Рішення від 14 червня 2026 р. у справі №357/19186/25 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/19186/25

Провадження № 2-др/357/73/26

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2026 року місто Біла Церква

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді – Бондаренко О. В., за участю секретаря судового засідання – Бондар Ж.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду № 3 заяву позивача, про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

25.11.2025 представник позивачів, адвокат Вдовика Олена Миколаївна, звернулася до суду з вказаним позовом, у якому просила стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 5407,50 грн, моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн; стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 5407,50 грн, моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн, стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 34322,50 грн, моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 34322,50 грн, моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн; стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правничу допомогу та сплачений судовий збір.

28.11.2025 судом постановлено ухвалу, якою прийнято до розгляду позову заяву, відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

12.02.2026 судом постановлено ухвалу, якою закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

11.05.2026 рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області задоволено частково позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 3900,00 грн та моральну шкоду у розмірі 2000,00 грн, всього 5900,00 грн, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 3900,00 грн та моральну шкоду у розмірі 2000,00 грн, всього 5900,00 грн, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

15.05.2026 представник позивачів, адвокат Вдовика Олена Миколаївна, подала до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, що зареєстрована судом 18.05.2026, мотивуючи тим, що 11.05.2026 у справі ухвалено рішення суду, яким позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було задоволено частково. Вказаним рішенням питання про судові витрати на професійну правничу допомогу судом не вирішувалось, при цьому в позовній заяві вказано, що між позивачами та адвокатом Вдовикою О.М, укладено договір про надання правової допомоги. Відповідно до п. 4.1 Договору про надання правової допомоги № 143/25 від 29.09.2025 розмір винагороди адвоката встановлюється за домовленістю сторін та включає в себе подання адвокатського запиту до поліції -1000грн; складання позовної заяви – 5000,00 грн, за участь представника у всіх судових засіданнях першої інстанції у даній справі, сплачується окремо по 2000, 00 грн за кожне судове засідання. У випадку, якщо судове засідання не відбулось не з вини адвоката , клієнтом сплачується вартість участі у судовому засідання. За домовленістю між клієнтами, вартість послуг адвоката повністю сплачує ОСОБА_1 . Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи на момент подання позову становив 14000грн. Позивач має намір стягнути сплачені кошти за правову допомогу, які на момент подання позову складають суму – 14000,00 грн, що включають в себе оплату за подання адвокатського запиту до поліції -1000, 00 грн; складання позовної заяви – 5000,00 грн та 8000,00 грн за безпосередню участь адвоката в 4х судових засіданнях. Про намір стягнути витрати на правову допомогу в орієнтованому розмірі 14000, 00 грн було підтверджено представником позивача у підготовчому засіданні 16.01.2026. Тому, просила ухвалити додаткове рішення у справі № 357/19186/25, яким стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 14000,00 грн.

25.05.2026 представник відповідача – ОСОБА_3 , адвокат Рашкова Валентина Володимирівна, подала до суду заперечення на заяву, у яких зазначила, що у позовній заяві представник позивачів заявляла вимогу про компенсацію витрат пов`язаних з витратами на професійну правову допомогу, проте рішення Білоцерківського міськрайонного суду було прийнято 11 травня 2026 року, у свою чергу заява про стягнення судових витрат представником позивачів була подана 18 травня 2026 року, тобто, із пропущенням строку на подання такої заяви про ухвалення додаткового рішення. Представник позивачів була належним чином повідомлена про розгляд справи, призначеної до розгляду на 11.05.2026, а тому була обізнана і про фактичну дату винесення рішення суду і про результати розгляду справи. З огляду на вказане, заява представника позивачів є необґрунтованою, заява про стягнення витрат на правову допомогу подана зі спливом строків, передбачених положенням статті 141 ЦПК України, а отже її слід залишити без розгляду. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову інші судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області позовну заяву було задоволено частково, стягнуто на користь позивачів відшкодування у розмірі 11800,00 грн (3900+2000+3900+2000 = 11800) із загальної ціни позову 109463,00 грн, відповідач – ОСОБА_3 вважає, що вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі заявленому позивачами, а саме 14000,00 грн не відповідають критеріям розумності, реальності та співмірності. Враховуючи той факт, що заява про винесення додаткового рішення про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу була подана із пропущенням визначеного законом строку, який складає 5 днів, а також неспівмірність заявлених вимог результатам розгляду справи, Відповідач вважає, що така заява задоволенню не підлягає. Тому, просила у задоволенні заяви відмовити у повному обсязі.

08.06.2026 представник позивачів, адвокат Вдовика Олена Миколаївна, подала до суду заяву про проведення розгляду заяви щодо ухвалення додаткового рішення за відсутності позивачів та їх представника.

