Рішення від 14 червня 2026 р. у справі №620/2369/26 — Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2026 року Чернігів Справа № 620/2369/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Тихоненко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність та дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у не зарахуванні з часу призначення пенсії до страхового стажу періодів роботи позивача в зоні відчуження ЧАЕС за Списком №1 з 01.01.2004р. по 10.07.2022р. в полуторному розмірі (з коефіцієнтом кратності 1.5) для визначення розміру коефіцієнту страхового стажу (Кс) відповідно до ч.1 ст. 25 Закону України № 1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” при обчислення розміру пенсії; у не включенні до складу пільгового стажу за Списком №1 частини періодів простою за 2020-2022рр. у кількості, що не перевищує 1 місяць в певному календарному році за кожний рік під час введення карантину в Україні, і весь період простою-зупинення роботи підприємства з 24.02.2022р. по 23.05.2022р., у зв`язку із військовою агресією проти України та введення у державі воєнного стану; невірному обрахунку розміру понаднормативного стажу та невірного визначення розміру підвищення до пенсії за понаднормовий стаж;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок пенсії та виплачувати її (з врахуванням раніше проведених виплат) з 01 вересня 2025 року із зарахуванням:

- періодів роботи позивача в зоні відчуження ЧАЕС за Списком №1 з 01.01.2004р. по 10.07.2022р. (за винятком не зарахованої частини періоду простою підприємства у 2020-2022рр.) до її страхового стажу у полуторному розмірі (з коефіцієнтом 1.5), відповідно до частини 1 статті 56 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з включенням цього періоду у полуторному розмірі в розрахунок розміру коефіцієнту страхового стажу (Кс) відповідно до ч.1 ст. 25 Закону України № 1058-1V “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” при обчислення розміру пенсії, які підтверджені відповідними записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01.06.1999р., та довідками виданими Державним спеціалізованим підприємством “Чорнобильська АЕС” за №47-31607 від 02.07.2024р., за періоди роботи з 01.06.1999р. по 31.12.2009р. та №47-10262 від 01.07.2024р.. за періоди роботи з 01.01.2010р. по 02.08.2016р.. з 03.08.2016р. по 10.07.2022р.;

- до складу пільгового стажу за Списком №1 у полуторному розмірі при розрахунку розміру коефіцієнту страхового стажу (Кс) відповідно до ч.1 ст. 25 Закону України № 1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” та при обчисленні розміру пенсії: з періоду простою під час введення карантину через короновірусну хворобу з 19.03.2020р. по 31.05.2020р. - 30 днів, з періоду простою з 25.03.2021р. по 15.04.2021р. - 13 днів, з періоду простою з 05.02.2022р. по 23.02.2022р - 19 днів, та весь час простою у кількості 3 місяців у період воєнного стану і військової агресії Російської Федерації за період з 24.02.2022р. по 23.05.2022р.), які підтверджені довідкою Державного спеціалізованого підприємства “Чорнобильська АЕС” №47-10262 від 01.07.2024р.;

- до складу понаднормового стажу, весь стаж, що перевищує мінімально встановлену величину у 15 років, відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з розрахунком доплати за понаднормовий стаж відповідно до ч.1 ст.28 Закону України № 1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” із збільшенням розміру її пенсії на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, встановленого в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, виходячи з розміру цього мінімуму, який встановлюється щорічно Законом про Державний бюджет України станом на 01 січня відповідного календарного року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах здійснено невірний обрахунок загального стажу позивача через не зарахування відповідачем пільгового стажу, відпрацьованого в зоні відчуження ЧАЕС у полуторному розмірі, не включення до складу пільгового стажу періодів простою підприємства, та невірному обрахунку розміру понаднормового стажу, що не відповідає приписам відповідних постанов Кабінету Міністрів України та пенсійного законодавства, якими регулюється питання пов`язані з роботою осіб, які працюють/працювали в зоні відчуження ЧАЕС.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.

Вказану ухвалу суду відповідач отримав 09.03.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу, однак правом для подання відзиву чи заяви про продовження процесуального строку для подання відзиву у встановлений судом 15-денний строк не скористався. При цьому, суд зазначає, що відповідачем згідно штампу на конверті подано відзив на позов 27.03.2026 без клопотання про поновлення процесуального строку на його прийняття, як наслідок поданий понад строк відзив не може бути прийнятий судом до уваги.

