходиться в нерухомому стані), особи в нетверезому стані не є доказом вчинення останньою адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, що підтверджують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що слугувало б підставою для направлення його для проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння.

В наявних відеоматеріалах які знаходяться в матеріалах справи, а саме тих які зафіксовані патрульною поліцією, не відображено рух транспортного засобу, та керування даним транспортним засобом ОСОБА_2 .

Так з відеозапису під назвою «2024_1124_192525_0000000_000000_0216» вбачається, що якась особа запитує у іншої чи вживала та алкогольні напої, на що було повідомлено «ні». Далі, особа, у формі працівника поліції підходить до службового авто, берез прилад, зоні схожий на «Драгер» та підходить до передньої частини службового автомобіля, сюди ж підходить ще одна особа, яка проходить огляд на стан алкогольного сп`яніння». Далі після проходження огляду відбувається складання адміністративних матеріалів. При цьому, на зазначеному відеозаписі відсутня фіксація пропозиції, висловлення працівниками поліції, щодо проходження огляду у встановленому законом порядку та зазначення ознак алкогольного сп`яніння, виявлених працівниками поліції у такої особи.

На відеозаписі, під назвою «2024_1124_195526_0000000_000000_0217» зафіксовано, як в салоні службового автомобіля патрульної поліції знаходяться два працівника патрульної поліції і ще одна особа. Відбувається оформлення матеріалів адміністративної справи, працівник поліції відбирає у цієї особи пояснення, фактично записуючи пояснення з власних міркувань. Даний відеозапис не містить доказів того, що даною особою являється ОСОБА_1 , оскільки така особа не представлялась. Крім того, відсутня фіксація того, що цією особою надаються пояснення про те, чи вживав він якісь алкогольні напої перед керуванням транспортним засобом, що свідчить про те, що такі пояснення були написані не зі слів цієї особи.

На відеозаписі, під назвою «2024_1124_191851_0000000_000000_0215» зафіксовано як працівники поліції підходять до транспортного засобу, на якому наявні механічні ушкодження та у невідомої особи запитую про те, яким чином трапилась дорожньо-транспортна пригода.

Так, згідно вимог ст.40 Закону України «Про національну поліцію» передбачено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Застосування органами, підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, доступ до відеозаписів працівників поліції та інших осіб, порядок зберігання, видачу та приймання технічних приладів і технічних засобів, а також зберігання, видалення та використання інформації, отриманої з цих приладів регулюється Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, яку затверджено Наказом МВС України №1026 від 18.12.2018 року.

Цією інструкцією затверджено чіткий перелік пристроїв, за допомогою яких працівниками поліції надано право на відеофіксацію. Зокрема, дозволено застосовувати портативні відеореєстратори на форменному одязі поліцейського, встановлені відеореєстратори на службових транспортних засобах, стаціонарні відеокамери в цілодобовому режимі, тощо. Однак в даному переліку, відсутні такі засоби фіксації, як мобільні телефони, тим більше приватні, які перебувають у володінні працівника поліції не в силу виконання ним службових обов`язків.

Відповідно до п.5 Розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, яку затверджено Наказом МВС України №1026 від 18.12.2018 року передбачено, що включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

В порушення вимог даної Інструкції, працівниками поліції додано до протоколу про адміністративне правопорушення у якості доказу диск, що містить у собі кілька самостійних окремих відеозаписів, які у своїй сукупності перериваються а тому в даному випадку їх неможливо зв`язати у єдине ціле. Зміст цих відео не містить жодних відомостей про особу, що здійснює відеозаписування, під час перегляду відеозаписів неможливо встановити хронологію та суть подій, а також те, що відбувалося у ті проміжки часу, коли відеореєстратор поліцейського був вимкнений та не працював.

Таким чином, на підтвердження винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення наявний лише протокол про адміністративне правопорушення, при тому, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, за відсутності інших об`єктивних доказів на підтвердження факту вчинення правопорушення, не може слугувати доказом винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі № 757/2757/16-а від 22.07.2019 року підпис водія у постанові про притягнення до адміністративної відповідальності не є доказом вини.

Крім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 15 травня 2019 року по справі № № 537/2088/17 сформував висновок наступного змісту, - сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності. З`ясування обставин, за яких вчинено адміністративне правопорушення, яке позивачу поставлено за провину, буде неповним і поверховим, якщо не дослідити його в усіх тих аспектах, про які зазначено вище.

Поряд з цим, суд не може взяти до уваги у якості доказів наявні в матеріалах справи копії письмових пояснень ОСОБА_1 , протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №285708 від 24.11.2024 року складеного відносно ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП, протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №285709 від 24.11.2024 року складеного відносно ОСОБА_1 за ст.122-4 КУпАП, оскільки копії цих документів не засвідчені належним чином, у встановленому законом порядку.

Невстановлення працівником поліції під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суб`єкта відповідальності за вказане правопорушення, тобто особи, яка безпосередньо несе адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху свідчить про те, що особа не може бути притягнута до відповідальності (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі № 204/8036/16-а).

Згідно з ч.1 ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч.2 ст.251 КУпАП).

Згідно ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Наявність сумнівів вказаних у клопотанні не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини», п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в звязку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом, провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

П.1 ч.1 ст.247 КУпАП визначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи встановлені обставини справи, суддя приходить до висновку, що відомості, які відображені у протоколі про адміністративне правопорушення не відповідають фактичним обставинам справи, факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП не доведено належними та допустимими доказами, наявні матеріали не містять в діях ОСОБА_1 ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП.

На підставі наведеного та керуючись ст.124, п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, суд

У Х В А Л И В :

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити за відсутністю в його діях складу і події адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 цього Кодексу, а також постанов, прийнятих за результатами розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 185-3 цього Кодексу.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.

Суддя Гончарук О.П.