Постанова від 10 червня 2026 р. у справі №670/881/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 670/881/25

Провадження № 22-ц/820/1310/26

Хмельницький апеляційний суд

в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Костенка А.М. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,

секретар судового засідання Дубова М.В.

з участю: позивача, відповідача, їх представників

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 670/881/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана його представником – адвокатом Теліциним Анатолієм Миколайовичем, на рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 06 квітня 2026 року у складі судді Мамаєва В.А. у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в :

У грудні 2025 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про захист честі, гідності, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в якому просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь матеріальну шкоду в сумі 65 248,60 грн та моральну шкоду в сумі 100 000 грн, а всього 165 248,60 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивачка зазначала, що вона зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності її матері - ОСОБА_3 . В підвальному приміщенні даного багатоквартирного житлового будинку знаходиться автомагазин «Автомаг», ОСОБА_1 є керівником даного магазину.

29.08.2025 року близько 11:30-12:00 години дня ОСОБА_1 прийшовши на подвір`я багатоквартирного будинку, де позивач зі своєю матір`ю та знайомою сортували картоплю, почав привселюдно агресивно та зневажливо принижувати її обзиваючи «драною козою», а її матір ОСОБА_3 - «б***ю». Така його поведінка виникла через те, що позивач припаркувала автомобіль біля свого будинку під своїм балконом на прибудинковій території, навпроти вікна своєї квартири, поруч із його автомагазином. Позивач у відповідь на приниження ОСОБА_1 спробувала пояснити, що він не вправі так розмовляти і принижувати її, адже вона паркує свій автомобіль у даному місці у себе під балконом тільки в окремих випадках, коли навколо будинку немає більше вільних місць. Окрім того, вона намагалася пояснити, що напередодні поступилась своїм паркомісцем на подвір`ї його родичці, яка приїхала провідувати своїх батьків. Однак, відповідач не мав бажання слухати її пояснення і продовжував далі говорити образливі, принизливі фрази на зразок «лікуйся в психіатричній лікарні, дура» прямуючи на вихід з подвір`я до дороги, де було багато людей.

Позивачка посилалася, що така поведінка ОСОБА_1 з приниженням честі та гідності по відношенню до неї була уже не одноразовою. Так, в минулому році, вранці близько 7-8 години він в крикливому тоні під багатоквартирним будинком зокрема під її балконом розмовляв по телефону. Коли позивач вийшла на балкон і попросила, щоб він трохи тихіше розмовляв, бо у неї ще спить малолітня дитина, у якої всю ніч була температура, він нецензурно в присутності інших прохожих односельчан послав її «на три букви» обізвавши «засранкою» і продовжуючи волати на усі груди. ОСОБА_1 уже перейшов усі межі дозволеного неодноразово обзиваючи та принижуючи позивача, як жінку та громадянина України, адже нічого поганого вона йому не зробила та шкоди ніякої не нанесла. Інформація щодо неї була поширена відповідачем в присутності її матері, знайомої її матері, літньої сусідки, яка перебувала у той час на своєму балконі, а також перехожих, які проходили повз та пили каву біля кав`ярні навпроти її подвір`я.

Зважаючи на вищезазначене, інформація, поширювана щодо неї відповідачем, має негативний принизливий характер. Беззаперечно, що поширення окресленої інформації порушує її немайнові права на честь, гідність та ділову репутацію. Привселюдною зневагою відповідач створив негативну соціальну оцінку її особи в очах оточуючих, порушивши її честь та гідність та спричинив проблеми її здоров`ю, адже через перенесений стрес та хвилювання у неї стала сильно боліти голова, біль тільки наростав, дзвеніло у вухах, почали тремтіти руки та з`явилося сильне відчуття тошноти. Випивши самостійно знеболююче та прилігши на протязі години її стан здоров`я нічим не покращився. Навпаки головний біль наростав, тошнило і стукало у висках, тоді вона поїхала до місцевої лікарні з розрахунком, щоб її вкололи щось знеболююче. При огляді виявилось, що у неї високий артеріальний тиск, що призвело до гіпертонічного кризу. Після огляду їй терміново було поставлено крапельницю та надано кваліфіковану медичну допомогу. Напротязі цілого тижня вона отримувала уколи та лікувалась, що підтверджується копією епікризу з карти стаціонарного хворого № 2595, зі змісту якого вбачається, що саме 29.08.2025 року її було госпіталізовано до терапевтичного відділення із гіпертонічною хворобою І степені та розписано призначене лікарем лікування.

