Вирок від 14 червня 2026 р. у справі №288/569/26 — Попільнянський районний суд Житомирської області

Справа № 288/569/26

Провадження № 1-кп/288/106/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року селище Попільня

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурорів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

потерпілого - ОСОБА_5 ,

обвинуваченої - ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в селищі Попільня Житомирської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026060660000047 від 08.04.2026 року відносно:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт. Попільня, Попільнянського району, Житомирської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянки України, українки, заміжня, яка на утриманні має одну малолітню дитину, раніше засудженої 11.12.2024 року Попільнянським районним судом Житомирської області за ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 361 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ст. 75 КК України звільненої від відбування покарання з випробуванням - іспитовим строком 1 рік 6 місяців (вирок набрав законної сили 10.01.2025 року),

що обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 4 статті 185, частиною 3 статті 357, частиною 2 статті 361 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_6 , будучи раніше засудженою 11.12.2024 року Попільнянським районним судом Житомирської області за ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 361 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ст. 75 КК України звільненою від відбування покарання з випробуванням - іспитовим строком 1 рік 6 місяців, належних висновків для себе не зробила, на шлях виправлення не стала та вчинила нові корисливі злочини за наступних обставин.

Так, 13.03.2026 року близько 23 години 30 хвилин у ОСОБА_6 , яка перебувала у будинку АДРЕСА_2 , виник злочинний умисел, спрямований на повторне несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем «Райффайзен Онлайн», який є системою, призначеною для дистанційного керування банківськими рахунками AT «Райффайзен Банк» в умовах реального часу (інтернет-банкінг), в тому числі електронними платежами, а також, які згідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» та Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» є програмно- технічним комплексом, та відповідно до Закону України «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах» є інформаційною (автоматизованою) системою.

Реалізуючи свій злочинний умисел, використовуючи мобільний телефон потерпілого ОСОБА_5 торговельної марки «Motorola G6» з ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , в якому знаходилась сім- карка з його фінансовим номером НОМЕР_3 , який прив`язаний до банківських карток, рахунків та особистих кабінетів, підключений до мережі «Інтернет», за допомогою раніше отриманих від потерпілого ОСОБА_5 логіну та паролю, несанкціоновано, без дозволу потерпілого, ОСОБА_6 перебуваючи вказаного числа у зазначеному місці, близько 23 години 30 хвилин здійснила вхід у додаток «Райффайзен Онлайн», тобто повторно несанкціоновано втрутилася у роботу облікового запису потерпілого, який зареєстрований у автоматизованій інформаційній системі AT «Райффайзен Банк» та згідно до ч. 1 ст. 62 Закону України «Про банки та банківську діяльність» є таким, що становить банківську таємницю, що надало можливість здійснювати транзакції від його імені.

Своїми умисними діями, які виразились в несанкціонованому втручанні в роботу інформаційних (автоматизованих) систем, вчиненому повторно, ОСОБА_6 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 361 КК України.

Крім того, указом Президента України № 64/2022 на території України з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який затверджено 24.02.2022 року Верховною Радою України. У зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», дію воєнного стану було неодноразово продовжено, останній раз Указом Президента України № 40/2026 від 12.01.2026 року, який затверджено 14.01.2026 року Верховною Радою України, правовий режим воєнного стану продовжено з 05 години 30 хвилин 03.02.2026 року строком на 90 діб, тобто до 04.05.2026 року.

13.03.2026 року близько 23 години 30 хвилин у ОСОБА_6 , яка перебувала у будинку АДРЕСА_2 , виник злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, в умовах воєнного стану, а саме - грошових коштів із банківського рахунку ОСОБА_5 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену в умовах воєнного стану, який діє в Україні з 24 лютого 2022 року, діючи з корисливих мотивів, з метою незаконного особистого збагачення, ОСОБА_6 , перебуваючи у вказану дату та час за вказаною адресою, підглянула ключ доступу до мобільного додатку «Райффайзен Онлайн», який вводив ОСОБА_5 на мобільному телефоні «Motorola G6», після чого, взявши у користування зазначений мобільний телефон, здійснила вхід у мобільний додаток та о 23 годині 37 хвилин перерахувала із належної потерпілому банківської карти AT «Райффайзен Банк» № НОМЕР_4 , емітованої до рахунку потерпілого НОМЕР_5 грошові кошти в сумі 1000 гривень 00 копійок на банківську картку AT КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_6 , емітовану до рахунку НОМЕР_7 , яка належить ОСОБА_7 та з дозволу останньої перебуває у користуванні ОСОБА_6 .

