Рішення від 14 червня 2026 р. у справі №460/5373/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

15 червня 2026 року м. Рівне№460/5373/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доІНФОРМАЦІЯ_1 Військової частини НОМЕР_1

про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо постановки на облік та проведенного медичного огляду ВЛК у період з 04.11.2025р. по 08.11.2025р. протиправними; визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 "Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації" в частині призову на військову службу під час мобілізації та направлення для проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_1 ; визнання протиправним та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 ; зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 звільнити його з військової служби з подальшим виключенням його зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що його призов на військову службу під час мобілізації та подальше зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 є протиправними, оскільки він як батько трьох дітей мав право на відстрочку від призову відповідно до пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», також зазначає, що одна дитина є повнолітньою, проте перебуває на його утриманні, оскільки перебуває на навчанні, відтак у позивача наявне право на відстрочку.Крім того, позивач вважає, що висновок військово-лікарської комісії про його придатність до військової служби прийнятий без повного та об`єктивного дослідження стану його здоров`я. На думку позивача, вказані обставини свідчать про незаконність його призову на військову службу під час мобілізації, у зв`язку з чим він просить скасувати відповідні накази та зобов`язати військову частину виключити його зі списків особового складу.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду у вказаній адміністративній справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 , подав до суду відзив на позов, у якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні. Зазначив, що під час перевірки військово-облікових даних позивача та з`ясування підстав для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації було встановлено відсутність у нього права на відстрочку відповідно до пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у зв`язку з чим його було направлено на проходження військово-лікарської комісії. За результатами медичного огляду позивача визнано придатним до військової служби, після чого його направлено до військової частини НОМЕР_1 для проходження військової служби за призовом під час мобілізації. Вважає, що спірні рішення та дії прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені чинним законодавством, а тому підстав для задоволення позову немає.

Відповідач, Військова частина НОМЕР_1 , подав до суду відзив на позов, у якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні. Зазначив, що позивач був зарахований до списків особового складу військової частини на підставі належним чином оформлених документів, отриманих від територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а будь-яких порушень під час його прийняття на військову службу допущено не було. Також вказав, що вимога про зобов`язання військової частини звільнити позивача з військової служби є безпідставною, оскільки прийняття рішення щодо звільнення військовослужбовця належить до компетенції уповноваженого командування та здійснюється виключно за наявності визначених законом підстав і в порядку, встановленому законодавством. На думку відповідача, вирішення питання щодо звільнення військовослужбовця є дискреційним повноваженням відповідного військового органу, а тому відсутні підстави для втручання суду у зазначені повноваження. У зв`язку з наведеним просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Представником позивача подано до суду відповідь на відзив, згідно змісту якої останній просить суд позовні вимоги задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Поряд із тим, у відповіді на відзив представник позивача заявив клопотання про залишення без розгляду та повернення Військовій частині НОМЕР_1 поданого нею відзиву на позовну заяву, посилаючись на порушення відповідачем встановленого судом строку для його подання.

Надаючи оцінку зазначеному клопотанню, суд виходить із такого.

Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України відзив на позовну заяву подається відповідачем у строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. При цьому суд повинен встановити такий строк для подання відзиву, який забезпечить відповідачу можливість підготувати свої заперечення та надати відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку розгляду справи. У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними у ній матеріалами.

Судом встановлено, що ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 30.03.2026 про відкриття провадження у справі №460/5373/26 було доставлено до електронного кабінету Військової частини НОМЕР_1 30.03.2026. Вказаною ухвалою відповідачу було встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву, який спливав 14.04.2026.

Разом із тим, у поданому відзиві Військова частина НОМЕР_1 навела обставини, які, на її переконання, об`єктивно ускладнили можливість своєчасного подання відзиву. Зокрема, відповідач зазначив, що військова частина, у тому числі її представник, у відповідний період перебувала в районі виконання бойових завдань. Крім того, у зв`язку із триваючою збройною агресією російської федерації проти України та систематичними атаками на об`єкти критичної інфраструктури, зокрема енергетичної та телекомунікаційної, у районі зосередження особового складу військової частини були наявні суттєві труднощі з доступом до мережі Інтернет, засобів зв`язку та організаційної техніки, необхідних для належної підготовки та своєчасного подання процесуальних документів до суду.

