Постанова від 26 квітня 2026 р. у справі №379/167/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №379/167/26 Головуючий у І інстанції - Зінкін В.І.

апеляційне провадження №33/824/2174/26 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2026 року суддя Київського апеляційного суду Приходько К.П., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , переглянув справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Таращанського районного суду Київської області від 06 березня 2026 року, якою

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

проживаючого за адресою:

АДРЕСА_1

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.154 КУпАП, та на якого накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 100 (ста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн., з конфіскацією трьох собак, а саме: 1) «Аляскінський маламут» кобель сіро-білого окрасу на прізвисько « Джек », 2) кобель безпородний чорного окрасу короткошерстий, до 25 см у холці, кличка - « Фунтік »; 3) сучка безпородна чорного окрасу короткошерста, чуть вища 25 см у холці, кличка - Боня,

установив:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №968179 від 02 січня 2026 року, 31 грудня 2025 року близько 09 год. 40 хв. в м. Тараща, Білоцерківського району Київської області по вул. Б. Хмельницького, 134, ОСОБА_1 не належним чином утримував своїх трьох собак, а саме «Аляскінський маламут» кобель сіро-білого окрасу на прізвисько « Джек »; кобель безпородний чорного окрасу короткошерстий, до 25 см у холці на прізвисько - « Фунтік »; сучка безпородна чорного окрасу короткошерста, чуть вища 25 см у холці на прізвисько - Боня , які без нагляду забігли на територію домоволодіння ОСОБА_5 та загризли насмерть її дворову собаку на прізвисько « Барсік », чим порушив вимоги ст. 9 ЗУ «Про захист тварин від жорстокого поводження», відповідальність за що передбачена ч. 3 ст. 154 КУпАП.

Постановою Таращанського районного суду Київської області від 06 березня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154КУпАП, і застосовано до нього адміністративне стягнення у видіштрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн., з конфіскацією трьох собак - «Аляскінський маламут» кобель сіро-білого окрасу на прізвисько « Джек »; кобель безпородний чорного окрасу короткошерстий, до 25 см у холці, кличка - « Фунтік »; сучка безпородна чорного окрасу короткошерста, чуть вища 25 см у холці, кличка - Боня.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, змінивши покарання, шляхом виключення стягнення у виді конфіскації трьох собак, обмежившись накладенням штрафу.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що судом не було враховано, що його собаки утримуються в належних умовах, мають спеціальні місця для утримання (вольєр), територія домогосподарства де вони утримуються ним - повністю огороджена високим парканом та не має вільного доступу до входів і виходів.

Це свідчить про те, що небезпека для оточуючих - відсутня.

Звертає увагу на те, що раніше він не притягувався до адміністративної відповідальності, скарг щодо утримання ним собак - не зафіксовано жодної.

Відсутні обставини, що обтяжують відповідальність, відсутні відомості, що негативно характеризують його.

Конфлікт від 31 грудня 2025 року мав випадковий характер.

Тобто, відсутні підстави вважати такі порушення систематичними, умисними.

Також звертає увагу на те, що судом не було взято до уваги спосіб утримання собаки самою потерпілою.

Її тварина перебувала у відкритому доступі з усіх боків.

Самою потерпілою не було прийнято достатніх і необхідних мір щодо належної безпеки її тварини, при тому, що домогосподарство розташоване впритул до берега де взагалі є загроза від диких тварин.

Вважає, що конфіскація трьох тварин у ситуації яка склалась, є надмірним та непропорційним заходом виховання та впливу.

Вона не забезпечить необхідний баланс між вимогами загального інтересу та наслідками які з нею настануть як для нього, їх володільця так і самих тварин.

Покарання у виді конфіскації тварин не відповідає суспільній значимості порушення.

В судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.

Потерпіла в судове засідання не прибула, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали адміністративної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення виходячи з наступного.

Так, за положеннями ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

За правилами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

За приписами статей 251, 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Згідно зі ст. 294 КУпАП України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Свій висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП, суд першої інстанції мотивував наявністю доказів на підтвердження даних обставин.

Під час апеляційного розгляду справи, для забезпечення дотримання прав особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст.154 КУпАП, були повторно досліджені наступні докази:

- відомості, які містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №968179 від 02 січня 2026 року (а.с.1);

- заяву потерпілої ОСОБА_5 від 31 грудня 2025 року (а.с.3);

- письмові пояснення ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 (а.с. 4-6);

- відеозапис (а.с.9), з якого вбачається, як три собаки, які належать ОСОБА_1 напали на собаку, яка була на прив`язі у домоволодінні ОСОБА_5

- рапорт поліцейського (а.с.15).