Таким чином вказувала позивачка, що нею були понесені витрати на лікування, що підтверджується квитанціями на придбання ліків. Через головний біль, головокружіння, тошноту та недомагання її чоловік - ОСОБА_4 змушений був залишити на декілька днів роботу і перебувати із малолітнім сином та допомагати їй. Тому відповідно за декілька днів пропущеної роботи її чоловіком, який є фізичною особою підприємцем, їх сім`я залишилась без фінансового доходу, необхідного для життя та забезпечення родинних потреб. Проте на цьому проблеми з її здоров`ям не скінчились. Через перенесений стрес та моральне пригнічення, яке продовжувалося, у неї відбувся гормональний збій і розпочалась маткова кровотеча. Щоб не бути знову госпіталізованою, вона придбала в аптеці лікарський засіб (таблетки Віданол) для зупинення кровотечі та прийняла вісім таблеток Віданол з періодичністю в годину з надією, що все призупиниться, щоб хоч до вечора протриматись, поки приїде з роботи чоловік і залишиться із малолітньою дитиною. Через декілька днів вона відвідала лікаря-гінеколога, який призначив лікування і знову ж таки підтвердив, що причиною кровотечі у її випадку може бути стрес. На підтвердження звернення до лікаря-гінеколога надає аркуш із призначенням лікування та квитанцію на придбання відповідно призначених ліків від 18.09.2025 року. Тому в сукупності, як виявилось ОСОБА_1 порушено не тільки її честь та гідність, а й підірвано стан її здоров`я, адже через понесений стрес після його численних принижень та образ вона потрапила до лікарні з високим тиском, а саме гіпертонічним кризом. В результаті чого її сім`я понесла фінансові витрати на лікування та втрачено заробіток її чоловіка, адже він був змушений приглядати за їх малолітнім сином і нею поки вона себе погано почувала.

Окрім матеріальної шкоди їй було завдано і моральну шкоду неправомірними діями відповідача, оскільки вона зазнала фізичного болю, була змушена отримувати крапельниці та уколи, було порушено її нормальний спосіб життя та залишились наслідки зі здоров`ям і до сьогоднішнього дня, які потребують вирішення оперативним шляхом, тому відповідно до ст. 23 ЦК України вона має право на відшкодування моральної шкоди, розмір якої оцінює в сумі 100 000 грн.

Рішенням Віньковецького районного суду Хмельницької області від 06 квітня 2026 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 30000 грн та матеріальну шкоду у розмірі 2258, 60 грн, судовий збір в сумі 529, 23 грн.

ОСОБА_1 та його представник – адвокат Теліцин А.М. подали апеляційну скаргу, в якій просять рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник апелянта зазначає, що конфлікт між сторонами виник через паркування позивачкою автомобіля, оскільки вона його припаркувала перед входом до магазину, при цьому він заважав розгрузити автомобіль із товаром. Такі дії позивачки були неодноразовими і саме вона ігнорувала вимоги відповідача про перепаркування машини. Зазначені судом як принизливі слова з уст відповідача мали на меті відображення поведінки позивача як впертість, безкомпромісність і поведінка якого не відповідає обстановці, які була в момент конфлікту.

Представник апелянта зазначає, що згідно із статтями 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації, при цьому позивачка не надала суду належних та допустимих доказів, що саме наслідком неправомірних дій відповідача 29.08.2025 року вона потрапила до лікарні та понесли витрати на лікування. Висловлювання відповідача щодо позивача не містить конкретних фактів, а є власними судженнями відповідача щодо позивача, її дій та поведінка, з використанням відповідних мовних засобів (алегорії, гіперболи), які ґрунтуються на його особистій думці («драна коза», «засранка», «психічно хвора» та інші), а не на твердженнях про факти стосовно позивача. За відсутності факту поширення недостовірної інформації негативного змісту, відсутні правові підстави і для відшкодування моральної шкоди, завданої поширенням такої інформації на користь позивача.

ОСОБА_2 та її представник – адвокат Бринцева С.С. подали відзив на апеляційну скаргу.

