Постанова від 09 червня 2026 р. у справі №337/6191/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 10.06.2026 Справа № 337/6191/25

Запорізький Апеляційний суд

ЄУН 337/6191/25 Пр. № 22-ц/807/1021/26Головуючий у 1-й інстанції: Гнатик Г.В. Суддя-доповідач: Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.

суддів Онищенка Е.А., Трофимової Д.А.

за участі секретаря Камалової В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу КОМУНАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ «МУНІЦИПАЛЬНИЙ ТЕАТР «ДІМ АКТОРА» на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 06 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до КОМУНАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ «МУНІЦИПАЛЬНИЙ ТЕАТР «ДІМ АКТОРА» (надалі – КЗ «МТ «ДІМ АКТОРА») про зобов`язання працевлаштування, стягнення середнього заробітку

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищезазначеним позовом (а.с. 1-43), в якому просила: - зобов`язати КЗ «МТ «ДІМ АКТОРА» працевлаштувати ОСОБА_1 , - стягнути з КЗ «МТ «ДІМ АКТОРА» на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за три місяці з дня закінчення строкового договору в розмірі 44313,47 грн, - стягнути з КЗ «МТ «ДІМ АКТОРА» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу.

В обґрунтування свого позову позивач зазначала, що вона з 01.07.2023 року працювала на посаді актора театру другої категорії та помічником головного режисера на 0,5 ставки за сумісництвом у КЗ «МТ «ДІМ АКТОРА». Згідно наказу № 42 від 09.03.2025 року її було звільнено з 10.03.2025 року за п.4 ст. 40 КЗпП України. Не погоджуючись із звільненням, наказ було оскаржено до Хортицького районного суду м. Запоріжжя та рішенням суду від 12.09.2025 року у справі № 337/2730/25 позовні вимоги було задоволено частково, змінено дату звільнення ОСОБА_1 з посади актора театру з 10.03.2025 року на 30.06.2025 року, змінено формулювання причини звільнення з «через прогул», згідно з п.4 ст. 40 КЗпП України на «У зв`язку із закінченням строку контракту на підставі п.2 ч.1 ст 36 КЗпП України. Також рішенням було змінено дати звільнення з посади помічника головного режисера за сумісництвом з 10.03.2025 року на 21.08.2025 року та змінено формулювання причини звільнення з «через прогул», згідно з п.4 ст. 40 КЗпП України на «У зв`язку із закінченням строку контракту на підставі п.2 ч.1 ст 36 КЗпП України; стягнуто з КЗ «МТ «ДІМ АКТОРА» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу на посаді актора театру другої категорії за період з 11.03.2025 року по 30.06.2025 року у розмірі 53849,28 грн. та помічника головного режисера за сумісництвом за період з 11.03.2025 року по 21.08.2025 року у розмірі 20734,05 грн. Після отримання рішення суду, ОСОБА_1 , листом, звернулась до КЗ «МТ «ДІМ АКТОРА» щодо виконання рішення суду та дотримання вимог ч.3 ст. 184 КЗпП України в частині обов`язку працевлаштувати ОСОБА_1 . Роботодавець не дотримався вимог зазначеної статті, не запропонував ОСОБА_1 іншу роботу, чим порушив вимоги трудового законодавства. ОСОБА_1 є матір`ю неповнолітньої дитини віком до 14 років, а саме - доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яку виховує самостійно через відсутність батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Оскільки, частиною третьою ст. 184 КЗпП України встановлено гарантії для окремих категорій працівників, а саме заборонено звільнення одинокої матері при наявності дитини віком до 14 років та передбачено обов`язкове її працевлаштування після закінчення строкового трудового договору, що відповідачем не виконано.

В автоматизованому порядку для розгляду даної справи визначено суддю першої інстанції ОСОБА_4 (а.с.44). Ухвалою суду першої інстанції (а.с.71) провадження у цій справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з викликом( повідомленням) сторін.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 06 лютого 2026 року (а.с.134-138) позов позивача у цій справі задоволено.

Зобов`язано КЗ «МТ «ДІМ АКТОРА» (ЄДРПОУ 45100332) працевлаштувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до її фаху, згідно вимог частини 3 статті 184 КЗпП України.

