Постанова від 09 червня 2026 р. у справі №335/9422/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 10.06.2026 Справа № 335/9422/25

Запорізький Апеляційний суд

ЄУН 335/9422/25 Пр. № 22-ц/807/644/26Головуючий у 1-й інстанції: Геєць Ю.В. Суддя-доповідач: Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.

суддів Онищенка Е.А., Трофимової Д.А.

за участі секретаря Камалової В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ на рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 23 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ (надалі – ГУ ПФУ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ) про стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування за законом

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом (а.с.1-19), в якому просив: - стягнути з ГУ ПФУ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ на його користь недоотриману пенсію, яка була нарахована ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у сумі 320105,72 грн., що входить до складу його спадщини на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, - витребувати з ГУ ПФУ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ матеріали пенсійної справи ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , - судові витрати покласти на відповідача.

В автоматизованому порядку для розгляду даної справи визначено суддю першої інстанції Геєць Ю.В. (а.с.20). Ухвалою суду першої інстанції від 26.09.2025 року (а.с.22) провадження у цій справі відкрито в порядку загального позовного провадження. Ухвалою суду першої інстанції від 12.11.2025 року витребувано у приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Хамула Н.Г. завірену у встановленому законом порядку копію спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . На виконання ухвали суду (а.с.51-75) надано копію спадкової справи після померлого ОСОБА_2 .

Рішенням Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 23 грудня 2025 року (а.с.87-89) позов позивача у цій справі задоволено частково.

Стягнуто з ГУ ПФУ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ (ЄДРПОУ 20490012) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в порядку спадкування за законом недоотриману пенсію, яка була нарахована ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у сумі 309090,16 грн., що входить до складу його спадщини на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом зареєстровано в реєстрі за № 1020 від 10.07.2025 року, виданого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Хамула Н.Г.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ (ЄДРПОУ 20490012) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2472,77 грн.

Позивач із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, у тому числі в частині відмови у задоволенні позовних вимог погодився, останнє в апеляційному порядку не оскаржував. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції у цій справі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач ГУ ПФУ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ у своїй апеляційній скарзі (а.с.93-111) просило рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В автоматизованому порядку 09.01.2026 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Онищенка Е.А. та Трофимову Д.А. (а.с.112). Ухвалою апеляційного суду від 12.01.2026 року (а.с.113) витребувано у суду першої інстанції справу, яка надійшла до апеляційного суду 27.01.2026 року (а.с. 116). Ухвалою апеляційного суду від 28.01.2026 року (а.с.117) апеляційну скаргу було залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків, які було усунуто у встановлений апеляційним судом строк (а.с. 120-124). Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 13.02.2026 року (а.с. 125), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду (а.с.126), з урахуванням відповідного навантаження судді-доповідача і колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, які за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року також приймають участь у розгляді кримінальних проваджень, та відповідного штату суддів Запорізького апеляційного суду (10) взагалі, а також відпустки судді-доповідача у період з 16.02.2026 року по 02.03.2026 року включно (довідка – а.с.131) та перебування на курсах підвищення кваліфікації в період з 18.05.2026 року по 22.05.2026 року включно (довідка - а.с. 142)..

Позивач не скористався своїм правом на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу сторони відповідача у цій справі. Однак, в силу вимог ст. 360 ч.3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом.

У дане судове засідання повідомлений апеляційним судом належним чином про дату, час і місце розгляду цієї справи (а.с.135-136) представник ГУ ПФУ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ не з`явився, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавав. Представник ГУ ПФУ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ – Литвинець Ю.С. подала апеляційному суду заяву про розгляд цієї справи апеляційним судом без участі представника відповідача (а.с. 138-141). За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом. При вищевикладених обставинах, на підставі ст. ст. 371-372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив: заяву представника відповідача задовольнити, розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутності представника ГУ ПФУ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ за присутності позивача ОСОБА_1 .

Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.

Заслухавши у даному судовому засіданні доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга ГУ ПФУ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ у цій справі підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ст. 258 ч. 1 ЦПК України судовими рішеннями є …рішення, постанови… За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України в редакції Закону України № 4173-IX від 19.12.2024, який набрав законної сили з 08.02.2025 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги ухвалює постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов позивача у цій справі частково, керувався ст.ст. 4, 12, 13, 141, 261, 264, 265, 354 ЦПК Українита виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог позивача у цій справі лише в частині їх задоволення.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а рішення суду першої інстанції таким, що ухвалено із додержанням вимог закону, є правильним та законним.

Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України – питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду. Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі відповідає.