Оцінюючи наведені обставини у їх сукупності, суд враховує особливий правовий режим воєнного стану, специфіку виконання військовою частиною завдань із забезпечення оборони держави, а також необхідність забезпечення принципів змагальності сторін та рівності учасників судового процесу перед законом і судом.

Суд також виходить із того, що застосування процесуальних норм не повинно набувати ознак надмірного формалізму та призводити до необґрунтованого обмеження права учасника справи на надання своїх пояснень і заперечень, особливо за наявності об`єктивних та незалежних від нього обставин, пов`язаних із виконанням завдань військової служби в умовах воєнного стану.

За таких обставин суд дійшов висновку, що наведені Військовою частиною НОМЕР_1 причини подання відзиву після спливу встановленого судом строку є поважними та зумовлені об`єктивними обставинами, пов`язаними з проходженням військової служби та виконанням бойових завдань в умовах воєнного стану. Відтак підстав для залишення відзиву без розгляду чи його повернення відповідачу суд не вбачає, а клопотання представника позивача з цього приводу задоволенню не підлягає.

Розглянувши позовну заяву та відзив на неї, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , є батьком - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_6 . Вказане підтверджується свідоцтвом про народження дітей позивача: ОСОБА_2 , серії НОМЕР_2 від 09.09.2021 року, ОСОБА_3 серії НОМЕР_3 від 09.09.2021 року та ОСОБА_4 , свідоцтво про народження серія НОМЕР_4 від 06.11.2018 року.

04.11.2025 року під час здійснення заходів з оповіщення, перевірки військово-облікових документів та уточнення військово-облікових даних військовозобов`язаних на стаціонарному блокпості, розташованому між Житомирською та Рівненською областями на автомобільному шляху міжнародного значення Київ - Ковель - Ягодин, уповноваженими посадовими особами територіального центру комплектування та соціальної підтримки було проведено перевірку військово-облікових даних ОСОБА_1 , а також з`ясовано наявність чи відсутність обставин, які відповідно до вимог чинного законодавства могли б унеможливлювати його призов на військову службу під час мобілізації.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень відповідача, під час проведення зазначених заходів позивач повідомив посадових осіб територіального центру комплектування та соціальної підтримки про наявність, на його думку, права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», посилаючись на те, що він є багатодітним батьком. У зв`язку із зазначеним ОСОБА_1 було роз`яснено положення чинного законодавства, відповідно до яких право на відстрочку від призову під час мобілізації мають чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до вісімнадцяти років, за умови відсутності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три місяці. Також позивачу було повідомлено про правові наслідки встановлення або невстановлення відповідності зазначеним законодавчим критеріям.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами перевірки поданих відомостей та з`ясування обставин, які могли б бути підставою для надання відстрочки від призову, відповідач дійшов висновку про відсутність у ОСОБА_1 передбачених законом підстав для звільнення від призову на військову службу під час мобілізації. У зв`язку із цим останній був направлений для проходження військово-лікарської комісії до об`єднаного обласного центру мобілізації у місті Рівне з метою визначення ступеня його придатності до проходження військової служби за станом здоров`я.

Судом також встановлено, що за результатами проведеного медичного огляду військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_1 було прийнято постанову про придатність ОСОБА_1 до військової служби. Вказані обставини підтверджуються довідкою військово-лікарської комісії №2025-1105-1217-3873-7 від 05.11.2025 року. При цьому з матеріалів справи вбачається, що позивач від ознайомлення із зазначеним висновком військово-лікарської комісії відмовився, про що зроблено відповідні відмітки у встановленому порядку.

Поряд із тим судом встановлено, що після завершення процедури медичного огляду та оформлення необхідних документів, пов`язаних із призовом на військову службу під час мобілізації, ОСОБА_1 було направлено для проходження співбесіди та професійного відбору до військової частини НОМЕР_1 . За результатами проведених заходів позивача було відібрано як кандидата для проходження військової служби за призовом під час мобілізації та направлено у розпорядження командира відповідної військової частини для подальшого проходження військової служби.

Таким чином, з матеріалів справи судом встановлено, що призову позивача на військову службу під час мобілізації передували заходи з уточнення його військово-облікових даних, перевірки наявності підстав для надання відстрочки від призову, проходження військово-лікарської комісії та визначення ступеня придатності до військової служби, після чого позивача було направлено до військової частини НОМЕР_1 для подальшого проходження військової служби у порядку, визначеному чинним законодавством України.

