Постанова від 12 квітня 2026 р. у справі №366/527/26 — Іванківський районний суд Київської області

Справа № 366/527/26

Провадження № 3/366/421/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2026 року суддя Іванківського районного суду Київської області Ткаченко Ю.В., розглянувши матеріали, які надійшли від Відділення поліції № 1 Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

05 березня 2026 року до суду від Відділення поліції № 1 Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області надійшли матеріали про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП відносно ОСОБА_1 .

Відповідно до протоколу серії ЕПР1 № 595871 від 19.02.2026 року:

ОСОБА_1 19.02.2026 року о 15 год. 08 хв. в селищі Красятичі по вул. Воздвиженська, керуючи транспортним засобом, не пред`явив посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, а саме, не мав права керування таким транспортним засобом.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.1 А Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність, передбачена ч. 2 ст. 126 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про місце, день та час розгляду справи повідомлений вчасно. Заяв та клопотань не надіслав.

Стаття 268 КУпАП не містить імперативної заборони розглядати справи про адміністративні правопорушення за статтею 126 КУпАП без обов`язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Крім того, враховуючи передбачені ст. 277 КУпАП скорочені строки розгляду справи про адміністративне правопорушення, належне повідомлення про час та місце розгляду справи, дотримуючись вимог ст. 268 КУпАП, суддя вважає за можливе розглянути справу у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнов протии України", відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для рухусправи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

У своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Враховуючи вищевказане, суд приходить до висновку про розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №5-рп/2015 від 26 травня 2015 року наданого за поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з приводу офіційного тлумачення положення частини першої ст. 276 КУпАП органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (частина друга статті 6 Основного Закону України).

За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Згідно ст. 248 КУпАП, розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (надалі-ПДР).

Пункт 1.3. розділу 1 ПДР, передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

У пункті 1.9. розділу 1 ПДР визначено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством тягне за собою адміністративну відповідальність.

Згідно ч. 2 ст. 126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Частиною 3 статті 126 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Частиною 4 статті 126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортним засобом.

Отже, у ст. 126 КУпАП законодавець розмежовує керування транспортним засобом особою, яка немає при собі посвідчення водія відповідної категорії або не пред`явила його (ч. 1 ст. 126 КУпАП) та керування транспортним засобом особою, яка немає права керування таким транспортним засобом (ч. 2 ст. 126 КУпАП) та керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортним засобом (ч. 4 ст. 126КУпАП).

Згідно із ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, іншими документами, тощо.

З матеріалів справи вбачається, що протокол серії ЕПР 1 № 595871 від 19.02.2026 року складений відносно ОСОБА_1 на підставі того, що водій, керуючи ТЗ, не пред`явив посвідчення водія на право керування ТЗ відповідної категорії. Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковані особою, яка склала протокол за ч. 2 ст. 126 КУпАП.

В той же час, особа, яка складала протокол про адміністративне правопорушення не врахувала, що ненадання посвідчення водія, не є складом адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, а передбачене в ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Відповідно і кваліфікація дій особи за ч. 2 ст. 126 КУпАП не вірна, оскільки не передбачено відповідальності за не пред`явлення посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Протокол про адміністративне правопорушення - це відповідним чином оформлений уповноваженою особою процесуальний документ про вчинення діяння, яке містить ознаки правопорушення передбаченого КУпАП. Саме складання протоколу це процесуальна дія суб`єкта владних повноважень, яка спрямована на фіксацію адміністративного правопорушення та в силу положень ст. 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , посадова особа не вірно кваліфікувала дії особи за ч. 2 ст. 126 КУпАП, а у справах про адміністративні правопорушення суд не вправі самостійно кваліфікувати дії особи, додавати кваліфікуючі ознаки, які не вказані в протоколі, чи перекваліфіковувати дії, в зв`язку з чим склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 2 ст. 126 КУпАП, в діях ОСОБА_1 відсутній.

Адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень (п.110 рішення ЕСПЛ у справі «Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97).

У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 126 КУпАП, не є належним та допустимим доказом та не може бути підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності у зв`язку з відсутністю в його діях складу і події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, оскільки обставини викладені в протоколі не підтверджуються сукупністю доказів, а отже, протокол не відповідає вимогам його достатності, що є підставою для закриття провадження.

Частиною третьою ст. 62 Конституції України визначено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом, провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад і подія адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, а тому, провадження у справі підлягає закриттю.

Керуючись ст. 62 Конституції України, ст.ст. 7, 38, 126, 247, 266, 247, 283-286 КУпАП,

У Х В А Л И В :

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення - закрити.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 цього Кодексу, а також постанов, прийнятих за результатами розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 185-3 цього Кодексу.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд Київської області.

Суддя Юрій ТКАЧЕНКО