Щодо заявленого у відзиві клопотання про залишення вказаного позову без розгляду, то останнє задоволенню не підлягає, в зв`язку з відсутністю будь-якого обґрунтування.

При цьому, в матеріалах справи наявна відповідь на відзив.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту «а» частини 1 статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” з 18.07.2024.

Як слідує з матеріалів справи умови призначення – Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж (повний) 49 років 2 місяці 27 днів, в тому числі, додаткові роки за Списком № 1 – 22 роки, коефіцієнт стажу без урахування кратності – 0,49167, коефіцієнт стажу з урахуванням кратності ((590/100*12)*1) – 0,49167. Доплата за понаднормований стаж (ст.28 ч.1 абз.2) (за 19 років) – 448,59 грн (а.с.17-18).

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо невірного обрахунку його пенсії, позивач звернулася до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що кожен громадянин України має право на соціальний захист, що, крім іншого, включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (надалі Закон № 1058-IV).

З положень частини 1 статті 4 Закону № 1058-IV вбачається, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України в тому числі «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Відповідно до пункту 2 розділу XV Законе № 1058-IV, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788 (надалі Закон № 1788).

Відповідно до пункту "а" статті 13 Закону № 1788, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Отже, необхідною умовою для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту "а" статті 13 Закону № 1788 є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №1.

Статтею 62 Закону № 1788 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Аналіз наведених норм права свідчить про те. що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» час роботи, служби (в тому числі державної) з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській AEC у зоні відчуження зараховується до стажу роботи, стажу державної служби, вислуги років, яка надає право на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»: до 1 січня 1988 року - у потрійному, а з січня 1988 року до 1 січня 1993 року - у полуторному розмірі (у тому числі за списком № 1). З 1 січня 1993 року та в наступні роки пільги з обчислення стажу роботи у зоні відчуження визначаються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 4 Постанови ЦК КПРС Ради Міністрів СРСР та ВІДРПС від 29.12.1987 року №1497-378 встановлено, що у період 1988-1990 років: час роботи робітників, задіяних на експлуатації Чорнобильської АЕС та ліквідації наслідків аварії в зоні відселення. зараховується у полуторному розмірі в трудовий стаж та в стаж роботи, що дає право на пільгову пенсію по списку № 1. затвердженому Постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року №1173.

Дію вказаної Постанови було пролонговано пунктом 1 Постанови Ради Міністрів СРСР№ 1136 «Про продовження на 1991-1995 роки строку дії Постанови ЦК КПРС Ради Міністрів СРСР та ВЦРП від 29.12.1987 року № 1497».

У подальшому зазначена норма про те. що робота у зоні відчуження ЧАЕС зараховується до трудового стажу у полуторному розмірі (в тому числі за Списком № 1) безперервно продовжується в часі, зокрема пунктом 2 Постанови КМ України «Про компенсації та пільги особам, які працюють на Чорнобильській АЕС і у зоні відчуження» від 29.02.1996 року № 250, пунктом 3 Постанови КМ України «Про доплати і компенсації особам, які працюють у зоні відчуження і зоні безумовного (обов`язкового) відселення після повного відселення жителів» від 30.06.1998 року № 982. пунктом 3 Постанови КМ України «Про доплати і компенсації особам, які працюють у зоні відчуження і зоні безумовного (обов`язкового) відселення після повного відселення жителів» 07.02.2000 року № 223. пунктом 3 Постанови КМ України «Про доплати і компенсації особам, які працюють у зоні відчуження і зоні безумовного (обов`язкового) відселення після повного відселення жителів» від 29.01.2003 року №137, абзацом 6 Постанови КМ України «Про доплати і компенсації особам, які працюють у зоні відчуження» №571 від 27.04.2006 року, із змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 05.12.2007 р. № 1400 «Про доповнення Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 р. № 571», абзацом 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2008 р. № 831 із змінами, внесеними Постановою КМ України від 21.09.2011р. № 984. Постанови КМ України від 29.12.2014 р. № 717. від 20.04.2016 р. № 297.

Так, вказані постанови Кабінету Міністрів України прийняті у відповідності з положеннями ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», встановлюють пільги щодо обчислення стажу роботи для осіб, які працювали в зоні відчуження ЧАЕС, а тому є обов`язковими для виконання їх положень.

Аналізуючи вказані норми законодавства, суд дійшов висновку, що законодавець надав Кабінету Міністрів України з 1 січня 1993 року та в наступні роки встановлювати пільги з обчислення стажу роботи у зоні відчуження. Таке право надано КМ України Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який є спеціальним законом для застосування у питанні обчислення стажу роботи для осіб, віднесених до категорії «чорнобильців».