Стягнуто з КЗ «МТ «ДІМ АКТОРА» (ЄДРПОУ 45100332) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток в сумі 44313,47 грн без урахування податків і інших обов`язкових платежів, та витрати на правничу допомогу у розмірі 13000,00 грн.

Стягнуто з КЗ «МТ «ДІМ АКТОРА» (ЄДРПОУ 45100332) в дохід держави судовий збір у розмірі 443,13 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції у цій справі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач КЗ «МТ «ДІМ АКТОРА» у своїй апеляційній скарзі (а.с.141-208) просив рішення суду першої інстанції у цій справі скасувати повністю, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

В автоматизованому порядку 10.03.2026 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Онищенка Е.А. та Трофимову Д.А. (а.с. 209). Ухвалою апеляційного суду від 10.03.2026 року (а.с. 210) витребувано у суду першої інстанції справу, яка надійшла до апеляційного суду 16.03.2026 року (а.с.212). Ухвалою апеляційного суду від 17.03.2026 року (а.с. 213) апеляційну скаргу КЗ «МТ «ДІМ АКТОРА» залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків (а.с.213), які було усунуто в установлений судом строк (а.с. 216-220). Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 02.04.2026 року (а.с. 221), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду (а.с. 222), з урахуванням відповідного навантаження судді-доповідача і колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, які за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року також приймають участь у розгляді кримінальних проваджень; штату суддів Запорізького апеляційного суду (10) взагалі; перебування судді - доповідача на курсах підвищення кваліфікації у період з 18.05.2026 року по 22.05.2026 року (довідка - а.с. 247).

Позивач подала апеляційному суду відзив на апеляційну скаргу відповідача у цій справі (а.с. 237-246) та заяву про розподіл судових витрат (а.с.248-250), в якій просила стягнути з відповідача суму витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги у розмірі 6500,00 грн.

Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.

Заслухавши у даному судовому засіданні доповідь судді-доповідача, пояснення всіх учасників цієї справи, які з`явились, а саме: представника відповідача КЗ «МТ «ДІМ АКТОРА» - адвоката Бганка В.Е. (а.с.251), позивача ОСОБА_1 та представника останньої – адвоката Бурдак О.В. (а.с.245), які у тому числі на запитання апеляційного суду визнали, що у відповідача є вільною посада двірника, а також була наявна відповідно до фаху позивача лише 1 (одна) посада, яка не потребувала конкурсу, але остання вже зайнята іншим працівником за сумісництвом; вирішення спору сторін мировим шляхом у позасудовому порядку є неможливим; перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга КЗ «МТ «ДІМ АКТОРА» у цій справі підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 258 ч. 1 ЦПК України судовими рішеннями є …рішення, постанови…

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України в редакції Закону України № 4173-IX від 19.12.2024, який набрав законної сили з 08.02.2025 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги ухвалює постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов позивача у цій справі, керувався ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України та виходив із обґрунтованості та доведеності всіх позовних вимог позивача у цій справі.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а рішення суду першої інстанції таким, що ухвалено із додержанням вимог закону, є правильним та законним.

Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України – питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.

Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі відповідає.

Так, судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_1 , на підставі контракту з професійними творчими працівниками (художнім та артистичним персоналом) державних та комунальних закладів культури від 01.07.2023 року, працювала на посаді актора театру другої категорії, строк дії контракту з 01.07.2023 року по 30.06.2024 року та помічником головного режисера на 0,5 ставки за сумісництвом, відповідно до наказу № 86 к/тр від 21.08.2023 року у КЗ «МТ «ДІМ АКТОРА» (копія - а.с.8-17).

Згідно з наказом директора-художнього керівника КЗ «МТ «ДІМ АКТОРА» Ольги Донік № 42 к/тр від 09.03.2025 року, ОСОБА_1 звільнено з посад: - актора театру другої категорії, - помічника головного режисера за сумісництвом, з 10.03.2025 року через прогул, згідно п.4 ст. 40 КЗпП України (копія - а.с.30).

