Постанова від 14 червня 2026 р. у справі №463/12750/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 463/12750/25 Головуючий у 1 інстанції: Ціпивко І.І.

Провадження № 22-ц/811/486/26 Доповідач в 2 інстанції: Савуляк Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

Головуючого судді: Савуляка Р.В.

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.

секретаря: Іванової О.О.

з участю: представника ОСОБА_1 – Кісіля Р-В.В.,

приватного виконавця виконавчого округу Львівської області –

Ільчишин Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на ухвалу Личаківського районного суду міста Львова від 27 січня 2026 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця щодо визначення вартості та оцінки майна, –

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Ільчишин Любові Володимирівни щодо визначення вартості та оцінки майна.

В обгрунтування скарги покликається на те, що постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Ільчишин Л.В. від 29 травня 2025 року відкрито виконавче провадження № 78222803 з примусового виконання рішення Личаківського районного суду м. Львова від 26 листопада 2015 року у справі № 463/3957/15-ц про стягнення з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» в солідарному порядку заборгованість за споживчим кредитом № 11077644000 від 17 листопада2006 року в сумі 48001.75 доларів США, 44 258.80 грн пені за несвоєчасне погашення заборгованості та 3654 грн судового збору.

В межах виконавчого провадження № 78222803 призначено суб`єкта оціночної діяльності-суб`єкта господарювання ОСОБА_4 , яка надала письмовий звіт щодо визначення вартості належної їй квартири АДРЕСА_1 .

Суб`єктом оціночної діяльності не проведено особистого огляду об`єкта оцінки, відтак недотримано процедуру оцінки майна, що істотним чином вплинуло на зменшення вартості об`єкта оцінки у порівнянні з ринковими цінами на аналогічні об`єкти нерухомості.

Крім того, акт про передачу звіту виконавцю складений за три дні до дати завершення складання звіту, що свідчить про його фіктивність.

З наведених підстав просила:

-визнати дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Ільчишин Любові Володимирівни щодо визначення вартості та оцінки майна, а саме: квартири загальною площею 76.3 кв.м., житловою площею 42.9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та належить ОСОБА_1 – неправомірними;

-визнати недійсним та скасувати звіт про незалежну оцінку вартості майна, квартири загальною площею 76.3 кв.м., житловою площею 42.9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою Личаківського районного суду міста Львова від 27 січня 2026 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця щодо визначення вартості та оцінки майна – відмовлено повністю.

Ухвалу Личаківського районного суду міста Львова від 27 січня 2026 року оскаржив представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 .

В апеляційній скарзі покликається на те, що приватний виконавець не надіслав боржнику повідомлення про результати визначення вартості (оцінки) майна.

Проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється ознайомлення з об`єктом оцінки, особистий огляд об`єкта оцінки, однак в матеріалах виконавчого провадження та звіті про оцінку майна відсутня інформація щодо намагання суб`єкта оціночної діяльності потрапити всередину належної їй квартири АДРЕСА_1 для проведення огляду об`єкта оцінки.

Приватним виконавцем затверджено звіт про оцінку, під час складення якого не було оцінено якісного стану квартири, а недотримання процедури оцінки суттєво вплинуло на зменшення вартості об`єкта оцінки у порівнянні з ринковими цінами на аналогічні об`єкти.

Висновок суду про те, що боржник не надала доступу до квартири для суб`єкта оціночної діяльності, є помилковим, оскільки відсутній акт про не допуск суб`єкта оціночної діяльності в квартиру.

Просить Ухвалу Личаківського районного суду міста Львова від 27 січня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким вимоги скарги задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги, приватного виконавця виконавчого округу Львівської області – Ільчишин Л.В. на їх заперечення, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що рецензування звіту оцінки є єдиним законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки, однак скаржник не зверталася з вимогами про рецензування звіту про оцінку майна, відтак не надала належних та допустимих доказів того, що вартість майна, визначена в оспорюваному звіті, є заниженою порівняно з ринковою, а матеріали справи не містять доказів неправомірності дій приватного виконавця щодо визначення вартості та оцінки майна, що є підставою для відмови у задоволенні скарги.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції погодитися не може з огляду на таке.

