Постанова від 14 червня 2026 р. у справі №456/6212/24 — Львівський апеляційний суд

Справа № 456/6212/24 Головуючий у 1 інстанції: Бучківської В.Л.

Провадження № 22-ц/811/4034/25 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Савуляка Р.В.,

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,

без участі сторін,розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справуза апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 14 жовтня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог покликалося на те, що 09 вересня 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір споживчого кредиту № 3967843 на суму 8000 грн строком на 360 днів із процентною ставкою 2% на день.

Кредитор належним чином виконав свої зобов`язання, перерахувавши кошти на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 через платіжну систему ТОВ «Пейтек Україна», що підтверджується відповідною довідкою.

24 травня 2024 року на підставі договору факторингу право вимоги за цим зобов`язанням перейшло до ТОВ «ФК «Фінтраст Україна». Позивач зазначав, що боржник була належним чином повідомлена про відступлення права вимоги та зміну кредитора через особистий кабінет та шляхом направлення SMS-повідомлень.

Станом на дату відступлення заборгованість за процентами становила 40 960 грн. Крім того, за період з 24 травня 2024 року по 22 липня 2024 року новий кредитор додатково нарахував 9600 грн процентів за правомірне користування коштами. Загальна сума заборгованості по відсотках, що підлягає стягненню, становить 50 560 грн.

Щодо факту укладення договору, наголошував, що правочин було вчинено в електронній формі шляхом використання відповідачкою одноразового ідентифікатора «B963». Це повністю відповідає вимогам Законів України «Про електронну комерцію» та «Про споживче кредитування».

Покликався на практику Верховного Суду (справи № 524/5556/19, № 127/33824/19), згідно з якою електронний підпис у вигляді SMS-коду прирівнюється до власноручного підпису на паперовому документі. Відповідачка мала повний доступ до умов договору, правил надання кредиту та паспорта споживчого кредиту через власний обліковий запис на сайті кредитора, що підтверджує її ознайомлення та згоду з усіма істотними умовами угоди.

З врахуванням зазначених обставин, просили стягнути з ОСОБА_1 на їх користь заборгованість за кредитним договором № 3967843 від 09 вересня 2023 року в розмірі 58 560 грн., яка складається з суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 8 000 грн., суми заборгованості за процентами нарахованих процентів первісним кредитором - 40 960 грн., суми заборгованості за процентами нарахованих за 60 календарних днів - 9 600 грн., сплачений судовий збір 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 14 жовтня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 / на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» /код ЄДРПОУ 44559822, місцезнаходження: 03150, м.Київ, вул. Загородня, 15, офіс 118/2/ заборгованість в розмірі 58 560 /п`ятдесят вісім тисяч п`ятсот шістдесят/ грн. 00 коп., з яких: 8 000,00 грн. - заборгованість за основним боргом; 40 960,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 9 600,00 грн. - заборгованість за відсотками за 60 календарних дні.

Стягнуто з ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 / на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» судовий збір в розмірі 2 422 /дві тисячі чотириста двадцять дві/ грн. 40 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 5 000 /п`ять тисяч/ грн. 00 коп.

Вищезгадане рішення суду в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі стверджує, що договір № 3967843 від 09 вересня 2023 року був укладений без її відома та вільного волевиявлення. Вона ніколи не відкривала особистий кабінет на сайті кредитора, не ініціювала отримання коштів і не вчиняла дій для підписання електронного договору (зокрема, не використовувала одноразовий ідентифікатор).

Зазначає, що позивачем не надано жодного документа з власноручним підписом відповідача, а докази щодо проведення віддаленої ідентифікації стосуються 2020 року (взаємодія з АТ «Універсал Банк»), а не 2023 року.

Наголошує в апеляційній скарзі, що 11 вересня 2023 року вона офіційно заявила про втрату паспорта, що підтверджується талоном-повідомленням, а за фактом незаконного використання її персональних даних внесено відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань.

Стверджує, що факт зарахування 8 000 грн на картку не означає отримання коштів саме нею, оскільки ідентифікувати відправника платежу через платіжну систему «Пейтек» неможливо.

