Постанова від 11 червня 2026 р. у справі №465/2393/24 — Львівський апеляційний суд

Справа № 465/2393/24 Головуючий у 1 інстанції: Величко О.В.

Провадження № 22-ц/811/3770/25 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2026 року м. Львів

Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого – судді Бойко С.М., суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 09 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу,

встановив:

У березні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 14312 грн. 11 коп., з яких: 12000 грн. – сума основного боргу за надані послуги, 1692 грн. 71 коп. – інфляційні втрати та 619 грн. 40 коп. – три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов`язання.

В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що 26.10.2018 року між ним, як адвокатом, з однієї сторони, та ОСОБА_1 , з іншої сторони, укладено договір №26/10-18 про надання правової допомоги.

27.10.2018 року сторони договору (адвокат та клієнт) уклали додаткову угоду №1 до договору, згідно з пунктом 1 якої уточнили та конкретизували умови договору, а саме, що адвокат зобов`язався надати клієнту адвокатські послуги з правового обслуговування виключно щодо спору клієнта з третіми особами, які стосуються захисту майнових прав клієнта, а саме незаконного захоплення третіми особами балкону загального користування в багатоквартирному житловому будинку на 2-му поверсі будинку АДРЕСА_1 , та виключно в суді першої інстанції, а клієнт, у свою чергу, зобов`язалась сплатити адвокату винагороду за надану правову допомогу згідно умов, погоджених цією угодою №1.

На виконання умов вказаної угоди №1 відповідач 30.10.2018 року сплатила позивачу винагороду (фіксований гонорар) в сумі 15000 грн., про що останній написав відповідну розписку.

Позивач виконав умови угоди №1 в повному обсязі, підготував відповідну позовну заяву до відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (сусідів клієнтки, що проживають за адресою: АДРЕСА_2 ) «про припинення дії, яка порушує право, та відновлення становища, яке існувало до порушення», яка рішенням Франківського районного суду м. Львова від 09 червня 2021 року в цивільній справі №465/7458/18 була задоволена в повному обсязі.

30.07.2021 року Франківський районний суд м. Львова ухвалив у справі №465/7458/18 додаткове рішення про стягнення з відповідачів ( ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ) на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15000 грн.

ОСОБА_4 , не погоджуючись з рішенням Франківського районного суду м. Львова від 09 червня 2021 року, оскаржив його до суду апеляційної інстанції у зв`язку з чим, ОСОБА_1 звернулася до адвоката Заремби В.В. щодо надання їй правової допомоги в суді апеляційної інстанції.

27.10.2021 року сторони договору (адвокат та клієнт) уклали додаткову угоду №2 до договору від 26.10.2018 року (надалі – угода №2), згідно з пунктом 1 якої уточнили та конкретизували умови договору, а саме, що адвокат зобов`язався надати клієнту адвокатські послуги з правового обслуговування (надалі – правову допомогу) виключно щодо спору клієнта щодо незаконного захоплення балкону загального користування в багатоквартирному житловому будинку на 2-му поверсі будинку АДРЕСА_1 громадянами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , мешканцями та співвласниками кв. АДРЕСА_3 , що є відповідачами в справі №465/7458/18, та виключно на стадії апеляційного оскарження останніми рішення Франківського районного суду м. Львова від 09 червня 2021 року в справі №465/7458/18, а клієнт зобов`язується сплатити виконавцю винагороду за надану правову допомогу згідно умов, погоджених угодою №2.

В пунктах 4, 5 та 6 угоди №2 сторони погодили, що розмір винагороди (фіксований гонорар) встановлюється в сумі 12000 грн., що дорівнює 75% гонорару адвоката за надання правової допомоги в суді першої інстанції в цій справі (№465/7458/18), а оплатити його клієнт зобов`язаний адвокату протягом 3 (трьох) місяців від ухвалення судом апеляційної інстанції остаточного рішення в справі №465/7458/18 на безготівковій формі на картковий рахунок адвоката або готівкою.

