Рішення від 14 червня 2026 р. у справі №640/225/19 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2026 р. № 640/225/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горшкової О.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21 липня 2018 року за номерами 0085074203, 0085094203, 0085084203, які винесені ГУ ДФС у м. Києві.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.01.2019 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі за вказаним позовом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.07.2019 року зупинено провадження у справі 640/225/19 до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі № 640/227/19.

На виконання Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідація Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399 справу №320/8707/20 передано на розгляд до Харківського окружного адміністративного суду, згідно з актом приймання-передачі від 31.01.2025.

Ухвалою судді Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2025 було прийнято адміністративну справу 640/225/19 до провадження судді Харківського окружного адміністративного суду Світлани Чудних та зупинено провадження у справі №640/225/19 до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі № 640/227/19.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2026 було прийнято адміністративну справу №640/225/19 до провадження судді Харківського окружного адміністративного суду Ольги Горшкової. Вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін. Замінено відповідача - Головне управління ДФС у місті Києві на правонаступника - Головне управління ДПС у місті Києві.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.04.2026 поновлено провадження у справі №640/225/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не отримував від банку будь-яких додаткових благ, сума заборгованості, яку анулював банк, позивачу не виплачувалася та не нараховувалася, така сума не є додатковим благом і, відповідно, не підлягає оподаткуванню. Позивач вважає вказані рішення протиправними, оскільки нарахування грошових зобов`язань за прощеним боргом суперечить положенням пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підпункту 165.1.59 пункту 165.1 статті 165 ПК України. Вказував на те, що до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу не включається сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 01.01.2014, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно з чинним законодавством. Зауважив, що анульована банком сума боргу є доходом платника податку в розумінні ПК України, підлягає оподаткуванню в порядку, передбаченому абзацом "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України і зазначений дохід позивач був зобов`язаний включити до податкової декларації.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, зазначає наступне.

Судом встановлено, що між позивачем та Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" був укладений договір про надання споживчого кредиту від 08.02.2007 №11111481000, відповідно до умов якого банк надав позивачеві кредитні кошти в розмірі 130000,00 доларів США (далі - Кредитний договір).

Відповідно до повідомлення про анулювання боргу №31-7/847 від 07.12.2015, АКІБ «УкрСиббанк» анулював кредитну заборгованість позивача, що станом на 07.12.2015 становила 57124, 77 доларів США. Роз`яснив про необхідність подати податкову декларацію про майновий стан та доходи.

22.04.2016 позивачем подано до податкового органу податкову декларацію, згідно якої нараховано до сплати в бюджет податку на доходи фізичних осіб у сумі 52540,53 грн та військового збору у сумі 3986,22 грн.

Відповідно до дублікатів квитанції КБ «Приватбанк» №0.0.716375367.1 від 28.02.2017, №0.0.718411025.1 від 02.03.2017, №0.0.716370808.1 від 28.02.2017, №0.0.718410173.1 від 02.03.2017, позивачем сплачено вищевказаний податок та збір.

Згодом, в період з 24.05.2018 по 31.01.2018 контролюючим органом, на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві №8458 від 15.05.2018, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи та військового збору з отриманого доходу у вигляді додаткового блага за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, за наслідками якої складено акт від 31.05.2018 №2574/26-15-42-03/2543700715 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем вимог:

пункту 163.1 статті 163, пункту 164.1 статті 164, підпункту 164.2.17 «д» пункту 164.2 статті 164 ПК України – занижено ПДФО за 2015 рік у сумі 269219,91 грн;

підпункту "а" пункту 176.1 статті 176, пункту 44.1, 44.3 статті 44 ПК України, - ненадання до перевірки Книги обліку доходів і витрат;

пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, - не нарахування та несплата до бюджету військового збору за 2015 рік в сумі 20191,49 грн.

