Рішення від 14 червня 2026 р. у справі №520/3857/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 р. Справа № 520/3857/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ольги Горшкової, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА//» до Львівської митниці відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА//» звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати протиправне рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/100441/2 від 07.11.2025 Львівської митниці відокремленого підрозділу Державної митної служби України.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що рішення Львівської митниці відокремленого підрозділу Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA209000/2025/100441/2 від 07.11.2025 є протиправним. Позивач вказує, що надані до митного оформлення документи містять повні і достовірні відомості про митну вартість товару і не містять жодних розбіжностей, тому виключають будь-які які сумніви у заявленій митній вартості.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.

Представник відповідача надав до суду відзив на позов, в якому зазначив, що всі дії та рішення посадових осіб митниці є аргументованими, відповідають та засновані на вимогах законодавства України з питань державної митної справи. Позивачем не надано переконливих доказів, які б свідчили про порушення митним органом вимог нормативно-правових актів, в той час, як правомірність дій та вимог митного органу повністю відповідає положенням чинного законодавства. У зв`язку із чим, просив у задоволенні позову відмовити.

Позивач скористався своїм процесуальним правом та надав відповідь на відзив, в якій додатково аргументував доводи, викладені в позовній заяві.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Суд, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, зазначає наступне.

Судом встановлено, 05.02.2025, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА//» (покупець) та TIRELINK CO, LTD (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт №02/2025, згідно якого продавець поставляє (продає), а покупець купує товар.

Відповідно до п.1.1 Контракту Продавець зобов`язується продати, а Покупець прийняти і сплатити протягом терміну дії цього Контракту Товар (шини та комплектуючі) в асортименті, кількості, якості і за ціною, що вказані в інвойсах, які мають юридичну силу специфікацій та являються невід`ємними частинами Контракту. Поставка Товару здійснюється партіями.

Пунктом 1.2 Контракту передбачено, що найменування, ціни, кількість відповідно до яких вироблений Товар на кожну позицію Товару, що поставляється, вказуються у відповідних інвойсах, які є невід`ємною частиною цього Контракту і мають юридичну силу специфікацій.

Відповідно п. 2.1 до Контракту ціна Товару узгоджується Сторонами та вказується в інвойсі і приймається на умові CIF (ІНКОТЕРМС-2020) порт Гданськ, Польща / Гдиня/ Польща/ Чорноморськ, України / Констанца, Румунія. В інвойсі можуть бути передбачені інші умови поставки.

Пунктом 3.1 Контракту передбачено, що Товар за даним Контрактом поставляється на умовах відповідно до п.2.1 Контракту, якщо інший порт не зазначено у відповідному інвойсі.

06.11.2025 позивачем до Львівської митниці відокремленого підрозділу Державної митної служби України подано митну декларацію ЕМД 25UA209230105925U5 від 06.11.2025.

Разом із митною декларацією, позивачем до митного оформлення подані наступні документи: Сертифiкат вiдповiдностi ( Certificate of conformity) б/н 06.11.2025, Пакувальний лист (Packing list) 25CFOA029A-TBR 25.08.2025, Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) 25CFOA029A-TBR 25.08.2025, Коносамент (Bill of lading) COSU6428035090 29.08.2025, Автотранспортна накладна (Road consignment note) 53127 30.10.2025, Декларацiя про походження товару (Declaration of origin) 25CFOA029A-TBR 25.08.2025; Банківський платіжний документ, що стосується товару 178 21.08.2025;Банківський платіжний документ, що стосується товару 269 22.10.2025; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги 1779 03.11.2025; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару 1/372 03.11.2025; Прейскурант (прайс-лист) виробника товару прайс лист 18.06.2025; Страховий поліс BC050535012500019853 27.08.2025; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів 02/2025 05.02.2025; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) б/н 18.06.2025; Договір (контракт) про перевезення 053675-25 01.01.2025; Договір (контракт) про перевезення 199/22 02.03.2023; Копія митної декларації країни відправлення 435020250000072574 26.08.2025.

Цього ж дня, позивачем отримано електронне повідомлення (запит) митного органу, в якому було зазначено наступне: «Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України прошу надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. переклади документів відповідно до вимог ст.254 МКУ Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.» (а.с. 34).

