Рішення від 14 червня 2026 р. у справі №520/14101/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

15 червня 2026 року № 520/14101/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Марини Лук`яненко,

за участі:

секретаря судового засідання - Дениса Гузя,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Дмитра Шляхова,

розглянувши у приміщенні суду в порядку статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України з викликом сторін у судове засідання позовну заяву ОСОБА_2 до Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_2 , звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд:

1. визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Шляхова Д.В. про відкриття виконавчого провадження №81072298 від 21.05.2026 щодо стягнення виконавчого збору у розмірі 21664,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що постанова головного державного виконавця про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з неї виконавчого збору у розмірі 21 664,00 грн не відповідає вимогам законодавства, оскільки у межах виконавчого провадження фактичного стягнення коштів із боржника на користь стягувача не відбулося, а виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі його заяви відповідно до пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». Позивач посилається на те, що виконавчий збір відповідно до статті 27 зазначеного Закону пов`язаний із фактичним виконанням рішення та визначається виходячи з фактично стягнутої суми, тому за відсутності такого стягнення у державного виконавця були відсутні правові підстави для його нарахування та стягнення. У зв`язку з цим позивач вважає, що постанова про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення виконавчого збору не відповідає вимогам законодавства та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 01.06.2026 відкрито провадження в адміністративній справі у порядку ст. 287 КАС України.

Відповідач не погодився з позовними вимогами та направив до суду відзив, в якому зазначив, що виконавче провадження було відкрито на підставі виконавчого листа про стягнення з позивача грошової компенсації, а державним виконавцем вчинялися передбачені законом заходи примусового виконання рішення. Вказав, що після надходження заяви стягувача про повернення виконавчого документа, останній було повернуто на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». Оскільки виконавчий збір не був стягнутий, державним виконавцем відповідно до статті 40 зазначеного Закону відкрито окреме виконавче провадження щодо примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору. Відповідач вважає оскаржувану постанову законною, посилається на те, що стягнення виконавчого збору не пов`язується із фактичним стягненням суми боргу, а тому просить у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні позивач підтримала правову позицію, викладену у позовній заяві, та просила суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову запепречував, посилаючись на викладені у відзиві на позов обґрунтування.

Відповідно до ч.4 ст. 287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом двадцяти днів після відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи до розгляду цей строк може бути продовжений не більше ніж на двадцять днів за вмотивованим клопотанням однієї зі сторін або з ініціативи суду.

Заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд встановив таке.

З автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що на виконанні у Основ`янсько-Слобідському відділі державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - Відділ) перебуває виконавче провадження №80725866 з примусового виконання виконавчого листа №641/6916/24, виданого 24.03.2026 року Слобідським районним судом міста Харкова, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію замість частки у праві спільної сумісної власності на автомобіль марки Honda Accord 2008 року випуску ( НОМЕР_1 ) у розмірі 216 640,00 грн.

10.04.2026 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, якою визначено загальну суму мінімальних витрат у розмірі 303,00 грн.

10.04.2026 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору щодо стягнення виконавчого збору у розмірі 21 664,00 грн.

Виконавче провадження № 80725866 об`єднано у зведене виконавче провадження №80738408 на підставі постанови про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження від 10.04.2026 року, винесеної в рамках виконавчого провадження № 80726166.

10.04.2026 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, яку направлено для виконання до відповідних банківських установ за допомогою системи електронної взаємодії в АСВП, з накладення КЕП.

22.04.2026 року державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, яку надіслано для виконання за місце роботи боржника – до Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради.

Як зазначено у відзиві на позов, державним виконавцем, на виконання положень ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», періодично проводилася перевірка майнового стану боржника, шляхом направлення запитів та вимог до відповідних органів, установ, підприємств, тощо.

15.05.2026 року на адресу електронної пошти Відділу надійшла заява від представника стягувача про повернення виконавчого документа, в рамках якої останній клопотав про повернення виконавчого документа на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

21.05.2026 року головним державним виконавцем Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Шляховим Д.В. винесено постанову про повернення виконавчого документу про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію замість частки у праві спільної сумісної власності на автомобіль марки Honda Accord 2008 року випуску ( НОМЕР_1 ) у розмірі 216 640,00 грн на підставі заяви представника стягувача.

