Постанова від 09 червня 2026 р. у справі №686/34692/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 686/34692/25

Провадження № 22-ц/820/1397/26

Хмельницький апеляційний суд

в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Костенка А.М. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О.,

розглянув в порядку ч 1 ст 369 ЦПК України цивільну справу № 686/34692/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана його представником – адвокатом Мунтяном Ігорем Івановичем, на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 березня 2026 року у складі судді Палінчака О.М. у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в :

У листопаді 2025 року ТзОВ «Коллект Центр» звернулося до суду з позовом, в якому товариство просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість Договором про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0689614249 від 03.02.2020 року в сумі 55286,55 грн, а також судовий збір 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу 16 000 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав, що 03.02.2020 року між ТзОВ «Інфінанс» і ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0689614249, за змістом якого ТзОВ «Інфінанс» зобов`язалося надати відповідачу кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з максимальним лімітом 20000 грн, у межах строку дії договору 36 календарних місяців з дня підписання договору. В рамках цього договору на підставі Заявки - анкети № 2628609685 від 11.03.2020 року ТзОВ «Інфінанс» надало ОСОБА_1 кредит (транш) у розмірі 4060 грн строком на 30 днів під 1,75% за один день користування кредитом, а відповідач зобов`язався повернути кредит і сплатити проценти у встановлений строк.

У зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 умов Договору надання позики, втому числі і на умовах фінансового кредиту № 0689614249 від 03.02.2020 року первісний кредитор ТОВ «Інфінанс» нарахував відсотки за користування кредитом у період з 11.03.2020 року по 11.02.2022 року, що у сумі складають 31 333 грн. 05 коп.

11.02.2022 року було укладено Договір № 11-02/22, відповідно до якого ТзОВ «Інфінанс» відступило на користь ТзОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за Договором № 0689614249.

Отже, новий кредитор ТОВ «Вердикт Капітал» набув право вимоги до відповідача ОСОБА_1 в такому ж самому обсязі, в якому вони були у кредитодавця, тому в період з 11.03.2022 року по 09.01.2023 року ТзОВ «Вердикт Капітал» нараховувало відсотки за користування кредитом за відсотковою ставкою 1,75 %, загальна сума нарахованих відсотків за вищевказаний період становить 47 318 грн. 36 коп.

Таким чином, загальна сума відсотків за користування кредитними коштами, які були нараховані ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» в період з 11.03.2020 року по 09.01.2023 року становить 78 651 грн. 41 коп.

10.01.2023 року було укладено Договір № 10-01/2023, відповідно до якого ТзОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТзОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0689614249.

Відповідно до розрахунку заборгованості за Договором № 0980352619, заборгованість позивачем була нарахована в період з 10.01.2023 рік по 02.02.2023 року, таким чином, загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором № 0689614249 від 03.02.2020 року, що підлягає стягненню з позичальника станом на день подачі позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 86 121 грн. 66 коп., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) – 4 059 грн. 92 коп., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 78 651 грн. 41 коп., заборгованість за нарахованими процентами згідно кредитного договору, з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості – 3 410 грн. 33 коп.

Проте, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 55 286,55 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) – 4 059,92 грн, заборгованість за нарахованими процентами 51 226, 63 грн.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 березня 2026 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Коллект Центр» заборгованість за кредитом в сумі 55 286,55 грн, судовий збір 2422 грн та 8 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

