Рішення від 08 червня 2026 р. у справі №460/8587/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

09 червня 2026 року м. Рівне№460/8587/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д.П., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доГоловного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії №1728500026509 від 30.04.2024 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 та зобов`язання призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до статті 12, абзацу 3 пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 з 18.11.2025, зарахувавши до спеціального стажу за Списком №2 період роботи з 13.08.1990 по 17.08.1992, з 23.02.1996 по 01.03.2000, з 01.01.2001 по 15.12.2003, з 19.12.2003 по 26.11.2012, з 16.05.2013 по 24.09.2013, з 18.02.2015 по 31.03.2015, з 01.04.2015 по 30.10.2015, з 22.03.2016 по 31.03.2020, з 01.04.2020 по 25.01.2023.

В обґрунтування позову зазначено, що в квітні 2024 року позивач звернувся до територіального органу пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Однак йому було відмовлено у такому призначенні, у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. Вважає, що надав пенсійному органу усі необхідні для призначення пенсії документи, а оскаржуваним рішенням йому необґрунтовано та без урахування всіх обставин справи відмовлено у призначенні пенсії. За таких обставин, проси позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 20.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог. На обґрунтування своїх заперечень зазначив про відсутність у позивача пільгового стажу за Списком №2. Вважає, що у спірних правовідносинах, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії, управління діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією за законами України. За таких обставин, просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши заяви по суті, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

В квітні 2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до територіального органу пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до вимог Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

За правилами екстериторіальності заяву і додані до неї заяви передано для розгляду до ГУ ПФУ в Донецькій області.

30.04.2024 ГУ ПФУ в Донецькій області за результатами розгляду вказаної заяви прийнято рішення №1728500026509 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 пенсії, у зв`язку з відсутністю пільгового стажу.

Вважаючи рішення про відмову у призначенні пенсії протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

Згідно з ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, а також порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначає Закон України № 1058-IV від 09.07.2003 “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”

За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

З 01.01.2004 таким законом є, насамперед, Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058), який був прийнятий на зміну положенням Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 № 1788-XII (далі – Закон №1788-XII).

03.10.2017 Верховна Рада України прийняла Закон № 2148-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій”, що доповнив Закон №1058-ІV розділом XIV-1, який містить п. 2 ч. 2 ст. 114 такого змісту:

“На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах”.

Натомість згідно з п. “б” ст. 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” (далі - Закон № 213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до п. 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III “Прикінцеві положення” Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 02.03.2015 № 213-VIII, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), ст. 13, ч. 2 ст. 14, п. п. “б” - “г” ст. 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (п. 1 рішення).

Згідно з п. 3 резолютивної частини зазначеного рішення застосуванню підлягають ст. 13, ч. 2 ст. 14, п. п. “б” - “г” ст. 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, рішенням № 1-р/2020 від 23.01.2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення рішення (п. 2 рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

У зв`язку із цим, на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для чоловіків - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і для жінок - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020, з одного боку, та Законом № 1058-ІV, з іншого, в частині віку та страхового стажу набуття права на пенсію на пільгових умовах.

Перший із цих законів визначав такий вік для жінок у 50 років, тоді як другий - у 55 років, а також страховий стаж у 30 років для чоловіків, 25 років для жінок і 25 років для чоловіків, 20 років для жінок відповідно.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд дійшов висновку, що вони суперечать один одному.

Таке регулювання порушує вимогу “якості закону”, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі “Щокін проти України”).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, п. 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020, а не Закону № 1058-ІV.

Судом встановлено, що позивач, досягнувши 55-річного віку, звернувся до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2.

Поряд з цим, за змістом оскаржуваного рішення про відмову у призначенні пенсії, відповідачем не зараховано до пільгового стажу жодного періоду роботи ОСОБА_1 .

З такими діями відповідача суд не погоджується з огляду на таке.

Згідно зі ст.1 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Відповідно до ч.1 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з ч.2 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно з ч.1 ст.56 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

В силу вимог ст.62 Закону №1788-ХІІ відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162, Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці та соцполітики № 259/34/5 від 08.06.2001, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника

Відповідно до п.2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58) до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

На виконання ст.62 Закону №1788-ХІІ Кабінет Міністрів України прийняв Постанову "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" №637 від 12.08.1993 (далі - Порядок №637).

Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з п.2 Порядку №637 у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

При цьому, підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами за змістом заяв по суті, у позивача є в наявності трудова книжка, яку він надав відповідачу разом з заявою про призначення пенсії по віку.