Судом встановлено, що рішенням Личаківського районного суду міста Львова від 26 листопада 2015 року у справі № 463/3957/15-ц стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» суму боргу по поверненню кредитних коштів, процентів за користування кредитом за договором про надання споживчого кредиту № 11077644000 від 17 листопада 2006 року в розмірі 48 001,75 доларів США заборгованість по кредиту та процентам, 44 258,80 грн пені за несвоєчасне погашення заборгованості та 3654 грн судового збору.

На виконання вищезазначеного рішення суду Личаківським районним судом м. Львова видано виконавчий лист № 463/3957/15-ц від 11 серпня 2016 року.

Ухвалою Личаківського районного суду міста Львова від 12 грудня 2023 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 17 грудня 2024 року, замінено стягувача Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» на його правонаступника, Товариство з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп», у виконавчому провадженні № 71788336, відкритому 11 травня 2023 року на підставі виконавчого листа № 463/3957/15-ц, виданого 11 січня 2016 року на виконання рішення Личаківського районного суду м. Львова від 26 листопада 2015 року про стягнення з боржника ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором від 17 листопада 2006 року в розмірі 48001,75 доларів США по кредиту та процентам, 44258,80 грн. пені та 3654 грн. судового збору.

Ухвалою Личаківського районного суду міста Львова від 02 січня 2025 року замінено вибулого стягувача Товариство з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» (код ЄДРПОУ 44280974) на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» (код ЄДРПОУ 41153878) в рамках виконання рішення Личаківського районного суду м. Львова від 26 листопада 2015 року у справі №463/3957/15-ц.

Постановою Львівського апеляційного суду від 31 липня 2025 року ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 02 січня 2025 року скасовано та ухвалено постанову, якою заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» задоволено.

Замінено стягувача Товариство з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» у виконавчому провадженні, відкритому на підставі виконавчого листа №463/3957/15-ц, виданого 11 січня 2016 року, на виконання рішення Личаківського районного суду м. Львова від 26 листопада 2015 року про стягнення з боржника ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором від 17 листопада 2006 року в розмірі 48001,75 доларів США по кредиту та процентам, 44258,80 грн. пені та 3654 грн. судового збору.

Як вбачається з виконавчого листа № 463/3957/15-ц, виданого Личаківським районним судом м. Львова 11 січня 2016 року, такий повернуто стягувачу 23 травня 2025 року на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з поданням стягувачем письмової заяви про повернення виконавчого листа (т. 1 а.с. 38).

29 травня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» звернулося до приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Ільчишин Л.В. із заявою про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 463/3957/15-ц, виданого Личаківським районним судом м. Львова 11 січня 2016 року.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Ільчишин Л.В. від 29 травня 2025 року відкрито виконавче провадження № 7822803 з виконання виконавчого листа № 463/3957/15-ц, виданого Личаківським районним судом м. Львова.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Ільчишин Л.В. від 29 травня 2025 року в межах виконавчого провадження № 7822803 накладено арешт на кошти боржника в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, що становить 2 250 953,47 грн.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Ільчишин Л.В. від 29 травня 2025 року в межах виконавчого провадження № 7822803 накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_5 в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, що становить 2 250 953,47 грн.

Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 429191317 від 29 травня 2025 року підтверджується, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 76.3 кв.м.

Згідно з відомостями з Реєстру Львівської міської територіальної громади про кількість зареєстрованих осіб № 194056 від 06 червня 2025 року в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровано 3 особи: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Ільчишин Л.В. від 30 травня 2025 року в межах виконавчого провадження № 7822803 внесено зміни (доповнення) в автоматизованій системі виконавчого провадження, а саме: замість Прізвище ОСОБА_9 зазначено Прізвище: ОСОБА_10 .