Вказаним обумовлена потреба позивача у судовому захисті.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

У силу приписів статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Пунктом 20 частини 1 статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

У зв`язку з військовою агресією російською федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 р. №2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 р. введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався і триває на цей час.

Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено про оголошення та проведення загальної мобілізації на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон №3543-XII.

В статті 1 Закону №3543-XII визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Статтею 22 Закону №3543-XII визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. Водночас статтею 23 Закону №3543-XII (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та визначено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані:

1) заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і перебувають на спеціальному військовому обліку;

2) визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров`я на термін 6-12 місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії);

3) жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці;

4) жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України;

5) жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років;

6) жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину, хвору на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров`я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, але якій не встановлено інвалідність;

7) жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває повнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;

8) усиновлювачі, на утриманні яких перебуває дитина (діти), яка (які) до моменту усиновлення була (були) дитиною-сиротою (дітьми-сиротами) або дитиною (дітьми), позбавленою (позбавленими) батьківського піклування, віком до 18 років, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, на утриманні яких перебуває дитина-сирота (діти-сироти) або дитина (діти), позбавлена (позбавлені) батьківського піклування, віком до 18 років;

9) зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю (батьком чи матір`ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребують постійного догляду;

10) опікун особи, визнаної судом недієздатною;

11) які мають дружину (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи;

12) які мають дружину (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у особи з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів;

13) які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю;

14) члени сім`ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, зайняті постійним доглядом за нею (не більше одного та за умови відсутності членів сім`ї першого ступеня споріднення або якщо члени сім`ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я). У разі відсутності членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення норма цього пункту поширюється на членів сім`ї третього ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи;

15) жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років і чоловіка (дружину), який (яка) проходить військову службу за одним із видів військової служби, визначених частиною шостою статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу";

16) керівники міністерств та їх заступники, керівники державних органів, органів державного управління, юрисдикція яких поширюється на всю територію України;

17) народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

18) судді, судді Конституційного Суду України, члени Вищої ради правосуддя, члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівник служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступник, дисциплінарні інспектори Вищої ради правосуддя;

19) Уповноважений Верховної Ради України з прав людини;

20) Голова та інші члени Рахункової палати;

21) працівники органів військового управління (органів управління), військових частин (підрозділів) Міністерства оборони України, Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, апарату Міністерства внутрішніх справ України та експерти установ експертної служби Міністерства внутрішніх справ України;

22) дипломатичні службовці, які займають дипломатичні посади, Міністерства закордонних справ України, а також особи, які мають дипломатичний ранг Надзвичайний і Повноважний Посол;

23) державні службовці, які готують висновки до проектів нормативно-правових актів, проводять їх фахову, наукову, юридичну експертизу та/або експертизу прийнятих нормативно-правових актів, державні службовці, які безпосередньо виконують функції із забезпечення кібербезпеки, кіберзахисту та безпеки інформаційних технологій, роботи з розроблення програмного забезпечення, адміністрування баз даних, впровадження та підтримки новітніх інформаційно-комунікаційних технологій в органах, що забезпечують діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України;

24) інші військовозобов`язані або окремі категорії громадян у передбачених законом випадках.

Особи з інвалідністю, а також особи, зазначені в пунктах 3-15 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII, у вказаний період можуть бути прийняті на військову службу за контрактом.

Приписами частини 3 статті 23 Закону №3543-XII передбачено, що призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також:

1) здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури;

2) наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів фахової передвищої освіти, професійної (професійно-технічної) освіти, закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах професійної (професійно-технічної) чи загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки;

3) жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час проведення антитерористичної операції з числа:

військовослужбовців або працівників утворених відповідно до законів України військових формувань, що захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення;

працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції та загинули або пропали безвісти під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення;

осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, за умови що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів;

осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, але в подальшому такі добровольчі формування не були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів і виконували завдання антитерористичної операції у взаємодії з утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами;

4) жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану;

5) члени сімей (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) осіб, яким посмертно присвоєно звання Герой України за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народові, виявлені під час Революції Гідності (листопад 2013 року - лютий 2014 року).

Особи, зазначені у пунктах 1-5 частини 3 статті 23 Закону №3543-XII, у зазначений період можуть бути прийняті на військову службу за контрактом.

Не підлягають призову на військову службу під час мобілізації до досягнення 25-річного віку військовозобов`язані, які пройшли базову загальновійськову підготовку відповідно до статті 10-1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" чи базову військову службу. Такі особи у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їх згодою.