ОСОБА_1 та його представник – адвокат Мунтян І.І. подали апеляційну скаргу, вважають рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, оскільки висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, тому просять його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник апелянтки вказує, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, адже після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. 03.02.2020 року між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 було укладено Договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0689614248. На підставі Заявки-анкети від 11.03.2020 року було узгоджено отримання кредиту в розмірі 4 060 грн. на строк 30 днів та з відсотковою ставкою в розмірі 1.75% за один день користування кредитом. Однак, позивачем не надано відповідних доказів на підтвердження тих обставин, що строк повернення позичених коштів перевищує 30 днів, які погоджені Акцептом оферти від 11.03.2020 року, Пропозицією надання 4 траншу кредиту та Заявкою-Анкетою. Отже, нарахування процентів за користування коштами в сумі 4 060 грн. слід проводити із відсоткової ставки 1,75%, яка обмежується 30 днями, тому їх загальний розмір становить 2 131,50 грн. (4 060 грн х 1.75% х 30 = 2 131,50 грн.). Тлумачення змісту Договору (пунктів 1.2, 1.6) із відповідними додатками щодо основних умов кредиту (траншу), якими визначено строк користування кредитом, процентна ставка та загальна вартість кредиту, вказує на те, що сторони встановили строк кредитування не за Договором у цілому, а за окремим кредитом (траншем) 30 днів. Також сторони передбачили можливість продовження строку дії кредиту (траншу) на строк, що відповідає кількості днів діючого кредиту (траншу), але за умови фактичного незакінчення загального строку дії Договору та повного внесення позичальником нарахованих процентів (а можливо і штрафних санкцій). Суд першої інстанції помилково не звернув увагу на вказані обставини та неправомірно погодився із заявленим у позовній заяві розміром заборгованості за кредитним договором, адже сума в розмірі 51 226,55 грн, яку позивач просив стягнути є незаконною з урахуванням строку користування наданим траншем. Крім того, судом не прийнято до уваги, що відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, з моменту отримання коштів відповідачем було здійснено погашення на загальну суму 18 615,18 грн., що перевищує загальну суму заборгованості, що має бути нарахована в межах кредитного договору сумі 4 060 грн. та відсотки 2 131,50 грн.

ТзОВ «Коллект Центр» подало відзив і просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, вказує на його законність та обґрунтованість, оскільки апелянт, посилається що доводи відповідача щодо того, що заборгованість була нарахована неправомірно взагалі не заслуговують на увагу, адже не відповідають дійсності. У розрахунках заборгованості (розрахунки і первісних кредиторів, і факторів) чітко вказано з чого складається заявлена сума заборгованості, відповідно до яких умов договору та за який період вона була нарахована. Сторонами при укладенні договору було досягнуто згоди щодо фіксованого розміру процентної ставки для певного періоду користування кредитними коштами, в залежності від виконання позичальником умов договору. Відповідно до умов договору позики позичальнику надано кредит в розмірі 4 060 грн., строк користування кредитом - 30 днів, строк дії договору – 36 календарних місяців з дня підписання договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем, визначеного Сторонами у Додатку №1 та Додатку №2 до Договору при наданні (отриманні) першого траншу кредиту, та Додатку №3 та Додатку №4 до Договору – при наданні (отриманні) другого та наступних траншів кредиту. Строк користування кожним траншем є окремим та визначається відповідно до умов договору: Додатку №1 та Додатку №2 до Договору - при наданні (отриманні) першого траншу кредиту, та Додатку №3 та Додатку №4 до Договору – при наданні (отриманні) другого та наступних траншів кредиту , відсоткова ставка – 1,75 % за один день користування кредитом. Так, пропозицією та акцептом визначено, що строк дії договору складає 3 роки та передбачено, що відсотки за користування кредитом нараховуються за один календарний день від фактичної суми грошових коштів, які позичальник зобов`язаний повернути Кредитору. Тобто, обумовлений строк користування траншем – це ніщо інше як пільговий строк користування такими коштами, а умовами Договору чітко передбачено нарахування відсотків протягом 3-х років і до факту погашення кредиту. Підсумовуючи вищезазначене можна зробити висновок, що 30-нний строк користування кредитом – це строк із максимально вигідними нарахуваннями відсотків, натомість право користування кредитом становить 3 роки передбачено умовами договору, якими також передбачено сплату відсотків протягом всього строку користування кредитними коштами. Також зазначають, що відповідач правом споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладеного кредитного договору протягом чотирнадцяти днів з моменту укладення договору не скористався, відтак прийняв та погодився з усіма істотними умовами кредитування.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що 03 лютого 2020 року між ТзОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 укладено договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0689614249, який підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора 0u3f6l, який відправлено на фінансовий номер +380689614249.

