Вирок від 14 червня 2026 р. у справі №293/845/26 — Черняхівський районний суд Житомирської області

Справа №293/845/26

Провадження №1-кп/293/157/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 рокуселище Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді ОСОБА_1

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянув у спрощеному провадженні за відсутності учасників судового провадження та без фіксування судового провадження технічними засобами, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026065610000112 від 22.05.2026 по обвинуваченню

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Троковичі, Черняхівського району, Житомирської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на утриманні неповнолітніх дітей немає, має статус учасника бойових дій, особа з інвалідністю ІІІ групи, не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України

ВСТАНОВИВ:

І. Формулювання обвинувачення, встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

18.05.2026 приблизно о 21 годині 00 хвилин, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом зі своєю рідною сестрою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перебували в приміщенні кухні житлового будинку АДРЕСА_1 . У зазначений час ОСОБА_3 розпочав словесну суперечку зі ОСОБА_4 на побутовому ґрунті під час якої, перебуваючи у збудженому емоційному стані та роздратуванні, у ОСОБА_3 виник умисел на заподіяння ОСОБА_4 тілесних ушкоджень.

Реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень, у зазначений день, час і місці та при вказаних обставинах, ОСОБА_3 , ігноруючи норми моралі, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання наслідків, підійшов до рідної сестри ОСОБА_4 , яка стояла поруч з кухонним столом, та наніс кулаком правої руки один удар в область лівого плеча та одразу після цього наніс ще один удар кулаком правої руки в ту саму область лівого плеча, від чого остання відчула сильний фізичний біль.

У результаті вказаних протиправних дій ОСОБА_3 , потерпілій ОСОБА_4 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді: синців на передній поверхні верхньої третини лівого плеча та на задній поверхні в ділянці лівого плечового суглобу, які належать до легких тілесних ушкоджень.

Своїми умисними діями, які виразилися у заподіянні умисних легких тілесних ушкоджень, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні надійшов до суду із заявою ОСОБА_3 щодо визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомленням з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні, відповідно до положень ст. 302 КПК України, оскільки ОСОБА_3 беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згодний з розглядом обвинувального акта за своєї відсутності, відповідно до правил, передбачених ст. ст. 381-382 КПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 381 КПК України, суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального правопорушення без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.

Обвинувачений ОСОБА_3 , який був представлений захисником ОСОБА_5 , надав письмову заяву, в якій зазначає, що свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України беззаперечно визнає в повному обсязі, вважає, що досудовим розслідуванням обставини вчинення кримінального правопорушення встановлені в повному обсязі та не оспорює їх.

Також, у вказаній заяві зазначив, що його згода на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без його участі є добровільною, без будь-якого незаконного примусу чи обіцянки, а також про свою обізнаність у тому, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Враховуючи те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, приймаючи до уваги заяву останнього, в якій він зазначає, що не оспорює встановлені під час досудового розслідування обставини і згодний на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку без його участі, відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинувачених, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, визначеному статтями 381-382 КПК України.

Потерпіла ОСОБА_4 у своїй заяві зазначила, що ознайомилась з обмеженням права на апеляційне оскарження згідно ч. 2 ст. 302 КПК України, відповідно до якого у разі надання згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку буде позбавлена права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Відповідно до чч. 2,3 ст. 382 КПК України, вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному КПК України, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

При цьому, відповідно до частини 4 ст. 107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

З урахуванням наведеного, вивчивши матеріали обвинувального акту та матеріали кримінального провадження, суд дійшов висновку, що подія кримінального проступку мала місце, вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України знайшли своє підтвердження і доведена повністю поза розумним сумнівом, та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 125 КК України, як умисне заподіяння легких тілесних ушкоджень.

ІІ. Мотиви призначення покарання.

Відповідно до змісту ст. ст. 50, 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до ст. 66 КК України обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 є щире каяття.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого ОСОБА_3 є вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення яке згідно ст. 12 КК України є кримінальними проступками, наявність пом`якшуючих та обтяжуючих обставин, дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він не судимий, має постійне місце проживання, має посередню характеристики за місцем проживання, на обліку у лікаря психіатра та нарколога ОСОБА_3 не перебуває, проте 23.03.2026 звертався до лікаря нарколога.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 року у справі N 1-33/2004 покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного; покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Правова держава, вважаючи покарання передусім виправним та превентивним засобом, має використовувати не надмірні, а лише необхідні і зумовлені метою заходи. Обмеження конституційних прав обвинуваченого повинно відповідати принципу пропорційності: інтереси забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та безпеки тощо можуть виправдати правові обмеження прав і свобод тільки в разі адекватності соціально обумовленим цілям.

Водночас, суд звертає увагу на те, що мета покарання, зокрема, виправлення засудженого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, може бути досягнута лише тоді, коли кримінальне покарання буде для засудженого важким, але у той же час реальним щодо його виконання.

Враховуючи вищевикладене, керуючись принципом гуманізму та індивідуалізації покарання, суд уважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у виді штрафу у межах санкції ч. 1 ст. 125 КК України, що буде необхідним та достатнім для попередження вчинення нових кримінальних правопорушень і для досягнення мети покарання за ст. 50 КК України.

Таке покарання, на переконання суду, є співмірним протиправності діянь, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження ним нових кримінальних правопорушень і не може вважатися явно несправедливим внаслідок м`якості чи недостатнім для досягнення мети покарання.

Підстави для застосування ст. 69 КК України на переконання суду відсутні.

Цивільний позов не заявлено.

ІІІ Вирішення питання щодо запобіжного заходу

У даному кримінальному провадженні щодо обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід не застосовувався та підстав передбачених ст. 177, 178 КПК України для обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не убачає.

ІV Рішення щодо речових доказів

Арешт на майно не накладався.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

V Процесуальні витрати

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 371, 373-376, 381-382, 395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850,00грн (вісімсот п`ятдесят гривень 00 копійок).

2. Запобіжний захід ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу не обирати.

Вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду через Черняхівський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 394 КПК України - вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

СуддяОСОБА_6