Згідно з умовою п.7 угоди №2, підтвердженням факту належного виконання адвокатом цієї угоди є підготовлення адвокатом відзиву на апеляційну скаргу в суд апеляційної інстанції щодо предмету спору, визначеного в п.1 цієї угоди, та підписаний сторонами акт наданих послуг.

11.11.2021 року він, як адвокат, та ОСОБА_1 , як клієнт, на виконання умови п.7 угоди №2 підписали акт наданих послуг до договору та угоди №2, пунктом 4 якого підтвердили факт надання адвокатом клієнту послуг відповідно до положень договору в межах, передбачених умовами угоди №2, в повному обсязі та належної якості, а пунктом 7 визначили, що відповідно до умов пункту п.5 угоди №2 від 27.10.2021 року клієнт зобов`язаний сплатити адвокату остаточно узгоджений згідно з цим актом гонорар протягом 3 (трьох) місяців від ухвалення судом апеляційної інстанції остаточного рішення в справі №465/7458/18.

12.04.2022 року Львівський апеляційний суд своєю постановою апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишив без задоволення.

Починаючи з 12.04.2022 року і впродовж наступних трьох місяців, тобто до 11.07.2022 року, ОСОБА_1 зобов`язана була оплатити надані позивачем, як адвокатом, послуги з надання професійної правничої допомоги у фіксованій погодженій сторонами договору та угоди №2 в сумі 12000 грн., чого нею не зроблено.

У зв`язку з тим, що правопорушення є триваючим, а борг відповідачем до моменту звернення позивача до суду не погашений, сума боргу має бути сплачена з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також з врахуванням трьох процентів річних від простроченої суми, оскільки інший розмір процентів не був встановлений сторонами згідно з умовами договору та угоди №2.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 09 жовтня 2025 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 борг в загальному розмірі 17379 грн. 46 коп., з яких: 12000 грн. – основна сума боргу за надані послуги правової допомоги, 4209 грн. 71 коп. – інфляційні втрати за період невиконання зобов`язання, 1169 грн. 75 коп. – три проценти річних від простроченої суми, а також 1211 грн. 20 коп. – на відшкодування судового збору, сплаченого позивачем за подання позовної заяви.

Рішення суду оскаржила відповідач ОСОБА_1 , просила його скасувати та ухвалити нове рішення.

Вважає рішення суду необгрунтованим. Звертає увагу, що суд першої інстанції не врахував заперечень щодо фальшування додаткової угоди №1 від 27.10.2018 року в частині зобов`язання клієнта сплатити позивачу 15000 грн. за правову допомогу, оскільки ця сума, зі слів позивача, визначалась для стягнення з інших осіб ( ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ), а не з ОСОБА_1 .

Стверджує, що вона фактично розрахувалась з позивачем за надання правової допомоги в судах першої, другої та третьої інстанцій, шляхом сплати коштів у гривневому еквіваленті 200 євро та 200 доларів США, а також додатково передала позивачу 10000 грн. авансом за послуги, які мали бути оплачені відповідачами, при цьому, позивач жодного разу не надав прибуткового касового ордера чи іншого фінансового документа.

Вважає, що надання ОСОБА_1 позивачу 15000 грн. не доведено, розписка від 30.10.2018 року є сфальшованою.

Додає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про повне виконання умов угоди №1 адвокатом, оскільки в позовній заяві, підготовленій позивачем, не були вказані ІПН двох відповідачів, що перешкодило вчасному зверненню до ВДВС із виконавчими листами, а акт наданих послуг від 11.06.2025 року не підтверджує належного виконання зобов`язань адвокатом, оскільки самочинна склопластикова конструкція на балконі спільного користування не знесена, рішення суду від 09.06.2021 року залишається невиконаним, що суперечить усній домовленості сторін про гарантоване знесення.