Відповідно до положень пунктів 1.1., 1.2. Договору № 0689614249, товариство надає Позичальнику фінансову послугу з надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, а саме: кошти на умовах фінансового кредиту (надалі по тексту – «кредит») для власних потреб на умовах цього Договору, а також згідно Правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми «MoneyBOOM» (надалі – Правила), які є невід`ємною частиною Договору, а Позичальник зобов`язується отримати та належним чином використовувати і повернути в передбачені цим Договором строки кредит та сплатити відсотки й інші платежі за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами. Кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) в межах строку дії Договору – 36 календарних місяців з дня підписання договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем, визначеного Сторонами у Додатку № 1 та Додатку № 2 до Договору - при наданні (отриманні) першого траншу кредиту, та Додатку № 3 та Додатку № 4 до Договору – при наданні (отриманні) другого та наступних траншів кредиту. Строк користування кожним траншем є окремим та визначається відповідно до умов Договору: Додатку № 1 та Додатку № 2 до Договору – при наданні (отриманні) першого траншу кредиту, та Додатку № 3 та Додатку № 4 до Договору – при наданні (отриманні) другого та наступних траншів кредиту. Позичальник має право здійснити дострокове погашення кредиту (траншу) за Договором і сплатити проценти за фактичний строк користування кредитом (траншем).

Згідно із положенням пункту 1.6. Договору № 0689614249 максимальна відсоткова ставка, яка нараховується за один календарний день на суму фактичного залишку заборгованості становить 1,75 %. Розмір відсотків за один день користування кредитом (траншем) та річна відсоткова ставка визначаються сторонами у Додатку № 1 та Додатку № 2 до договору при наданні (отриманні) першого траншу кредиту та Додатку № 3 та Додатку № 4 до договору при наданні (отриманні) другого та наступних траншів кредиту.

Згідно із пунктом 1.15. Договору № 0689614249 розмір кредиту (траншу), строк користування кредитом (траншем), вартість кредиту (траншу) у грошовому вираженні, реальна річна процентна ставка за кредитом (траншем) визначається сторонами у Додатку № 1 та Додатку № 2 до договору - при наданні (отриманні) першого траншу кредиту та Додатку № 3 та Додатку № 4 до договору - при наданні (отриманні) другого та наступних траншів кредиту.

Відповідно до пункту 2.9. Договору № 0689614249 позичальник зобов`язаний повернути вчасно отримані кредитні кошти та сплатити відсотки за користування фінансовим кредитом та інші платежі, передбачені договором.

Згідно із пунктом 3.5. Договору № 0689614249 сторони окремо погодили, що у випадку користування позичальником кредитом (траншем) понад строк, встановлений відповідно до п. 1.15. договору або додатковими угодами між сторонами, зобов`язання позичальника за цим договором продовжуються на весь період фактичного користування кредитом (траншем), при цьому у випадку, якщо відсоткова ставка за користування кредитом (траншем), що встановлена відповідно до п. 1.15 цього Договору менше ніж 1,75 відсотків від суми кредиту (траншу) за кожен день користування кредитом (траншем), то правила нарахування процентів за відсотковою ставкою, визначеною відповідно до п. 1.15 Договору скасовуються з першого дня прострочення кредитом (траншем) і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування Кредитом (траншем), а саме 1,75 відсотків за кожен день користування кредитом (траншем), починаючи з дати першого дня прострочення строкового повернення кредиту (траншу) і до дня повного повернення кредиту (траншу). Сторони погодили, що товариство має право застосувати до позичальника одноразовий штраф за неналежне виконання умов Договору, у зв`язку з неповерненням кредиту позичальником у обумовлений строк сторонами, який розраховується як сума залишку коштів за кожний день користування кредитом (траншем), в період строкового користування кредитом (траншем) помножена на відсоткову ставку, яка розраховується по формулі 1,75% мінус відсоткова ставка встановлена відповідно до п. 1.15 Договору.

11.03.2020 року ОСОБА_1 , отримав пропозицію надання четвертого траншу, згідно Заявки-анкети № 2628609685 від 11.03.2020 року, підписав електронним підписом 9v6v6r акцепт оферту від 11.03.2020 року на отримання четвертого траншу кредиту в рамках надання позики, втому числі і на умовах фінансового кредиту № 0689614249 від 03.02.2020 року.