На запит суду АТ «Універсал Банк» підтвердив зарахування коштів від P2P_LI_CR, проте не зміг підтвердити, що відправником було ТОВ «Лінеура Україна».

Зауважує, що банк не надсилав їй жодних повідомлень про вказану транзакцію, що свідчить про неналежне виконання банком обов`язків щодо інформування клієнта.

Вважає, що нарахована сума заборгованості (50 560 грн відсотків на тіло кредиту 8 000 грн) є несправедливою, непропорційною та такою, що суперечить засадам добросовісності та розумності.

Окрім цього акцентує, що суд першої інстанції задоволив позов «Фінансової компанії «Фінтраст Капітал», тоді як позивачем у справі є ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна».

Просить скасувати рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 14 жовтня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

30 грудня 2025 року на адресу суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» надійшов відзив на апеляційну скаргу. Не погоджується з доводами, викладеними в апеляційній скарзі, та вважає їх такими, що не відповідають дійсності та вимогам чинного законодавства.

Наголошує на тому, що електронний договір є повноцінним правочином, прирівняним до письмового. Договір підписано шляхом введення відповідачем одноразового ідентифікатора «В963», що відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію». Факт укладення договору та ознайомлення з умовами підтверджується реєстрацією відповідача в особистому кабінеті, де був доступний текст договору, паспорт кредиту та інша обов`язкова інформація.

Звертає увагу, що кошти було перераховано на банківську картку, вказану відповідачем у заяві. Це підтверджується довідкою платіжного провайдера, яка є належним доказом.

Позивач надав детальний поденний розрахунок заборгованості, підписаний директором та завірений печаткою, що є належним доказом.

Зазначає, що договір кредиту прямо передбачає право первісного кредитора передавати права вимоги третім особам без окремої згоди позичальника. Відповідачку було належним чином поінформовано про відступлення права вимоги через особистий кабінет та SMS-повідомлення.

Вказує, що проценти нараховані в межах строку дії договору та є платою за правомірне користування коштами, а не штрафними санкціями. Законодавство на період воєнного стану не скасовує нарахування процентів за користування кредитом.

Просить залишити рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 14 жовтня 2025 року без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Окрім цього, просить стягнути з ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у апеляційній інстанції у розмірі 8 000 грн.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, є дата складення повного судового рішення - 15 червня 2026 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом та матеріалами справи встановлено, що згідно з договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №3967843 від 09 вересня 2023 року, ТзОВ «Лінеура Україна», в особі директора Пшеничного Андрія Івановича, який діє на підставі Сатуту зобов`язалось надати ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт № НОМЕР_3 , виданий за №4638 грошові кошти в сумі 8000, 00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язалась повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Строк кредиту - 360 днів; періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів; стандартна процентна ставка - 2% в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п.1.3 договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає 65600, 00 грн. Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок ОСОБА_1 - № НОМЕР_4 , дати надання кредиту: 09 вересня 2023 року або 10 вересня 2023 року /а.с.21-30/.

Відповідно до паспорту споживчого кредиту, кредитодавцем виступає ТзОВ «Лінеура Україна», який діє на підставі Ліцензії НКФП від 04 квітня 2019 року, сума кредиту - 8000 грн., строк кредитування - 360 днів, споживач - ОСОБА_1 , підписано електронним підписом В963 09 вересня 2023 року о 22:12:30 /а.с.31-33/.

Як вбачається з листа ТОВ «Пейтек Україна» №20240531-780 від 31 травня 2024 року, відповідно до договору №3967843 було перераховано грошові кошти в сумі 8000, 00 грн. на банківську картку № НОМЕР_4 09 вересня 2023 року о 22:15:09 /а.с.17/.

Згідно з письмовим повідомленням боржників про відступлення прав вимоги за кредитними договорами ТзОВ «Лінеура Україна» від 27 травня 2024 року, повідомлено боржників (в тому числі ОСОБА_1 ) про те, що 24 травня 2024 року права вимоги за її кредитним договором відступлено та персональні дані передано ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» та обов`язок погашення заборгованості перед ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» (а.с.33з-34).

