Постанова від 14 червня 2026 р. у справі №950/1036/26 — Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/1036/26

Номер провадження 3/950/508/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2026 року м.Лебедин

Суддя Лебединського районного суду Сумської області Бакланов Р. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Лебедині матеріали, які надійшли з відділення поліції № 3 міста Лебедин Сумського районного управління поліції ГУНП в Сумській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, пенсіонера, місце проживання якого відповідно до протоколу: АДРЕСА_1 , за частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

До Лебединського районного суду Сумської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення ВАД№779895 від 13 квітня 2026 року, складений уповноваженою посадовою особою відділення поліції № 3 міста Лебедин Сумського районного управління поліції ГУНП в Сумській області відносно ОСОБА_1 за частиною першою статті 173-2 КУпАП.

Зі змісту протоколу вбачається, що ОСОБА_1 поставлено у провину те, що 12 квітня 2026 року близько 12 год. 30 хв. він нібито вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно дружини ОСОБА_2 , а саме словесно образив її грубою нецензурною лайкою.

У протоколі дії ОСОБА_1 кваліфіковано за частиною першою статті 173-2 КУпАП.

Відповідно до протоколу потерпілою зазначено ОСОБА_3 . Свідки у протоколі не зазначені. Відомості про заподіяння матеріальної шкоди відсутні. У графі щодо вилучених речей зазначено, що речі не вилучались. До протоколу, згідно з його змістом, додано матеріали ЄО.

У протоколі міститься запис у графі пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про те, що ОСОБА_1 з протоколом згоден. Разом із тим зазначений запис підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами та сам по собі не звільняє суд від обов`язку перевірити, чи містять матеріали справи належні, допустимі та достатні докази події і складу адміністративного правопорушення.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся. У судовому засіданні питання про можливість розгляду справи вирішено з урахуванням положень статті 268 КУпАП, характеру справи, наявних матеріалів та необхідності дотримання розумних строків розгляду.

Під час судового розгляду судом досліджено протокол про адміністративне правопорушення № 779895 від 13.04.2026, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, зміст викладеної фабули адміністративного правопорушення, відомості про потерпілу, а також інші матеріали, долучені до справи.

Суд приходить до висновку, що провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю належних, допустимих і достатніх доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП, а також у зв`язку з істотними недоліками протоколу про адміністративне правопорушення, які унеможливлюють встановлення події та складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Зазначена норма підлягає застосуванню у цій справі, оскільки притягнення особи до адміністративної відповідальності є формою державного примусу та тягне для особи негативні правові наслідки. Тому суд зобов`язаний перевірити не лише наявність складеного протоколу, а й те, чи доведено фактичні обставини, які утворюють подію та склад адміністративного правопорушення.

Згідно зі статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Отже, обов`язковими ознаками адміністративного правопорушення є протиправність діяння, винність особи, наявність об`єкта посягання, об`єктивної сторони діяння, суб`єкта та суб`єктивної сторони. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає склад адміністративного правопорушення та можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Частина перша статті 173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру, зокрема застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погроз, образ чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство охоплює діяння фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються між особами, на яких поширюється дія цього Закону. Психологічне насильство включає словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування та інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Аналіз диспозиції частини першої статті 173-2 КУпАП у взаємозв`язку з наведеними положеннями спеціального Закону дає підстави для висновку, що для притягнення особи до відповідальності за цією нормою необхідно встановити факт вчинення конкретного діяння фізичного, психологічного або економічного характеру, умисну форму вини особи, спеціальний характер правовідносин між особою, яка притягається до відповідальності, і потерпілою особою, наявність наслідку у вигляді заподіяння або можливості заподіяння шкоди фізичному чи психічному здоров`ю потерпілої особи, а також причинний зв`язок між конкретними діями особи та відповідними наслідками.

Судом встановлено, що протокол № 779895 від 13.04.2026 містить лише загальне формулювання про те, що ОСОБА_1 словесно образив дружину грубою нецензурною лайкою. Водночас у протоколі не конкретизовано, у чому саме полягали дії психологічного характеру, які конкретно вислови були використані, за яких обставин це відбувалося, якою була їх спрямованість, інтенсивність, тривалість, чи мали вони ознаки погроз, приниження, переслідування, залякування або іншого психологічного впливу, а також які саме наслідки настали або могли настати для потерпілої.

Суд приходить до висновку, що саме по собі зазначення у протоколі фрази про словесну образу грубою нецензурною лайкою не є достатнім для встановлення складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП. Для кваліфікації дій як домашнього насильства необхідно встановити не лише факт конфлікту або вживання нецензурної лексики, а й те, що ці дії були умисними, мали характер домашнього насильства та спричинили або могли спричинити передбачені законом наслідки для фізичного чи психічного здоров`я потерпілої особи.