Не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані з числа громадян, які проходили військову службу та були звільнені зі служби у запас у зв`язку із звільненням з полону. Такі особи можуть бути призвані на військову службу за їх згодою.

Перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.

З аналізу вищезазначених норм слідує, що Законом №3543-XII визначений перелік осіб, які мають право на відстрочку від призову під час мобілізації є вичерпний та у кожному конкретному випадку особам, які не підлягають призову, або підпадають під умови відстрочки слід надати той обсяг документів, який підтвердить існування обставин, достатніх для того, щоб уповноважений суб`єкт владних повноважень міг прийняти відповідне рішення.

Суд зазначає, що п. 3 ч. 1 додатку 5 постанови Порядку № 560 встановлено, що жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, для підтвердження права на відстрочку мають надати:

свідоцтво про народження кожної дитини із зазначенням батьківства військовозобов`язаного та (або) рішення суду про встановлення факту перебування дитини (дітей) на утриманні військовозобов`язаного (за наявності), інші документи, на підставі яких у військовозобов`язаного виник обов`язок утримувати падчерку, пасинка до досягнення ними 18 років відповідно до статті 268 Сімейного кодексу України (за наявності), та один з таких документів: свідоцтво про шлюб з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше); рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), що є військовозобов`язаним; рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), що є військовозобов`язаним; письмовий договір між батьками про те, з ким з батьків будуть проживати діти, та про участь другого з батьків у їх вихованні; свідоцтво про шлюб з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше) та документи, які свідчать про відсутність у малолітніх, неповнолітніх падчерки, пасинка матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або про те, що такі особи не можуть з поважних причин надавати їм належне утримання (свідоцтво про смерть; витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин; рішення суду про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим; вирок суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі; висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я чи витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, якщо зазначені мати, батько, дід, баба, повнолітні брати та сестри самі потребують постійного догляду; рішення суду про позбавлення батьківських прав матері, батька); інформація з Єдиного реєстру боржників про відсутність в Реєстрі відомостей про військовозобов`язаного за категорією стягнення (характером зобов`язання) стягнення аліментів з датою формування такої інформації не пізніше ніж за п`ять днів до дня подання заяви про надання відстрочки

Відповідно до частини першої ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Законодавець безальтернативно наголошує на тому, що батько зобов`язаний утримувати своїх неповнолітніх дітей.

Виходячи з аналізу вищевказаних норм, та враховуючи обставини даної справи, суд зазначає, що ключовим моментом в розрізі спірних правовідносин є той факт, що позивач зобов`язаний утримувати своїх неповнолітніх дітей.

Таким чином, право позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації залежить від факту перебування на його утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років.

Оцінюючи доводи сторін та досліджені у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Судом установлено, що на момент проведення заходів, пов`язаних із призовом позивача на військову службу під час мобілізації, ОСОБА_1 посилався на наявність у нього права на відстрочку від призову відповідно до пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як батько трьох і більше дітей віком до 18 років. Разом з тим, із матеріалів справи вбачається, що одна із дітей позивача на момент виникнення спірних правовідносин досягла повноліття, а відтак не належала до категорії дітей віком до 18 років у розумінні вказаної норми закону. За таких обставин позивач не відповідав встановленим законодавством критеріям для отримання відстрочки від призову під час мобілізації, оскільки фактично на його утриманні перебувало менше трьох дітей віком до 18 років.

Судом також установлено, що під час уточнення військово-облікових даних та перевірки наявності підстав для надання відстрочки посадовими особами територіального центру комплектування та соціальної підтримки було з`ясовано обставини сімейного стану позивача, надано відповідні роз`яснення щодо вимог пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та встановлено відсутність передбачених законом підстав для звільнення його від призову під час мобілізації. У зв`язку з цим позивача було правомірно направлено для проходження військово-лікарської комісії з метою визначення ступеня придатності до військової служби.

Як убачається з наявної в матеріалах справи довідки військово-лікарської комісії №2025-1105-1217-3873-7 від 05.11.2025, за результатами проведеного медичного огляду ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби. Доказів скасування зазначеного висновку ВЛК у встановленому законодавством порядку, визнання його недійсним або прийняття іншого висновку військово-лікарської комісії матеріали справи не містять.