11 березня 2020 року ОСОБА_1 отримав четвертий транш кредиту в сумі 4 060 грн. шляхом перерахування на банківську картку НОМЕР_1 (ID трансакції НОМЕР_2 ), що підтверджується листом ТзОВ «Інфінанс» та листом № 15458_25709112745 від 09.07.2025 року, наданим ТзОВ «Універсальні Платіжні Рішення».

У зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 умов Договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0689614249 від 03.02.2020 року первісний кредитор ТзОВ «Інфінанс» нарахував відсотки за користування кредитом у період з 11.03.2020 року по 11.02.2022 року, що у сумі складають 31 333 грн. 05 коп.

11.02.2022 року було укладено Договір № 11-02/22, відповідно до якого ТОВ «Інфінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за Договором № 0689614249, у зв`язку із чим, в період з 11.03.2022 року по 09.01.2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» нараховувало відсотки за користування кредитом за відсотковою ставкою 1,75 %, загальна сума нарахованих відсотків за вищевказаний період становить 47 318 грн. 36 коп.

Загальна сума відсотків за користування кредитними коштами, які були нараховані ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» в період з 11.03.2020 року по 09.01.2023 року становить 78 651 грн. 41 коп.

10.01.2023 було укладено Договір № 10-01/2023, відповідно до якого ТзОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТзОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0689614249.

Відповідно до розрахунку заборгованості за Договором № 0980352619, загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню з позичальника становить 86 121 грн. 66 коп., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) – 4 059 грн. 92 коп., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 78 651 грн. 41 коп., заборгованість за нарахованими процентами ТзОВ «Колект Центр» - 3 410 грн. 33 коп.

При цьому позивач, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 55 286 грн. 55 коп., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) – 4 059 грн. 92 коп., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 51 226 грн. 63 коп.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, норми якої в силу частини другої статті 1054 ЦК України поширюються на кредитні відносини, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Із положень пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України слідує, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

В силу статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України слідує, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами.

Зобов`язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

При укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та від 31 жовтня 2018року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 квітня 2023 року (справа № 910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Відступлення права вимоги означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором і новим кредитором.

Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 5 липня 2017 року (справа №6-459цс17), згідно з нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору. Відтак суди мають з`ясувати належним чином обсяг і зміст прав, які перейшли до нового кредитора та чи існували вони на момент їх переходу.

Як вбачається з матеріалів справи, 03 лютого 2020 року ТзОВ «Інфінанс» та ОСОБА_1 уклали договір кредитної лінії, на виконання якого 11 березня 2020 року ТзОВ «Інфінанс» надало відповідачу четвертий транш у розмірі 4060 грн, а той зобов`язався через 30 днів (до 10 квітня 2020 року) повернути цей кредит і сплатити проценти одноразовим платежем у розмірі 2132 грн (4060х1,75%х30).

Після закінчення строку кредитування ОСОБА_1 не повернув кредитні кошти та не сплатив проценти за користування ними.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що між первісним кредитодавцем та відповідачем виникли кредитні правовідносини, при цьому відповідач не виконав свої зобов`язання за кредитним договором.

При визначенні розміру процентів, які підлягають стягненню на користь позивача, колегія суддів враховує, що нарахування процентів може здійснюватися в межах строку кредитування.

Умовами договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0689614249 від 03.02.2020 року передбачено,що кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) в межах строку дії договору 36 календарних місяців з дня підписання договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем, визначеного сторонами у додатках до договору. Строк користування кожним траншом є окремим та визначається відповідно до умов договору (п.1.2.) протягом 36 календарних місяців з дня укладення договору позичальнику надається право користуватися діючим лімітом кредиту, які позичальник зобов`язаний повернути Товариству в рамках надання кредиту на умовах договору та правил (п.1.7.). Строк останнього траншу не може перевищувати строк, вказаний в п.1.2. договору (п.1.10.). Максимальна реальна річна процентна ставка за кредитом становить 638,75% (п.1.10.2.).

