Рішення від 14 червня 2026 р. у справі №295/4544/26 — Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/4544/26

Категорія 38

2/295/3204/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2026 року м. Житомир

Суддя Богунського районного суду м. Житомира Лєдньов Д.М. розглянув матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за договором кредиту, який укладений 27.12.2024 року між сторонами в електронній формі.

Згідно договору позичальнику ОСОБА_1 надано грошові кошти в сумі 3000,00 грн. зі строком користування 147 дні. Сторонами погоджено розмір денної відсоткової ставки, що застосовується як плата за користування коштами, встановлено комісію, пов`язану з наданням та обслуговуванням кредиту.

Переказ коштів на користь позичальника здійснено за реквізитами електронного платіжного засобу споживача – 5168-74ХХ-ХХХХ-7930.

Позивач зауважує, що внаслідок неналежного виконання позичальником взятих на себе зобов`язань утворилась заборгованість, яка станом на день подання позову складає 8910,00 грн. та включає: заборгованість за тілом кредиту – 3 000,00 грн., заборгованість за відсотками – 3780,00 грн., комісію 210,00 грн., додаткову комісію – 420,00 грн., неустойку – 1500,00 грн.

В обргунтування вимог сторона позивача посилається на нормативне врегулювання кредитних правовідносин, звертає увагу на включення Законом України «Про споживче кредитування» терміну «комісії» до визначення «загальних витрат позичальника за споживчим кредитом». Учасник додає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 зауважила про відсутність підстав вважати умову конкретного кредитного договору про встановлення плати за управління кредитом нікчемною ані з огляду на приписи статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів», ані з огляду на приписи статті 228 ЦК України, ця умова є недійсною як оспорювана.

В частині вимог про стягнення суми неустойки учасник зазначає, що пункт 6.1. Закону України «Про споживче кредитування» передбачав, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

Позивач акцентує, що даний пункт виключено відповідно до Закону України № 3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг». На підставі змін, за договорами укладеними з 24.01.2024 року, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань.

Вказуючи одночасно на технічні умови, що супроводжували процедуру укладення договору з належною ідентифікацією сторін, позивач просить стягнути з відповідача загальний розмір заборгованості в сумі 8910,00 грн., відшкодувати судові витрати.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 27.03.2026 року по справі відкрите спрощене позовне провадження без виклику учасників.

Відповідачем подано заву, в якій відповідний учасник зазначив, що ним не укладались будь-які кредитні договори з позивачем, при цьому, до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за № 12025060600000751 від 16.05.2025 року за фактом заволодіння невстановленою особою шляхом обману мобільним телефоном ОСОБА_1 , отримання доступу до персональних даних, що призвело до значних матеріальних збитків.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Так, матеріали справи містять пропозицію ТОВ «Споживчий центр» про укладення кредитного договору, заявку кредитного договору від 27.12.2024 року, в якій заявником як позичальником висловлено згоду на прийняття пропозиції щодо укладення договору кредиту на умовах: сума кредиту: 3000,00 грн., строк користування кредитом – 147 дні, дата повернення – 22.05.2025 року,

Цією ж заявою позичальником наведено згоду на застосування відсоткових ставок: «Стандартної» - на рівні 1 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 5 чергових періодів користування, зазначених у графіку платежів; «Економ» - у розмірі 0,5 % за один день, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт».

У заяві наведено відомості про встановлення комісії, пов`язаної із наданням кредиту – 7 % від суми кредиту, що дорівнює 210 грн., комісії за обслуговування кредитної заборгованості – 210,00 грн., у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, неустойки – 45,00 грн., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання.

За нормою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами статті 12 Закону № 675-VIII якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У виниклому спорі сам по собі факт задіяння механізмів укладення договору за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, шляхом застосування одноразового ідентифікатора - не заперечується.

При цьому, як зазначалось вище, відповідач спирається на обставини викрадення у нього телефону як електронного пристрою, застосованого при ідентифікації особи та проставлення підпису.

Судом досліджено зміст інформації з центрального вузла Системи BankID НБУ на електронний запит на ідентифікацію з даними користувача, який долучено до матеріалів позову та який, відповідно, містить відомості про особу - ОСОБА_1 , надано оцінку довідці ТОВ «Універсальні платіжні рішення» з підтвердженням успішного переказу коштів в сумі 3000,00 грн. 27.12.2024 року за номером картки 5168 745673527930.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

За положеннями ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У сфері виниклих правовідносин на з`ясування відомостей про вчинення договору саме тією особою, що виступає відповідачем, тобто до якої пред`явлено вимоги про стягнення коштів у зв`язку з невиконанням взятих на себе зобов`язань, суд виходить з необхідності оцінки рівня захисних елементів на відвернення ризику доступу третьої особи при укладенні договору за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, вважає за потрібне дослідити питання фактичного переказу коштів на рахунок особи як істотної ознаки започаткування кредитних правовідносин.

У розрізі наведеного слід додатково звернути увагу на особливостях розподілу тягаря доведення між позивачем як кредитодавцем та відповідачем тих обставин, які покладаєються учасниками на підтвердження заявлених вимог або наведених заперечень.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом (ч.1 ст. 84 ЦПК України).

На думку суду, у виниклому спорі саме на позивача покладено обов`язок доведення обставин переказу коштів як переданої на підставі договору кредиту грошової суми саме на картковий рахунок відповідача.

Суд зауважує, що відповідно до короткого викладу обставин, внесених до ЄРДР 16.05.2025 року як таких, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення (потерпілий ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , побратим гр. ОСОБА_2 шляхом обману та зловживаючи довірою під приводом телефонного дзвінка заволодів мобільним телефоном з сім-картками № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 та в подальшому, маючи доступ до мобільного телефону в період часу з 15.12.2024 року по 31.12.2024 року з банківської картки «ПриватБанк» № НОМЕР_3 , яка прив`язана до телефону, здійснив розрахунок в різних магазинах та зняття готівки в банкоматах міста Суми та міста Полтави на загальну суму 216 000,00 грн.

Слід звернути увагу, що номер картки, на який здійснено переказ коштів за договором кредиту, є відмінним від номеру картки, зазначеним у витязі з Єдиного реєстру досудових розслідувань, та який прив`язано до телефону. Саме телефон № НОМЕР_1 вказаний як фінансовий номер позичальника за договором кредиту.

Отже особа, що використовувала телефон як засіб дистанційного укладення договору у спосіб електронного підтвердження, фактично виявила намір на переказ коштів на рахунок, не поєднаний із таким телефоном, а на інший рахунок.

При цьому, стороною позивача не заявлено клопотань про витребування доказів, зокрема щодо відомостей про особу, на ім`я якої видано картку за № НОМЕР_4 .

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку дослідженим доказам у їх окремому, а також взаємному сукупному охопленні суд приходить до висновку про відсутність достатніх даних на підтвердження укладення договору кредиту із відповідачем ОСОБА_3 , фактичного отримання коштів такою особою.

З огляду на викладене, суд відмовляє у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 137, 141, 258-279 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Д.М.Лєдньов