Представник позивачки, посилається що на підтвердження розміру заподіяної матеріальної шкоди, адже до матеріалів справи долучено частково чеки на придбання лікарських медикаментів, а також зазначено у тексті позовної заяви, що чеки по придбанню ліків долучаються лише ті які збереглися, роз`яснюючи суду, що потрапивши до лікарні з гіпертонічним кризом лікарнею позивачці було надано деякі наявні у них необхідні медикаменти, деякі вона докупляла сама, однак не все зберігала, оскільки у той час була зосереджена на стабілізації свого стану здоров`я і аж ніяк у своєму стані не думала про зберігання чеків, окрім того лікарські препарати купувалися моїми рідними, тому і не збереглися чеки у повному складі. Щодо звинувачень в апеляційній скарзі з того приводу, що позивачкою було надано чеки на придбання інших препаратів, не зазначених у епікризі, то під час судового засідання позивачкою надалися пояснення суду з приводу придбаних лікарських препаратів зазначених у чеках, зокрема чек № 1381 від 01.09.2026 року, адже внаслідок перенесеного стресу після принижень ОСОБА_1 їй надавалася медична допомога (у вигляді крапельниць та уколів) в подальшому результаті через перенесений стрес та хвилювання серце дало збій, набрякли ноги, після чого лікарем було рекомендовано пропити розріджувач, щоб не утворились тромби, також було призначено сечогінні препарати такі як - Трифас, таблетки від серця Аспаркам, венотонізуючі таблетки Нормовен, гель знімаючий больові відчуття у ногах та набряклість Ліотон.

Крім того, ОСОБА_1 та його представник – адвокат Теліцин А.М. зазначали у апеляційній скарзі, що в ході суперечки 29.08.2025 року обидві сторони допускали нецензурні висловлювання в образливій формі свої оцінюючі судження відносно іншої сторони, кожна із сторін висловлювала негативну оцінку особистості та дій іншої сторони, однак даного «конфлікту» як його називає сторона відповідача могло б взагалі не бути, якби відповідач у зухвалій формі на все горло кричав до жінок, слабших за своєю природою, які не зможуть дати належної відповіді, обзивати матір позивачки ОСОБА_3 – «блядю», а позивачку «козою драною», «засранкою», «хворою на голову», інших присутніх жінок, які були присутні у той час на подвір`ї налякати, що у них почалося тремтіння рук, що не є нормою спілкування в суспільстві.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню в частині та зміні в іншій частині з наступних підстав.

У відповідності до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права..

Судом встановлено, що 29.08.2025 року близько 11:30-12:00 години дня відповідач ОСОБА_1 , прийшовши на подвір`я багатоквартирного будинку, в АДРЕСА_2 , де позивач зі своєю матір`ю та знайомою сортували картоплю, у дворі багатоквартирного будинку у присутності інших осіб висловився щодо позивачки у образливій, принизливій та непристойній формі, обізвавши позивачку непристойними словами, що принижує її честь, гідність та ділову репутацію, порушує моральні норми і приписи Конституції України та норми чинного законодавства.

Такими діями відповідачу позивачу було завдано моральної шкоди.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування майнової моральної (немайнової) шкоди (стаття 16 ЦК України).

Відповідно до ст. 22 ЦК України рсоба, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За нормами ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

В постанові Верховного Суду від 20.01.2021 року у справі №197/1330/14-ц (провадження №61-21956св19) вказано, що причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. При цьому, причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у порушенні психологічного благополуччя, моральних переживаннях, стражданнях у зв`язку із ушкодженням здоров`я, фізичному та психологічному пристосуванні до порушень у стані здоров`я.

Отже, для відшкодування матеріальної та моральної шкоди необхідно встановити та довести наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення.

Суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого; тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках; можливість, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

При цьому суд має виходити із засад розумності, пропорційності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Норми ст. 80 ЦПК України вказують, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки виникають, у тому числі внаслідок правопорушень (деліктів), у зв`язку з чим потерпіла сторона має право вимагати відшкодування завданих збитків.

В деліктних правовідносинах юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення. До його елементів належать протиправна поведінка завдавача шкоди, настання шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою завдавача шкоди, вина останнього.

При цьому на потерпілого (позивача) покладається обов`язок довести факт неправомірної поведінки відповідача, заподіяння ним шкоди та її розмір, а також причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою завдавача шкоди та негативними наслідками. У свою чергу, відповідач має довести відсутність своєї вини у спричиненні шкоди потерпілому (позивачу).

Встановивши, що внаслідок неправомірних дій відповідача, які виразились в публічних в присутності інших осіб висловлюваннях щодо позивачки у образливій, принизливій та непристойній формі, що принижує її честь, гідність та ділову репутацію, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для її стягнення, однак при визначенні розміру відшкодування необґрунтовано визначив розмір моральної шкоди в сумі 30 000 грн, з огляду на обставини справи.