Згідно з актом від 11 червня 2025 року, складеним приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Ільчишин Л.В., вона здійснила виїзд за адресою: АДРЕСА_2 , з метою опису та подальшої реалізації вищевказаного майна боржника ОСОБА_3 , однак за цією адресою двері їй ніхто не відчинив, тому опис було здійснено на основі технічного паспорта на об`єкт.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Ільчишин Л.В. від 11 червня 2025 року в межах виконавчого провадження № 7822803 описано та накладено арешт на майно – квартиру, загальною площею 76.3 кв.м., житловою площею 42.9 кв.м., що складається з трьох житлових кімнат, кухні, санвузла, коридору та комірки, обладнана балконом, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (РНОНМ 296576846101), що належить ОСОБА_1 .

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Ільчишин Л.В. від 23 червня 2025 року в межах виконавчого провадження №78222803 призначено суб`єкта оціночної діяльності-суб`єкта господарювання ОСОБА_11 для участі у виконавчому провадженні.

Листом № 2-07-02/2025 від 02 липня 2025 року СОД-ФОП ОСОБА_11 повідомив приватного виконавця Ільчишин Л.В. про те, що не має можливості виконати незалежну оцінку вказаного майна у термін відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з щорічною відпусткою.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Ільчишин Л.В. від 09 липня 2025 року в межах виконавчого провадження №78222803 призначено суб`єкта оціночної діяльності-суб`єкта господарювання ОСОБА_4 для участі у виконавчому провадженні.

Актом прийому-передачі робіт від 15 липня 2025 року, підтверджується, що суб`єкт підприємницької діяльності ОСОБА_4 передала, а приватний виконавець Ільчишин Л.В. прийняла виконаний на підставі постанови про призначення експерта від 09 липня 2025 року у виконавчому провадженні № 78222803 Звіт з незалежної оцінки вартості арештованого майна: трикімнатної квартири загальною площею 76.3 кв.м., житловою площею 42.9 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно із звітом про незалежну оцінку вартості майна, складеним СПД ОСОБА_4 18 липня 2025 року, вартість об`єкта оцінки станом на 16 липня 2025 року становить 2 868 677.00 грн.

Копія висновку про вартість нерухомого майна надіслано на адресу ОСОБА_1 18 липня 2025 року, однак такий не отримано, оскільки конверт повернувся на адресу приватного виконавця без вручення адресату із зазначенням причини повернення – «за закінченням терміну зберігання» (т. 1 а.с. 210-211).

Згідно з ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Пунктом 9 частини 3 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно частини четвертої статті 10 ЦПК України.

Виконання судового рішення відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 у справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема, виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з п. 15 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна – суб`єктів оціночної діяльності-суб`єктів господарювання.

Для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання (ч. 1 ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження»).

Статтею 57 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, об`єктів незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання. У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна. Під час здійснення виконавчого провадження, за яким стягувачем виступає банк, тимчасова адміністрація або ліквідація якого здійснюється відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», для проведення оцінки майна (активів) виконавець зобов`язаний залучити суб`єкта оціночної діяльності з переліку, який визначений Фондом гарантування вкладів фізичних осіб у порядку, передбаченому нормативно-правовими актами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. У разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки майна, проведеної суб`єктом оціночної діяльності, який визначений Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, під час здійснення виконавчого провадження, за яким стягувачем виступає банк, тимчасова адміністрація або ліквідація якого здійснюється відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна іншому суб`єкту оціночної діяльності з переліку, який визначений Фондом гарантування вкладів фізичних осіб у порядку, передбаченому нормативно-правовими актами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом. Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні є дійсним протягом шести місяців з дня його підписання суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно. Якщо строк дійсності звіту про оцінку майна закінчився після передачі майна на реалізацію, повторна оцінка такого майна не проводиться.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з ч. 1 ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Згідно з ч. 1,2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18/4440/16 та від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Оцінка майна – це процес визначення його вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами з оцінки майна, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності (стаття 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

Відповідно до частин першої, шостої статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України. Положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

За положеннями статті 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» замовники оцінки повинні забезпечити доступ об`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним (замовником) необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення оцінки.