У відповідь на це повідомлення декларантом, додатково, надано копію митної декларації країни відправлення завірена ТПП КНР та заявку на транспортно-експедиційні послуги.

Поряд із тим, 07.11.2025 року Львівською митницею відокремленого підрозділу Державної митної служби України прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/100441/2, в якому було зазначено, зокрема, що подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Під час здійснення митного контролю за було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. За результатами проведеного опрацювання встановлено наступні розбіжності: У зовнішньоекономічному контракті від 05.02.2025 № 02/2025 п.2.1ціна товару узгоджується сторонами та виконується на умові CIF (ІНКОТЕРМС 2020) порт Гданськ, Польща/Гдиня, Польща/Чорноморськ, Україна/Констанца, Румунія; В інвойсі можуть бути передбачені інші умови поставки. Згідно інвойсу умови поставки CIF Gdansk, проте у експортній декларації країни відправлення у графі «Порт призначення» Україна. Розбіжність між умовами поставки CIF Gdanskta порт Україна має прямий вплив на митну вартість , оскільки вартість доставки та страхування є складовими ціни товару за умовами CIF. У прайс листі від 18.06.2025 вказано вартість товару на умовах FOB, після таблиці з ціновою інформацією вже міститься інформація щодо умов поставки CIF Гданськ/Гдиня/Констанца/ Чорноморськ або CFR, Чорноморськ/Одеса. Ціна товару в різних документах визначена за різними базисами ІНКОТЕРМС, тобто документу не підтверджують єдину комерційну умову. у наданих до митного оформлення документах (коносамент N? COSU6428035090 від 30.07.2025) відсутні відмітки будь-яких митних органів іноземних держав, зокрема прикордонної митниці; платіжні інструкції від 21.08.2025 N? 178 та від 22.10.2025 N? 269 щодо оплати товару не містять підпису (власноручного/електронного) відповідальної особи платника, яка відповідно до законодавства України має право розпоряджатися рахунком. Разом з тим, згідно з Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 N? 216, передбачено можливість відкликання платіжної інструкції до списання коштів з рахунку платника або до настання дати валютування платіжної інструкції. Отже, дані платіжні документи не можуть розглядатись як такі, що підтверджують факт оплати партії товару; надана для підтвердження митної вартості митна декларація країни відправлення від 26.08.2025 N?435020250000072574 складена не офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, що суперечить статті 254 Кодексу. Також експортна декларація країни відправлення не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення, які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару, відсутня дата експорту. В Графі «Порт призначення» вказано Україна, а не Польща. Вищезазначена МД не може бути взята до уваги як документ, що підтверджує факт експорту, через відсутність в ній дати експорту, у зв?язку з чим наведені в ній відомості не є остаточними. Також зазначено, що декларантом додатково надано сертифікат CCPIT №253705B0/001179" виданий Китайською Радою Сприяння Міжнародній Торгівлі –Палатою Міжнародною Торгівлі Китаю, котрий "засвідчує, що печатка TIRELINK CO., LTD. на 26.08.2025 №435020250000072574 є справжньою". Поданий документ складено китайською та англійською мовами. Для ознайомлення із змістом документу використано автоматичний перекладач за допомогою сервісу Google Translator . У результаті перекладу встановлено, що назва компанії зазначена китайькою мовою (Shandong Qianchengzhijia International Trade) не відповідає назві компанії , наведеної у англомовній частині того ж документу. Та Заявка №12881 (ОМ-0118820). згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала митна декларація від 01.08.2025 № UA100320/2025/29071. Розрахунок митної вартості товару 145,26 дол/шт, що становить 2,0468 дол/кг…» (а.с. 25-26).

Також, митним органом прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209230/2025/003134 від 07.11.2025.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, надав через електронну пошту до митниці заяву б/н від 26.12.2025 р. про надання додаткових документів, до якої було подано копію Акту №1862, копію платіжної інструкції від 21.11.2025; переклад експортної декларації країни відправлення; реєстраційну форму суб`єкта зовнішньої торгівлі з перекладом (а.с. 81-84).

