Рішення від 11 червня 2026 р. у справі №580/2919/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2026 року справа № 580/2919/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О. А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними і скасування рішень та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

25.03.2026 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі – відповідач), в якому позивач просить:

визнати протиправними та скасувати рішення ГУ ПФУ в Черкаській області №8933 від 04 червня 2025 року та №169 від 08 жовтня 2025 року;

зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області повторно розглянути заяви ОСОБА_1 від 23.04.2025 та 30.05.2025.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що у грудні 2024 року помер її чоловік ОСОБА_2 . Сума пенсії, що була нарахована на виконання рішення суду, залишилась невиплаченою її чоловіку в зв`язку із його смертю. Позивач звернулася до пенсійного органу із заявою про виплату недоотриманої пенсії її чоловіка. Однак, відповідач оскаржуваним рішенням від 04.06.2025 № 8933 відмовив у такій виплаті через відсутність родинних зв`язків. При цьому, стверджує позивач, відповідач достеменно знав, що питання встановлення факту проживання однією сім`єю на той момент розглядалося судом, і був попереджений про надання рішення одразу після його винесення. У подальшому, як суд 21.08.2025 задовольнив її позов про встановлення факту проживання однією сім`єю із ОСОБА_2 , вона звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії. Однак відповідач рішенням від 08.10.2025 № 169 відмовив їй у зв`язку з відсутністю свідоцтва про шлюб. Натомість позивач посилається на рішення Уманського міськрайонного суду у справі № 705/1581/25, яким офіційно встановлено факт її проживання однією сім`єю та ведення спільного господарства з померлим ОСОБА_2 з 2011 року до дня його смерті, а також наявність заповіту на ім`я позивача. Ці обставини, на думку позивача, є доведеними, не підлягають оспорюванню і беззаперечно підтверджують право позивача на виплату недоотриманої пенсії та призначення пенсію в разі втарати годувальника.

Ухвалою суду від 31.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами.

29.05.2026 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд у задоволенні позову відмовити. Щодо відмови у виплаті недоотриманої пенсії відповідно до рішення від 04.06.2025 № 8933 відповідач зазначив, що на момент звернення позивача із заявою від 30.05.2025 нею не було надано жодних документів, які б підтверджували факт родинних відносин із померлим ОСОБА_2 . Тому, Головне управління правомірно прийняло рішення про відмову, яке було вчасно надіслано заявниці супровідним листом від 09.06.2025. Крім того, згідно зі ст. 61 Закону № 2262-ХІІ, недоодержані суми військової пенсії не включаються до складу спадщини, тому наявність заповіту не дає права на їх отримання. Щодо відмови у призначенні пенсії по втраті годувальника згідно з рішенням від 08.10.2025 № 169, то відповідач зазначив, що Закон № 2262-ХІІ передбачає право на таку пенсію виключно для членів сім`ї померлого, зокрема чоловіка або дружини, які перебували у зареєстрованому шлюбі. Позивач та померлий не перебували в офіційному шлюбі, а рішення Уманського міськрайонного суду від 21.08.2025 у справі № 705/1581/25 лише встановило факт проживання особи без реєстрації шлюбу, але воно не легітимізує правове становище неодруженої пари як подружжя. Статус «подружжя» виникає виключно після державної реєстрації шлюбу в органах РАЦС. Оскільки цивільна дружина (жінка, яка проживала з померлим однією сім`єю без шлюбу) не є законним подружжям у розумінні пенсійного законодавства, відповідач наголошує, що позивач не набула права на призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника.

05.06.2026 позивач подала до суду відповідь на відзив, в якій заперечила проти викладених у відзиві обставин та просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на аналогічні доводи, викладені в позовній заяві.

Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд встановив таке.

Позивач ОСОБА_1 проживала з ОСОБА_2 , яким помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 24.12.2024 серії НОМЕР_1 .