Судом також встановлено, що у протоколі не наведено фактичного обґрунтування наявності або можливості настання шкоди психічному здоров`ю потерпілої. Не вказано, у чому саме така шкода полягала або могла полягати, якими доказами це підтверджується, чи зверталась потерпіла за медичною, психологічною або іншою допомогою, чи наявні будь-які дані про страх, емоційну невпевненість, неможливість захистити себе, погіршення психоемоційного стану або інші юридично значущі наслідки.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган або посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів фото- і відеозапису, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів.

Застосовуючи статтю 251 КУпАП до спірних правовідносин, суд виходить із того, що саме орган поліції, як суб`єкт, який склав протокол, мав обов`язок зібрати докази, достатні для підтвердження кожного елементу складу адміністративного правопорушення. Суд не є органом обвинувачення, не має обов`язку самостійно збирати докази винуватості особи та не може виправляти недоліки обвинувачення шляхом самостійного формулювання фабули правопорушення.

Протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом, з якого розпочинається провадження у справі та яким окреслюються межі судового розгляду. Водночас протокол не має наперед встановленої доказової сили і не може автоматично вважатися достатнім доказом вини особи. Його зміст підлягає перевірці судом у сукупності з іншими доказами.

Згідно зі статтею 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність, прізвища й адреси свідків і потерпілих, якщо вони є, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Суд приходить до висновку, що протокол № 779895 не відповідає вимогам статті 256 КУпАП у частині належного викладення суті адміністративного правопорушення.

Суть адміністративного правопорушення повинна бути викладена таким чином, щоб особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, могла чітко зрозуміти, у вчиненні яких саме дій її обвинувачують, а суд мав можливість перевірити наявність усіх елементів складу правопорушення. У протоколі має бути зазначено не лише юридичну кваліфікацію, а й конкретні фактичні обставини, зокрема спосіб вчинення діяння, його зміст, спрямованість, наслідки, причинний зв`язок і форма вини.

У цій справі фабула протоколу є загальною, неповною та фактично відтворює окремі оціночні формулювання диспозиції статті 173-2 КУпАП без належного фактичного наповнення. У протоколі не зазначено, які конкретні нецензурні вислови нібито були використані ОСОБА_1 , чи були ці вислови спрямовані саме на приниження, залякування, погрози або переслідування потерпілої, у чому саме полягало психологічне насильство, якою була конкретна шкода психічному здоров`ю потерпілої або у чому полягала реальна можливість заподіяння такої шкоди, якими доказами це підтверджується, чи існує причинний зв`язок між діями ОСОБА_1 та наслідками, які йому ставляться у провину, які дані підтверджують умисну форму вини, чи були наявні свідки події, а також чи наявні відеозаписи, фотоматеріали, письмові пояснення або інші докази, які підтверджують викладене у протоколі.

За таких обставин суд приходить до висновку, що зміст протоколу не дозволяє встановити, які саме фактичні дії ОСОБА_1 становили домашнє насильство, а також не дає можливості відмежувати адміністративно каране діяння від побутового конфлікту між подружжям або взаємної сварки.

Суд наголошує, що конфлікт між членами сім`ї або подружжям сам по собі не є тотожним домашньому насильству у розумінні статті 173-2 КУпАП. Для кваліфікації дій за цією нормою має бути доведено не просто наявність сварки, а конкретне умисне діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру, яке спричинило або могло спричинити шкоду фізичному або психічному здоров`ю потерпілої особи.

Суд відхиляє позицію сторони обвинувачення, яка фактично випливає з матеріалів справи, про те, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності достатньо самого факту звернення потерпілої особи, самого факту складення протоколу працівником поліції або формального запису особи про згоду з протоколом.

Такий підхід суперечив би статтям 7, 9, 245, 251, 252, 256, 280 КУпАП, оскільки перекладав би обов`язок доказування на особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, та фактично надавав би протоколу наперед встановлену силу доказу. Водночас КУпАП не передбачає презумпції достовірності викладених у протоколі обставин і не звільняє орган, який склав протокол, від обов`язку довести наявність події та складу адміністративного правопорушення.

Суд також не приймає підхід, за яким нецензурна лайка у сімейному або побутовому конфлікті автоматично утворює психологічне насильство. Таке твердження є юридично помилковим. Нецензурна лайка може бути елементом психологічного насильства лише за умови, якщо її зміст, характер, спрямованість, контекст і наслідки свідчать про приниження, погрози, залякування, переслідування, обмеження волевиявлення або інші дії, які завдали чи могли завдати шкоди психічному здоров`ю потерпілої особи або викликали передбачені законом наслідки. У цій справі таких обставин належними доказами не підтверджено.