Згідно із положеннями пункту 1.6. договору № 0689614249 від 03.02.2020 року максимальна відсоткова ставка, яка нараховується за один календарний день на суму фактичного залишку заборгованості становить 1,75%.

З врахуванням п. 3.5 кредитного договору та невиконання позичальником свого обов`язку щодо повернення кредиту протягом строку користування четвертим кредитним траншем, який він отримав 11 березня 2020 року, до цієї дати відповідачем було повністю погашено заборгованість за попередні отримані транші, відтак загальний строк кредитування за четвертим кредитним траншем та кількість днів на які може бути нарахована заборгованість по процентам, з 11 березня 2020 року по 02.02.2023 року становить 1059 днів.

При цьому, тіло кредиту за четвертим траншем, яке залишилося непогашеним відповідачем становить 4 059,92 грн.

Відтак розмір відсотків за даний період має складати 75 241,95 грн ( 4059,92х1,75%х1059 днів), натомість позивачем при зверненні до суду вказано, що загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором № 0689614249 від 03.02.2020 року, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 86 121 грн. 66 коп., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 4 059 грн. 92 коп., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 78 651 грн. 41 коп., заборгованість за нарахованими процентами згідно кредитного договору, з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості - 3 410 грн. 33 коп.

Однак з врахуванням викладеного слід дійти висновку, що такий розрахунок не відповідає обставинам справи та суперечить умовам кредитного договору.

При цьому, враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності, однак не враховуючи вже сплачені позичальником кошти на погашення кредиту, позивач зменшив розмір заборгованості за кредитом до 55 286 грн. 55 коп., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 4 059 грн. 92 коп., заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 51 226 грн. 63 коп

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, відповідачем внесено кошти на погашення кредитної заборгованості, згідно отриманого 11.03.2020 року четвертого траншу, так ОСОБА_1 здійснено наступні погашення: 22.04.2020 року в розмірі 3 055,16 грн.; 25.05.2020 року в розмірі 2 344,66 грн.; 29.06.2020 року в розмірі 2 486,76 грн.; 29.07.2020 року в розмірі 2 131,51 грн.; 28.08.2020 року в розмірі 2 131,51 грн.; 27.09.2020 року в розмірі 2 131,51 грн.; 27.10.2020 року в розмірі 2 131,51 грн.; 27.11.2020 року в розмірі 2 202,56 грн, на загальну суму 18 615,18 грн., однак як вбачається зі змісту позовної заяви та розрахунків позивача дані кошти не були враховані позивачем як погашення кредиту.

Однак, оскільки позивач добровільно зменшив розмір відсотків за користування кредитом до 51 226 грн 63 коп, але при цьому не враховував вже сплачені позичальником кошти, то саме від цієї суми слід відняти сплачені позивачем кошти на погашення відсотків.

Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором в сумі 36 671 грн 41 коп, з яких 4 059,96 грн тіла кредиту та 32611 грн 45 коп відсотків (51 226,63-18 615,18).

Встановивши вказані обставини та враховуючи, що між сторонами у справі виникли кредитні правовідносини, сторони договору визначили строк кредитування 36 місяців, відповідач отримав кредитні кошти, які в порядку та на умовах договору не повернув, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь ТзОВ «Коллект Центр» заборгованості по кредитному договору, однак колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині визначення розміру процентів за користування кредитом та в цілому заборгованості за кредитним договором.

Посилання апелянта, що заборгованість по кредиту нарахована поза межами строку користування кредитом (траншем) не заслуговують на увагу та спростовується умовами договору, а саме п.3.5 договору надання позики № 0966537150, яким сторони передбачили умови продовження строку кредитування у разі користування позичальником кредитом (траншем) понад строк кредитування, встановлений відповідно до п. 1.15 договору.

Відповідач, укладаючи договір надання позики № 0966537150, погодився з усіма умовами надання кредиту, в тому числі з умовами договору про продовження строку кредитування у разі продовження користування позичальником кредитом (траншем).