Наголошує, що відмовою суду першої інстанції у прийнятті її ( ОСОБА_1 ) зустрічної позовної заяви до ОСОБА_2 унеможливило встановлення безпідставності позову, загальна сума матеріальних збитків, завданих їй адвокатом ОСОБА_2 , становить 35980 грн.

Стверджує, що погодження сторін стосувалось стягнення 15000 грн. правової допомоги не з неї, як клієнта, а з відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , натомість, позивач отримав 10000 грн. раніше, а тепер намагається стягнути більшу суму повторно.

Розписку від 30.10.2018 року на суму 15000 грн. вважає сфальсифікованою.

Додає, що у рішенні суду міститься посилання на додаткову угоду №2, згідно з якою адвокат зобов`язаний надати клієнту розписку в довільній формі, однак, належного підтвердження виконання цієї умови немає.

15.12.2025 року позивач ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив доводи та вимоги апелянта, зазначивши, що відповідно до додаткової угоди №2 від 27.10.2021 року сторони погодили фіксований гонорар у розмірі 12000 грн. за надання правової допомоги в суді апеляційної інстанції, факт надання адвокатом послуг за додатковою угодою №2 підтверджується актом наданих послуг від 11.11.2021 року, який підписаний відповідачем особисто, без зауважень та скарг, однак, відповідач не надала суду жодних доказів оплати гонорару за додатковою угодою №2 (ані розрахункових документів, ані розписки), попри усні запевнення про повний розрахунок.

Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено – повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 02.06.2026 року, є дата складення повного судового рішення – 12.06.2026 року.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26.10.2018 року між Зарембою В.В., як адвокатом, та Романів О.Я., як клієнтом, укладено договір №26/10-18 про надання правової допомоги, згідно умов якого, ОСОБА_1 доручила, а адвокат Заремба В.В. взяв на себе зобов`язання представляти інтереси клієнта у всіх державних та інших підприємствах, установах, організаціях, в тому числі в органах внутрішніх справ, структурних підрозділах прокуратури України та інших правоохоронних органах, в органах державної виконавчої служби, а також вести від імені клієнта справи у всіх судових установах України з усіма правами, наданими законом позивачу, скаржнику, відповідачу, третій та зацікавленій особі, підозрюваному, обвинуваченому, підсудному, стягувачу або боржнику, свідку, захищати інтереси клієнта в адміністративних та кримінальних справах, в тому числі під час досудового слідства та судового розгляду, справах про адміністративні правопорушення, для чого надає йому право: подавати від імені клієнта заяви, в тому числі позовні заяви, апеляційні та касаційні скарги, знайомитись з матеріалами справи, робити з них копії, прослуховувати фіксацію судового процесу, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності або неповноти, одержувати копії рішень, постанов та ухвал суду, подавати докази, брати участь у їх дослідженні, ставити питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам, подавати клопотання, заяви, подавати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають під час судового розгляду, заперечувати проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, змінювати підстави та предмет позову, визнавати позов повністю та/або частково, укладати мирові угоди тощо, одержувати довідки та документи в будь-яких компетентних органах, сплачувати судовий збір або будь-які інші платежі, розписуватись за клієнта, а також виконувати всі інші дії, пов`язані з виконанням цієї довіреності.

Пунктом 2.1 договору про надання правової допомоги сторони погодили, що адвокат (Заремба В.В.) бере на себе зобов`язання по наданню клієнту ( ОСОБА_1 ) наступних юридичних послуг: представляти інтереси клієнта у всіх державних та інших підприємствах, установах, організаціях, в тому числі в органах внутрішніх справ, структурних підрозділах прокуратури України та інших правоохоронних органах, в органах державної виконавчої служби, в органах податкової служби, а також вести від імені клієнта справи у всіх судових установах України з усіма правами, наданими законом позивачу, відповідачу, третій особі, стягувачу або боржнику, представляти інтереси клієнта при розгляді судом протоколу про адміністративне правопорушення складеного на клієнта, отримувати від імені клієнта документи та речі раніше вилучені на підставі нормативних актів; підписувати і подавати від імені клієнта заяви, позовні заяви, відзиви, заперечення, пояснення, клопотання, міркування, апеляційні та касаційні скарги, додатки, довідки, документи у відповідні установи, в тому числі у органи внутрішніх справ, прокуратури України та інших правоохоронних органах, технічної інвентаризації, засвідчувати своїм підписом вірність копій документів, одержувати необхідні довідки і документи, надавати клієнту усні та письмові консультації, роз`яснення, висновки; при виконанні умов даного договору не розголошувати отриману від клієнта інформацію третім особам, без письмової згоди на те клієнта.