Тому, у період з 01.01.1988 року по теперішній час всім особам, які постійно працюють у зоні відчуження, час роботи зараховується до стажу роботи у полуторному розмірі.

Як встановлено судом та слідує з матеріалів справи відповідно до записів в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 01.06.1999, загальний страховий стаж останнього, станом на час призначення пенсії становить не менш ніж (25 років 01 місяць (загальний страховий стаж) + 02 роки 03 місяці 15 днів (кратність пільгового стажу до 01.01.2004) + 09 років 03 місяці 05 днів (кратність пільгового стажу з 01.01.2004 по 10.07.2022)) 36 років 07 місяців 20 днів з урахуванням кратності за роботу за Списками №1 за весь час пільгової роботи.

Проте відповідач обрахував загальний стаж позивача у розмірі 27 років 02 місяці 27 днів через неврахування кратності пільгових періодів роботи до стажу, що є суттєво в меншому розмірі ніж фактично наявний стаж його роботи.

Так, до складу загального страхового стажу входять спеціальні періоди роботи у зоні відчуження ЧАЕС за Списком №1, які підтверджується наступними довідками: №47-31607 від 02.07.2024 за періоди роботи з 01.06.1999 по 31.12.2009, виданою Державним спеціалізованим підприємством «Чорнобильська АЕС», за встановленою формою №122 (затвердженою Постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях №122 від 09.03.1988), що становить 10 років 07 місяців без урахування кратності 1,5; №47-10262 від 01.07.2024, за періоди роботи з 01.01.2010 по 02.08.2016, з 03.08.2016 по 10.07.2022, виданою Державним спеціалізованим підприємством «Чорнобильська АЕС», за встановленою формою Додаток №5 (відповідно до Постанови КМ України №920 від 05.07.2006), який складає в одинарному обчисленні 12 роки 06 місяців 10 днів (без урахування кратності) з яких дні простою підприємства - 04 місяці 13 днів), - про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або записів у ній, за загальний період роботи з 01.06.1999 по 10.07.2022 в зоні відчуження ЧАЕС за Списком №1, що разом становить, без урахування кратності 1.5, не менш ніж 22 роки 11 місяців (за винятком днів простою).

Таким чином, весь пільговий стаж, відпрацьований в зоні відчуження ЧАЕС, згідно до ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має бути зарахований до загального страхового стажу у полуторному розмірі.

Однак, відповідач зарахував пільговий стаж позивача в зоні ЧАЕС лише його частину у полуторному розмірі, а саме періоди з 01.06.1999 по 31.12.2003, а періоди з 01.01.2004 по 10.07.2022 - без застосування коефіцієнту кратності 1,5, що підтверджується протоколом розрахунку розміру пенсії №103230002057, а саме, в таблиці розрахунку стажу в колонці «кратність» коефіцієнт кратності 1.5 вказано лише за періоди до 31.12.2003. Всі інші періоди за Списком №1 в цій колонці визначені з кратністю « 1» (а.с.18).

Таким чином суд дійшов висновку, що всупереч Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» до стажу роботи в полуторному розмірі відповідачем протиправно не зараховано періоди роботи позивача у зоні відчуження з 01.01.2004 по 04.12.2011, які ним відпрацьовані за Списком №1, внаслідок чого стаж, що враховано для обчислення пенсії був суттєво знижений.

Враховуючи наведене, весь пільговий стаж позивача, відпрацьований в зоні відчуження ЧАЕС повинен бути зарахований у полуторному розмірі, з коефіцієнтом кратності 1.5 для розрахунку розміру пенсії.

Щодо не зарахування відповідачем до пільгового стажу чистини періодів простою під час запровадження карантину у зв`язку з короновірусною хворобою та військовою агресією Російської Федерації і введенням в Україні воєнного стану відповідним Указом Президента України, суд зазначає наступне.

Так, згідно наявної в матеріалах справи довідки від 01.07.2024 №47-10262 Державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС» вказані додаткові відомості – простій: з 19.03.2020 по 31.05.2020, з 02.11.2020 по 09.11.2020, з 11.11.2020 по 30.11.2020, з 25.03.2021 по 15.04.2021 – 13 днів, з 05.02.2022 по 23.02.2022 (а.с.22).