З позовної заяви вбачається, що сторони у справі є сусідами, так як позивач проживає в квартирі багатоквартирного будинку, на першому поверсі якого відповідач має на праві власності магазин та відповідно здійснює підприємницьку діяльність, і між сторонами на грунті неприязненних стосунків періодично виникають конфлікті ситуації.

Однак, звертаючись до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди позивачка не надала доказів, які б підтверджували настання негативних наслідків у вигляді завдання шкоди її здоров`ю або майну, погіршення життєвих зв`язків після застосування до неї протиправної поведінки відповідача 29.08.2025 року та свідчили б про погіршення відносин з оточуючими людьми.

При цьому колегія суддів враховує, що судом досліджувались обставини виключно конфлікту між сторонами 29.08.2025 року, коротку тривалість даного конфлікту та вирази, які відповідач висловлював в сторону позивачки, натомість позивач обґрунтовувала позов протиправними діями відповідача і в інші періоди часу та в інших конфліктних ситуаціях, які не були предмет дослідження суду першої інстанції.

З врахуванням обставин справи та дослідивши надані докази, з урахуванням принципів розумності та справедливості, заподіяння позивачу моральних страждань болю та душевних переживань, колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди внаслідок неправомірних дій відповідача 29.08.2025 має становить 10000 грн., а тому рішення суду в частині визначення розміру моральної шкоди підлягає зміні з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги щодо недоведеності вимог позивача про відшкодування моральної шкоди слід відхилити, оскільки такі доводи апелянта спростовуються показами свідків та дослідженими судом доказами.

Однак, що стосується позовних вимог про відшкодування майнової шкоди, то позивачем не доведено, що завдана майнова шкоди у вигляді придбання ліків для лікування погіршеного стану здоров`я перебуває у прямому причинному зв`язку саме з вищевказаними діями відповідача.

В підтвердження заподіяння матеріальної шкоди позивач надала суду лише епікріз, згідно якого вона перебувала на стаціонарному лікування з 29.08.2025 по 04.09.2025 з діагнозом «Гіпертонічна хвороба 1 ступ., гіпертонічний криз» та чеки на придбання ліків в цей період.

Однак інших доказів, що дане захворювання виникло саме внаслідок дій відповідач та перебуває в прямому причинному зв`язку з такими діями, а саме висновки експерта, спеціаліста, тощо суду надано не було.

В судовому засіданні апеляційного суду позивач пояснила, що в лікарню вона звернулась десь біля 16 години 30 хвилин 29.08.2025, тобто майже через п`ять годин після конфлікту, а тому не має достатніх підстав стверджувати, що гіпертонічний криз у позивачки виник саме внаслідок неправомірних дій позивача, а не з інших підстав.

В зв`язку з цим рішення суду в частині стягнення майнової шкоди в сумі 2258 грн. слід скасувати та відмовити в задоволенні даної позовної вимоги за недоведеністю.

В силу ч.ч. 2, 3, 8 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову – на відповідача; у разі відмови в позові – на позивача; у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч.13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_2 просила стягнути з відповідача 165248 грн 60 коп. (65248 грн 60 коп. матеріальна шкода + 100000 грн 00 коп. моральна шкода) та відповідно мала сплатити судовий збір в сумі 1652,48 грн., однак сплатила 2711,20 грн, тобто в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Позов підлягає задоволенню в сумі 10000 грн. тобто на 6,05% (10000х100/165248), а тому із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позову в сумі судовий збір у сумі 100 грн. (1652,48х6,05%).

Інша частина судового збору, сплачена в більшому розмірі, ніж встановлено законом, тобто 1058,72 грн (2711,20-1652,48) може бути повернута позивачу ухвалою суду першої інстанції за її заявою відповідно до п. 1 ч. 1 ст, 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником – адвокатом Теліциним Анатолієм Миколайовичем, задовольнити частково.

Рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 06 квітня 2026 року в частині стягнення майнової шкоди скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди відмовити.

Рішення Віньковецького районного суду Хмельницької області від 06 квітня 2026 року в частині стягнення моральної шкоди змінити, виклавши абзац другий резолютивної частини в наступній редакції:

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 10000 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 100 грн.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний судове рішення складено 15 червня 2026 року.

Судді А.М. Костенко

Т.О. Янчук

О.І. Ярмолюк