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №3967843 від 09 вересня 2023 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 24 травня 2024 року, загальна сума заборгованості складає 48 960,00 грн., з якої заборгованість за тілом кредиту - 8000 грн., заборгованість за відсотками - 40960, 00 грн. (а.с.35-41).

Як вбачається з договору факторингу №24/05/2024 від 24 травня 2024 року, укладеного між ТзОВ «ФК «Фінтраст Україна» (фактор) та ТзОВ «Лінеура Україна» (клієнт) та акту прийому-передачі реєстру боржників за вказаним договором від 24 травня 2024 року, фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк зобов`язання відносно яких настав або настане в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання, плату за кредитом (процентною ставкою), пеню та інші платежі, право на отримання яких належить клієнту. Згідно акту прийому-передачі реєстру боржників, реєстр боржників кількістю 5647 передано в повному обсязі, від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей (а.с.48-55).

Відповідно до витягу з реєстру боржників від 24 травня 2024 року, як додатку до договору факторингу №24/05/2024 від 24 травня 2024 року, клієнт відступив факторові право вимоги за кредитним договором №3967843, де боржником виступає ОСОБА_1 , сума заборгованості за тілом - 8000 грн, сума заборгованості за відсотками - 40960, 00 грн., загальна сума заборгованості складає 48960, 00 грн (а.с.44).

Згідно з талоном-повідомленням №9451 від 11 вересня 2023 року про реєстрацію заяви повідомлення про кримінальне правопорушення, 11 вересня 2023 року о 11:11 год. надійшла заява про те, що 09 вересня 2023 року о 14:00 год. в м. Стрий по вул.. Майдан Ринок заявниця ОСОБА_1 втратила паспорт громадянина України, просить його розшукати (а.с.115).

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань №10000681070010062201 від 10 грудня 2024 року, рішенням №251124/1 змінено найменування ТзОВ «ФК «Фінтраст Україна» на ТзОВ «ФК «Фінтраст Капітал» (а.с.117з-119).

Як вбачається з відповіді АТ «Універсал Банк» №БТ/Е-2207 від 03 квітня 2025 року банківська картка № НОМЕР_5 була емітована Банком на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , 09 вересня 2023 року на вказану картку відбулося зарахування коштів в сумі 8000 грн. (а.с.171).

Згідно з відповіддю АТ «Універсал Банк» №БТ/Е-5303 від 11 червня 2025 року, на ім`я ОСОБА_1 Банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_5 . Згідно з п. 2.2. Розділу 2 Умов Процедура випуску картки визначається Банком самостійно. При прийнятті рішення про випуск картки Банк видає Платіжну картку Клієнту і забезпечує розрахунки з використанням даної Платіжної картки. Згідно з п. 2.3. Розділу 2 Умов Картка передасться Клієнту (і) у віртуальному вигляді у Мобільному застосунку, або (іі) особисто уповноваженим співробітником, або (ііі) доставляється рекомендованою поштою, кур`єрською службою за адресою, вказаною Клієнтом в Анкеті-заяві або іншим способом, що дозволяє однозначно встановити, що Платіжна Картка була отримана Клієнтом. Згідно з п. 2.4. Розділу 2 Умов Платіжна карта передається Клієнту не активованою. Платіжна картка активується Банком: (1) при додаванні інформації з картки в Мобільний застосунок з авторизацією за номером телефону, або (II) при активації Клієнтом віртуальної картки в Мобільному застосунку. На своєму мобільному пристрої ОСОБА_1 інсталювала мобільний застосунок "Monobank", у якому останньою 20 вересня 2020 року було проведено процедуру реєстрації та подано до Банку фотокопії документів, що встановлюють ії особу, а саме: паспорт громадянина України та реєстраційний номер облікової картки платника податків. За результатами опрацювання наданих документів Банком було повідомлено ОСОБА_2 про можливість звернутися до відділення, точки видачі, кредитного посередника AT "УНІВЕРСАЛ БАНК" для проведення процедури верифікації та отримання платіжної картки "Monobank", або пройти віддалену ідентифікацію та отримати віртуальну картку "Monobank". 21 вересня 2020 року ОСОБА_3 пройшла віддалену ідентифікацію та верифікацію шляхом отримання ідентифікаційних даних з бюро кредитних історій, фотофіксації особи з використанням методу розпізнавання реальності особи. За результатами успішно проведеної процедури верифікації між AT "УНІВЕРСАЛ БАНК" та клієнтом було укладено Договір про надання банківських послуг, відповідно до умов якого ОСОБА_4 одразу було випущено її платіжну картку. Верифікація власника банківської картки № НОМЕР_5 ОСОБА_5 була проведена Банком під час укладання договору (ас.197,215,217-220).