Щодо оскарження рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки вартість робіт є завищеною, не відповідає критеріям обґрунтованості та розумності їх розміру та не є співмірним зі складністю справи колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною другою статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача.

Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч.ч. 2, 3 статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та тін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі №750/2055/20 зазначено, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

У постанові Верховного Суду від 22 грудня 2020 року у справі №143/173/19 зроблено висновок про те, що згідно з частинами п`ятою, шостою статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

На підтвердження вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу позивач надав до суду договір № 01-07/2024 про надання правової допомоги, укладеного між ТОВ «Коллект Центр» (клієнт) та адвокатським об`єднанням « Лігал ассістанс», за яким останній взяв на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу клієнту; заявку на надання юридичної допомоги № 836 від 01.10.2025 року про надання адвокатським об`єднанням «Лігал ассістанс» правових послуг по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , в якій визначено перелік послуг та їх вартість на загальну суму 16000 грн; витяг з акту № 15 про надання юридичної допомоги від 30.10.2025 про надання юридичної допомоги у справі до відповідача Черниша М.О. по договору № 0689614249; прайс-лист АО «Лігал Ассістанс».

Відповідно до витягу з акту №15 про надання юридичної допомоги від 30.10.2025 АО «Лігал Ассістанс» надало юридичну допомогу ТОВ «Коллект Центр» у справі за позовом до ОСОБА_1 на загальну суму 16000 грн, з яких: надання усної консультації з вивчення документів (витрачено 2 години) 4000 грн; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду (витрачено 4 години) 12000 грн.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції представник ОСОБА_1 – адвокат Мунтян І.І. у відзиві на позовну заяву, заявив клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами та вказувала, що вартість виконаних представником позивача робіт є завищеним, не відповідає критеріям обґрунтованості та розумності їх розміру у розумінні приписів ч. 3 ст.141 ЦПК України, не є співмірними зі складністю справи, тому підлягають перерозподілу.

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції врахував конкретні обставини даної справи, її складність, обсяг наданих послуг з правничої допомоги, обґрунтування заявником розміру цих витрат, те, що справа є незначної складності, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, тому суд стягнув 8000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Колегія суддів погоджується із даним висновком суду першої інстанції, враховуючи, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та не співмірності у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (постанова Верховного Суду від 02 жовтня 2019 у справі № 211/3113/16-ц).

Таким чином, враховуючи клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на складність справи, предмет доказування у даній справі, складність застосування норм права, колегія суддів вважає, що розмір правничої допомоги до відшкодування у визначеному судом першої інстанції в розмірі 8000 грн відповідає критерію розумності та є співмірною з обсягом наданих адвокатом послуг, а також часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.

Разом з цим, оскільки за наслідками перегляду справи в суді апеляційної інстанції позов ТзОВ «Коллект Центр» задоволено частково, тому підлягають перерозподілу судові витрати, оскільки вимоги позивача задоволено на 66,33%, тому з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути 5306 грн 40 коп ( 8000х66,33%:100) витрат на професійну правничу допомогу та 1606,77 грн судового збору сплачено при подачі позовної заяви ( 2422,40х66,33%:100), з огляду на пропорційність розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, вимоги апеляційної скарги задоволено на 33,67%, позивач має сплатити на користь відповідача судовий збір у розмірі 1223,43 грн (3028х150%х33,67%х0,8), сплачений за подачу апеляційної скарги.

Керуючись статтями 141, 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України,

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником – адвокатом Мунтяном Ігорем Івановичем, задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 31 березня 2026 року в частині розміру заборгованості за кредитним договором та судових витрат змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (місцезнаходження 01133, місто Київ, вулиця Мечнікова, 3, офіс 306; код ЄДРПОУ 44276926) заборгованості за кредитним договором в сумі 36 671,41 грн., 5306 грн 40 коп витрат на професійну правничу допомогу та 1606,77 грн судового збору.

В решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (місцезнаходження 01133, місто Київ, вулиця Мечнікова, 3, офіс 306; код ЄДРПОУ 44276926 ) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) 1223,43 грн судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 15 червня 2026 року.

Суддя А.М. Костенко

Л.М. Грох

Т.О. Янчук