Надалі, реалізуючи єдиний злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену в умовах воєнного стану, який діє в Україні з 24 лютого 2022 року, діючи з корисливих мотивів, з метою незаконного особистого збагачення, 14.03.2026 року в період із 07 години 40 хвилин ОСОБА_6 знову взяла мобільний телефон торговельної марки «Motorola G6», після чого почала використовувати його для гри в онлайн казино, проводячи транзакції по поповненню та зняттю грошових коштів із банківського рахунку потерпілого та о 09 годині 26 хвилин вказаного числа здійснила перерахунок грошових коштів у сумі 10850 гривень 00 копійок із банківської карти потерпілого AT «Райффайзен Банк» № НОМЕР_4 , емітованої до рахунку потерпілого НОМЕР_5 на банківську картку AT КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_6 , емітовану до рахунку НОМЕР_7 , із яких 7416 гривень 83 копійки особисті грошові кошти потерпілого ОСОБА_5 .

Грошовими коштами ОСОБА_6 розпорядилася на власний розсуд, чим завдала потерпілому ОСОБА_5 майнової шкоди на загальну суму 8416 гривень 83 копійки.

Своїми умисними діями, які виразились в таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій повторно, в умовах воєнного стану, ОСОБА_6 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України.

Окрім того, 14.03.2026 року близько 15 години 30 хвилин ОСОБА_6 , перебувала поблизу будівлі по вулиці Захисників України, 6 А у селищі Попільні, Житомирського району, Житомирської області, і побачила у своєму автомобілі марки «Daewoo» модель «Matiz», реєстраційний номер НОМЕР_8 , паспорт громадянина України № НОМЕР_9 , виданого 17.06.2020 року, органом 1829 на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та в цей момент у неї виник кримінально-протиправний умисел на викрадення паспорта, вчинене з корисливих мотивів.

Реалізуючи свій кримінально - протиправний умисел, побачивши паспорт громадянина України № НОМЕР_9 , виданий 17.06.2020 року, органом 1829 на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 вказаного числа у зазначений час, перебуваючи у вказаному місці, скориставшись тим, що ОСОБА_5 забувся свій паспорт у її автомобілі марки «Daewoo» модель «Matiz», реєстраційний номер НОМЕР_8 , незаконно заволоділа вказаним документом з корисливих мотивів, залишивши його у себе. В подальшому на неодноразові вимоги ОСОБА_5 , ОСОБА_6 відмовлялася повернути йому важливий особистий документ.

Своїми умисними діями, які виразились в незаконному заволодінні будь- яким способом паспортом, ОСОБА_6 , вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 357 КК України.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_6 свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 4 статті 185, частиною 3 статті 357, частиною 2 статті 361 КК України, визнала повністю і дала показання, які відповідають змісту обвинувачення. Також, зазначила, що вона щиро розкаюється, частково відшкодувала завдану шкоду потерпілому.

Крім повного визнання обвинуваченою своєї винуватості, її винуватість підтверджується слідуючими доказами:

-показаннями потерпілого ОСОБА_5 про те, що в березні 2026 року обвинувачена ОСОБА_6 приїхала до нього в гості щоб відпочити разом, відпочиваючи він надав їй свій мобільний телефон, інші сторонні особи телефоном не користувались, на другий день він помітив зникнення з свого рахунку кредитних коштів та оформлення на його ім`я кредитів, також виявив зникнення свого паспорту, він звернувся до обвинуваченої з приводу того що в нього зник паспорт і вона повідомила, що його паспорт у неї і вона відмовляється його повертати. В подальшому йому паспорт повернула знайома ОСОБА_6 . Шкода йому відшкодована частково в розмірі 500,00 гривень, щодо міри покарання він покладається на розсуд суду.

Також винуватість ОСОБА_6 підтверджується зібраними та дослідженими під час судового провадження належними та допустимими письмовими доказами, а саме:

-випискою про рух коштів по рахунку за період: 01.03.2026-07.04.2026 клієнта ОСОБА_5 , виданої АТ «Райффайзен Банк» /а.с. 34/;

-квитанціями № 2942015284 від 13 березня 2026 року та № 2942195600 від 14 березня 2026 року, виданих АТ «Райффайзен Банк», в яких вказано, що платник ОСОБА_5 , картка отримувача НОМЕР_6 , сума 1000,00 гривень та 10850,00 гривень, відповідно /а.с. 35, 36/;

- протоколом огляду предмету від 11 квітня 2026 року за участю потерпілого ОСОБА_5 , згідно якого безпосереднім оглядом являється мобільний телефон торговельної марки «Motorola G6» зі встановленою СІМ картою з абонентським № НОМЕР_10 , ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , який надав для огляду потерпілий ОСОБА_5 /а.с. 37-45/;

