Постанова від 14 червня 2026 р. у справі №454/4672/24 — Львівський апеляційний суд

Справа № 454/4672/24 Головуючий у 1 інстанції: Фарина Л.Ю.

Провадження № 22-ц/811/3/26 Доповідач в 2 інстанції: Савуляк Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

Головуючого судді: Савуляка Р.В.

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.

секретаря: Іванової О.О.

без участі сторін, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 02 грудня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, –

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивували тим, що 23 березня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 23.03.2024-100003351, за умовами якого кредитор зобов`язується надати позичальнику кредит на суму 15000 грн строком на 62 дні, а позичальник зобов`язується повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними.

За користування кредитними коштами позичальнику нараховуються проценти за процентною ставкою 1% в день, яка не може бути збільшена в односторонньому порядку.

У разі несвоєчасного повернення позичальником суми кредиту та нарахованих процентів нараховується неустойка.

Надавши відповідачці кредитні кошти, Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» виконало зобов`язання за умовами кредитного договору № 23.03.2024-100003351 від 23 березня 2024 року в повному обсязі.

Внаслідок неналежного виконання зобов`язань за умовами кредитного договору №23.03.2024-100003351 від 23 березня 2024 року у ОСОБА_1 виникла заборгованість в розмірі 38925 грн, з яких 15000 грн заборгованість за тілом кредиту, 20925 грн – заборгованість за процентами за користування кредитними коштами, 5000 грн – заборгованість за неустойкою.

З наведених підстав просили стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №23.03.2024-100003351 від 23 березня 2024 року в розмірі 38925 грн.

Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 02 грудня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» – задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 накористь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №23.03.2024-100003351 від 23 березня 2024 року в розмірі 15000 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту.

В задоволенні решти позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 933.33 грн. сплаченого судового збору.

Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 02 грудня 2025 року в частині відмови у стягненні заборгованості за процентами у розмірі 20925 грн оскаржило Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр».

В апеляційній скарзі покликається на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» виконано усі вимоги щодо інформування позичальника про умови кредитування за кредитним договором, а підписання відповідачем кредитного договору свідчить про те, що між сторонами досягнуто згоди щодо усіх істотних умов правочину, в тому числі і про нарахування процентів за користування кредитними коштами.

Підписуючи оферту, відповідач підтвердив, що розумів умови, на яких укладається договір та повністю з ними погодився.

Просить рішення Сокальського районного суду Львівської області від 02 грудня 2025 року в частині відмови у стягненні заборгованості за процентами у розмірі 20925 грн скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Згідно з ч. 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, є дата складення повного судового рішення – 15 червня 2026 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитним договором в розмірі 20925 грн, суд першої інстанції виходив з того, що в договорі не визначені проценти за користування кредитними коштами, а надані позивачем Умови отримання кредитів та інших послуг ТОВ «Споживчий центр» не можна вважати складовою кредитного договору, оскільки такі не містять підпису позичальника, тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем позивач дотримався вимог законодавства про захист прав споживачів щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження з ним саме тих умов, які банк вважав узгодженими.

Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не може погодитися з наступних мотивів.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 вказаного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 2 ст.10561 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Судом встановлено, що 23 березня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №23.03.2024-100003351 від 23 березня 2024 року, підписаний відповідачкем за допомогою електронного підпису з використанням одноразового ідентифікатора Е258, за умовами якого кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 2.2. кредитного договору № 23.03.2024-100003351 від 23 березня 2024 року передбачено, що електронний кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови:

2.2.1. дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), розміщена на веб-сайті кредитодавця у загальному доступі, а також в особистому кабінеті позичальника на веб-сайті кредитодавця;

2.2.2. заявка, сформована на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитодавцем;

2.2.3. відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитодавця, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого позичальником в повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.

Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (п. 3.2 кредитного договору № 23.03.2024-100003351 від 23 березня 2024 року).

Згідно з п. 3.3 кредитного договору № 23.03.2024-100003351 від 23 березня 2024 року кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах, встановлених у заявці, що є невід`ємною частиною кредитного договору.

В підписаній позичальником заявці кредитного договору №23.03.2024-100003351 від 23 березня 2024 року сторони погодили, що кредит надається на наступних умовах: сума кредиту – 15000 грн, строк, на який надається кредит, – 62 дні з дати його надання, дата повернення (виплати) кредиту – 23 травня 2024 року, процентна ставка – фіксована незмінна: у розмірі 2 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду та протягом кожних перших 31 днів з дня отримання чергового траншу включно; у розмір 2.5 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит, окрім період застосування процентної ставки в межах первинного періоду.

Крім того, в заявці кредитного договору № 23.03.2024-100003351 від 23 березня 2024 року зазначено реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів за даним договором: 4441-11ХХ-ХХХХ-8703.