Також згідно наявного в матеріалах справи спільного рішення роботодавця і профспілкового комітету первинної профспілкової організації ЧАЕС від 04.04.2022 №05 про зарахування простою у період воєнного стану до пільгового стажу, вирішено у зв`язку з військовою агресією проти України та введенням у державі воєнного стану з 24.02.2022 період простою – зупинення роботи підприємства, викликане невідворотною силою, працівникам, які працюють у зоні відчуження, зараховувати до пільгового стажу за Списком №1 (а.с.28).

Таким чином відповідач мав зарахувати до пільгового стажу як роботу за Списком №1 з періоду простою за 2020 рік з 19.03.2020 по 31.05.2020 (який склав 03 місяці 10 днів, які не ввійшли до складу пільгового стажу) - частину такого простою у кількості 30 днів (що є не більше 1 місяця в календарному році), за 2021 рік зарахувати весь період простою з 25.03.2021 по 15.04.2021 (13 днів, що також не перевищує 1 місяць в календарному році), а за 2022 рік весь період простою з 05.02.2022 по 23.02.2022 (у кількості 19 днів карантину під час кроновірусної хвороби, що не перевищує 1 місяця в календарному році та з 24.02.2022 по 23.05.2022 (03 місяці) - весь період на підставі Спільного Рішення ДСП «Чорнобильська АЕС» роботодавця і профспілкового комітету первинної профспілкової організації ЧАЕС №05 від 04.04.2022 «Про зарахування простою у період воєнного стану до пільгового стажу» та про надання відповідному персоналу, які працюють у зоні відчуження ЧАЕС довідки за формою додатка №5, затвердженого постановою КМУ від 05.07.2006 №920 із зарахуванням такого періоду простою до пільгового стажу за Списком №1.

Щодо не зарахування відповідачем пільгового стажу періоду простою у кількості 30 днів, але не більше 1 місяця в календарному році, під час введення в країни карантину через короновірусну хворобу, суд зазначає таке.

Так, згідно з статтею 26 Закону України «Про відпустки» за сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.

Періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов`язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють в шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місяця в календарному році.

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 08 лютого 2016 року № 713/039/161-16 час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов`язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють в шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місяця в календарному році.

У Постанові від 19.03.2019 у справі № 295/8979/16-а Верховний Суд, між іншим, зазначив, що час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов`язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють у шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше одного місяця в календарному році.

З огляду на викладене вище, відповідач повинен був зарахувати до пільгового стажу позивача за Списком № 1 зазначені періоди простою, оскільки періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов`язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють у шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше одного місяця в календарному році.

Що стосується не зарахування відповідачем до пільгового стажу періоду простою під час воєнної агресії і у період воєнного стану суд зазначає, що пільговий стаж роботи працівників, зайнятих на виробництвах, робочих місцях, передбачених Списками виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461 зараховується до пільгового стажу роботи для працівників у разі неритмічної роботи підприємства чи організації в умовах військового стану.

Підрахунок пільгового стажу здійснюється у відповідності до пункту 7 Порядку застосування Списків № 1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених наказом Міністерства праці України від 18.11.2005р. № 383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005р. за № 1451/11731.

Спірні періоди за Списком №1 підтверджені належною уточнюючою довідкою (про особливий характер роботи), виданою ДСП «ЧАЕС» №47-10262 від 01.07.2024.

Водночас, відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5), за всі спірні періоди позивачу заробітна плата нараховувалась, страхові внески сплачувались в повному обсязі.

Згідно зі статтею 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Таким чином, відповідач мав зарахувати до пільгового стажу за Списком № 1 зазначені періоди простою.

Тобто загальний стаж позивача підлягає перерахунку.

Також суд зазначає, що коефіцієнт страхового стажу залежить від обчисленого страхового стажу.

Так, відповідно до ч. 1 статті 27 Закону України № 1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою:

П = Зп ? Кс, де:

П - розмір пенсії, у гривнях;

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях;

Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Відповідно до ч.1 ст. 25 Закону №1058-ІV коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п`яти знаків після коми за формулою:

См х Вс Кс = , де: 100% х 12

Кс - коефіцієнт страхового стажу;

См - сума місяців страхового стажу;

Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%.

При цьому, неврахування відповідачем пільгового стажу у полуторному розмірі з 01.01.2004 по 10.07.2022 впливає на коефіцієнт страхового стажу (Кс) позивача, який є однією із важливих складових розрахунку розміру пенсії, виходячи із приписів ч. 1 ст. 27 Закону України №1058-ІV.