- протоколом огляду предмету від 09 квітня 2026 року за участю свідка ОСОБА_7 , згідно якого безпосереднім предметом огляду являється мобільний телефон торговельної марки «Motorola Moto G7» зі встановленою СІМ картою з абонентським № НОМЕР_11 , ІМЕІ 1: НОМЕР_12 , ІМЕІ 2: НОМЕР_13 , який надала для огляду свідок ОСОБА_7 /а.с. 46-53/;

- протоколом огляду предмету від 09 квітня 2026 року за участю ОСОБА_6 , згідно якого безпосереднім предметом огляду являється мобільний телефон торговельної марки «Redmi 14С» зі встановленою СІМ картою з абонентським № НОМЕР_14 , ІМЕІ: НОМЕР_15 , який надала для огляду ОСОБА_6 /а.с. 54-61/;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 15 квітня 2026 року з фототаблицею до протоколу за участю підозрюваної ОСОБА_6 , яка розповіла та показала як вона вчинила крадіжку грошових коштів з використанням мобільного телефону потерпілого ОСОБА_5 , як оформляла кредити від імені потерпілого та як викрала його паспорт /а.с. 62-70/;

-заявою ОСОБА_6 від 16 квітня 2026 року, в якій вказано, що вона погасила кредит, добровільно відшкодувала частину завданої шкоди та скриншотами на підтвердження погашення даного кредиту /а.с. 82-84/.

Аналізуючи зібрані по справі докази та оцінивши їх в сукупності, суд кваліфікує дії ОСОБА_6 за частиною 4 статті 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненій повторно, в умовах воєнного стану; за частиною 3 статті 357 КК України, як незаконне заволодіння будь- яким способом паспортом; за частиною 2 статті 361 КК України, як несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем, вчинене повторно.

За загальним правилом, встановленим частиною першою статті 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах цього обвинувачення.

Обираючи обвинуваченій міру та вид покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної, обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Обставинами, згідно до статті 66 КК України, що пом`якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_6 , є активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, повне визнання вини, щире каяття та добровільне часткове відшкодування завданого збитку.

Обставиною, згідно до статті 67 КК України, що обтяжує покарання обвинуваченої ОСОБА_6 , є рецидив злочинів.

Судом досліджувалися дані про особу обвинуваченої ОСОБА_6 при цьому встановлено, що вона раніше судима, вчинила кримінальні правопорушення під час іспитового строку, не працює, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку в лікарів психіатра та нарколога не перебуває.

При визначенні міри покарання обвинуваченій суд приймає до уваги положення статей 1, 50 КК України, згідно яких Кримінальний Кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, а також запобігання кримінальним правопорушенням. Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Водночас, при призначенні покарання, суди мають враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину згідно статті 12 КК України, форму вини, а також особливості конкретного злочину.

Підстав для застосування до ОСОБА_6 , ст.69, 75 КК України суд не вбачає, з огляду на вчинення неодноразово кримінальних правопорушень, відсутність у провадженні сукупності обставин, що пом`якшують та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини, що обтяжують покарання і за переконання, що виправлення та перевиховання обвинуваченої можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.

Крім того, суд вважає, що вчинення нових кримінальних злочинів під час іспитового строку свідчить про стійкість злочинних намірів обвинуваченої та небажання останньої стати на шлях виправлення, тому звільнення її від реального відбування покарання не відповідає вимогам справедливості.

Згідно ч.3 ст.78 КК України у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення, суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу.

Також суд враховує правовий висновок Верховного Суду, наведений у постанові від 14.09.2021 року в справі №443/806/19, щодо вирішення питання можливості застосування ст.75 КК України, тобто звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку призначення покарання за сукупністю вироків відповідно до ст.71 КК України.

Верховний Суд виходить з того, що призначення ст.75 КК України полягає у наданні засудженій особі можливості протягом іспитового строку підтвердити можливість її виправлення і інтеграції у суспільство без відбування призначеного покарання.

Окрім цього касаційним судом сформована стала практика про те, що у випадку вчинення особою кримінального правопорушення під час іспитового строку, покарання, від якого вона була звільнена з випробуванням, вважається невідбутою частиною покарання та стає реальним, яке має приєднуватися до покарання за новим вироком. Тобто звільнення від покарання з випробуванням не вважається невід`ємною частиною покарання, призначеного попереднім вироком, а лише способом виконання такого покарання, який змінюється на реальне відбування покарання у випадку вчинення нового кримінального правопорушення під час іспитового строку.