Так, судом першої інстанції правильно встановлено, що позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , 1946 р.н., який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 , видане Олександрівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 09.01.2025 року (копія - а.с.9). Факт родинних відносин з померлим підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , видане Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) 13.03.2018 року (а.с.62). ОСОБА_2 , проживав в селі Балки, Василівського району Запорізької області та перебував на обліку, як пенсіонер, в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області (а.с.65 зворот). На території села Балки Запорізької області відбувалися та відбуваються активні бойові дії, і зараз контролюються окупаційними військами російської федерації. Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, до складу якої входить, у т.ч. неодержана за життя пенсія. 10.07.2025 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Хамула Н.Г. видано свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого позивач отримав у спадщину за законом, після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , недоотриману пенсію спадкодавця у сумі 320105,72 грн. за період з 01.07.2022 по 31.08.2024 року (а.с.8). 01.08.2025 позивач подав до ГУ ПФУ В М. ЗАПОРІЖЖЯ заяву про виплату недоотриманої пенсії ОСОБА_2 . Листом з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області за вих. № 14709-14419/В-02/8-0800/25 від 26.08.2025 року, у відповідь на заяву позивача, повідомлено наступні відомості: виплата пенсії ОСОБА_2 здійснювалася через національного оператора поштового зв`язку АТ «Укрпошта» за місцем реєстрації одержувача пенсії до 30.06.2022 включно. Наказом від 25.04.2022 № 75 (зі змінами) Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України (далі - Міністерство), який діяв до 22.12.2022, затверджено Перелік територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), та наказом від 22.12.2022 № 309 Міністерства затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією територій. Відповідно, з серпня 2022 АТ «Укрпошта» не мала технічної можливості здійснювати виплату і доставку пенсій до населеного пункту за місцем проживання ОСОБА_2 . Тож, пенсія з 01.08.2022 ОСОБА_2 не нараховувалась, з 01.01.2023 була призупинена, у зв`язку з тривалою неявкою, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону № 1058. В подальшому звернень від ОСОБА_2 до органу Пенсійного фонду України щодо поновлення виплати пенсії, не надходило, нарахування пенсійних виплат йому не здійснювалось. Отже, враховуючи вимоги Закону № 1058, після смерті ОСОБА_2 залишилася нарахована та недоодержана пенсія за липень 2022 у сумі, яку спадкоємцю, на підставі заяви та документів від 11.07.2025 було виплачено в липні поточного року на рахунок банківської установи, зазначений у заяві у сумі 11015,56 грн. (а.с.15).

Відповідно п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права. Частиною 1 ст. 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Відповідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Відповідно до положень статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Згідно статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини, як це передбачено статтею 1218 ЦК України, входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, крім прав і обов`язків що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України (стаття 1219 ЦК України). Відповідно до ст. 1227 Цивільного кодексу України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що:

- цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;

- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;

- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема, право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

За змістом цієї норми, можна дійти висновку, що законодавцем встановлено альтернативний механізм набуття права власності на недоотриману пенсію померлого пенсіонера, а саме пріоритет наданий членам сім`ї спадкодавця, які проживали з ним на момент смерті, та непрацездатним членам сім`ї, які перебували на його утриманні. Зазначені особи мають звернутися за виплатою цих грошових коштів протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, тобто з моменту смерті спадкодавця. Якщо такі особи відсутні або не звернулися у встановлений строк із заявами, недоотримана пенсія входить до складу спадщини і успадковується спадкоємцями померлого на загальних підставах.

Як правильно було встановлено судом першої інстанції, спадкодавець ОСОБА_2 був пенсіонером та перебував на обліку в ГУ ПФУ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ. На запит нотаріуса ГУ ПФУ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ надано відомості про наявність недоотриманої пенсії в сумі 320105,72 грн., на підставі яких, нотаріусом видане свідоцтво про право на спадщину за законом 10.07.2025 зареєстровано в реєстрі за № 1020.

ГУ ПФУ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ відмовило позивачеві у виплаті недоотриманої пенсії на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, обґрунтовуючи свою відмову з посиланням на ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Також, встановлено, що після смерті ОСОБА_2 нарахована та недоодержана пенсія за липень 2022 року у сумі 11015,56 грн. виплачена спадкоємцю ОСОБА_1 , що не заперечував у суді першої інстанції позивач ОСОБА_1 (ст. 82 ч. 1 ЦПК України: «Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню»).

ЦК України не визначає строк, протягом якого члени сім`ї спадкодавця мають право на одержання соціальних платежів. Положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, теж не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 428/6685/19 (провадження № 61-7985св20).

Частиною 4 статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За викладених обставин, суд першої інстанції правильно встановив, що позивач має право на спадкове майно - пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», який є спеціальним у цих правовідносинах, та дійшов правильного висновку у цій справі про часткове задоволення вимог позивача та стягнення з відповідача на користь позивача недоотриманої пенсії спадкодавця в сумі 309090,16 грн., з урахуванням виплаченої суми пенсії за липень 2022 року у розмірі 11015,56 грн. (320105,72 – 11015,56).

Доводи апеляційної скарги відповідача ГУ ПФУ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ є такими, що фактично дублюють доводи його заперечень проти позову позивача у цій справі у суді першої інстанції, яким суд першої інстанції вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд. Ці доводи є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію відповідача, яку він та його представник вважають такою, що є єдино правильною та єдино можливою.

Суд першої інстанції на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному з`ясуванню обставин цієї справи: дослідив повно та всебічно всі надані сторонами у цій справі докази, витребував спадкову та пенсійні справи тощо.

Суд першої інстанції розглянув дану справу з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України. За змістом якої: «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 81 ч. 6 ЦПК України). Підстави для звільнення від доказування відповідача, передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні. Відповідач та представник останнього не надали суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування заперечень відповідача проти позову позивача та, відповідно, у спростування останнього у цій справі в частині його задоволення.

Також, апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги відповідача. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України). В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Проте, докази, передбачені ст. 367 ч. 3 ЦПК України, у цій справі відсутні та зокрема стороною відповідача апеляційному суду не надані.

Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального права судом першої інстанції, які є обов`язковою підставою для скасування або зміни рішення. В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення. Встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення по суті цієї справи.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги відповідача не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України. Крім того, судом першої інстанції правильно, з додержанням вимог ст. ст. 133, 141 ЦПК України було вирішено питання про розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції. За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції у цій справі або його зміні. Також, в силу вимог ст. 141 ЦПК України у разі відмови відповідачу у задоволенні його вищезазначеної апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі, останній не має права на компенсацію за рахунок позивача будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом.

Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 371-372, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ залишити без задоволення.

Рішення Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 23 грудня 2025 року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова апеляційним судом складена 12.06.2026 року.

Головуючий суддяСуддяСуддя

Гончар М.С. Онищенко Е.А. Трофимова Д.А.