Наявність у протоколі відомостей про потерпілу підтверджує лише те, що працівником поліції така особа була зазначена як потерпіла у процесуальному документі. Проте сам факт зазначення особи потерпілою не доводить факту заподіяння їй фізичної або психічної шкоди, не доводить винуватості ОСОБА_1 і не замінює доказів об`єктивної сторони адміністративного правопорушення.

У графі протоколу щодо свідків дані свідків не зазначені. Відсутність свідків сама по собі не є безумовною підставою для закриття провадження, однак у поєднанні з неконкретною фабулою протоколу, відсутністю належних пояснень, відсутністю фото- чи відеоматеріалів, відсутністю даних про наслідки для потерпілої та відсутністю інших доказів вона істотно послаблює доказову базу та не дозволяє суду зробити висновок про доведеність вини особи.

З протоколу вбачається, що речі не вилучалися. Речові докази у справі відсутні. Така обставина не є визначальною для цієї категорії справ, однак вона підтверджує, що матеріали справи не містять жодного об`єктивного матеріального джерела доказування, яке б підтверджувало обставини, викладені у протоколі.

Частина перша статті 173-2 КУпАП вимагає встановлення наслідку у вигляді шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого або реальної можливості заподіяння такої шкоди. У протоколі фактично не наведено опису таких наслідків та не зазначено доказів, якими вони підтверджуються. Суд не вправі припускати наявність шкоди або можливість її настання лише з огляду на сам факт конфлікту чи звернення до поліції.

Суд приходить до висновку, що у справі відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували, що ОСОБА_1 вчинив саме домашнє насильство, а не перебував у побутовому конфлікті. Відсутні докази умисності дій, їх спрямованості на заподіяння шкоди потерпілій, фактичного настання або реальної можливості настання шкоди психічному здоров`ю, а також причинного зв`язку між діями, зазначеними у протоколі, та наслідками, які йому ставляться у провину.

Згідно зі статтею 252 КУпАП орган або посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Оцінивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що наявні матеріали не дають можливості встановити подію та склад адміністративного правопорушення. Сумніви, які виникли під час розгляду справи, є істотними, стосуються ключових елементів складу адміністративного правопорушення та не можуть бути усунуті судом без виходу за межі судової функції.

Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість. Хоча зазначена конституційна норма безпосередньо сформульована щодо кримінального обвинувачення, її правова природа та гарантійний зміст підлягають застосуванню і у провадженні у справах про адміністративні правопорушення, оскільки таке провадження має каральний характер та може завершитися застосуванням до особи заходів державного примусу.

Суд також враховує, що відповідно до статті 63 Конституції України особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім`ї чи близьких родичів. Отже, відсутність пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, або її небажання доводити власну невинуватість не може тлумачитися проти неї та не звільняє орган, який склав протокол, від обов`язку доведення вини.

Суд приходить до висновку, що істотні недоліки протоколу не можуть бути виправлені під час судового розгляду. Суд не вправі самостійно уточнювати фабулу адміністративного правопорушення, доповнювати її новими фактичними обставинами, замінювати собою орган, який склав протокол, або шукати докази на підтвердження обвинувачення. Такі дії порушували б принцип безсторонності суду та право особи на захист.

Суд зазначає, що межі судового розгляду у справі про адміністративне правопорушення визначаються протоколом. Якщо суть правопорушення викладена неналежним чином і не містить достатнього опису фактичних обставин, суд позбавлений можливості перевірити наявність складу правопорушення без самостійного формування обвинувачення. У такій ситуації притягнення особи до адміністративної відповідальності було б несумісним із вимогами законності та справедливого судового розгляду.

Відповідно до статті 280 КУпАП при розгляді справи суд зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Виконуючи вимоги статті 280 КУпАП, суд встановив, що наявні матеріали не підтверджують належними, допустимими та достатніми доказами факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП. Недоліки протоколу є істотними, оскільки стосуються суті інкримінованого правопорушення та позбавляють особу можливості належно захищатися від конкретного, чітко сформульованого обвинувачення.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Ураховуючи викладене, суд приходить до висновку, що у справі відсутні належні докази, які б підтверджували подію та склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП, у діях ОСОБА_1 . Водночас протокол про адміністративне правопорушення № 779895 від 13.04.2026 складений із порушенням вимог статті 256 КУпАП у частині належного викладення суті адміністративного правопорушення, що є самостійною процесуальною підставою для висновку про неможливість притягнення особи до адміністративної відповідальності на підставі такого протоколу.

Відповідно до статті 284 КУпАП за результатами розгляду справи суд виносить постанову про закриття справи за наявності обставин, передбачених статтею 247 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 9, 245, 247, 251, 252, 256, 268, 280, 283, 284 КУпАП, статтями 62, 63 Конституції України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити на підставі пункту першого частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Роз`яснити, що постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених законом, до Сумського апеляційного суду через Лебединський районний суд Сумської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя: Роман БАКЛАНОВ