Не погоджуючись із звільненням, наказ про звільнення було оскаржено до Хортицького районного суду м. Запоріжжя з позовними вимогами про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням суду від 12.09.2025 року у справі № 337/2730/25 позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково: змінено дату звільнення ОСОБА_1 з посади актора театру з 10.03.2025 року на 30.06.2025 року, змінено формулювання причини звільнення з «через прогул», згідно з п.4 ст. 40 КЗпП України на «у зв`язку із закінченням строку контракту» на підставі п.2 ч.1 ст 36 КЗпП України. Також рішенням було змінено дати звільнення з посади помічника головного режисера за суміцниством з 10.03.2025 року на 21.08.2025 року та змінено формулювання причини звільнення з «через прогул», згідно з п.4 ст. 40 КЗпП України на «у зв`язку із закінченням строку контракту на підставі п.2 ч.1 ст 36 КЗпП України; стягнуто з КЗ «МТ «ДІМ АКТОРА» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу на посаді актора театру другої категорії за період з 11.03.2025 року по 30.06.2025 року у розмірі 53849,28 грн. та помічника головного режисера за сумісництвом за період з 11.03.2025 року по 21.08.2025 року у розмірі 20734,05 грн. У задоволенні позовної вимоги щодо поновлення на роботі, ОСОБА_1 відмовлено копія - а.с.52-67). Також, судом, при ухваленні зазначеного вище рішення, встановлено, що ОСОБА_1 є матір`ю малолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яку виховує та утримує сама, оскільки батько дитини - ОСОБА_3 помер у 2024 році, що підтверджено копію свідоцтва про народження доньки позивачки та копію свідоцтва про смерть батька дитини (а.с.52-67). Таким чином, ОСОБА_1 , як одинока матір, яка виховує дитину віком до чотирнадцяти років, підпадає під категорію працівників, визначену ч. 3 ст.184 КЗпП України.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 12.09.2025 року у справі ЄУН 337/2730/25 (а.с.52-67) підтверджено факт, що на час звільнення у зв`язку із закінченням строку трудового договору ОСОБА_1 була одинокою матір`ю, то після її звільнення у відповідача виник обов`язок щодо її працевлаштування відповідно до вимог ч.3 ст. 184 КЗпП України.

03.10.2025 року ОСОБА_1 звернулась до директора КЗ «МТ «ДІМ АКТОРА» зі заявою про продовження порушення чинного законодавства. В якій зазначила про вимогу працевлаштування відповідно до ст. 184 КП України (а.с.24-25).

13.10.2025 року наказом № 95-1 к/тр КЗ «МТ «ДІМ АКТОРА» про внесення змін до наказу від 09.03.2025 р. №42 к/тр у зв`язку із набранням законної сили рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 12.09.2025 року №337/2730/25, змінено п.1 наказу з «Звільнити ОСОБА_1 з посади: актор театру ІІ категорії, помічник головного режесера за сумісництвом, 10.03.2025 року через прогул, згідно п.4 ст.40 КЗпП України» на «Звільнити ОСОБА_1 з посади: актор театру ІІ категорії 30 чрвгя 2025 року у зв`язку із закінченням строку дії контракту на підставі п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України; Звільнити ОСОБА_1 з посади помічник головного режесера за сумісництвом 21 серпня 2025 року у зв`язку із закінченням строку дії контракту на підставі п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України» (копія а.с.28-29).

30.01.2026 року КЗ «МТ «ДІМ АКТОРА» направлено ОСОБА_1 пропозицію щодо працевлашування на виконання вимог ч.3 ст. 184КЗпП України. Крім того КЗ «МТ «ДІМ АКТОРА» звернулося з клопотанням щодо сприяння у працевлаштуванні ОСОБА_1 до Запорізького академічного обласного українського музично-драматичного театру ім.Магара та КЗ «Запорізький академічний обласний театр юного глядача» (а.с.96, 99).

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. ст. 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Відповідно до ст.12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами. Згідно з ч.1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», №63566/00).

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 51 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Положеннями ст. 184 КЗпП України визначено істотні пільги для жінок-матерів, зокрема, одиноких матерів.