Згідно з частинами першою, другою статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

Національний стандарт № 1 є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. Поняття, що вживаються у цьому Стандарті, використовуються в інших національних стандартах.

У пунктах 15, 16 Національного стандарту № 1 передбачено, що методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об`єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватися на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно.

Визначення ринкової вартості об`єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів у оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об`єкта оцінки.

Згідно з пунктом 52 Національного стандарту № 1 оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел (за винятком документів, надання яких повинен забезпечити замовник оцінки згідно з договором), їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому оцінювач повинен проаналізувати всі інформаційні джерела, пов`язані з об`єктом оцінки, тенденції на ринку подібного майна, інформацію про угоди щодо подібного майна, які використовуються у разі застосування порівняльного підходу, та іншу істотну інформацію. У разі неповноти зазначеної інформації або відсутності її взагалі у звіті про оцінку майна зазначається негативний вплив цього факту на результати оцінки.

У пунктах 50-55 Національного стандарту № 1 визначені загальні вимоги до проведення незалежної оцінки майна.

Національний стандарт № 2 є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що оцінка нерухомого майна має здійснюватися відповідно до Національного стандарту № 2 з урахуванням вимог Національного стандарту № 1, яким визначено загальні засади.

Згідно з пунктом 50 Національного стандарту № 1 проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється ознайомлення з об`єктом оцінки.

У пункті 51 Національного стандарту № 1 передбачено, що незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки, ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об`єкта оцінки та пов`язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об`єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).

Згідно з пунктом 56 Національного стандарту № 1 звіт про оцінку майна, у тому числі, має містити письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об`єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об`єктивності оцінки майна і висновку про його вартість.

Суди мають враховувати, що суб`єкт оціночної діяльності є учасником виконавчого провадження, а не посадовою особою державної виконавчої служби і його звіт про оцінку майна є результатом практичної діяльності фахівця-оцінювача, а не актом державного органу.

Згідно з частиною четвертою статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

У статі 32 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачена відповідальність оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності, а згідно з частиною другою цієї статті оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності - суб`єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема за недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону.

Враховуючи викладене, чинним законодавством України передбачено підстави відповідальності суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання в разі неналежного виконання (зокрема недостовірності чи необ`єктивності оцінки майна) ним своїх обов`язків.

Водночас звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності (частина перша статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

Системний аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що звіт про оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності-суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором.

В звіті про незалежну оцінку вартості майна, складеним СПД ОСОБА_4 18 липня 2025 року, зазначено, що такий складено порівняльним методом на підставі неупередженого вивчення суб`єктом оціночної діяльності об`єкта оцінки, у розділі «Припущення і обмежувальні умови» містяться застереження і припущення щодо використання результатів оцінки, виходячи з того, що об`єкт оцінки не має прихованих дефектів, за винятком зазначених у даному звіті, що можуть вплинути на його вартість.

Під час підготовки звіту про оцінку майна спірної квартири, суб`єкт господарювання встановив всі економічні характеристики майна, місце розташування оцінюваної квартири,динаміку середніх цін на вторинне житло в розрізі типу населених пунктів, підібрав аналоги, які мають схожу площу з об`єктом оцінки та розташовані у м. Львів-Винники.

З огляду на належність об`єкта оцінки фізичній особі та відсутність боржника на момент огляду, про що складено відповідний акт приватного виконавця, оцінювачем прийнято технічний стан об`єкта оцінки на рівні - доброго.

