Постанова від 11 червня 2026 р. у справі №357/8047/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/8047/26

3/357/2762/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.06.2026 cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Примаченко В.О., розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли від батальйону № 1 полку патрульної поліції в місті Біла Церква та Білоцерківському районі Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Миколаївської області, громадянина України, пенсіонера (особа з інвалідністю 3 групи), непрацюючого, одруженого, з середньою спеціальною освітою, маючого на утриманні малолітню дитину 11-ти років, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 164 КУпАП,

У С Т А Н О В И В:

14.05.2026 до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшли адміністративні матеріали про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.

07.04.2026 старшим інспектором відділення безпеки дорожнього руху батальйону № 1 полку патрульної поліції у м. Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП Р. Морозюком щодо ОСОБА_1 складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення 7 травня 2026 року о 15 год. 00 хв. на автодорозі М-05 Київ – Одеса, 79 км (правий проїзд) ОСОБА_1 надавав послуги з перевезення пасажирів на транспортному засобі MERCEDES-BENZ SPRINTER 213CDI д.н.з. НОМЕР_1 та не мав (не пред`явив) державної реєстрації суб`єкта господарської діяльності, без одержання ліцензії на проведення даного виду діяльності, а також без одержання дозволу на здійснення пасажирських перевезень за встановленим маршрутом «Київ – Первомайськ», та договору із замовником транспортних послуг, чим порушив вимоги п. 27 ст. 7 та ст. 20 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», постанову КМУ № 176, п. 2:4, 2.1 ПДР України.

ОСОБА_1 в суді вину у вчиненні правопорушення не визнав. Пояснив, що дійсно, 07.05.2026 він на транспортному засобі MERCEDES-BENZ SPRINTER їздив з м. Первомайськ у м. Київ, щоб забрати з лікарні двох військових та одну жінку. Вказаний транспортний засіб не перебуває у приватній власності ОСОБА_1 та належить його знайомому. Стверджує, що цей автомобіль у знайомого брав лише двічі та іншого разу перевозив меблі по місцю проживання. Працівники поліції не відбирали пояснення у пасажирів, які були в автомобілі.

Суддя, заслухавши ОСОБА_1 та дослідивши матеріали справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 245563 від 07.05.2026; фотознімки до протоколу про адміністративне правопорушення, рапорт старшого інспектора відділення безпеки дорожнього руху батальйону № 1 ППП в м. Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП Р. Морозюка від 07.05.2026, відеозапис з нагрудної камери № 477062 до протоколу серії ВАБ № 245563 від 07.05.2026, дійшов висновку, що провадження в справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, виходячи з таких підстав.

Відповідальність за ч. 1 ст. 164 КУпАП настає в разі провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов`язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд повинен з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, для чого дослідити і дати оцінку зібраним у справі доказам.

Відповідно до п. 24 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності: перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів внутрішнім водним, морським, автомобільним, залізничним та повітряним транспортом, міжнародні перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно ч. 1 до ст. 20 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» за провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, без ліцензії чи у період зупинення дії ліцензії повністю або частково, невиконання ліцензіатом розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, порушення ліцензіатом строку повідомлення про зміни даних, зазначених у заяві, документах та відомостях, що додавалися до заяви про отримання ліцензії, а також за наявності контролю за діяльністю ліцензіата у значенні, наведеному у статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", резидентами держав, що здійснюють збройну агресію проти України, у значенні, наведеному у статті 1 Закону України "Про оборону України", суб`єкти господарювання притягаються до адміністративної відповідальності, передбаченої Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено перелік документів, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

З фотознімків з камер відеоспостереження, доданих до протоколу видно, що транспортний засіб MERCEDES-BENZ SPRINTER 213CDI д.н.з. НОМЕР_1 03.05.2025, 05.05.2026 та 07.05.2026 рухався в напрямку м. Київ та згодом в напрямку м. Первомайськ.

Водночас, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що за кермом вказаного автомобіля перебував саме ОСОБА_1 .

Таким чином, матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт систематичного здійснення ОСОБА_1 діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів.

При цьому суд, не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, не може перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що призведе до порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Європейський Суд з прав людини у справі "Кобець проти України" 14.02.2008 року зазначив, що Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (рішення у справі "Авшар проти Typeччини"(Avsar v. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

При цьому відповідно з ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Отже, будь які сумніви щодо винуватості особи тлумачаться на її користь.

Таким чином, сукупність вказаних обставин не дає можливості судді зробити висновок про наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП в діях ОСОБА_1 .

Згідно ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247, п. 3 ч. 1 ст. 284, ст. 294 КпАП України, та відповідно до ч. 1 ст. 164 КУпАП суддя,-

П О С Т А Н О В И В:

Закрити провадження у справі відносно ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.

СуддяВіктор ПРИМАЧЕНКО