На підставі висновків акту перевірки, контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.07.2018:

№0085074203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на загальну суму 336524,89 грн, в тому числі: за основним платежем на суму 269219,91 грн, за штрафними санкціями на суму 67304,98 грн;

№0085094203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір на загальну суму 25239,37 грн, в тому числі; за основним платежем на суму 20191,49 грн, за штрафними санкціями на суму 5047,88 грн;

№0085084203, яким до позивача за порушення вимог підпункту "а" пункту 176.1 статті 176, пункту 44.3 статті 44 ПК України застосовано штрафні санкції у сумі 510,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження прийнятих контролюючим органом рішень ДФС України прийнято рішення про залишення скарги без розгляду від 07.12.2018 №19255/Ф/99-99-11-05-01-14.

Також, позивачем ініційовано адміністративну справу №640/227/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними дій та бездіяльності, скасування наказу, в якій просив визнати протиправною бездіяльність по неврученню відповідачем наказу від 15.05.2018 №8458 та повідомлення від 17.05.2018 №23383/0/26-15-42-03-27 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, а також податкових повідомлень - рішень від 21.07.2018 року за номерами №0085074203, №0085094203, №0085084203; визнати протиправним та скасувати наказ ГУ ДФС у м. Києві від 15.05.2018 за «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 »; визнати протиправними дії ГУ ДФС у м. Києві щодо призначення та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати належних сум податків до бюджету мною як фізичною собою, за результатами якої складено акт від 31.05.2018 №2574/26-15-42-03/НОМЕР_1 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору від доходів, триманих як додаткове благо, за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року".

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 6 серпня 2025 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2026 року та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01.04.2026, закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ГУ ДПС у м. Києві про визнання протиправними дій та бездіяльності, визнання протиправним та скасування наказу.

Наведені обставини слугували для позивача підставою для звернення до суду із цим позовом про скасування податкових повідомлень-рішень від 21 липня 2018 року №№0085074203, 0085094203, 0085084203.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Положеннями підп.14.1.47 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

При цьому, відповідно до підп.14.1.54 п.14.1 ст.14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов`язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов`язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Отже, ознакою доходу платника податку є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі.

Відповідно до підп.163.1.1. п.163.1. ст.163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно з пунктом 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно з підп.164.2.14 п.164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім, зокрема, відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов`язання.

Підпунктом "д" 164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо, крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу. До таких додаткових благ віднесено основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Відповідно до підп.168.2.1. п.168.2. ст.168 ПК України платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов`язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються інші доходи, які згідно з цим Кодексом не включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (підп.165.1.49 п.165.1 ст.165 ПК України).

Крім того, ч. 3 ст.549 Цивільного кодексу України визначає, що пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто, додаткове благо визначається, як дохід, у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. У разі, якщо припиняються встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.

Отже, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний дохід. Однак сума процентів, нарахованих банком за умовами договору за користування кредитом, комісій та/або штрафних санкцій (пені) не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, комісій та/або штрафних санкцій (пені), нарахованих за користування кредитом й за прострочення виконання грошового зобов`язання, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.

Боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу за кредитом та який належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.

У зв`язку з політичною та фінансовою кризою, яка сталася у 2014 році та спричинила девальвацію національної валюти в Україні, враховуючи скрутне становище, в якому опинилися позичальники - фізичні особи, які отримали споживчі кредити в іноземній валюті, з 07.05.2015 на підставі Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань" від 09.04.2015 №321-VIII підрозділ 1 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України доповнений пунктом 8 такого змісту: "Не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року. Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року".

Метою запровадження вказаних положень є фактична реалізація положень Закону України "Про реструктуризацію кредитних зобов`язань з іноземної валюти в гривню", згідно з якими платникам податків надаються певні податкові преференції.

Однією з таких преференцій, установлених у пункті 8 підрозділу 1 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, є не віднесення до додаткового блага платника податку і не включення до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу суми, прощеної (анульованої) кредитором курсової різниці.

Курсова різниця обчислюється, серед іншого, як різниця між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначеною за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 01.01.2014, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Зазначені преференції застосовуються до всіх фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 01.01.2014, операції з прощення (анулювання) заборгованості за якими здійснювалися, починаючи з 01.01.2015.