Ухвалюючи оскаржуване рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що 09 вересня 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» (Первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладено Договір № 3967843 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй кредит в сумі 8000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 . За Договором факторингу № 24/05/2024 від 24 травня 2024 року, від ТОВ «Лінеура Україна» до ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» перейшло право грошової вимоги заборгованості до Відповідача.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №3967843 від 09 вересня 2023 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту, загальна сума заборгованості складає 58 560 грн. 00 коп., з яких: 8 000,00 грн. - заборгованість за основним боргом; 40 960,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 9 600,00 грн. - заборгованість за відсотками за 60 календарних дні.

На підставі наведеного, суд виснував, що ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало їй кредит в розмірі 8000,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на банківську картку відповідача, а відповідач свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконала.

В свою чергу, відповідачка на спростування відсутності заборгованості не представила суду жодних належних і допустимих доказів, чи доказів в підтвердження того, що вона не отримувала кредитних коштів чи не підписувала кредитний договір.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позов слід задовольнити, та стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 58 560 /п`ятдесят вісім тисяч п`ятсот шістдесят/ грн. 00 коп., з яких: 8 000,00 грн. - заборгованість за основним боргом; 40 960,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 9 600,00 грн. - заборгованість за відсотками за 60 календарних дні.

Однак, з таким висновком колегія суддів не може погодитися повністю, виходячи з наступного.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відновлення становища, яке існувало до порушення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог Закону. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України). Визначення поняття зобов`язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України. Відповідно до цієї норми зобов`язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, (стаття 628 ЦК України).

Згідно зі статтями 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статей 638, 640, 642 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Статтею 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документа, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину, втілюється в електронному документі.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з частинами першою, другою статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувань електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".

Аналізуючи матеріали справи, вбачається, що укладений кредитний договір № 3967843 від 09 вересня 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 містить всі істотні умови кредитування: розмір кредиту, строк кредиту, процентна ставка, порядок повернення кредиту та сплати процентів.

Вищезазначений договір укладений в електронній формі у спосіб, визначений законом, оскільки такий договір містить електронний підпис відповідачки одноразовим ідентифікатором, що прирівнюється до власноручного підпису позичальника, що повністю відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та засвідчує волю відповідача на укладання договору на погоджених умовах.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 стверджує, що договір № 3967843 від 09 вересня 2023 року був укладений без її відома та вільного волевиявлення, вона ніколи не відкривала особистий кабінет на сайті кредитора, не ініціювала отримання коштів і не вчиняла дій для підписання електронного договору (зокрема, не використовувала одноразовий ідентифікатор). Проте, такі доводи спростовуються наступним.

Зі змісту договору № 3967843 від 09 вересня 2023 року встановлено, що ОСОБА_1 при його оформленні зазначила свої персональні дані, зокрема ідентифікаційний номер платника податків, паспортні дані, електронну адресу, адресу місця реєстрації/проживання, номер телефону, номер банківської картки, на яку необхідно перерахувати кошти.

ОСОБА_1 через особистий кабінет на веб-сайті кредитодавця подала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту, після отримання одноразового цифрового ідентифікатора на вказаний нею номер телефону вона ввела його у відповідне поле, що є електронним підписом відповідачки, який остання вводить в спеціальну форму.