Так, відповідно до записів трудової книжки 13.08.1990 позивач прийнятий на роботу газоелектрозварником 3-го розряду на Рівненському заводі торгового обладнання (наказ №88-к від 10.08.1990); 17.08.1992 – звільнений за власним бажанням згідно ст.38 КЗпП України (наказ №77-к від 17.08.1992); 23.02.1996 – прийнятий на роботу газоелектрозварювальником у КСП «Іскра» Рівненського р-ну (протокол №2 від 06.04.1996); 01.01.2000 – КСП «Іскра» реорганізовано в ПСП «Іскра» (протокол №6 від 18.12.1999); 01.03.2000 – звільнений у зв`язку з переведенням до ПСП «Весна» (протокол №7 від 01.03.2000); 01.01.2001 – прийнятий на роботу газоелектрозварювальником IV розряду в ПСП «Весна» (наказ №24-к від 05.02.2001); 15.12.2003 – звільнений за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України (наказ №80 від 15.12.2003); 19.12.2003 – прийнятий на роботу газоелектрозварювальником у Сухівецькій філії ЗАТ «Агропромислова корпорація «Зоря»» (наказ №166 від 19.12.2003); 17.08.2009 – ЗАТ «Агропромислова корпорація «Зоря»» перейменовано на ПрАТ «Агропромислова корпорація «Зоря»» (наказ №46-а від 17.08.2009); 11.10.2010 – ПрАТ «Агропромислова корпорація «Зоря»» перейменовано на ПрАТ «Агрофірма «Зоря ім. Плютинського»» (наказ №49 від 11.10.2010); 26.11.2012 – звільнений з роботи за угодою сторін за п. 1 ст. 36 КЗпП України (наказ №64 від 26.11.2012); 16.05.2013 – прийнятий на роботу електрогазозварником у Сухівецькому відділенні ПрАТ «Агрофірма «Зоря ім. Плютинського»» (наказ №63 від 16.05.2013); 24.09.2013 – звільнений за угодою сторін за п. 1 ст. 36 КЗпП України (наказ №113 від 24.09.2013); 18.02.2015 – прийнятий на роботу електрогазозварником в тракторний парк у ПрАТ «Агрофірма «Зоря ім. Плютинського»» (наказ №5 від 20.02.2015); 31.03.2015 – звільнений за угодою сторін за п. 1 ст. 36 КЗпП України (наказ №14 від 31.03.2015); 01.04.2015 – прийнятий на роботу електрогазозварником у ТОВ «Агрохолдинг Зоря» (наказ №4-к від 01.04.2015); 30.10.2015 – звільнений за угодою сторін за п. 1 ст. 36 КЗпП України (наказ №82-к від 30.10.2015); 22.03.2016 – прийнятий на роботу електрогазозварником у ТОВ «Агрохолдинг Зоря» (наказ №16-к від 22.03.2016); 31.03.2020 – звільнений у зв`язку з переведенням до ТОВ «Партнер Агропром», п.5 ст.36 КЗпП України (наказ №84-к/тр від 31.03.2020); 01.04.2020 – прийнятий на роботу електрогазозварником у ТОВ «Партнер Агропром» в порядку переведення з ТОВ «Агрохолдинг Зоря» (наказ №194-к/тр від 01.04.2020); 25.01.2023 – звільнений за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України (наказ №20-к/тр від 25.01.2023).

Суд зауважує, що записи у вказаній трудовій книжці виконані чітко, засвідчені відтиском печатки відповідних підприємств, а також містять інформацію про накази щодо дати прийняття та звільнення позивача з роботи та не містить виправлень/підтирань чи інших застережень, які б давали підстави сумніватись у їх правдивості.

Таким чином, правових підстав для незарахування вказаних періодів до пільгового стажу позивача у пенсійного органу не було.

Відповідно до п.1 Порядку застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт і професій, посад та показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005р. за №1451/11731 (далі – Порядок №383), пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників (далі - Список №1) та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників (далі - Список №2), затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, які мали право на пенсію за віком на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Пунктом 3 Порядку №383 передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому, до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Списки №1, 2 затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173 застосовуються до пільгової роботи до 31.12.1991; якщо пільгова робота продовжується після 1 січня 1992 року (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11.03.1994 року, - застосовуються списки №1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 року №10; якщо пільгова робота продовжується після 11.03.1994 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16.01.2003 року, - застосовуються списки №1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року №162.

Розділом XXXII «Загальні професії» Списку №2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженою постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173, передбачалися професії «газозварювальник», «електрозварювальник».