Однак, листом №7.4 -2/15-02/13/32588 від 31.12.2025 відповідач повідомив, що відповідно до ст. 55 Митного кодексу України, Львівська митниця відмовляє у скасуванні та залишає без змін рішення про коригування митної вартості від 07.11.2025 NUA209000/2025/100441/2 (а.с. 93).

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України (далі - МКУ) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України.

Для виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів і транспортних засобів комерційного призначення застосовується автоматизована система митного оформлення (далі - АСМО “Інспектор”).

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі - МКУ), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Вказані положення МКУ кореспондуються з положеннями частини 2 статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року про те, що оцінка імпортованого товару повинна ґрунтуватися на “дійсній вартості” імпортованого товару, вартості.

Згідно з Угодою про застосування статті VII ГАТТ первинною основою для митної вартості за цією Угодою є "контрактна вартість", визначена в статті 1.

При цьому статтю 1 необхідно розглядати разом зі статтею 8, яка передбачає, inter alia, коригування ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті у випадках, коли певні конкретні елементи, які вважаються такими, що формують частину вартості для митних цілей, припадають на покупця, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари.

Частиною 2 статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі - ГАТТ) визначено, що оцінка імпортованого товару повинна ґрунтуватися на “дійсній вартості” імпортованого товару, під якою слід розуміти ціну за якою такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умови повної конкуренції.

Згідно із статтею 51 МКУ, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм МКУ. Загальні положення щодо митної вартості товарів та методів її визначення встановлені в розділі III МКУ.

Відповідно до частини 4 статті 58 МКУ митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України - є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно з частиною 10 статті 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, серед інших: витрати, понесені покупцем: комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту , порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.

Статтею 52 МКУ декларанта або уповноважену ним особу, які заявляють митну вартість товару, зобов`язано в тому числі подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У випадках, передбачених МКУ, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МКУ).

Частиною 2 статті 53 МКУ передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом у відповідності до ст. 54 МКУ, під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Процедура контролю за правильністю визначення митної вартості товарів здійснюється відповідно до Угоди про застосування статті VII ЕАТТ, розділу III Митного кодексу України, Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 01.07.2021 № 476 (далі - Методичних рекомендацій №476), та поданих до митного оформлення документів.

За результатами оцінки ризику у конкретному випадку переміщення товарів та транспортних засобів через митний кордон України, в тому числі за результатами контролю із застосуванням системи управління ризиками, що здійснюється відповідно до статті 337 МКУ, митні органи обирають форми та обсяг митного контролю. При цьому формується перелік митних формальностей, визначених за результатами застосування інструментів з управління ризиками. Форми та обсяги контролю, визначені в Переліку митних формальностей за результатами застосування СУР, виконуються посадовими особами митниці (митних постів) при проведенні митного контролю з урахуванням виду митної формальності та повідомлення до митної формальності, а також відповідно до вимог нормативно-правових актів, що регулюють порядок проведення митного контролю та/або митного оформлення товарів, транспортних засобів.

Відповідно до частини 4 статті 320 МКУ форми та обсяги митного контролю, визначені відповідно до пункту 2 частини першої цієї статті, є обов`язковими для виконання посадовими особами митних органів. Прийняття цими посадовими особами рішення щодо нездійснення митного контролю у зазначених формах та обсягах не допускається.

У частині контролю за митною вартістю товарів такими митними формальностями є різні форми перевірки документів та матеріалів.

Відповідно до глави 2 Методичних рекомендацій № 476 робота посадових осіб з аналізу, виявлення та оцінки ризиків здійснюється, серед іншого, шляхом: перевірки повноти інформації, що міститься у документах, які подаються до митного оформлення; перевірки товаросупровідних документів щодо наявності достатнього опису товарів, що декларується, їх кількості, ціни за одиницю товару та загальної вартості; ідентифікації цих даних з товарами, що подаються до митного оформлення; перевірки документів, що місять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, вивчення маршруту транспортування товарів та перевірки достовірності декларування витрат на транспортування; перевірка документів, що містять відомості про страхування; перевірки включення/не включення складових митної вартості; перевірки наявності розбіжностей у документах, які підтверджують митну вартість; вивчення характеристик товарів, які впливають на рівень їх митної вартості; порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено; перевірки та аналізу документів, додатково поданих митному органу декларантом або уповноваженою ним особою відповідно до ст.53 МКУ; порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення “Інспектор”.