Отже, курсова різниця, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощеного боргу (кредиту), не відноситься до доходів платника податку та не підлягає оподаткуванню.

Зі вказаного приводу та аналізу норм закону Верховний Суд у справі №826/12628/18 щодо подібних обставин спору як за часом, змістом, так і за правовим регулюванням, ухваливши постанову від 11.07.2024, зауважив, що положення пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України є спеціальними по відношенню до вимог абзацу "д" підп.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України. Також акцентував, що із-за колізійного принципу пріоритету норми акта, виданого пізніше, до правовідносин, які виникли у зв`язку із прощенням банками з 01.01.2015 боргу позичальникам за кредитами в іноземній валюті, які не погашені до 01.01.2014 та валюту зобов`язання за якими було змінено з іноземної на національну, застосовуються норми пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України. Застосування вимог абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України має місце виключно у випадку перевищення суми прощеного (анульованого) кредитором боргу над сумою курсової різниці, обрахованої за правилами, передбаченими пунктом 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України. Зазначена правова позиція відповідає висновкам, викладеними у постанові Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №826/12872/17 та постановах Верховного Суду від 20.10.2020 у справі №640/4857/19, від 05.10.2023 у справі №520/13636/2020, від 20.03.2024 у справі №804/3608/18.

Верховний Суд у вказаній справі зауважив, що для правильного встановлення правової природи анульованого (прощеного) кредитором боргу (кредиту) позивача (як курсової різниці, розрахованої відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, або додаткового блага, яке підлягає включенню до загального оподатковуваного доходу фізичної особи) необхідною умовою є дослідження судом характеру угоди між кредитором та позичальником щодо відповідної реструктуризації боргу та прощення його частини. При вирішенні питання про можливість застосування преференцій щодо сплати податку на доходи фізичних осіб необхідно з`ясувати, чи відбулась зміна валюти зобов`язання на гривню, а також, чи є більшою різниця, що розрахована у відповідності до пункту 8 підрозділу І розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, яка не підлягає оподаткуванню, ніж сума боргу, що прощена кредитором позивачу. Якщо така різниця є меншою за розмір анульованого (прощеного) боргу, підстави стверджувати, що позивач внаслідок такого прощення отримав додаткове благо з настанням відповідних податкових наслідків відсутні.

Тому суд врахував, що договірні умови позивача з банком, як зазначено вище, не передбачали прощення залишку кредиту, не погашеного до 01.01.2015, а полягали в зміні валюти зобов`язання за кредитом з іноземної валюти у гривню. Сума боргу у валюті та у гривні на вказану дату не вважається додатковим благом позивачки, позаяк зміна курсу внаслідок загальновідомих обставин фінансової кризи, що сталася у 2014 році та спричинила девальвацію національної валюти в Україні, сприяла збільшенню зобов`язання позивачки у гривневому еквіваленті. При цьому грошовою одиницею України, згідно зі ст.99 Конституції України, є гривня. Тож істотна зміна офіційного курсу з дати укладення Кредитного договору та на дату анулювання (шляхом договірної зміни валюти кредиту з іноземної валюти на гривню) не мало наслідком фінансовий приріст доходу позивачки.

Як встановлено вище, анульований шляхом конвертації з іноземної в національну валюту борг сумою курсової різниці є меншим за розмір анульованого (прощеного) боргу. То ж відсутні підстави стверджувати, що позивач внаслідок такого анулювання отримав додаткове благо.

Оскільки донарахування спірними ППР є взаємопов`язаними та похідними від вказаних обставин, не обґрунтовані твердження відповідача щодо порушення позивачем вимог закону щодо сплати ПДФО та військового збору, а також ненаданням Книг доходів і витрат.

Крім наведеного суд акцентує увагу і на такому.

В силу вимог пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Підпункт 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначає, що документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

За правилами пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Право платника оскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки стосовно нього не залежить від виду такої. Реалізація такого права за відсутності обов`язку у контролюючого органу повідомляти про перевірку до її проведення була б неможливою.