21.05.2026 року головним державним виконавцем Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Шляховим Д.В. відкрито виконавче провадження №81072298 щодо стягнення виконавчого збору у розмірі 21 664,00 грн з боржника ОСОБА_2 та винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

З автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що виконавчі провадження №81072298, №81073449, №81073710, №81073766, №81074306, №81074537, №81074846, №81074973 об`єднано у зведене виконавче провадження №81075856.

Постановою головного державного виконавця Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові від 21.05.2026 року у виконавчому провадженні щодо стягнення виконавчого збору звернуто стягнення на заробітну плату та інші доходи ОСОБА_2 , які вона отримує у Департаменті містобудування та архітектури Харківської міської ради. Постановою встановлено здійснювати щомісячне утримання 20 % із доходів боржника після відрахування податків та обов`язкових платежів до повного погашення заборгованості за зведеним виконавчим провадженням, залишок якої становив 24 472,20 грн, у тому числі виконавчого збору в сумі 21 664,00 грн. Також на роботодавця покладено обов`язок здійснювати відповідні відрахування, перераховувати утримані кошти та звітувати державному виконавцю про їх проведення.

Постановою головного державного виконавця Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові від 21.05.2026 року у зведеному виконавчому провадженні № 81075856 накладено арешт на грошові кошти ОСОБА_2 , що знаходяться на відкритих банківських рахунках та електронних гаманцях, а також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови, за винятком рахунків, на які відповідно до закону заборонено накладати арешт. Підставою для винесення постанови стала наявність заборгованості за зведеним виконавчим провадженням, до складу якої входили суми виконавчого збору та мінімальних витрат виконавчого провадження. Загальний розмір заборгованості, в межах якої накладено арешт, становив 24 472,20 грн. Постановою також передбачено направлення її до банків та інших фінансових установ для виконання.

Також, судом встановлено, що в подальшому, 22.05.2026 року приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Ярмоленком О.В. відкрито виконавче провадження №81083325 за виконавчим листом, зокрема, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошової компенсації замість частки у праві спільної сумісної власності на автомобіль марки Honda Accord 2008 року випуску ( НОМЕР_1 ) у розмірі 216 640,00 грн.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Ярмоленка О.В. від 25.05.2026 у виконавчому провадженні № 81083325 звернуто стягнення на заробітну плату та інші доходи позивача, які вона отримує у Департаменті містобудування та архітектури Харківської міської ради. Постановою зобов`язано здійснювати щомісячне утримання 20 % із усіх видів доходу позивача до повного погашення заборгованості за виконавчим листом Слобідського районного суду м. Харкова про стягнення на користь ОСОБА_3 грошової компенсації за частку у спільному майні, судових витрат, а також основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження. Загальна сума стягнення визначена у розмірі 250 534,23 грн., у тому числі: 22 708,20 грн. сума основної винагороди приватного виконавця.

Позивач, вважаючи постанову головного державного виконавця Основ`янсько-Слобідського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Шляхова Д.В. про відкриття виконавчого провадження №81072298 від 21.05.2026 щодо стягнення виконавчого збору у розмірі 21 664,00 грн протиправною, звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку обґрунтованості заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі за текстом - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 5 Закону №1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно зі статтею 10 Закону №1404-VIII, заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною п`ятою вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України (частини перша статті 27 Закону №1404-VIII).

Відповідно до частини другої цієї ж статті Закону №1404-VIII (у редакції, чинній з 28 серпня 2018 року), виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

На підставі пункту 8 Розділі 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.

Розрахунок нарахування виконавчого збору обчислюється державним виконавцем в автоматизованій системі виконавчого провадження та долучається до матеріалів виконавчого провадження.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1,3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.

На підставі частини третьої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.

Аналіз зазначених норм у сукупності надає підстави для висновків, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання.

При цьому, питання про стягнення виконавчого збору вирішується або на стадії прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, з одночасним винесенням постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, або, якщо виконавчий збір не стягнуто шляхом винесення постанови про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених п.1, 3, 4, 6 ч.1 ст.37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених п.1, 2, 4, 6, 9, крім випадку, передбаченого ч.9 ст.27 цього Закону, 11, 14 і 15 ч.1 ст.39 цього Закону.

Відповідно до положень Закону № 1404-VIII, стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.

