Постанова від 24 липня 2025 р. у справі №754/242/25 — Київський апеляційний суд

Справа № 754/242/25 Головуючий в суді І інстанції - Скляренко У.В.

Провадження № 33/824/2228/2025 Доповідач в суді II інстанції - Рудніченко О.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2025 року м. Київ

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Рудніченко О.М.,

секретар: Сіваєва Ю.В.,

за участю:

захисника особи, яка притягається до відповідальності - адвоката Замковенка М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Замковенка Миколи Івановича на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 27 лютого 2025 року, якою:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,-

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,-

В С Т А Н О В И В :

Як встановлено судом першої інстанції, 09.12.2024 о 00 год. 36 хв. в м. Києві по вул. Братиславська, 7-Б, ОСОБА_1 керував автомобілем Ауді А6, д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації руху. Від проходження огляду на стан сп`яніння у визначеному законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху та своїми діями скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 27 лютого 2025 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції захисник ОСОБА_1 - адвокат Замковенко М.І. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначає, що як вбачається із оскаржуваної постанови, суд в порушення вимог статті 283 КУпАП, виклав лише обставини вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, зазначеного в протоколі про адміністративне правопорушення від 09.12.2024. Обставини ж адміністративного правопорушення, яке суд установив під час розгляду справи, в постанові щодо ОСОБА_1 - відсутні.

Апелянт вказує, що при розгляді матеріалів про адміністративне правопорушення судом було допущено спрощений підхід до розгляду справи, оскільки належним чином не з`ясовано обставини та необхідні ознаки складу адміністративного правопорушення інкримінованого ОСОБА_1 , не було надано належної оцінки обставинам, які вказують на відсутність законних підстав визнання ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, вони не містять будь-яких належних і допустимих доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Також, із адміністративних матеріалів наданих суду слідує, що працівниками поліції складено протокол про адміністративне правопорушення без підтвердження відповідними доказами.

Разом з тим, до матеріалів справи в якості доказу долучено відеозапис, однак вказаний відеозапис не містить факту керування гр. ОСОБА_1 транспортним засобом та не оглядався судом під час розгляду адміністративних матеріалів.

Відтак, суд був позбавлений можливості встановити факт перебування особи, яка притягається до адміністративної відповідальності в стані сп`яніння у конкретний період часу, а саме, чи вживав ОСОБА_1 алкогольні напої до можливого керування транспортним засобом чи після.

Таким чином, долучений до матеріалів справи відеозапис не може слугувати беззаперечним доказом керування ОСОБА_1 автомобілем у певний час та у певному місці.

Одночасно, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом"

До того ж, сумнівним є твердження суду і про те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я.

Так, із матеріалів справи вбачається, що до адміністративних матеріалів працівниками поліції додано направлення на огляд ОСОБА_1 з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння від 09.12.2024 о 00 год. 42 хв. в закладі охорони здоров`я КНП «КМНКЛ» Соціотерапія.

Разом з тим, в зазначеному направленні відсутній запис про відмову ОСОБА_1 пройти такий огляд, окрім того із відповіді наданої закладом охорони здоров`я КНП «КМНКЛ» Соціотерапія на адвокатський запит адвокату Гладиш Я.М. вбачається, що такий огляд проводиться у відділеннях медичних закладів по вул. Петра Запорожця, 20 та вул. Відпочинку, 18 - цілодобово, а медичним закладом в якому було запропоновано пройти огляд ОСОБА_1 огляд здійснюється з 9:00 год. по 17:00 год. з понеділка по п`ятницю та що цей медичний заклад знаходиться по провулку Деміївський, 5-а в м. Києві, тобто на значній відстані від місця складення протоколу.

При цьому із матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_1 пропонувалося пройти огляд з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння саме у відділенні медичних закладів по вул. Петра Запорожця. 20 або вул. Відпочинку. 18 в м. Києві, які здійснюють такий огляд цілодобово та розташовані неподалік від місця складення адміністративного протоколу щодо нього.

За таких обставин, висновок суду про те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду є недоречним та сумнівним і не може бути підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП.

Відтак, зазначені вище обставини, на переконання захисту, у своїй сукупності свідчать про відсутність в матеріалах справи доказів того, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема, факту керування транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Заслухавши доповідь судді,

пояснення захисника Замковенка М.І., який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити,

перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права, свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи. При розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд, окрім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно вимог ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладаючи на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, суд першої інстанції посилався на те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується доказами, а саме: даними, зафіксованими у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 192032 від 09.12.2024; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції виданого о 16 год 55 хв 09.12.2024 на ім`я ОСОБА_1 ; відеозаписом з нагрудних відеокамер працівників поліції.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 192032 від 09.12.2024, складеного інспектором 1 взводу 2 роти 4 батальйону полку-2 УПП в м. Києві молодшим лейтенантом Котом О.В., 09.12.2024 о 00 год. 36 хв. в м. Києві по вул. Братиславська, 7-Б, ОСОБА_1 керував автомобілем Ауді А6, д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації руху. Від проходження огляду на стан сп`яніння у визначеному законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху та своїми діями скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Так, за змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року №14, абз.2 п.27 роз`яснено, що якщо водій ухиляється від огляду, це є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

Згідно з положеннями частин 2 - 6 ст.266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Отже, відмова водія від проходження огляду на стан, зокрема, алкогольного чи наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я є підставою притягнення особи до відповідальності за ст.130 КУпАП.