При цьому, боржнику у передбачений законом спосіб приватний виконавець надсилав постанови про відкриття виконавчого провадження, арешт та оцінку належного йому майна з метою його примусової реалізації для погашення боргу перед стягувачем.

Суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що та обставина, що приватний виконавець здійснив опис, арешт та оцінку квартири без проникнення до неї, не є безумовною підставою для задоволення скарги, оскільки доступу приватного виконавця до квартири боржник не забезпечив, ухилявся від виконання судового рішення. При цьому відсутність даних про внутрішній огляд об`єкта оцінки не є безумовною підставою для визнання протиправними дій виконавця щодо оцінки майна боржника.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24 липня 2024 року у справі № 643/19696/19.

Оскільки у цій справі оцінка майна проводилася на виконання рішення суду, то приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Ільчишин Л.В. відповідно до вимог чинного законодавства прийняла постанову про залучення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна.

Після проведеної оцінки державний виконавець зобов`язаний повідомити про результати визначення вартості майна.

Водночас, сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості майна, якщо достовірно встановлено, що приватний виконавець надіслав їй рекомендованим листом повідомлення про результати на адресу, зазначену у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Ільчишин Л.В. вчинила всі необхідні дії для повідомлення боржника ОСОБА_1 про хід виконавчого провадження, у тому числі про прийняття постанови про залучення суб`єкта оціночної діяльності для проведення оцінки майна та про результати проведеної оцінки, а боржником вищезазначнеі постанови та результати оцінки не отримано з незалежних від виконавця обставин.

Слід звернути увагу на те, що скаржник не оскаржує постанову виконавця призначення суб`єкта оціночної діяльності для участі у виконавчому провадженні.

Обґрунтовуючи вимоги скарги, ОСОБА_1 вважає проведену оцінку заниженою та такою, що не відповідає реальним ринковим цінам на аналогічні об`єкти нерухомості.

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Тобто зазначений Закон передбачає, що однією із форм оцінки майна є рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає у їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.

Отже, рецензування звіту з оцінки є законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки, який у межах виконавчого провадження дозволяв швидко та ефективно захистити права боржника.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14 листопада 2024 року у справі №824/128/23 та від 14 квітня 2026 року у справі № .

Разом з тим в матеріалах справи відсутні докази, звернення скаржника до державного виконавця із запереченнями щодо звіту про оцінку про оцінку майна та останнім відмовлено у призначенні рецензування звіту.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги.

Враховуючи те, що приватним виконавцем як замовником оцінки майна вжито всіх необхідних заходів для забезпечення проведення оцінки описаного та арештованого майна, а також вчинено всі необхідні дії для повідомлення боржника про хід виконавчого провадження, у тому числі про прийняття постанови про залучення суб`єкта оціночної діяльності для проведення оцінки майна та про результати проведеної оцінки, а скаржник не довела належними та допустимими доказами, що вартість майна, визначена в оспорюваному звіті, є заниженою порівняно з ринковою, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення скарги .

Доводи апеляційної скарги про те, що визначена вартість майна є заниженою та не відповідає ринковим цінам лише припущеннями про ймовірну невідповідність цієї оцінки про вартість описаного та арештованого майна, оскільки не підтверджуються належними та допустимими доказами.

Покликання апелянта на недотримання процедури оцінки майна, що суттєво вплинуло на зменшення вартості об`єкта оцінки у порівнянні з ринковими цінами на аналогічні об`єкти, не знайшли свого підтвердження.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності акту про не допуск суб`єкта оціночної діяльності в квартиру та ненадіслання боржнику повідомлення про результати визначення вартості (оцінки) майна, спростовуються матеріалами виконавчого провадження № 78222803, копія якого міститься в матеріалах даної справи.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, постановлено справедливе судове рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не убачає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Ухвалу Личаківського районного суду міста Львова від 27 січня 2026 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 15 червня 2026 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Крайник Н.П.

Шандра М.М.