У пункті 4.1 договору сторони погодили, що клієнт зобов`язався сплачувати адвокату винагороду, розмір котрої визначається за домовленістю сторін в розмірі 100% визначеної суми гонорару.

Згідно з п.6.1 договору, сторони погодили, що нестимуть матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання покладених на них зобов`язань згідно з діючим законодавством.

27.10.2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №1 до договору №26/10-18 від 26.10.2018 року.

Згідно з умовами додаткової угоди №1, в порядку та на умовах, визначених договором та конкретизованих і уточнених цією угодою, адвокат зобов`язується надати клієнту адвокатські послуги з правового обслуговування (надалі – правову допомогу) виключно щодо спору клієнта з третіми особами, які стосуються захисту майнових прав клієнта, а саме: незаконного захоплення третіми особами балкону загального користування в багатоквартирному житловому будинку на 2-му поверсі в будинку АДРЕСА_1 , а клієнт зобов`язується сплатити виконавцю винагороду за надану правову допомогу згідно умов, погоджених цією угодою. Надання правової допомоги в рамках цієї угоди передбачає захист інтересів клієнта виключно щодо предмету спору, зазначеного в п.1 цієї угоди, та виключно в суді першої інстанції. Правова допомога в рамках цієї угоди включає в себе, як представництво адвокатом інтересів клієнта безпосередньо в суді першої інстанції, так й іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо.

Сторони погодили, що за надання правової допомоги в рамках цієї угоди клієнт сплачує адвокату винагороду (фіксований гонорар), розмір якої за домовленістю сторін встановлюється в сумі 15000 грн.

За надання правової допомоги щодо спору клієнта з третіми особами в суді першої інстанції в рамках виконання умов додаткової угоди №1 від 27.10.2018 року та договору №26/10-18 від 26.10.2018 року, адвокат отримав від клієнта 15000 грн., у зв`язку з чим адвокатом 30.10.2018 року складено розписку.

11.06.2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підписано акт наданих послуг до додаткової угоди №1 від 27.10.2018 року та договору №26/10-18 від 26.10.2018 року, відповідно до якого сторони погодили та підтвердили обсяг наданих послуг клієнту.

27.10.2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №2 до договору №26/10-18 від 26.10.2018 року.

Пунктом 1 додаткової угоди №2 сторони погодили, що в порядку та на умовах, визначених договором та конкретизованих і уточнених цією угодою, адвокат зобов`язується надати клієнту адвокатські послуги з правового обслуговування (надалі – правову допомогу) виключно щодо спору клієнта щодо незаконного захоплення балкону загального користування в багатоквартирному житловому будинку на 2-му поверсі будинку АДРЕСА_1 громадянами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , мешканцями та співвласниками кв. АДРЕСА_3 , що є відповідачами в справі №465/7458/18, та виключно на стадії апеляційного оскарження останніми рішення Франківського районного суду м. Львова від 09 червня 2021 року в справі №465/7458/18, а клієнт зобов`язується сплатити виконавцю винагороду за надану правову допомогу згідно умов, погоджених цією угодою №2. Надання правової допомоги в рамках цієї угоди передбачає захист інтересів клієнта виключно щодо предмету спору, зазначеного в п.1 цієї угоди, та виключно в суді апеляційної інстанції.