Відповідно до ч. 3, ч. 4 ст. 270 ЦПК України, додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

При вирішенні заяви щодо ухвалення додаткового рішення суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ст. 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому ст. 270 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 174 ЦПК України, заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву; відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Встановлено, що представник позивачів, відповідно до положень ст. 134 ЦПК України, надала попередній розрахунок судових витрат, який міститься у позовній заяві та у судовому засіданні зазначила, що докази понесення судових витрат на правову допомогу будуть надані до суду протягом 5 днів після ухвалення рішення суду у відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Крім того, заява про стягнення витрат на правову допомогу разом із доказами їх понесення подана 15.05.2026, що зареєстрована судом 18.05.2026, тобто протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, а тому доводи представника відповідача щодо пропуску строку заяви про ухвалення додаткового рішення у справі суд оцінює критично.

Згідно з положеннями ст. 59 Конституції України, кожен має право на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України)

3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

П. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

За змістом ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі та до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

У п 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року, справа № 1-23/2009, щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу), визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Тобто, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру та погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

При обчисленні гонорару слід керуватися зокрема умовами укладеного між замовником і адвокатом договору про надання правової допомоги (частина друга статті 137 ЦПК України, частина друга статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (правовий висновок викладений у постанові Верховного суду від 03.02.2021 року у справі № 554/2586/16-ц).

Так, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, але враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (правова позиція Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).

Водночас, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Представник позивача на підтвердження стягнення судових витрат надала: копію договору про надання правової допомоги №143/25 від 29.09.2025, копію звіту про надання правової допомоги за договором про надання правової допомоги №143/25 від 29.09.2025, копію розрахункового листа до договору про надання правової допомоги №143/25 від 29.09.2025 та копії товарних чеків від 29.09.2025, 02.10.2025, 10.05.2026, відповідно до яких розмір витрат на правничу допомогу складає 14000,00 грн.

Відповідно до п. 4.1 Договору про надання правової допомоги № 143/25 від 29.09.2025 розмір винагороди адвоката встановлюється за домовленістю сторін та включає в себе подання адвокатського запиту до поліції – 1000,00 грн; складання позовної заяви – 5000,00 грн, за участь представника у всіх судових засіданнях першої інстанції у даній справі, сплачується окремо по 2000,00 грн за кожне судове засідання.

Згідно звіту про надання правової допомоги за договором про надання правової допомоги №143/25 від 29.09.2025, адвокатом Вдовикою О.М. надані наступні послуги: складання адвокатського запиту до поліції – 1000,00 грн; складання позовної заяви, оформлення додатків з подальшим поданням до суду – 5000,00 грн (5 год), участь адвоката у судових засіданнях (16.01.2026, 12.02.2026, 18.03.2026 та 30.04.2026) – 8000,00 грн (2000,00 грн - одне засідання), загальна вартість послуг складає 14000,00 грн.

Встановлено, що у договорі про надання правової допомоги №143/25 від 29.09.2025, який укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Вдовикою Оленою Миколаївною, та у звіті про надання правової допомоги, сторони належним чином узгодили порядок та умови надання правничої допомоги позивачу з питання захисту його прав та законних інтересів, визначили деталізацію видів правової допомоги, розмір оплати праці адвоката при наданні правової допомоги, а також умови та порядок розрахунків клієнта з адвокатом.

Ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, п. 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004) заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Великої палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Також, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.

При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як уже зазначалося вище, включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

Згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Неспівмірність витрат на правничу допомогу із передбаченими законом критеріями є підставою для подання стороною-опонентом клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка подає таке клопотання.

Так, від відповідача у порядку ч. 5 ст. 137 ЦПК України надійшла заява про необґрунтованість витрат позивача на правову допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, однак, жодних доказів на підтвердження неспівмірності вказаних витрат на професійну правничу допомогу до суду не надано, а відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, відповідач зазначає, що витрати на правничу допомогу у розмірі 14000,00 грн не відповідають критеріям розумності, реальності та співмірності.

Так, суд враховує, що якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17 та у постанові від 19.02.2019 року у справі № 917/1071/18).

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі № 910/23210/17, від 13.02.2019 року у справі № 911/739/15, від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020у справі № 922/2685/19, де визначено, що за наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Проаналізувавши надані стороною позивача докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, а також врахувавши заперечення відповідача, суд дійшов висновку, що розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 14000,00 грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру.

Тому, враховуючи вищезазначене, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, з огляду на обставини справи та на фактичний об`єм необхідних послуг наданих адвокатом, суд дійшов висновку, що розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн буде відповідати критерію справедливості та розумної необхідності таких витрат.

Звертаючись до суду з позовом, позивач просив стягнути з ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 34322,50 грн та моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн, водночас позовні вимоги задоволено частково на суму 5900,00 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються, у разі часткового задоволення позову, на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1064,92 грн.

Керуючись ст. 133, 137, 141, 270, 258, 259, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1064,92 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні 92 копійки).

У задоволенні решти вимог відмовити.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання додаткового судового рішення. Учасник справи, якому додаткове рішення не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Позивач – ОСОБА_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач - ОСОБА_3 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач - ОСОБА_4 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: відсутній, місце проживання: АДРЕСА_3 .

Додаткове рішення складено 15.06.2026.

Суддя: О. В. Бондаренко