Аналізуючи вищевказані докази у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою і не містять істотних розбіжностей та беззаперечно в їх сукупності підтверджують фактичні обставини справи, а тому вірно покладено судом першої інстанції в основу прийнятого рішення і свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» від 21 лютого 2006 року, особа, яка утримує домашню тварину, зобов`язана забезпечити безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною. При супроводженні домашніх тварин не допускається залишати їх без нагляду.

Відповідно до п. 3, 5 ч. 7 ст. 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» від 21 лютого 2006 року №3447-IV дозволяється утримувати: домашніх тварин - у вільному вигулі на ізольованій, добре огородженій території (в ізольованому приміщенні) на прив`язі або без неї.

Згідно з ч. 8 ст. 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» від 21 лютого 2006 року №3447-IV фізичні та юридичні особи, які утримують домашніх тварин, зобов`язані дотримуватися вимог нормативно-правових актів, зазначених у ст. 2 цього Закону, санітарно-гігієнічних і ветеринарних норм та правил, а також не допускати порушень прав і законних інтересів інших фізичних і юридичних осіб та не створювати загрози безпеці людей, а також інших тварин.

Відповідно до положень ст. 7 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» від 21 лютого 2006 року №3447-IV, умови утримання тварин повинні відповідати їх біологічним, видовим та індивідуальним особливостям. Умови утримання тварин повинні задовольняти їх природні потреби в їжі, воді, сні, рухах, контактах із собі подібними, у природній активності та інші потреби. Кількість тварин, що утримуються, обмежується можливістю забезпечення їм умов утримання відповідно до вимог цього Закону. Місце утримання тварин повинно бути оснащене таким чином, щоб забезпечити необхідні простір, температурно-вологісний режим, природне освітлення, вентиляцію та можливість контакту тварин із природним для них середовищем. Утримання тварин у дитячих закладах допускається за умови забезпечення постійного догляду за тваринами відповідно до вимог цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Дія є активною поведінкою людини, її активним вчинком, а бездіяльність є пасивною поведінкою людини, яка виражається у формі невчинення дії (дій), які вона зобов`язана була і могла вчинити, або не відвернення небезпеки, яку особа зобов`язана була і мала можливість відвернути.

Отже, ОСОБА_1 не вжив всіх заходів, задля забезпечення безпечного утримання тварин (собак).

ОСОБА_1 зобов`язаний був врахувати можливість вибігу собак поза межами його домоволодіння під час чищення ним снігу. В даному випадку, такі дії повинні супроводжуватись не лише умислом, а й необережністю, оскільки особа повинна була врахувати таку можливість та наслідки, однак, не вжила всіх вичерпних заходів, маючи їх в розпорядженні (вольєр, утримання собаки на прив`язі, тощо), для уникнення такої ситуації.

Як зазначав апелянт, собак йому вдалось забрати у двір лише через годину-півтори, як вони покинули територію його домоволодіння.

Об`єктивно оцінивши докази у справі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що зазначені вище докази в сукупності повністю доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП, та правильно кваліфікував його дії за ч. 3 ст. 154 КУпАП, як порушення правил тримання собак і котів.

Позиція апелянта, яку він висловив в апеляційній скарзі щодо невизнання своєї вини розцінюється апеляційним судом як спосіб самозахисту та уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.

Інші твердження ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні під час дослідження доказів по справі, також жодних доказів, які б спростували правильні висновки суду першої інстанції не було долучено і до апеляційної скарги.

Викладені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 154 КУпАП підтверджується відеозаписом, поясненнями ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , рапортом, а також дослідженими апеляційним судом під час апеляційного розгляду іншими доказами.

Відповідно до ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно зі ст. 33 КУпАП, при накладені стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненому адміністративному правопорушенні та правильно кваліфікував його дії за ч. 3 ст. 154 КУпАП, оскільки він порушив Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження», що було встановлене в передбаченому законом порядку.

Накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, суд першої інстанції обґрунтовано застосував стягнення у вигляді штрафу та конфіскацію тварин - собак, породи«Аляскінський маламут» кобель сіро-білого окрасу на прізвисько « Джек »; кобель безпородний чорного окрасу короткошерстий, до 25 см у холці, кличка - «Фунтік»; сучка безпородна чорного окрасу короткошерста, чуть вища 25 см у холці, кличка - Боня.

У відповідності до положень п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Отже, за результатами апеляційного розгляду суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, а постанова Таращанського районного суду Київської області від 06 березня 2026 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 7, 251,268, 280, 293, 294 КУпАП, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Таращанського районного суду м. Києва від 06 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Київського апеляційного суду К.П. Приходько