Наведений підхід відображено у постановах від 07 травня 2025 року у справі № 522/15810/22, від 14 вересня 2021 року у справі № 127/25037/17, від 30 вересня 2021 року № 641/5122/19, від 21 травня 2019 року у справі № 266/3940/16-к, від 14 серпня 2019 року № 127/4760/18.

Аналіз положень КК України (ч. 3 ст. 78, ч.1, 4 ст. 71, ч.3 ст.72), п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про судову практику призначення судами кримінального покарання» дає можливість зробити висновок, що у випадку вчинення злочину під час іспитового строку, покарання, від якого особа була звільнена з випробуванням, вважається невідбутою частиною покарання та стає реальним, яке має приєднуватися до покарання за новим вироком. Таким чином, законодавець звільнення від покарання з випробуванням не вважає невід`ємною частиною покарання, призначеного попереднім вироком, а лише способом виконання такого покарання, який змінюється на реальне відбування покарання у випадку вчинення нового злочину під час іспитового строку.

Частиною 1 ст.71 КК України передбачено, що якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Верховний Суд неодноразово наголошував у постановах, що у разі засудження особи за кримінальне правопорушення, вчинене у період іспитового строку за попереднім вироком, визначеним у порядку статей 75, 79, 104 КК, та призначення покарання, яке згідно із ч. 3 ст. 72 КК за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягає, суд, незважаючи на це, має застосувати вимоги ст. 71 КК і визначити за сукупністю вироків таке остаточне покарання, яке має бути більшим як від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, так і від невідбутої частини покарання за попереднім вироком. У такому випадку суд визначає остаточне покарання у виді сукупності невідбутої частини покарання за попереднім вироком і покарання за новим вироком та ухвалює рішення про їх самостійне виконання.

Призначаючи покарання ОСОБА_6 , суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, їх суспільну небезпечність, особу винної, наявність пом`якшуючих та обтяжуючої покарання обставини, позицію прокурора, думку потерпілого, інші обставини справи, та приходить до висновку, що обвинуваченій ОСОБА_6 призначити покарання в межах санкції частини 4 статті 185 КК України у виді позбавлення волі, в межах санкції частини 3 статті 357 КК України у виді обмеження волі, в межах санкції частини 2 статті 361 КК України у виді позбавлення волі, із застосуванням частини першої статті 70 КК України, яка визначає призначення остаточного покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим з призначенням остаточного покарання у виді позбавлення волі, із застосуванням частини 1 статті 71 КК України, яка визначає призначення покарання за сукупністю вироків з приєднанням до покарання призначеного за новим вироком частково невідбуту частину покарання за попереднім вироком від 11.12.2024 року Попільнянського районного суду Житомирської області за яким ОСОБА_6 засуджено за ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 361 КК України до 5 років позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців, так як таке покарання буде законним, справедливим, достатнім для забезпечення виконання завдань кримінального судочинства в частині виправлення засудженої, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженою, так і іншими особами.

Цивільний позов по кримінальному провадженню не пред`явлено.

Речові докази по даному кримінальному провадженні відсутні.

Арешт на майно у даному кримінальному провадженні не накладався.

Судові витрати по даному кримінальному провадженні відсутні.

Міру запобіжного заходу відносно обвинуваченої ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили залишити без змін - домашній арешт у нічний час доби з 22.00 год. до 08.00 год.

Керуючись статтями 100, 369-371, 373-374 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 визнати винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 4 статті 185, частиною 3 статті 357, частиною 2 статті 361 КК України та призначити ОСОБА_6 покарання:

- за частиною 4 статті 185 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі;

- за частиною 3 статті 357 КК України у виді 2 (двох) років обмеження волі;

- за частиною 2 статті 361 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі частини 1 статті 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим та остаточно за сукупністю кримінальних правопорушень призначити ОСОБА_6 покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Відповідно до частини 1 статті 71 КК України за сукупністю вироків частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Попільнянського районного суду Житомирської області від 11.12.2024 року та остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у виді 5 (п`яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_6 обчислювати з моменту приведення даного вироку до виконання.

Запобіжний захід ОСОБА_6 у виді домашнього арешту у нічний час доби з 22.00 год. до 08.00 год. з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляція до Житомирського апеляційного суду через Попільнянський районний суд Житомирської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору. Копію вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.

Вступна та резолютивна частина вироку проголошена 15 червня 2026 року відповідно до частини п`ятнадцятої статті 615 КПК України

Повний текст вироку негайно після проголошення резолютивної частини вручити обвинуваченій та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.

Суддя Попільнянського

районного суду ОСОБА_1