Згідно з умовами, викладеними в п.3 додаткової угоди №2, правова допомога в рамках цієї угоди включає в себе, як представництво адвокатом інтересів клієнта безпосередньо в Львівському апеляційному суді, так й іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо.

Відповідно до п.4 додаткової угоди №2 сторони погодили, що за надання правової допомоги в рамках цієї угоди клієнт сплачує адвокату винагороду (фіксований гонорар), розмір якої за домовленістю сторін встановлюється в сумі 12000 грн., що становить 75% гонорару адвоката за надання правової допомоги в суді першої інстанції в цій справі (№465/7458/18).

Сторони узгодили, що клієнт зобов`язаний сплатити винагороду (фіксований гонорар) адвокату згідно з умовами п.4.1 договору протягом 3 (трьох) місяців від ухвалення судом апеляційної інстанції остаточного рішення в справі №465/7458/18.

Сплата узгодженої сторонами вартості послуг (фіксованого гонорару) здійснюється клієнтом у безготівковій формі на картковий рахунок адвоката або готівкою. При цьому, у випадку оплати клієнтом остаточної вартості послуг (гонорару) готівкою, адвокат зобов`язаний видати клієнту розписку, складену в довільній формі, яка і буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта. Такі умови викладені в п.6 додаткової угоди №2.

Згідно акту наданих послуг від 11.11.2021 року, адвокатом надано клієнту послуги відповідно до укладених між сторонами договору №26/10-18 від 26.10.2018 року та додаткової угоди №2 від 27.10.2021 року до нього. Розрахунок розміру винагороди адвоката за надання правової допомоги клієнту та відшкодування витрат, пов`язаних з її наданням, погоджено сторонами згідно з розділом 4 договору та здійснено на умовах, конкретизованих в пунктах 1-4 додаткової угоди №2. Загальний розмір винагороди (фіксованого гонорару) адвоката за надання правової допомоги клієнту щодо спору з громадянами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , мешканцями та співвласниками кв. АДРЕСА_3 , а саме: апеляційного оскарження ними рішення Франківського районного суду м. Львова від 09 вересня 2021 року у справі №465/7458/18, становить 12000 грн., тобто 75% гонорару адвоката за надання правової допомоги в суді першої інстанції. Підписанням даного акту сторони підтвердили факт надання адвокатом послуг клієнту відповідно до умов договору №26/10-18 від 26.10.2018 року та в межах передбачених умовами додаткової угоди №2 від 27.10.2021 року до нього в повному обсязі та належної якості. Підписанням акту сторони засвідчили, що зауважень та скарг одна до одної стосовно виконання умов договору не мають.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що адвокат Заремба В.В. свої зобов`язання перед ОСОБА_1 згідно умов додаткової угоди №2 від 27.10.2021 року до договору №26/10-18 від 26.10.2018 року виконав в повному обсязі, позаяк, остання свої зобов`язання щодо оплати гонорару не виконала, у зв`язку з чим в адвоката виникло право вимагати в ОСОБА_1 окрім не сплаченої йому суми гонорару також інфляційні втрати за період невиконання зобов`язання та три проценти річних від простроченої суми.

З такими висновками колегія суддів погоджується з наступних підстав.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі №638/2304/17 (провадження №61-2417сво19)).

Надання правової допомоги регулюється Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з ч.1 ст.27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі.

До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права (частина третя статті 27 Закону).

За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, що регулюється Главою 63 ЦК України та загальними положенням про договір, передбаченими Главою 52 ЦК України.

Відповідно до ст.6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦПК України).

У ч.ч.1-3 ст.6 ЦК України передбачено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

У статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право, це – обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Невиконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду) (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі №355/385/17 (провадження №61-30435сво18)).

Відповідно до статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ч.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, строки та порядку, встановлені договором.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги – домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору (ч.5 ст.626 ЦК України).