При цьому, згідно глави 5 Методичних рекомендацій № 476 спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби та інформація, отримана з мережі Інтернет, можуть використовуватися як джерела інформації під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків.

Системний аналіз вищенаведених норм права свідчить про те, що виявлені митницею розбіжності у поданих до митного оформлення документів правомірно зумовили початок процедури митних консультацій.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 1) у випадках, встановлених МКУ, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

2) у випадках, встановлених МКУ, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

Оскільки документи, подані на виконання частини 2 та 3 статті 53 МКУ містили розбіжності, декларанта було зобов`язано надати додаткові документи на виконання частини 3 та 4 статті 53 МКУ.

Щодо посилань відповідача, що експортна декларація країни відправлення не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення, які підтверджують факт здійснення експорту оцінюваного товару, відсутня дата експорту, суд зазначає таке.

Коносамент є транспортним документом, який підтверджує факт прийняття перевізником вантажу до морського перевезення та містить відомості про відправника, одержувача, найменування товару, порт відвантаження та порт призначення.

При цьому положення Митного кодексу України не містять вимоги щодо обов`язкової наявності на коносаменті відміток митних органів іноземних держав, у тому числі прикордонних митниць, як умови підтвердження митної вартості товару.

Суд також враховує, що коносамент оформлюється перевізником або судноплавною лінією, а не митним органом, у зв`язку з чим відсутність на такому документі митних відміток не свідчить про його недійсність або недостовірність відомостей, що в ньому містяться.

Крім того, відповідачем не наведено жодних обставин, які б свідчили про наявність розбіжностей у відомостях щодо найменування товару, його кількості, умов поставки чи вартості перевезення, зазначених у коносаменті, порівняно з іншими документами, поданими декларантом до митного оформлення.

Отже, сама по собі відсутність на коносаменті відміток митних органів іноземних держав не впливає на можливість перевірки числових значень складових митної вартості товару та не може бути достатньою підставою для невизнання заявленої декларантом митної вартості товару за основним методом.

Щодо посилання відповідача про відсутність у платіжній інструкції від 21.08.2025 № 178 та від 22.10.2025 № 269 щодо оплати товару не містять підпису (власноручного/електронного) відповідальної особи платника, суд зазначає таке.

Відповідно до абзацу першого пункту 6 Розділу І, підпункту 13 пункту 14 Розділу II та пункту 26 Розділу ІІІ Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах» №216 від 28 липня 2008 року ініціатор має право оформити платіжну інструкцію в іноземній валюті або банківських металах в електронній або паперовій формі.

Платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах, оформлена ініціатором в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов`язкові реквізити: підпис(и) власноручний(і)/електронний(і) відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації.

Надавач платіжних послуг повинен перевірити відповідність заповнення реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах вимогам розділу II цього Положення та реквізитам, зазначеним у документах, які відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань валютного регулювання є підставою для здійснення перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металах з рахунку платника, а також поштові та платіжні реквізити контрагентів.

Надавач платіжних послуг має право відмовитися від виконання платіжної інструкції платника в іноземній валюті або банківських металах та повернути її платнику, якщо операція, яку проводить платник, не відповідає вимогам валютного законодавства України та законодавства України у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Надавач платіжних послуг платника повертає платіжні інструкції платника в іноземній валюті або банківських металах без виконання із зазначенням причини їх повернення.

Згідно з приписами Постанови 216 у випадку формування платником платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах в електронній формі допускається наявність електронного підпису уповноваженої відповідальної особи платника.

Водночас у разі заповнення платником платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах із порушенням вимог Розділу II Постанови 216, в тому числі пункту 14 Розділу II, банк (надавач платіжних послуг) повертає таку платіжну інструкцію платнику без виконання.

Судом встановлено, що декларантом надано до митного органу платіжну інструкцію в іноземній валюті №178 від 21.08.2025 та від 22.10.2025 №269, яка містить відбиток штампу Акціонерного Товариства "Перший Український Міжнародний Банк" від 21.08.2025 та від 22.10.2025, що свідчить про прийняття банківською установою зазначеного документа до виконання (а.с. 40-41).