Розділом XXXIII «Загальні професії» Списку №2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженою постановою Ради Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10, передбачалися професії «газозварювальник» (код професії 23200000-11620), «електрозварювальник» (23200000-19906).

Постановою Кабінету Міністрів від 11.03.1994 №162 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» затверджено Список №2 виробництв, цехів, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, в якому у розділі XXXIII «Загальні професії» передбачені професії «електрозварники» (23200000-19906) та «газозварники» (23200000- 11620).

Постановою Кабінету Міністрів від 16.01.2003 №36 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» затверджено Список №2 виробництв, цехів, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, в якому у розділі XXXIII «Загальні професії» передбачені професії «електрозварники» (33), «газозварники» (код професії 33) «електрогазозварники».

Таким чином, професія електрогазозварювальника (електрогазозварника) була передбачена у всіх Списках №2, чинних у період роботи на цих посадах, й відносилась до посад з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

При цьому, відповідно до єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника робіт та професій робітників, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і ВЦРПС 16 січня 1985 року №17/2-54 професія зварника не визначена, як окрема професія, є загальною професією, яка об`єднує назви професій пов`язаних зі зварюванням металів і є загальним поняттям для електрозварника ручного зварювання, електрогазозварника, газозварника і електрозварника на напівавтоматичних і автоматичних машинах. Вказаний нормативно-правовий акт дає підстави для ствердження, що професія зварника, електрозварника та газоелектрозварника є тотожною професією.

Висновки аналогічні за змістом викладені Верховним Судом у постановах від 23.12.2019 у справі №535/103/17, від 27.03.2020 у справі №607/1266/17, від 03.02.2021 у справі №453/1427/16-а та від 17.01.2023 у справі №392/1357/17.

Суд враховує, що атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442 (далі - Порядок №442) та Методичними рекомендаціями, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 №41 (далі - Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативних актів, атестація робочих місць за умовами праці (далі атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку №442 та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій, атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Атестація робочих місць передбачає, зокрема: установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці (пункт 6 Порядку №442).

За змістом пунктів 8, 9 Порядку №442, відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров`я України.

Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.

Аналіз наведених вище положень свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

При цьому, особа, яка працює на посаді, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку №442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

На працівника, зайнятого на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема, Держпраці.

Отже, суд вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою як для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, так і для відмови у зарахуванні стажу роботи за списками №1 і №2 до спеціального (пільгового) стажу. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не на працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Висновки аналогічного характеру викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19) та численних постановах Верховного Суду, зокрема, від 22.07.2025 у справі №420/34524/23.

З огляду на наведене, ненадання особою наказів про проведення атестації робочих місць не може бути підставою для незарахування до пільгового стажу окремих періодів її роботи.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч.3 ст.44 Закону №1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

На підставі п.4.2 Порядку №22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно норм п.4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Водночас, матеріали справи не містять доказів здійснення відповідачем своїх повноважень щодо отримання додаткових документів/надання позивачу допомоги в їх отриманні, які були б достатніми для зарахування спірних періодів роботи до пільгового стажу. Відповідач, відмовляючи у призначенні позивачу пенсії за віком з підстав непідтвердження наявності у нього достатнього стажу роботи, будь-яких додаткових документів від нього не вимагав, жодних дій по їх самостійному отриманню не вчиняв.

З аналізу норм пенсійного законодавства вбачається, що у зв`язку із зверненням позивача щодо призначення пенсії за віком Управління зобов`язане перевірити, зокрема, чи має заявник стаж роботи. У свою чергу, суд перевіряє, зокрема, чи діяв ПФУ обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

При цьому, суд акцентує, що право на пенсійне забезпечення особи не повинно безумовно залежати від дій чи бездіяльності осіб, які зобов`язані вести облік трудового стажу працівників і відповідно забезпечувати зберігання цих даних.