При цьому суд критично оцінює доводи позивача щодо неповноти, формальності та необ`єктивності проведеного військово-лікарського огляду, оскільки такі твердження мають виключно характер суб`єктивної незгоди із результатами медичного огляду та не підтверджені жодними належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами в розумінні статей 72-77 Кодексу адміністративного судочинства України. Позивачем не надано жодних медичних документів, висновків спеціалістів, рішень вищих військово-лікарських комісій або інших доказів, які б свідчили про порушення порядку проведення медичного огляду, неповноту обстеження чи невідповідність висновку ВЛК фактичному стану його здоров`я. Самі лише припущення та незгода з висновками комісії не можуть бути достатньою підставою для визнання протиправними результатів проходження військово-лікарської комісії.

Крім того, судом установлено, що після проходження військово-лікарської комісії та оформлення необхідних документів щодо призову позивач був направлений для проходження співбесіди до військової частини НОМЕР_1 , де за результатами відбору визначений кандидатом для проходження військової служби за призовом під час мобілізації та направлений у розпорядження командира відповідного військового підрозділу.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що станом на момент призову позивач не мав передбачених законом підстав для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, був визнаний придатним до військової служби у встановленому законодавством порядку, а його призов здійснено відповідно до вимог Конституції України, Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560. За таких обставин підстав для визнання дій відповідача протиправними суд не вбачає.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації» в частині призову позивача на військову службу під час мобілізації та направлення для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 , визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування позивача до списків особового складу військової частини, а також зобов`язання військової частини НОМЕР_1 звільнити позивача з військової служби та виключити його зі списків особового складу, суд зазначає таке.

Як встановлено судом під час розгляду справи, дії відповідачів, пов`язані з веденням військового обліку позивача, уточненням його військово-облікових даних, перевіркою наявності підстав для надання відстрочки від призову під час мобілізації, направленням на проходження військово-лікарської комісії, проведенням медичного огляду та прийняттям рішення про придатність до військової служби, здійснювалися у межах наданих законом повноважень, у спосіб та порядку, визначених Конституцією України, Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», а також постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560. При цьому судом не встановлено порушень процедури призову позивача на військову службу під час мобілізації, а доводи позивача щодо наявності права на відстрочку та неправомірності висновку військово-лікарської комісії свого підтвердження під час судового розгляду не знайшли.

З огляду на наведене суд дійшов висновку про правомірність прийняття наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 в оскаржуваній частині щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації. Відтак відсутні правові підстави для висновку про незаконність подальших управлінських рішень та дій, які були прийняті та вчинені на виконання зазначеного наказу.

Суд звертає увагу, що вимоги про скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування позивача до списків особового складу військової частини, а також про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 звільнити його з військової служби та виключити зі списків особового складу є похідними від основної вимоги щодо визнання протиправним рішення про призов на військову службу під час мобілізації. Водночас встановлена судом правомірність дій територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо призову позивача виключає можливість задоволення зазначених похідних позовних вимог.

Крім того, позивачем не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів у розумінні статей 72-77 Кодексу адміністративного судочинства України, які б свідчили про самостійну протиправність наказу командира військової частини НОМЕР_1 щодо зарахування його до списків особового складу або про наявність визначених законом підстав для звільнення з військової служби. Матеріали справи не містять доказів порушення відповідачами вимог чинного законодавства під час оформлення проходження позивачем військової служби чи перебування його на військовій службі.

Враховуючи встановлену судом відсутність протиправності у діях та рішеннях ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації, а також відсутність доказів незаконності подальших рішень військової частини НОМЕР_1 , суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є безпідставними, взаємопов`язаними та похідними одна від одної, а тому не підлягають задоволенню.Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідками розгляду і вирішення даного спору, з огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що дії відповідача вчиненні в порядку та у спосіб, що визначені чинним законодавством, в межах наданих йому повноважень, обґрунтовано і правомірно. В той час як порушення прав позивачки, про захист яких вона просила в судовому порядку, не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.

За наведеного, у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Правові підстави для застосування ст.139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо постановки на облік та проведенного медичного огляду ВЛК у період з 04.11.2025 по 08.11.2025 протиправними; визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 "Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації" в частині призову на військову службу під час мобілізації та направлення для проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_1 ; визнання протиправним та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 ; зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 звільнити з військової служби з подальшим виключенням зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 15 червня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_5 )

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_6 ) Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_7 )

Суддя Н.В. Друзенко