Відповідно до п. 4.1. кредитного договору № 01.03.2025-100001108 від 01 березня 2025 року кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4441-11ХХ-ХХХХ-8703.

Відповідно до п. 10.1. кредитного договору № 23.03.2024-100003351 від 23 березня 2024 року цей договір набирає чинності з дати отримання кредитодавцем в інформаційній системі кредитодавця від позичальника відповіді про прийняття пропозиції (акцепт), підписаної одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником від кредитодавця.

Підписавши електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора Е258 пропозицію про укладення кредитного договору (оферта), заявку кредитного договору №23.03.2024-100003351 від 23 березня 2024 року та відповідь позичальника про прийняття пропозиції кредитного договору № 23.03.2024-100003351 від 23 березня 2024 року (акцепт), ОСОБА_1 погодився з усіма істотними умовами кредитного договору № 23.03.2024-100003351 від 23 березня 2024 року, зокрема, сумою кредиту, строком надання коштів, розміром процентів за користування кредитними коштами та умовами кредитування.

Зазначені обставини суд першої інстанції не врахував, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про неузгодженість між сторонами розміру та порядку нарахування процентів за користування кредитними коштами.

Згідно з довідкою-розрахунком про стан заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 23.03.2024-100003351 від 23 березня 2024 року така становить 38925 грн., з яких 15000.00 грн – заборгованість за основним боргом, 20925.00 грн – заборгованість за процентами за користування кредитними коштами, 3000 грн – неустойка.

Аналіз змісту вищезазначеної довідки-розрахунку заборгованості свідчить про те, що проценти за користування кредитними коштами нараховані за період з 23 березня 2024 року по 23 травня 2024 року за процентною ставкою 2,25 % за один день користування кредитом.

Відповідно до частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності з 24 грудня 2023 року.

Положення частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки вводяться в дію поетапно.

Пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів – 2,5 %; протягом наступних 120 днів – 1,5 %.

Враховуючи встановлений частиною 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки для нарахування процентів за користування кредитними коштами, починаючи з моменту укладення кредитного договору, тобто з 23 березня 2024 рокуу, не міг перевищувати 2,5 % в день, а з 22 квітня 2024 року не міг перевищувати 1.5 % в день, тому нарахування відповідачу процентів за користування кредитними коштами за процентною ставкою 2,25 % в день після 21 квітня 2024 року є неправомірним.

Крім того умовами кредитного договору № 23.03.2024-100003351 від 23 березня 2024 року передбачено нарахування процентів за користування кредитними коштами за процентною ставкою 2 % в день протягом перших 31 днів з дня отримання кредитних коштів

З огляду на наведене, проценти за користування кредитними коштами за кредитним договором № 23.03.2024-100003351 від 23 березня 2024 року за період з 23 березня 2024 року по 21 квітня 2024 року підлягали нарахуванню за процентною ставкою 2 % в сумі 9000 грн (15000 грн х 2% х 30 = 9000 грн), а за період з 22 квітня 2024 року до закінчення строку кредитування, тобто до 23 травня 2024 року за процентною ставкою 1.5 %. в сумі 7200 грн (15000 х 1.5% х 32 = 7200 грн).

Таким чином, загальна сума правомірно нарахованих процентів за користування кредитними коштами за кредитним договором № 23.03.2024-100003351 від 23 березня 2024 року становить 16200 грн (9000 грн + 7200 грн = 16200 грн.).

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували виконання відповідачем умов договору та сплату процентів за користування кредитними коштами.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 накористь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за процентами за користування кредитними коштами за кредитним договором №23.03.2024-100003351 від 23 березня 2024 року в розмірі 16200.

Частина 13 ст. 141 ЦПК України передбачає, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку з тим, що колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», то на підставі ч. 13 ст. 141 ЦПК України розмір судових витрат, які підлягають стягненню, слід змінити та стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 1941.55 грн судового збору за подання позову, що пропорційно розміру задоволених позовних вимог та 2921,78 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» – задовольнити частково.

Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 02 грудня 2025 року в частині відмови у стягненні заборгованості за процентами за користування кредитними коштами – скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким цю позовну вимогу Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 накористь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за процентами за користування кредитними коштами за кредитним договором №23.03.2024-100003351 від 23 березня 2024 року в розмірі 16200 (шістнадцять тисяч двісті) гривень.

В задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» в частині стягнення заборгованості за процентами за користування кредитними коштами – відмовити.

Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 02 грудня 2025 року в частині розподілу судових витрат – змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 накористь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 1941 (одна тисяча дев`ятсот сорок один) гривень 55 копійок судового збору за подання позову.

В решті рішення Сокальського районного суду Львівської області від 02 грудня 2025 року – залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 накористь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 2921 (дві тисячі дев`ятсот двадцять один) гривень 78 копійок судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку у випадках, передбачених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 15 червня 2026 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Крайник Н.П.

Шандра М.М.