Із зазначеного позивачем алгоритму укладення кредитного договору вбачається, що ОСОБА_1 здійснено усі необхідні дії, спрямовані на укладення кредитного договору № 3967843 від 09 вересня 2023 року.

Отже, підписанням договору № 3967843 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 09 вересня 2023 року, відповідачка підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчила, що вона повідомлена кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.

Без здійснення вказаних дій відповідачкою кредитний договір не був би укладений між сторонами, тому цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).

Згідно зі ст.3 Закону України «Про електронний цифровий підпис», електронний цифровий підпис за своїм правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису у визначених законом випадках, а електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через його електронну форму. Аналогічно, у цивільному праві діє загальна презумпція правомірності правочину, встановлена статтею 204 ЦК України, відповідно до якої правочин вважається правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або не визнана судом.

У контексті електронного правочину, вчинення дій з використанням особистого кабінету, логіну, паролю та/або одноразового ідентифікатора, наданого особі при реєстрації, створює презумпцію того, що ці дії вчинені саме цією особою. Якщо відповідач заперечує факт власного волевиявлення на укладення кредитного договору в електронній формі або стверджує, що електронний підпис був вчинений не ним, а іншою особою, тягар доведення цих обставин покладається саме на відповідача відповідно до ст.81 ЦПК України.

Таким чином, просте заперечення факту авторизації та підписання договору без надання належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність вад волевиявлення або вчинення електронного підпису іншою особою, не є достатньою підставою для спростування презумпції дійсності правочину та вчинення електронного підпису саме відповідачем.

Відповідачка не надала жодних доказів несанкціонованого доступу до її особистого кабінету, використання його персональних даних третіми особами чи будь-яких інших обставин, які б свідчили про відсутність її вільної волі на укладення договору або фальсифікацію електронного підпису.

В заперечення укладення кредитного договору, відповідачка заявляє про можливе шахрайське використання її персональних даних, та зазначає, що 11 вересня 2023 року заявляла про втрату паспорта, за даним фактом відкрито кримінальне провадження (ЄРДР № 12025142130000174).

Проте, колегія суддів звертає увагу, що витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні №12025142130000174 не доводить факт шахрайських дій щодо відповідачки.

Крім того, колегія суддів зазначає, що факт втрати паспорта не спростовує укладення електронного кредитного договору саме відповідачкою.

На користь того, що договір був підписаний саме ОСОБА_1 , свідчить збіг її персональних даних та контактної інформації, використаних під час реєстрації. Зокрема, відповідачка вказала в договорі адресу електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є ідентичною тій, що зазначена в її апеляційній скарзі. Крім того, номер мобільного телефону НОМЕР_7 та номер платіжної картки, використаний при укладенні договору, повністю збігається з номером, зафіксованим в анкеті-заяві від 21 вересня 2020 року під час ідентифікації та верифікації клієнта для отримання платіжної картки № 5375411501771401 (т.1 а.с. 219).

Доказів того, що такі дані були викрадені у ОСОБА_1 матеріали справи не містять.

Відповідачкою не доведено, що телефонний номер, із використанням якого здійснювалося підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором кредитного договору, в момент укладення договору, їй не належав та використовувався іншою особою без її відома чи доручення.

Отже, висновок суду першої інстанції про те, що належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами 09 вересня 2023 року правочину - договору про надання кредиту, та його підписання ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, є правильним.

Окрім цього, в апеляційній скарзі міститься покликання на те, що відповідачка не отримувала кредитні кошти в сумі 8 000 грн. та їй не відомо, хто їх отримав.

На підтвердження наявності заборгованості позивачем надані такі документи:

лист ТОВ «ПЕЙТЕК Україна» №20240531-780 від 31 травня 2024 року, яким повідомлено ТОВ «Лінеура Україна», що між їх підприємствами укладено договір про організацію переказу грошових коштів №210222-1 від 21 лютого 2022 року. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 09 вересня 2023 року 22:15:09 на суму 8 000 грн., призначення платежу: зарахування на карту № НОМЕР_1 ( т. 1 а.с.17);

лист АТ Універсал Банк №БТ/Е-2207 від 03 квітня 2025 року (т. 1 а.с. - 171), наданий на виконання ухвали суду від 25 березня 2025 року, відповідно до якої, 09 вересня 2023 року на картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_5 надходили грошові кошти у сумі 8 000 грн.