Згідно Інструкції огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до (далі - заклад охорони здоров`я).

Водночас у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Окрім цього, відеозапис із нагрудного відеореєстратора інспектора є доказом, що може підтверджувати факт вчинення водієм порушення Правил дорожнього руху України (див. постанову КАС ВС у справі № 678/991/17 від 15 листопада 2018 року).

В рішенні по справі "О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства" від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за якою складено протокол, є зокрема відмова водія від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Отже, при наявності у особи, яка керувала транспортним засобом ознак алкогольного сп`яніння, відмова водія від проходження огляду є підставою для притягнення її до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП.

Наведене дає підстави стверджувати те, що підстави для складання протоколу про адміністративне правопорушення у відповідної службової особи виникають після вчинення адміністративного правопорушення, а також наявності даних, які вказують про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення в цілому та його об`єктивної сторони зокрема.

При цьому сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому діянні, яке ставиться їй в вину, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» ( п.43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п.282).

Лише після висловлення такої відмови адміністративне правопорушення вважається вчиненим і породжує у поліцейського обов`язок скласти протокол про адміністративне правопорушення.

У даній справі судом першої інстанції в повному обсязі не перевірено обставин дотримання поліцейськими зазначеної процесуальної процедури.

Так, до протоколу про адміністративне правопорушення долучений диск, на якому знаходиться відеозапис з нагрудних камер поліцейських (а.с. 8).

Судом апеляційної інстанції переглянуто наявний у матеріалах справи відеозапис з нагрудної камери працівників поліції щодо досліджуваних подій.

Як вбачається з вказаних відеозаписів, зокрема, після відмови ОСОБА_1 від проведення огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, направлення поліцейськими до відповідного закладу охорони здоров`я для проведення огляду протягом усього часу спілкування з водієм здійснено не було.

Отже, з відеозапису вбачається, що працівником поліції порушено процедуру огляду водія на стан алкогольного сп`яніння, а саме не направлено водія, який відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу, для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я, як передбачено п. 6 Порядку.

Вказане переконливо свідчить про порушення працівником поліції положень Порядку та Інструкції, відповідно до яких огляд на стан сп`яніння у медичному закладі у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, на проведення такого огляду поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки, є невід`ємною складовою освідування водія і поліцейський зобов`язаний запропонувати йому пройти такий медичний огляд, а в разі незгоди зафіксувати відмову.

Окрім того, не є належним доказом вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в розумінні ст. 251 КУпАП, наявне в матеріалах справи направлення ОСОБА_1 на огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оскільки таке направлення складається у разі направлення особи до закладу охорони здоров`я для проходження відповідного огляду на стан сп`яніння, а не у разі відмови від його проходження.

Крім того, суд посилаючись на вищевказане направлення, як доказ вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, зазначив, що останнє видане працівниками поліції о 16 год 55 хв 09.12.2024 на ім`я ОСОБА_1 . Однак, як слідує з матеріали справи, направлення водія ОСОБА_1 на огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, видане 09.12.2024 о 00 год. 42 хв (а.с. 6).

Також, апеляційний суд звертає увагу на те, що суд першої інстанції прийняв до уваги докази, які не стосуються викладених в протоколі обставин, що не відповідає вимогам КУпАП. Так, в оскаржувані постанові судом зазначено те, що в судовому засіданні в якості свідка було допитано працівника поліції ОСОБА_2 , який зазначив «що під час патрулювання 17.12.2024 близько 16 год. 45 хв. ним зупинено автомобіль ЗАЗ під керуванням водія ОСОБА_3 , причиною зупинки був військовий стан та те, що задні ліві двері пошкоджені, а також бампер (з метою перевірки причетності водія до вчинення ДТП), при спілкуванні у водія було виявлено ознаки наркотичного сп`яніння: звужені зіниці очей, тремтіння рук, водій поводив себе зухвало, на пропозицію пройти огляд на стан сп`яніння у лікаря нарколога ОСОБА_3 відмовився, після чого було складено відповідний протокол».

Враховуючи наведені обставини, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, яка, згідно з приписами ст. 252 КУпАП, повинна ґрунтуватися на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

У частині 2 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод зазначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачяться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям ЄСПЛ.

У своєму рішенні по справі "Аллене де Рібемон проти Франції" від 10.02.1995 ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов`язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

ЄСПЛ підкреслює, що обов`язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.

Так, у рішенні від 21 липня 2011 року у справі "Коробов проти України" ЄСПЛ висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи подібних неспростовних презумпції факту. Тобто таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення "поза розумним сумнівом".

З огляду на обставини, встановлені під час апеляційного розгляду, з урахуванням положень, викладених у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 вересня 2016 року у справі «Карелін проти Росії», відповідно до якого збір судом доказів на підтвердження винуватості особи за відсутністю сторони обвинувачення у справах про адміністративне правопорушення, свідчить про порушення права особи на неупереджений судовий розгляд, за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення та постанові суду, апеляційний суд приходить до висновку, що наявною сукупністю доказів у справі не доведена наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому апеляційна скарга підлягає до задоволення, постанова суду - скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Замковенка Миколи Івановича - задовольнити.

Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 27 лютого 2025 року щодо ОСОБА_1 - скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя О. М. Рудніченко