Так, відповідно до ч.3 ст.184 КЗпП України, звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи роботодавця не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов`язковим працевлаштуванням. Обов`язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Оскільки, відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, тому вищевказані обставини встановлені рішенням суду від 12.09.2025 року у справі ЄУН 337/2730/25, яке набрало законної сили не підлягають доведенню в іншій справі (постанова Верховного Суду у справі № 234/16272/15-ц). В українській правовій системі діє принцип правової визначеності, відповідно до якого рішення суду не повинні протиставлятися одне одному в результаті повторного дослідження вже встановлених обставин, які виступають основою нового судового рішення. Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 12.09.2025 року у справі ЄУН 337/2730/25 підтверджено факт, що на час звільнення у зв`язку із закінченням строку трудового договору ОСОБА_1 була одинокою матір`ю, та після її звільнення у відповідача виник обов`язок щодо її працевлаштування відповідно до вимог ч.3 ст. 184 КЗпП України.

Розглядаючи даний спір, суд першої інстанції правильно вважав за необхідне послатися на постанову ВП ВС від 16.05.2018 року у справі №759/19440/15-ц, відповідно до якої суд роз`яснив специфіку звільнення вагітних жінок з роботи і зазначив, що звільнення жінок, зазначених у частині третій статті 184 КЗпП України, у зв`язку із закінченням строку трудового договору має свої особливості. Таке звільнення можливе, на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України, зокрема, одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років провадиться з обов`язковим працевлаштуванням, однак власник зобов`язаний при цьому працевлаштувати жінку на цьому ж або іншому підприємстві відповідно до її фаху. Розрив у часі між звільненням і працевлаштуванням у цьому випадку не допускається. Однак відносини між власником (підприємством) і працівницею з дня закінчення строку трудового договору мають істотну специфіку. Передбачено збереження за жінкою на період працевлаштування середньої заробітної плати, однак не більше ніж на три місяці з дня закінчення строкового трудового договору. Тобто звільнення на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України, зокрема, одинокої матері, яка має дитину до чотирнадцяти років, провадиться з обов`язковим працевлаштуванням. Не може бути визнано, що власник або уповноважений ним орган виконав цей обов`язок по працевлаштуванню, якщо звільненій працівниці не була надана на тому ж або на іншому підприємстві (в установі, організації) інша робота або запропонована робота, від якої вона відмовилась з поважних причин (наприклад, за станом здоров`я). Таким чином, частиною 3 ст. 184 КЗпП України встановлено гарантії для окремих категорій працівників, під які підпадала ОСОБА_1 в силу вищевикладених правильно встановленим судом першої інстанції фактичних осбатвн цієї справи.

У судовому засіданні у суді першої інстанції представники відповідача пояснювали, що відповідачу було відомо про те, що ОСОБА_1 є матір`ю неповнолітньої дитини віком до 14 років (ст. 82 ч. 1 ЦПК України). Доводи представників відповідача про те, що при розгляді вищезазначеної іншої цивільної справи ЄУН 337/2730/25 Хортицьким районним судом м. Запоріжжя вже приймалося рішення з цього питання, а позовна вимога є неналежним способом захисту, суд першої інстанції правильно вважав надуманими, не обґрунтованими та такими, що суперечать обставинам, встановленим судом при розгляді цієї справи. Враховуючи, що ч. 3 ст. 184 КЗпП України передбачено обов`язкове працевлаштування одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років, а станом на день звільнення позивачка була одинокою матір`ю дитини до чотирнадцяти років, крім того відповідачем не виконано обов`язок щодо її працевлаштування, тому суд першої інстанції дійшов у цій справі до правильного висновку , що позовні вимоги в частині зобов`язання КЗ «МТ «ДІМ АКТОРА» працевлаштувати ОСОБА_1 згідно вимог частини 3 статті 184 КЗпП України у цій справі підлягають задоволенню. Крім того при задоволенні позову в частині зобов`язання відповідача працевлаштувати позивачку, суд першої інстанції правильно врахував, що позивачці направлено листа з пропозицією працевлаштування, хоча вона і не дала згоди на працевлаштування по запропонованій посаді, однак і не відмовилась з вказівкою поважної причини відмови від посади.

Щодо позовних вимог про стягнення заробітної плати за три місяці з дня закінчення строкового трудового договору, суд першої інстанції правильно зазначав таке.