ОСОБА_2 до дня смерті перебував на пенсійному обліку в Головному управлінні як одержувач пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

З системи «Діловодство спеціалізованого суду» суд встановив, що рішенням від 09.08.2023, що набрало законної сили 09.09.2023, у справі № 580/5678/23 Черкаський окружний адміністративний суд зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 на підставі довідки Державної установи “Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Черкаській області” від 03.05.2023 № 33/44/1-Х-3543/08-1637 та виплату перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум з 01 грудня 2019 року.

На виконання рішення суду ОСОБА_2 нараховано доплату пенсії, яку за життя йому не виплачено, що вбачається із рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 01.12.2025 № 13556-13528/П-04/8-2300/25 про результати розгляду скарги ОСОБА_1 від 03.11.2025 на рішення Головного управління від 20.10.2025 № 8933.

Позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою від 30.05.2025 щодо виплати недоотриманої пенсії ОСОБА_2 . До заяви позивач додала такі документи (в копіях): паспорт ОСОБА_1 ( НОМЕР_2 виданий 28.09.1999 Уманським МВ УМВС в Черкаській області); довідку про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків ОСОБА_1 ; свідоцтво про смерть ОСОБА_2 (серія НОМЕР_1 ); ухвалу про відкриття провадження у справі № 705/1581/25.

Рішенням від 04.06.2025 № 8933 Головне управління відмовило позивачу у виплаті недоотриманої пенсії ОСОБА_2 , у зв`язку з не наданням документів, що підтверджують родинні відносини позивача з померлим.

Рішенням від 21.08.2025, що набрало законної сили 23.09.2025, у справі №705/1581/25 Уманський міськрайонний суд Черкаської області встановив факт проживання однією сім`єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в період часу з січня 2011 року по день його смерті, тобто ІНФОРМАЦІЯ_4 .

23.09.2025 позивач звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії в разі втрати годувальника за померлого ОСОБА_2 . До заяви позивач додала такі документи (в копіях): паспорт ОСОБА_1 ( НОМЕР_3 виданий 28.09.1999 Уманським МВ УМВС в Черкаській області); довідку про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків ОСОБА_1 ; свідоцтво про смерть ОСОБА_2 (серія НОМЕР_1 ), рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 21.08.2025 у справі № 705/1581/25, яке набрало законної сили 23.09.2025; банківські реквізити.

Рішенням від 08.10.2025 № 169 Головне управління відмовило в призначенні пенсії в разі втрати годувальника ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю свідоцтва про шлюб.

Вважаючи рішення ГУ ПФУ в Черкаській області від 04.06.2025 № 8933 та від 08.10.2025 № 169 протиправними, позивач звернулася в суд з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним обставинам, суд врахував таке.

Предметом цього спору є захист права позивача на належне пенсійне забезпечення, а саме: визнання протиправними рішень Головного управління ПФУ в Черкаській області, якими позивачу було безпідставно відмовлено у виплаті сум недоотриманої пенсії, що належали померлому ОСОБА_2 і підлягали виплаті на виконання судового рішення, а також протиправна відмова відповідача у призначенні позивачу пенсії в разі втрати годувальника як члену сім`ї померлого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ визначено Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ).

Статтею 51 Закону № 2262-ХІІ визначено, що при настанні обставин, які тягнуть за собою зміну розміру пенсій, призначених військовослужбовцям строкової служби та їх сім`ям, перерахунок цих пенсій провадиться відповідно до строків, встановлених частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Перерахунок пенсій, призначених особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Згідно з частин 1, 2 ст. 63 Закону № 2262-ХІІ перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

Як зазначено вище, рішенням від 09.08.2023, що набрало законної сили 09.09.2023, у справі № 580/5678/23 суд зобов`язав відповідача здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 на підставі оновленої довідки та зобов`язав здійснити її виплату з 01.12.2019.