Судом встановлено, що заборгованість за виконавчим листом № 641/6916/24, виданим 24.03.2026 Слобідським районним судом міста Хароква, складає 216 640,00 грн. Отже, відповідачем при визначенні суми виконавчого збору у розмірі 21 664,00 грн., що підлягає стягненню дотримано вимоги статті 27 Закону України "Про виконавче провадження".

Суд зазначає, що постанова про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №80725866 від 10.04.2026 в сумі 21 664,00 грн позивачем не оскаржувалась, вказана постанова не була скасована та на даний час є чинною, а отже є виконавчим документом.

Доказів, що спростовують вказані обставини до суду не подано.

Так, спір у даній справі виник стосовно винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження на підставі постанови про стягнення з позивача виконавчого збору.

При цьому, постанова про стягнення з позивача виконавчого збору позивачем не оскаржується.

Стосовно посилань позивача на те, що виконавчий збір стягується лише за фактичного стягнення державним виконавцем коштів чи вчиненням ним дій, що призвели до стягненню з боржника сум заборгованості, суд відноситься критично, оскільки відповідно до статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Крім того, суд звертає увагу на те, що частина 2 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження", на яку покликається позивач і якою передбачалося, що стягнення виконавчого збору в розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом діяла до 28 серпня 2018 року.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання" № 2475-VIII від 03 липня 2018 року, який набрав чинності 28 серпня 2018 року, у частині 2 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» слова "фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом" замінено словами "підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів".

Отже, після 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору розраховується не від суми фактичного стягнення, а від суми яка підлягає стягненню.

Суд зазначає, що постанова про стягнення виконавчого збору прийнята 10.04.2026.

Указане спростовує посилання позивача щодо відсутності підстав у державного виконавця для стягнення виконавчого збору в розмірі 10 % від суми, що підлягає стягненню, оскільки спірне виконавче провадження відкрито та спірна постанова про стягнення виконавчого збору винесена під час дії вказаної редакції Закону України «Про виконавче провадження».

Також, помилковим є посилання позивача на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 2540/3203/18, з огляду на те, що постанова про стягнення виконавчого збору в вказаній справі була прийнята до внесення змін до статті 27 Закону України «Про виконавче провадження», отже висновки, викладені в зазначені постанові Великої Палати Верховного Суду не підлягають застосуванню в межах даної справи.

Стосовно посилань позивача на подвійне стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження №81083325 відкритого приватним виконавчого округу Харківської області Ярмоленком О.В. за виконавчим листом, зокрема, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошової компенсації замість частки у праві спільної сумісної власності на автомобіль марки Honda Accord 2008 року випуску ( НОМЕР_1 ) у розмірі 216 640,00 грн., суд зазначає, що стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження №81083325 не є предметом спору у даній справі.

Предметом спору у даній справі є правомірність винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №81072298 щодо стягнення виконавчого збору у розмірі 21664,00 грн.

Суд зазначає, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження та ефективним засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження. Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження.

Вказана правова позиція сформована Верховним Судом у постановах від 28 квітня 2020 року у справі № 520/9144/18, від 17 вересня 2020 року у справі № 640/16620/19, від 26 червня 2020 року у справі № 360/3324/19.

Також, правова позиція щодо застосування статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції Закону № 2475-VIII) викладена в постановах Верховного Суду від 19 вересня 2019 року по справі № 420/1373/19, від 20 листопада 2019 року по справі №480/1558/19, від 27 липня 2023 року по справі № 500/3394/22 та від 25.05.2023 по справі № 420/1233/19, згідно якої фактичне виконання судового рішення, крім випадку такого виконання до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та вжиття виконавцем заходів примусового виконання рішень не є обов`язковими умовами для стягнення виконавчого збору.

Так, згідно ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), надав оцінку усім юридично значимим факторам і обставинам справи, дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін, виклав власні мотиви конкретного тлумачення змісту належних норм матеріального і процесуального права.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв`язання спору по суті.

Розподіл судових витрат слід відповідно до положень статті 139 КАС України не здійснюється.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 241-247, 255, 271, 272, 287, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову – відмовити.

Роз`яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду); підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч. 6 ст. 287 КАС України, а саме: протягом 10 днів з дня їх проголошення.

Суддя Марини Лук`яненко