Зі свого боку, позивач вчинив всі необхідні для призначення пенсії дії та надав усі необхідні для цього документи, зокрема, окрім трудової книжки позивачем було подано наказ ПСП «Весна» від 01.03.2000 №4-ВК, наказ ЗАТ «Агропромислова корпорація «Зоря»» від 30.01.2008 №10а разом із затвердженим переліком професій, яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списками №1 і №2, архівні довідки Трудового архіву Рівненської. міської ради від 18.04.2024 №1156/04-02, №1153/04-02, №1154/04-02, наказ ПрАТ «Агрофірма «Зоря ім. Плютинського»» від 26.11.2012 №64,

На переконання суду, дії відповідача щодо незарахування до пільгового стажу позивача за Списком №2 періодів роботи з 13.08.1990 по 17.08.1992, з 23.02.1996 по 01.03.2000, з 01.01.2001 по 15.12.2003, з 19.12.2003 по 26.11.2012, з 16.05.2013 по 24.09.2013, з 18.02.2015 по 31.03.2015, з 01.04.2015 по 30.10.2015, з 22.03.2016 по 31.03.2020, з 01.04.2020 по 25.01.2023 є непропорційними заявленій легітимній меті, тому їх не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.

Матеріали справи свідчать, що позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах після досягнення 55-річного віку і за наявності страхового стажу більше 25 років, з яких не менше 12 років 6 місяців на роботах за Списком №2, а отже ним дотримано усі умови для призначення пенсії на пільгових умовах, з підстав визначених ст.114 №1058-ІV.

За встановлених в ході розгляду обставин справи, суд дійшов висновку, що охоронювані законом права, свободи та інтереси позивача порушені протиправною бездіяльністю Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, яка полягає у незарахуванні до пільгового стажу за Списком №2 позивача періодів його роботи з 13.08.1990 по 17.08.1992, з 23.02.1996 по 01.03.2000, з 01.01.2001 по 15.12.2003, з 19.12.2003 по 26.11.2012, з 16.05.2013 по 24.09.2013, з 18.02.2015 по 31.03.2015, з 01.04.2015 по 30.10.2015, з 22.03.2016 по 31.03.2020, з 01.04.2020 по 25.01.2023, та у зв`язку з цим протиправною відмовою відповідача у призначенні йому пенсії за віком на пільгових умовах №1728500026509 від 30.04.2024.

З огляду на наведене, для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області слід зобов`язати: зарахувати до пільгового стажу позивача за Списком №2 періоди з 13.08.1990 по 17.08.1992, з 23.02.1996 по 01.03.2000, з 01.01.2001 по 15.12.2003, з 19.12.2003 по 26.11.2012, з 16.05.2013 по 24.09.2013, з 18.02.2015 по 31.03.2015, з 01.04.2015 по 30.10.2015, з 22.03.2016 по 31.03.2020, з 01.04.2020 по 25.01.2023, та призначити пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до ч.2 ст.114 №1058-ІV, з 18.11.2025 (в межах шестимісячного строку звернення до суду з цим позовом).

Водночас суд звертає увагу, що відповідно до пункту 4.2 Порядку №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Судом встановлено, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ в Донецькій області, рішенням якого позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком.

Тож, дії зобов`язального характеру щодо призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення пенсії за віком, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ у Донецькій області.

Висновки аналогічного характеру щодо застосування норм п. 4.22 Порядку №22-1 викладено Верховним Судом у постанові від 07.05.2024 у справі №460/38580/22, які суд враховує в силу вимог ч.5 ст. 242 КАС України при вирішенні цієї справи.

В силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не виконав процесуального обов`язку доказування своєї позиції та не довів правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах, натомість доводи позивача відповідають обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального закону.

З огляду на викладене, позов слід задовольнити.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України на користь позивача слід стягнути сплачений при поданні позовної заяви судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, яким прийнято спірне рішення про відмову в призначенні пенсії.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, яка полягає у незарахуванні до пільгового стажу ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2, - періодів роботи з 13.08.1990 по 17.08.1992, з 23.02.1996 по 01.03.2000, з 01.01.2001 по 15.12.2003, з 19.12.2003 по 26.11.2012, з 16.05.2013 по 24.09.2013, з 18.02.2015 по 31.03.2015, з 01.04.2015 по 30.10.2015, з 22.03.2016 по 31.03.2020, з 01.04.2020 по 25.01.2023.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2, - періоди роботи з 13.08.1990 по 17.08.1992, з 23.02.1996 по 01.03.2000, з 01.01.2001 по 15.12.2003, з 19.12.2003 по 26.11.2012, з 16.05.2013 по 24.09.2013, з 18.02.2015 по 31.03.2015, з 01.04.2015 по 30.10.2015, з 22.03.2016 по 31.03.2020, з 01.04.2020 по 25.01.2023.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №1728500026509 від 30.04.2024 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 18.11.2025.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 15 червня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, 3,м. Слов`янськ,Краматорський р-н, Донецька обл.,84122, ЄДРПОУ/РНОКПП 13486010)

Суддя Д.П. Зозуля