Вказані документи підтверджують факт перерахування коштів відповідачці відповідно до вимог Закону «Про платіжні послуги».

Посилання відповідачки на неможливість ідентифікації ТОВ «Лінеура Україна» як відправника коштів є безпідставним, оскільки факт зарахування коштів на верифіковану картку відповідачки є належним виконанням кредитором умов договору.

Так, ст.31 Закону України «Про платіжні послуги» прямо зобов`язує платіжного оператора надавати детальну інформацію про платіжну операцію (частина 4 для платника, частина 5 для отримувача, а також частина 3, якщо є послуга ініціювання платежу). Це підтверджує право кредитора (як платника) та позичальника (як отримувача) вимагати таку інформацію.

Пункти 4 та 5 ч.ч.4, 5 ст.31 Закону України «Про платіжні послуги» чітко визначають, яка інформація має бути надана після виконання операції. Це включає: відомості для ідентифікації операції (що є суттю звіту/листа, який кредитор отримує від платіжного оператора); інформацію про отримувача (номер картки/рахунку позичальника), суму платіжної операції, дату і час зарахування коштів на рахунок отримувача.

Таким чином, закон не вимагає відображення найменування юридичної особи у призначенні платежу при переказах, які здійснює надавач платіжних послуг.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що відповідачка ОСОБА_1 мала право звернутись до АТ Універсал Банк, з приводу можливого вчинення щодо неї шахрайських дій, незаконного зарахування коштів на її картковий рахунок та списання коштів на користь невідомої особи, проте, вказаним правом не скористалась.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив, що відповідачка отримала кредитні кошти, однак вчасно їх не повернула, та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №3967843 від 09 вересня 2023 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту, загальна сума заборгованості складає 58 560 грн. 00 коп., з яких: 8 000,00 грн. - заборгованість за основним боргом; 40 960,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 9 600,00 грн. - заборгованість за відсотками за 60 календарних дні.

Доказів належного виконання зобов`язань по сплаті кредиту відповідачка ОСОБА_1 суду не надала.

Встановивши, що право грошової вимоги до ОСОБА_1 первісним кредитором на підставі укладеного 24 травня 2024 року договору відступлення прав вимоги №24/05/2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», відступлене позивачу, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, врахувавши положення ст. ст. 525, 526, 629, 1054 ЦК України, Закон України «Про електронну комерцію», дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал»

Однак, задовольняючи позовні вимоги на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» про стягнення заборгованості за кредитним договором в повному обсязі, суд першої інстанції не врахував того, що вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509 та ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Згідно умов кредитного договору №3967843 від 09 вересня 2023 року, реальна річна процентна ставка на дату укладення цього договору складає 30 341,06 %.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Крім того, з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року №39/248 "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів", в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Пунктами 1.2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 09 квітня 1985 року №39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року №543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23.04.2008 про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.

Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 09 квітня 1985 року №39/248 споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абз. 3 пп. 3.2 п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Окрім цього, як зазначено в рішенні Конституційного суду України від 11.07.13 №7-рп/2013, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч. 1-2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.

Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.

У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Такого ж самого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року по справі №132/1006/19 провадження №61-1602св20.

Також відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року по справі №902/417/18 якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Відповідно до п.8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика палата Верховного Суду дійшла до висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Враховуючи те, що заявлена позивачем до стягнення заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 50 560 грн. (40 960,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 9 600,00 грн. - заборгованість за відсотками за 60 календарних дні) не є співрозмірною сумі кредиту у 8 000 грн за договором №3967843 від 09 вересня 2023 р., суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором, колегія суддів дійшла до висновку про зменшення їх розміру до 20 000 гривень.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що позивачем у справі є ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», натомість суд першої інстанції помилково задовольним позовні вимоги ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», колегія суддів зазначає наступне.

