Постанова від 14 червня 2026 р. у справі №348/1259/26 — Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 348/1259/26

Провадження № 3/348/297/26

15 червня 2026 року м. Надвірна

Суддя Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області Максименко О.Ю., розглянувши матеріали, які надійшли з ГУ ДПС в Івано-Франківській області, стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Старі Богородчани Богородчанського району Івано-Франківської області, прцюючої бухгалтером ФОП ОСОБА_2 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ,

за ч. 1 ст. 155-1 КУпАП,

У с т а н о в и в :

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 627 від 01.04.2026, ОСОБА_1 30.03.2026 о 15:15 год. в кафе за адресою: АДРЕСА_2 , вчинила правопорушення встановленого порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, а саме не проведення розрахункової операції через РРО, не видача розрахункового документу встановленого зразку, чим порушено п. 1, 2 ст. 3 ЗУ "Про застосування РРО у сфері торгівлі громадського харчування та послуг" № 265/95-ВР від 06.07.1995 зі змінами та доповненнями. Протокол складено за обставин проведення фактичної перевірки магазину " ІНФОРМАЦІЯ_2 " за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ФОП ОСОБА_2 ..

В судовому засіданні ОСОБА_1 суду пояснила, що з протоколом про адміністративне правопорушення вона не згідна, 30.03.2026 в магазині за адресою: АДРЕСА_2 працівниками податкової служби була проведена перевірка, зроблена закупка, на яку було не видано чек. На той момент продаж товару здійснювала стажист. При цьому зазначила, що вона працює бухгалтером у вказаному магазині, в її обов`язки не входить продаж товару та проведення розрахунків з клієнтами. Тому просила закрити провадження у справі за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Згідно положень статті 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.

Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Положеннями ч. 1 ст. 11 Загальної Декларації прав людини від 10.12.1948 та ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950, ратифікованою Україною 17.07.1997, передбачено, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Правова природа адміністративної відповідальності також ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях.

Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто особа не повинна доказувати свою невинуватість і його поведінка вважається правомірною, доки не доведено зворотнє.

В Рекомендаціях №R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи «Про адміністративні санкції» одним із принципів застосування адміністративних стягнень є встановлення обов`язку нести тягар доказування саме для адміністративних органів (принцип 7).

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що санкції, які згідно національному законодавству Договірних держав не входять у сферу кримінальних покарань, можуть вважатися такими в світлі положень Конвенції. У своїх рішеннях у справах «Малиге проти Франції від 23 вересня 1998 року», «Озтюрк проти Германії» ЄСПЛ визнав адміністративні правопорушення кримінальними злочинами, які підпадають під гарантії статі 6 Конвенції.

Крім того, у п. 21 свого рішення у справі «Надточий проти України від 15 травня 2008 року» ЄСПЛ зазначив, що українське правительство визнало кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Як зазначено в преамбулі Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006, з наступними змінами, цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку з обов`язком держави виконати рішення ЄСПЛ у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свободі протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до ЄСПЛ.

Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судочинство з розгляду справ про адміністративні правопорушення здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання сторонами їх правових позицій, прав і інтересів засобами, передбаченими законом, а суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Принцип змагальності ґрунтується на тому переконанні, що протилежність інтересів сторін є найкращою гарантією для забезпечення повноти судового розгляду та встановлення обставин, які мають істотне значення для вирішення питання про доведеність вини у вчиненні адміністративного правопорушення.

Зміст обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення фактично полягає в тому, що вона порушила встановлений порядок проведення розрахунків у сфері торгівлі, а саме не проведення розрахункової операції через РРО, не видача розрахункового документу встановленого зразку, чим порушила п. 1,2 ст. 3 ЗУ "Про застосування РРО у сфері торгівлі громадського харчування та послуг" № 265/95-ВР від 06.07.1995 зі змінами та доповненнями, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.155-1 КУпАП.

Так, ч. 1 ст. 155-1 КУпАП передбачено відповідальність за порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Формулювання суті правопорушення повинно бути чітким і конкретним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення, його мотивів і форми вини, а висновки суду щодо оцінки доказів мають вказуватись у вигляді точних і категоричних суджень, які виключали б сумніви з приводу достовірності доказів на обґрунтування висновку про винуватість особи.

Суб`єктами вказаного правопорушення можуть бути особи, які відповідно до своїх функціональних обов`язків здійснюють розрахункові операції, а також посадові особи, до компетенції яких належить організація здійснення розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

З урахуванням цього, суд приходить до висновку, що склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 КУпАП, має спеціального суб`єкта, а саме особу, яка на певній правовій підставі (трудові відносини тощо) проводить розрахункові операції або відповідно до своїх обов`язків має компетенцією щодо організації проведення розрахункових операцій.

Отже, суб`єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 КУпАП, може бути лише особа, яка відповідно до своїх функціональних обов`язків здійснює розрахункові операції, а також посадові особи, до компетенції яких належить організація здійснення розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Зазначений висновок підтверджується і тим, що санкція ч. 1 ст. 155-1 КУпАП передбачає два окремих суб`єкти, на яких може бути накладено стягнення за вчинення такого правопорушення, а саме: особи, які здійснюють розрахункові операції та посадові особи.

Накладення стягнення за порушення порядку проведення розрахункових операцій на інших осіб не передбачається, внаслідок чого порушення порядку проведення розрахункових операцій з боку інших осіб не становить складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 КУпАП.

Суд, дослідивши матеріали справи встановив, що акт фактичної перевірки № 090299 від 30.03.2026 року містить вказівку на те, що ОСОБА_1 працює на посаді "Бухгалтер".

В той же час, матеріали справи також не містять жодного доказу щодо фактичного допуску ОСОБА_1 до виконання роботи, пов`язаної зі здійсненням розрахункових операцій, чи організацією здійснення розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Таким чином, органом, уповноваженим на складання протоколу не надано суду належних, допустимих та достатніх доказів, які підтверджують обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та акті перевірки щодо порушення правил проведення розрахункових операцій в закладах торгівлі.

У рішенні по справі «Кобець проти України» зазначено, що суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Зміст стандарту доведення поза розумним сумнівом надано, зокрема, в постанові Верховного Суду від 04.07.2018 року по справі № 688/788/15-к, згідно якої вказаний стандарт означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Верховний Суд в постанові від 27.06.2019 року зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

За таких обставин, вважаю, що всі сумніви щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні даного правопорушення слід тлумачити на її користь.

Отже, оскільки суду не надано беззаперечних та переконливих доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, суд приходить до висновку про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 62 Конституції України, ст. 1, 9, 155-1, 245, 247, 251, 252, 277, 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Провадження по справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 155-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом десяти днів з моменту її проголошення.

Суддя Надвірнянського районного суду

Івано-Франківської області О.Ю. Максименко