У результаті перерахунку пенсії у ГУ ПФУ в Черкаській області виникла перед ОСОБА_2 заборгованість по невиплаченій з 01.12.2019 пенсії, про що зазначено в рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 01.12.2025 № 13556-13528/П-04/8-2300/25.

Вказані обставини не є спірними між сторонами.

Статтею 61 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до ст. 61 Закону № 2262, шестимісячний пресічний строк для звернення за виплатою недоодержаної пенсії закінчувався 16.06.2025.

Позивач повністю дотрималася цього строку, звернувшись до Головного управління із відповідною заявою 30.05.2025, тобто в межах визначеного терміну. До заяви вона також додала копію ухвали Уманського міськрайонного суду від 25.03.2025 про відкриття провадження у справі № 705/1581/25 щодо встановлення факту проживання однією сім`єю.

Рішенням від 04.06.2025 № 8933 Головне управління відмовило позивачу у виплаті пенсії ОСОБА_2 . Єдиною підставою для відмови стала відсутність документів, що підтверджують родинні відносини.

Суд зауважує, що позивач у березні 2025 року, тобто в межах 6-місячного строку своєчасно ініціювала судове провадження для підтвердження свого статусу. Рішенням Уманського міськрайонного суду від 21.08.2025 факт проживання однією сім`єю з померлим (з січня 2011 року по 16.12.2024) було встановлено.

Позивач вчинила всі залежні від неї дії у передбачені законом строки, а факт її проживання однією сім`єю з померлим на момент звернення вже існував і згодом був офіційно підтверджений судом.

Тривалий судовий розгляд та ухвалення рішення суду лише у серпні 2025 року не можуть нівелювати законне право позивача на отримання цих коштів.

Ураховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання недоотриманої пенсії чоловіка, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо правомірності відмови відповідача у призначенні позивачу пенсії в разі втрати годувальника як члену сім`ї померлого, то суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV) пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно п. 1 ч. 1 статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку.

Відповідно до п. 9 ч. 1 статті 16 Закону № 1058-IV застрахована особа має право на отримання пенсійних виплат на умовах і в порядку, передбачених цим Законом.

Згідно ст. 9 Закону №1058-IV, відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно ч. 1 статті 10 Закону №1058-IV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Згідно з частиною першою статті 30 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (далі – Закон № 2262-ХІІ) право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Відповідно до частини четвертої статті 30 Закону № 2262-XIІ непрацездатними членами сім`ї вважаються:

а) діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків;

б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (незалежно від тривалості страхового стажу), або є особами з інвалідністю;

в) батьки та дружина (чоловік), якщо вони не взяли повторний шлюб військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули, померли чи пропали безвісти в період проходження служби або померли після звільнення зі служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов`язку, безпосередньою участю в антитерористичній операції або забезпеченням її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення, безпосередньою участю у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченням здійснення зазначених заходів, перебуваючи безпосередньо в районах та у період їх здійснення, безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, мають право на пенсію не раніш як за 5 років до досягнення віку, що дає право на призначення пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (незалежно від тривалості страхового стажу), або якщо вони мають право на пенсію незалежно від віку відповідно до частини третьої статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, на дострокову пенсію за віком, пенсію за віком на пільгових умовах чи пенсію із зменшенням пенсійного віку відповідно до закону, або якщо вони є особами з інвалідністю.

Відповідне зниження пенсійного віку жінкам, установлене абзацом першим цього пункту, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року;

г) дід і бабуся - при відсутності осіб, які за законом зобов`язані їх утримувати;

д) дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює.

Згідно із статтею 31 Закон № 2262-XIІ члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

Також, відповідно до пункту першого частини другої статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV) пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

Непрацездатними членами сім`ї вважаються, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Спірним питанням у цій справі є обґрунтованість рішення від 08.10.2025 № 169 про відмову у призначенні пенсії в разі втрати годувальника ОСОБА_1 .

Так, стаття 21 Сімейного кодексу України визначає, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно з статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Отже, виключно шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків у подружжі.

Проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно. Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків.

Як підтверджено матеріалами справи, позивачем не було подано жодного документів, тобто свідоцтва про шлюб, ані рішення суду або нотаріально посвідченого правочину, що підтверджуватиме факт перебування позивача на утриманні загиблого.

Посилання позивача на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 21.08.2025 у справі № 705/1581/25, яким встановлено факт проживання однією сім`єю, як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у період часу з січня 2011 року по день його смерті, тобто ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд не приймає до уваги, оскільки проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Факт спільного проживання позивача та ОСОБА_2 не свідчить про те, що позивач має офіційний статус дружини.

Верховний Суд у постанові від 31.10.2019 (справа №461/3169/17; пункти 42, 43) на підставі аналізу норм Закону №1058-IV та норм Сімейного кодексу України дійшов таких висновків:

«У повсякденному житті може скластися правова ситуація, коли жінка та чоловік проживають разом, ведуть спільне господарство, разом виховують дітей, ведуть спільний побут, набувають певних взаємних прав та обов`язків, притаманних сім`ї, але при цьому вони не перебувають у шлюбі. В окремих сферах правовідносин (житлових, цивільно-майнових, сімейних, трудових та інших) такі відносини можуть підпадати під поняття сім`ї, а її учасники визнаватися членами сім`ї, яким з огляду на об`єктивну відмінність їх змісту у відповідних галузях законодавства надаються або не надаються (обмежуються) відповідні права та обов`язки. Ззовні такі відносини подібні до шлюбних, однак попри цю схожість, вони не ототожнюються з ними. Жінка та чоловік, які перебувають у фактичних шлюбних стосунках, за певних унормованих правовідносин можуть вважатися членами сім`ї, що не є рівнозначним поняттю подружжя, позаяк саме цим терміном законодавець персоніфікує чоловіка та жінку (подружжя) як суб`єктів правовідносин, що склалися між ними внаслідок реєстрації шлюбу.

У законодавстві про пенсійне забезпечення імперативно визначено, що право на призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника, з-поміж інших категорій осіб, мають одне з подружжя - чоловік чи дружина, до яких жінка чи чоловік, які разом проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, не належать.

Встановлення в судовому порядку факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без шлюбу і визнання за її учасниками статусу члена сім`ї не легітимізує правове становище неодруженої сімейної пари як подружньої, оскільки статус подружжя чоловік та жінка набувають тільки в разі реєстрації шлюбу в державному органі реєстрації актів цивільного стану.».

З урахуванням наведеного висновку, Верховний Суд у постанові від 24.02.2025 у справі №240/12904/23 зазначив, що у розумінні статті 30 Закону №2262-XIІ та статті 36 Закону №1058-IV право на призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника мають чоловік або дружина, які перебували в зареєстрованому шлюбі. Жінка або чоловік, які на час смерті померлого годувальника проживали з ним однією сім`єю без реєстрації шлюбу та/або утримували один одного, не є подружжям, а тому не набувають права на призначення пенсійних виплат у зв`язку із втратою годувальника.

Як встановлено з матеріалів справи позивач та ОСОБА_2 не перебували зареєстрованому шлюбі на дату смерті останнього, тому суд дійшов висновку, що відповідач правомірно відмовив позивачу у призначенні пенсії у разі втрати годувальника відповідно до статті 30 Закону №2262-ХІІ.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, суд вважає заявлені позовні вимоги частково обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Згідно частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

Позивачем сплачено судовий збір у сумі 1 331,20 грн, отже на відповідача покладаються судові витрати у зазначеній сумі.

Керуючись ст.ст.6, 14, 242-245, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 04 червня 2025 року № 8933 про відмову у виплаті недоотриманої пенсії ОСОБА_2 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538) здійснити виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) недоодержаної суми пенсії ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , нарахованої на виконання рішення суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя Олексій РІДЗЕЛЬ