Окрім того, незважаючи на проголошену пунктом 79.3 статті 79 Податкового кодексу України необов`язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім. Такий висновок узгоджується з приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України.

Аналіз зазначених норм Податкового кодексу України вказує, що з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 27.01.2015 справа №21-425а14, від 16.02.2016 №21-2749а15.

Як стверджує позивач, копію наказу від 15.05.2018 №8458 та повідомлення від 17.05.2018 №23383/0/26-15-42-03-27 про початок проведення перевірки, ним було отримано в листопаді 2018 року засобами поштового зв`язку.

Поряд із цим, як вбачається з акту перевірки, перевірка проводилась в травні 2018 року, тобто позивача було повідомлено про початок перевірки відносно нього вже після проведення такої.

У своїй Постанові від 22.09.2020 року по справі №520/8836/18 Верховний Суду дійшов висновку, що при оскарженні податкового повідомлення-рішення платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність такого рішення. Таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу.

При цьому, у Постанові від 01.04.2021 року по справі №810/1420/16 Верховним Судом було визнано, що незабезпечення відповідачем права позивача на участь у процесі прийняття рішень за наслідками проведеної перевірки та порушення порядку, передбаченого пунктом 86.7 статті 86 ПК України, по розгляду заперечень на акт перевірки мають наслідком визнання податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами такої перевірки, протиправними.

В Постанові Верховного Суду від 12.08.2020 року по справі №160/2116/19, в якій судом було виснувано, що завчасне (до початку перевірки) повідомлення про час та місце її проведення перевірки є гарантією права платника податку на об`єктивну, повну та всебічну перевірку дотримання ним податкової дисципліни, включаючи можливість надання платником податків наявних у нього документів для підтвердження показників податкового обліку, а також необхідних пояснень з питань, що слугували призначенню податкової перевірки. Так, вимога, яку ПК України ставить до контролюючого органу, щодо необхідності пересвідчитись чи вручено платнику податків у визначений законодавством спосіб копію наказу про проведення невиїзної документальної перевірки, кореспондує із зазначеними в статті 17 ПК України правами платника податків. З урахуванням наведеного обставини дотримання контролюючим органом процедури проведення перевірки входить до предмету доказування для цілей вирішення цього спору, й підлягає першочерговому дослідженню.

При цьому, першочерговим є надання оцінки саме діям відповідача щодо дотримання процедури проведення перевірки, оскільки встановлена судом протиправність відповідних дій, яка мала вплив на об`єктивність висновків сформованих за результатами перевірки та можливість реалізації платником податків наданих йому ПК України прав, нівелює правове значення, як подальших дій податкового органу щодо складання за результатами перевірки акту, так і прийнятого на його підставі податкового повідомлення-рішення.

З огляду на неповідомлення позивача про проведення перевірки до її початку, що свідчить про відсутність правових наслідків такої перевірки, а також недоведення відповідачем отримання позивачем в 2015 році додаткового блага, що підлягає оподаткуванню податком на прибуток фізичних осіб, оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 21.07.2018 №0085074203, №0085094203, №0085084203 є протиправними та підлягають скасуванню.

Інші доводи та посилання сторін вказаних висновків не спростовують.

Статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на те, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності вчинених ним дій, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав викладених вище.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до положень ст.139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 257-258, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний ОСОБА_1 (08321, Київська область, Бориспільський район, село Чубинське, абонентська скринька 25, РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у м. Києві (вул. Шолуденка, буд. 33/19, м. Київ, 04116, ЄДРПОУ 44116011) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21 липня 2018 року за №0085074203, №0085094203, №0085084203, які прийняті ГУ ДФС у м. Києві.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (вул. Шолуденка, буд. 33/19, м. Київ, 04116, ЄДРПОУ 44116011) сплачений судовий збір в розмірі 3622,75 (три тисячі шістсот двадцять дві грн 75 коп.) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Горшкова