Позивачка просить стягнути на її користь середній заробіток за три місяці, а саме: з дня закінчення строкового трудового договору, виходячи із середньої заробітної плати на посаді актора театру другої категорії (середньоденна зарплата становить 560,93 грн. а.с.26), за шестиденним робочим тижнем, із одним вихідним-понеділком, за 79 днів у сумі 44313,47 грн. Враховуючи правильно встановлені судом першої інстанції при розгляді справи обставини, суд першої інстанції також правильно вважав що позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині у цій справі також підлягають задоволенню. Оскільки, відповідно до ч.3 ст.184 КЗпП України, у випадках звільнення одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років після закінчення строкового трудового договору на період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору. Відтак судом першої інстанції правильно встановлено, що позивачка ОСОБА_1 має право на отримання середнього заробітку за три місяці на період працевлаштування після її звільнення, відповідно до ч. 3 ст. 184 КЗпП України, оскільки станом на час подачі позову до суду - 24.11.2025 року, відповідачем вимоги щодо її працевлаштування не виконані, середній заробіток за три місяці не виплачений. Пропозиція роботи відповідачем - КЗ «МТ «ДІМ АКТОРА» була направлена позивачці ОСОБА_1 лише 31.01.2026 року. Таким чином, звільнивши 30 червня 2025 року ОСОБА_1 згідно з наказом від 13.10.2025 року №95-1к/тр про внесення змін до наказу від 09.03.2025р.№42 к/тр, відповідач повинен був її працевлаштувати та виплатити середню заробітну плату упродовж трьох місяців, тобто до 30 вересня 2025 року. При визначенні розміру заробітку суд першої інстанції правильно враховував, що позивачка відпрацювала в січні 2025 року 26 днів та лютому 2025 року 1 день до звільнення, що заробітна плата позивача за січень становить 14782,50 грн.. за 26 робочих дні, в лютому 362,65 грн. за 1 робочий день, тому середньоденна заробітна плата позивача становить 560,93 грн. ((14782,50 грн. + 362,65 грн.) / 27 дні). За період з 30 червня 2025 року по 30 вересня 2025 року минуло 79 робочих дні, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток в розмірі 44313,47 грн. (560,93 грн. х 79 днів).

Доводи апеляційної скарги відповідача КЗ «МТ «ДІМ АКТОРА» є такими, що фактично дублюють доводи клопотань та додаткових пояснень відповідача на позов позивача у цій справі у суді першої інстанції (74-75, 87-88, 94-95, 126-127), яким суд першої інстанції вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд.

Ці доводи є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію відповідача, яку він та його представник вважають такою, що є єдино вірною та єдино можливою.

Суд першої інстанції на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному з`ясуванню обставин цієї справи. Суд першої інстанції розглянув дану справу з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України. За змістом якої: «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України). Підстави для звільнення від доказування відповідача, передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні. Відповідач та представник останнього не надали суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування заперечень відповідача проти позову позивача та, відповідно, у спростування останнього у цій справі.

Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги відповідача. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України). В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Проте, докази, передбачені ст. 367 ч. 3 ЦПК України, у цій справі відсутні та зокрема відповідачем апеляційному суду не надані.

Не можуть бути доказами, передбаченими ст. 367 ч. 3 ЦПК України, надані відповідачем до апеляційної скарги вперше лише апеляційному суду докази: - листи-відповіді, перелік вакансій (а.с.150-152, 155-157), тобто які датовані датою вже після ухвалення 06.02.2026 року (а.с. 134-138) оскаржуваного рішення суду першої інстанції у цій справі, для перегляду законності та обґрунтованості апеляційним судом останнього у цій справі.

Решта доказів, надані відповідачем вперше лише апеляційному суду, які хоча й датовані датою до ухвалення оскаржуваного рішення від 06.02.2026 року, а саме: посадові інструкції (а.с.158-202) не можуть бути прийняті апеляційним судом до уваги у цій справі. Оскільки, в силу вимог ст. 367 ч. 6 ЦПК України апеляційний суд не може надавати оцінку доказам (переглядати по суті докази) у цій справі, які суд першої інстанції у цій справі не досліджував (не розглядав), так як сторона відповідача не надавала їх суду першої інстанції для долучення до матеріалів цієї справи на свій власний розсуд, тобто без поважних причин. Так як за змістом ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Однак, при вищевикладених обставинах, у матеріалах цієї справи відсутні та відповідачем апеляційному суду не надані докази того, що сторона відповідача не мала об`єктивної можливості надати такі докази суду першої інстанції у цій справі з причин, що об`єктивно не залежали від неї (тобто поважних причин).

Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального судом першої інстанції, які є обов`язковою підставою для скасування або зміни рішення. В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення. Встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення по суті цієї справи.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги відповідача КЗ «МТ «ДІМ АКТОРА» не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України.

Крім того, судом першої інстанції правильно, з додержанням вимог ст.ст. 133,137, 141 ЦПК України було вирішено питання про розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції.

За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції у цій справі або ж його зміни

Також, в силу вимог ст. 141 ч. 1 ЦПК України у разі відмови відповідачу у задоволенні його вищезазначеної апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі:

- відповідач не має права на компенсацію будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом;

- з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката Бурдак О.В. (а.с. 243-245, 248-250) у цій справі в апеляційному суді у зменшеному з урахуванням вимог ст. 137 ЦПК України у розмірі 2000,00 грн. замість 6500,00 грн. (яка складається з: - підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу по справі №337/6191/25 у розмірі 4000,00 грн. + представництво інтересів Клієнта під час розгляду справ №337/6191/25 по суті у судовому засіданні 10.06.2026 року у розмірі 2500,00 грн. (а.с. 250), що підтверджено актом № 3 від 10.06.2026 року надання послуг до договору № б/н від 17.11.2025 року про надання правової допомоги на загальну суму наданих послуг 6500,00 грн., підписаним без зауважень адвокатом Бурдак О. та позивачем ОСОБА_5 - а.с.250), враховуючи, що:

= відзив позивача на апеляційну скаргу відповідача у цій справі – як встановлено апеляційним судом, копії апеляційної скарги відповідача надсилалась позивачу та адвокату останньої апеляційним судом в електронний кабінет останніх (а.с. 223-224), відзив позивача на апеляційну скаргу відповідача у цій справі подавався також через «Електронний суд» - саме за підписом адвоката в інтересах позивача - а.с. 237-246); подача позивачем вказаного відзиву на апеляційну скаргу відповідача у цій справі є виключно правом позивача, а не його обов`язком в силу вимог це було право, а не обов`язок позивача у цій справі в силу вимог ст. 43 ч. 1 п. 1, 360 ЦПК України; ст. 360 ЦПК України, і тому позивач виключно на свій власний розсуд забажала скористатись цією оплатною послугою його адвоката (ст. 20 ч. 1 ЦК України);

-та тривалість участі адвоката позивача у судовому засіданні у цій справі в апеляційному суді лише біля 30 хвилин (протокол судового засідання наявний у матеріалах цієї справи), в якому адвокат мав право приймати участь у тому числі в режимі відео конференції, не виходячи зі свого робочого кабінету, авто тощо, але останнім не скористався на свій розсуд.

Оскільки, ЦПК України не визначено конкретної форми документу, що надається до суду для підтвердження здійснення оплати витрат на оплату послуг адвоката, а також не встановлено форму такого документу; адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (довідку тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта; тому, надані стороною позивачів у цій справі апеляційному суду вищезазначені документи на підтвердження позивачами витрат на професійну правничу допомогу (акт № 3 від 10.06.2026 року надання послуг до договору № б/н від 17.11.2025 року про надання правової допомоги на загальну суму наданих послуг 6500,00 грн., підписаний без зауважень адвокатом Бурдак О. та позивачем ОСОБА_5 - а.с.250) є належними письмовими доказами понесення останніх позивачем у цій справі, що узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 16.04.2020 року у справі №727/4597/19, який є обов`язковим для врахування загальними судами в силу вимог ст. 263 ч. 4 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 371-372, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу КОМУНАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ «МУНІЦИПАЛЬНИЙ ТЕАТР «ДІМ АКТОРА» залишити без задоволення.

Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 06 лютого 2026 року у цій справі залишити без змін.

Стягнути з КОМУНАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ «МУНІЦИПАЛЬНИЙ ТЕАТР «ДІМ АКТОРА» (ЄДРПОУ 45100332) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати, пов`язані із розглядом цієї справи апеляційним судом, у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова апеляційним судом складена 12.06.2026 року.

Головуючий суддяСуддяСуддя

Гончар М.С. Онищенко Е.А. Трофимова Д.А.