Відповідно до ст.632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно зі ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах: фіксований розмір та погодинна оплата. Указані форми відрізняються порядком обчислення: при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і, навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

Адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Указане передбачено як положеннями цивільного права, так і нормами Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Колегія суддів звертає увагу, що з моменту підписання між сторонами договору №26/10-18 від 26.10.2018 року та додаткових угод до нього, між ними було досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Підписаний сторонами 11.11.2021 року акт наданих послуг є належним доказом виконання адвокатом зобов`язань за договором, а відсутність зауважень ОСОБА_1 свідчить про надання їй адвокатом Зарембою В.В. послуг у повному обсязі та належної якості.

Окрім цього, обставини щодо виконання одного договору (додаткової угоди №1) не входять до предмета доказування у спорі про стягнення коштів за іншим договором (додатковою угодою №2).

Факт належного виконання своїх зобов`язань адвокатом Зарембою В.В. перед ОСОБА_1 за представництво інтересів останньої в суді апеляційної інстанції під час розгляду справи №465/7458/18 за апеляційною скаргою на рішення Франківського районного суду м. Львова від 09 червня 2021 року підтверджено належним доказом, а саме актом від 11.11.2021 року про надання послуг. В той же час, ОСОБА_1 своє зобов`язання перед адвокатом Зарембою В.В. щодо сплати гонорару в розмірі 12000 грн. за надані послуги не виконала.

Матеріали справи не містять будь-яких зауважень щодо якості, обсягу чи строків надання юридичних послуг позивачем відповідачу або вартості послуг, зазначених в акті від 11.11.2021 року, а також, що ОСОБА_1 зверталася до ОСОБА_2 з претензіями щодо неналежного представництва її інтересів у справі №465/7458/18 в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Факт належного виконання адвокатом Зарембою В.В. своїх зобов`язань перед ОСОБА_1 , згідно умов договору №26/10-18 від 26.10.2018 року та додаткових угод №1 та №2 до нього, підтверджено також постановою Львівського апеляційного суду від 26 березня 2026 року у справі №465/9191/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – Франківський відділ державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про стягнення коштів, визнання правничої допомоги неналежною.

Посилання ОСОБА_1 на усні домовленості з адвокатом Зарембою В.В. жодним чином не можуть вплинути на умови, викладені в підписаних між ними договорі, додатковій угоді №2 та акті наданих послуг від 11.11.2021 року, а також не свідчить про виконання нею зобов`язань щодо сплати гонорару адвоката, який є предметом спору в даній справі.

Оскільки ОСОБА_1 ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції не довела належного виконання умов укладених між нею та адвокатом Зарембою В.В. договору та додаткової угоди №2 в частині сплати нею гонорару в розмірі 12000 грн., суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у ОСОБА_1 невиконаного зобов`язання щодо оплати гонорару в розмірі 12000 грн.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку з наявністю в ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 грошового зобов`язання, останній в праві вимагати стягнення інфляційних втрат за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Перевіривши розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат, наданий позивачем, колегія суддів вважає його обґрунтованим та арифметично правильним.

Відповідач, всупереч вимогам статті 81 ЦПК України, свого контррозрахунку не надала, правильність здійсненого судом першої інстанції розрахунку належними та допустимими доказами не спростувала.

Щодо клопотання, яке міститься в апеляційній скарзі, про виклик в судове засідання свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , колегія суддів вважає, що таке не підлягає до задоволення, оскільки заявниця належним чином не обґрунтувала необхідність виклику та допиту в якості свідків вказаних осіб.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин та обставини справи, давши належну правову оцінку доказам, які сторони подали на підтвердження своїх вимог та заперечень, застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, не допустив порушень норм процесуального права, які б були обов`язковою підставою для скасування рішення, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду по суті вирішення даного спору, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення – залишити без змін.

Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

ухвалив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 09 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 12 червня 2026 року.

Головуючий С.М. Бойко

Судді: С.М. Копняк

А.В. Ніткевич