Крім того, надані платіжні документи містять відомості щодо платника, отримувача коштів, суми платежу, валюти платежу, реквізитів банківських установ та призначення платежу, що дає можливість ідентифікувати відповідні банківські операції та встановити їх зв`язок із зовнішньоекономічним контрактом, поданим до митного оформлення.

Щодо копії митної декларації країни відправлення, суд зазначає, що такий документ не належить до документів, які підтверджують митну вартість товару відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, також він не підтверджує комерційні умови поставки, а може лише додатково надаватися виключно у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 53 МК України за її наявності.

Надані до митного оформлення банківські платіжні документи містять відомості щодо сторін платежу, реквізитів контракту, а також посилання на відповідні рахунки (інвойси), що підтверджує здійснення господарських операцій між сторонами контракту. При цьому сам по собі факт зазначення у платіжних документах декількох інвойсів не свідчить про недостовірність заявленої митної вартості товару та не виключає можливості ідентифікації платежів із відповідною зовнішньоекономічною операцією. Суд враховує, що здійснення одним платежем оплати за кількома поставками товару є поширеною практикою у сфері міжнародної торгівлі та саме по собі не свідчить про наявність розбіжностей у документах, поданих для підтвердження митної вартості товару. Крім того, відповідачем не наведено доказів того, що заявлена позивачем ціна товару не відповідає фактично сплаченій або такій, що підлягає сплаті за товар, а також не встановлено розбіжностей у числових значеннях складових митної вартості товару.

Згідно з частиною 6 ст.54 МКУ митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.

Досліджуючи аргументи учасників справи щодо виявлених розбіжностей, суд зазначає, що виявлення розбіжностей у наданих до митного оформлення документів має наслідком початок процедури митних консультацій, утім, якщо внаслідок ретельної перевірки числових значень складових митної вартості перевірки митним органом не буде виявлено недоліків стосовно визначення митної вартості товарів за ціною контракту, рішення про коригування митної вартості не приймається.

Існування у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти необхідні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналіз положень ч. 3 ст. 53, частин першої, другої та п`ятої ст. 54, ст.58 Митного кодексу України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного кодексу України.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

В означеному контексті суд враховує правову позицію Верховного Суду України від 21 березня 2023 року по справі №815/5817/17: митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості і може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Зазначені митницею розбіжності та недоліки документів на підтвердження митної вартості товару у своїй сукупності не можуть свідчити про неможливість застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, внаслідок помилкового тлумачення відповідачем норм митного законодавства та неуважного вивчення документів, зокрема, щодо зазначення умов оплати товару, умов його поставки, деталей заповнення обов`язкових документів в частині зазначення номеру контейнера, тощо, що призвело до надмірного формалізму та прийняття необґрунтованих рішень.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про те, що митницею протиправно прийнято рішення про неможливість визначення митної вартості за першим методом (за ціною угоди) та рішення про коригування митної вартості оцінюваного товару за другорядним (резервним) методом визначення митної вартості, що свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі “Серявін та інші проти України” зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі – Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі “Трофимчук проти України” ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці відокремленого підрозділу Державної митної служби України про коригування митної вартості товару №UA209000/2025/100441/2 від 07.11.2025.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА//» підлягають задоволенню повністю.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 257-258, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА//» (вул. Промислова, буд. 1, с-ще Васищеве, Харківський р-н, Харківська обл., 62495, код ЄДРПОУ 45055636) до Львівської митниці відокремленого підрозділу Державної митної служби України (вул.Костюшка Т., буд. 1, м. Львів, 79000, ЄДРПОУ 43971343) про визнання протиправним та скасування рішення – задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товару №UA209000/2025/100441/2 від 07.11.2025.

Стягнути з Львівської митниці відокремленого підрозділу Державної митної служби України (вул.Костюшка Т., буд. 1, м. Львів, 79000, ЄДРПОУ 43971343) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМЕГА//» (вул. Промислова, буд. 1, с-ще Васищеве, Харківський р-н, Харківська обл., 62495, код ЄДРПОУ 45055636) сплачений судовий збір в сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривень 40 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Ольга ГОРШКОВА