Таким чином пільговий стаж позивача повинен бути обрахований у полуторному розмірі, саме для визначення розміру коефіцієнту страхового стажу (Кс).

Тобто до складу загального стажу пільговий стаж повинен бути включений у полуторному розмірі для обчислення розміру пенсії.

Щодо розміру понаднормативного стажу та розміру доплати за нього, суд зазначає наступне.

Так, частиною 1 статті 28 Закону №1058-ІV (станом на дату призначення пенсії) передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.

За кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого абзацом першим цієї частини. Наявний в особи понаднормовий страховий стаж не може бути обмежений.

Згідно з пунктом а частини першої статті 13 Закону №1788-XII в редакції Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02.03.2015 №213-VІІІ (далі Закон №213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Водночас, Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення статті 13 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VІІІ (п.1).

Стаття 13 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VІІІ, які визнані неконституційними, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення (п. 2).

Пунктом 3 Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 визначено, що застосуванню підлягає стаття 13 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VІІІ для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Тобто наявність 15 років страхового стажу для позивача (жінкам), є мінімальним необхідним стажем для наведених категорій осіб, необхідний для призначення пенсії.

Тобто стаж, що відпрацьований позивачем понад 15 років - є понаднормовим.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць осіб, які втратили працездатність - 2361 гривня.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць осіб, які втратили працездатність - 2361 гривня.

При цьому, судом встановлено факт протиправності відповідача у не зарахуванні позивачу стажу у полуторному розмірі та не врахуванні періодів простою, а тому перерахунку також підлягає розмір доплати за понад нормований стаж.

Таким чином, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог шляхом:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у не зарахуванні з часу призначення пенсії до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи в зоні відчуження ЧАЕС за Списком №1 з 01.01.2004 по 10.07.2022 в полуторному розмірі (з коефіцієнтом кратності 1.5) для визначення розміру коефіцієнту страхового стажу (Кс) відповідно до ч.1 ст. 25 Закону України № 1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” при обчислення розміру пенсії; у не включенні до складу пільгового стажу за Списком №1 частини періодів простою за 2020-2022 роки у кількості, що не перевищує 1 місяць в певному календарному році за кожний рік під час введення карантину в Україні, і весь період простою - зупинення роботи підприємства з 24.02.2022 по 23.05.2022, у зв`язку із військовою агресією проти України та введення у державі воєнного стану; невірному обрахунку розміру понаднормативного стажу та невірного визначення розміру підвищення до пенсії за понаднормовий стаж;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 вересня 2025 року із зарахуванням:

- періодів роботи в зоні відчуження ЧАЕС за Списком №1 з 01.01.2004 по 10.07.2022 (за винятком не зарахованої частини періоду простою підприємства у 2020-2022 роки) до страхового стажу у полуторному розмірі (з коефіцієнтом 1.5), відповідно до частини 1 статті 56 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з включенням цього періоду у полуторному розмірі в розрахунок розміру коефіцієнту страхового стажу (Кс) відповідно до ч.1 ст. 25 Закону України № 1058-ІV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” при обчислення розміру пенсії, за періоди роботи з 01.06.1999 по 31.12.2009, з 01.01.2010 по 02.08.2016, з 03.08.2016 по 10.07.2022;

- до складу пільгового стажу за Списком №1 у полуторному розмірі при розрахунку розміру коефіцієнту страхового стажу (Кс) відповідно до ч.1 ст. 25 Закону України № 1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” та при обчисленні розміру пенсії: з періоду простою під час введення карантину через короновірусну хворобу з 19.03.2020 по 31.05.2020 - 30 днів, з періоду простою з 25.03.2021 по 15.04.2021 - 13 днів, з періоду простою з 05.02.2022 по 23.02.2022 - 19 днів, та весь час простою у кількості 3 місяців у період воєнного стану і військової агресії Російської Федерації за період з 24.02.2022 по 23.05.2022;

- до складу понаднормового стажу, весь стаж, що перевищує мінімально встановлену величину у 15 років, відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з розрахунком доплати за понаднормовий стаж відповідно до ч.1 ст.28 Закону України № 1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” із збільшенням розміру пенсії ОСОБА_1 на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, встановленого в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, виходячи з розміру цього мінімуму, який встановлюється щорічно Законом про Державний бюджет України станом на 01 січня відповідного календарного року з урахуванням раніше виплачених сум.