Рішенням № 251124/1 єдиного учасника ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» від 25 листопада 2024 року змінено найменування зазначеного товариства на нове найменування ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» (т. 1 а.с. - 119).

Реєстраційні дії щодо зміни найменування позивача проведені державним реєстратором Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації Мельник І.В. 10 грудня 2024 року, що підтверджується відповідною Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 10 грудня 2024 року № 1000681070010062201 (т. 1 а.с. 117-118).

За таких обставин відбулась реорганізація підприємства - позивача, внаслідок чого змінилася його назва з ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» на ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», реєстраційні дані код ЄДРПОУ 44559822 залишився попередній.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи наведене, рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 14 жовтня 2025 року підлягає зміні в частині визначення розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» та в частині розподілу судових витрат.

Частина 13 ст. 141 ЦПК України передбачає, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи розмір задоволених позовних вимог (47 %), з відповідачки на користь позивача слід стягнути понесені ним судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме: судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1 138,34 (2422 грн сплачений судовий збір за подання позовної заяви х 47%).

Оскільки апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, у відповідності до положень статті 141 ЦПК України з позивача на користь відповідачки необхідно стягнути 2 407,26 судових витрат (4542 грн сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги х 53%).

Згідно ч.10 ст.141 ЦПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Оскільки на ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» покладено більшу суму судових витрат, йому необхідно сплатити на користь ОСОБА_1 1 268,92 грн. (2407,26 грн. - 1 138,34 грн.).

В відзиві на апеляційну скаргу, представник позивача ТОВ «ФК Фінтраст Капітал» просив стягнути з ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 8 000 грн - в суді апеляційної інстанції.

Частиною першою статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини восьмої ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» надало: договір № 07/07-2022 від 07 липня 2022 року про надання правової допомоги, укладений з адвокатом Крюковою М.В., ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АН №1585620, звіт про надання правової допомоги від 29 грудня 2025 року згідно договору № 07/07-2022 від 07 липня 2022 року, платіжну інструкцію №8180 від 29 грудня 2025 року.

Згідно з пунктом 3.5. договору № 07/07-2022 від 07 липня 2022 року про надання правничої допомоги факт наданих послуг підтверджується звітом про надання правової допомоги.

Підставою для оплати є рахунок-фактура. Клієнт здійснює оплату за надані послуги у день отримання рахунку-фактури шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок (пункт 3.6. договору).

Відповідно до звіту про надання правової допомоги згідно з договором № 07/07-2022 від 07 липня 2022 року, адвокат Крюкова М.В. надала, а клієнт прийняв правову допомогу за 4 год. вартістю 8 000, 00 грн.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18), від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19 (провадження № 61-10459св20), від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18 (провадження № 61-3157св21). Указана судова практика є незмінною.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Згідно з частиною п`ятою, шостою ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19).

12 січня 2026 року ОСОБА_1 подала заперечення на відзив, просила відмовити в стягненні витрат на правничу допомогу, посилалася на недоведеність їх реальності, необхідності, співмірності з фактичним обсягом виконаних робіт.

Аналізуючи матеріали справи, враховуючи складність справи та розмір задоволених позовних вимог (47 %), беручи до уваги заперечення з боку відповідачки, колегія суддів вважає, що визначений адвокатом розмір оплати є дещо завищеним, не відповідає засадам розумності та співмірності характеру наданої правової допомоги, реальності таких витрат.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що співмірним розміром судових витрат на правничу допомогу, понесених позивачем у ході розгляду справи судом апеляційної інстанції є 3 000 грн.

Керуючись ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 14 жовтня 2025 року змінити в частині заборгованості за відсотками та розподілу судових витрат.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість в розмірі 28 000 грн., з яких: 8 000 грн. - заборгованість за основним боргом; 20 000 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» витрати на правову допомогу в суді першої інстанції в розмірі 5 000 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1 268,92 грн

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції розмірі 3 000 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 15 червня 2026 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Крайник Н.П.

Шандра М.М.