Європейський суд з прав людини у пунктах 52. 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак, суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Так, у справі № 815/1226/18 колегія суддів Касаційного адміністративного суду зазначила, що право на пенсію в Україні підпадає під сферу дії статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), оскільки за чинним законодавством України особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках системи пенсійного забезпечення в Україні та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити в отриманні пенсії доти, доки право на пенсію передбачено чинним законодавством України.

Протиправна невиплата пенсії, що сталося з вини держави в особі її компетентних органів може бути віднесене до триваючих правопорушень, оскільки суб`єкт владних повноважень - відповідний орган Пенсійного фонду України - протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов`язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) стосовно пенсіонера, чим порушує його/її право на соціальних захист - пенсійне забезпечення.

У зв`язку із вказаним колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду вважає неможливим обмеження шестимісячним строком обов`язку України як держави забезпечити реалізацію громадянином України свого конституційного права на соціальний захист.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду також зауважив, що в силу того, що Конституція України містить не тільки норми прямої дії, але і принципи та цінності, а також ураховуючи те. що суд повинен, у першу чергу, захищати конституційні права та свободи особи, при виникненні ситуації, за якої потрібно вибирати пріоритет: вузька інтерпретація норми, що призводить до одного результату, або розширене тлумачення, що тягне за собою більш ефективний захист конституційних прав і свобод, варто робити вибір на користь останнього, враховуючи також дотримання балансу суспільних та приватних інтересів.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20.05.2020 у справі 815/1226/18 зазначила, що обмеження права пенсіонера на отримання належної йому пенсії певними строками є неприпустимим.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області у не зарахуванні з часу призначення пенсії до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи в зоні відчуження ЧАЕС за Списком №1 з 01.01.2004 по 10.07.2022 в полуторному розмірі (з коефіцієнтом кратності 1.5) для визначення розміру коефіцієнту страхового стажу (Кс) відповідно до ч.1 ст. 25 Закону України № 1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” при обчислення розміру пенсії; у не включенні до складу пільгового стажу за Списком №1 частини періодів простою за 2020-2022 роки у кількості, що не перевищує 1 місяць в певному календарному році за кожний рік під час введення карантину в Україні, і весь період простою - зупинення роботи підприємства з 24.02.2022 по 23.05.2022, у зв`язку із військовою агресією проти України та введення у державі воєнного стану; невірному обрахунку розміру понаднормативного стажу та невірного визначення розміру підвищення до пенсії за понаднормовий стаж.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 вересня 2025 року із зарахуванням:

- періодів роботи в зоні відчуження ЧАЕС за Списком №1 з 01.01.2004 по 10.07.2022 (за винятком не зарахованої частини періоду простою підприємства у 2020-2022 роки) до страхового стажу у полуторному розмірі (з коефіцієнтом 1.5), відповідно до частини 1 статті 56 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з включенням цього періоду у полуторному розмірі в розрахунок розміру коефіцієнту страхового стажу (Кс) відповідно до ч.1 ст. 25 Закону України № 1058-ІV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” при обчислення розміру пенсії, за періоди роботи з 01.06.1999 по 31.12.2009, з 01.01.2010 по 02.08.2016, з 03.08.2016 по 10.07.2022;

- до складу пільгового стажу за Списком №1 у полуторному розмірі при розрахунку розміру коефіцієнту страхового стажу (Кс) відповідно до ч.1 ст. 25 Закону України № 1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” та при обчисленні розміру пенсії: з періоду простою під час введення карантину через короновірусну хворобу з 19.03.2020 по 31.05.2020 - 30 днів, з періоду простою з 25.03.2021 по 15.04.2021 - 13 днів, з періоду простою з 05.02.2022 по 23.02.2022 - 19 днів, та весь час простою у кількості 3 місяців у період воєнного стану і військової агресії Російської Федерації за період з 24.02.2022 по 23.05.2022;

- до складу понаднормового стажу, весь стаж, що перевищує мінімально встановлену величину у 15 років, відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з розрахунком доплати за понаднормовий стаж відповідно до ч.1 ст.28 Закону України № 1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” із збільшенням розміру пенсії ОСОБА_1 на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, встановленого в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, виходячи з розміру цього мінімуму, який встановлюється щорічно Законом про Державний бюджет України станом на 01 січня відповідного календарного року з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області ().

Повне судове рішення складено 15.06.2026.

Суддя Оксана ТИХОНЕНКО