Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №308/11663/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 308/11663/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

02 червня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.

суддів: Джуги С.Д., Собослоя Г.Г.

за участю секретаря судового засідання: Тайстри І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 листопада 2025 року, ухвалене суддею Світлик О.М., в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості

встановив:

У серпні 2025 року ТОВ «Українські фінансові операції» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

Позов мотивує тим, що 22.05.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №4673421 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

На умовах, встановлених договором, ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору. Сума наданого кредиту - 27 000 грн., строк кредитування становить 360 днів: з 22.05.2024 року по 17.05.2025. Періодичність платежів зі сплати процентів – кожні 30 днів.

На пільговий строк 30 днів з позичальником погоджено умови пільгового кредитування (пониженої відсоткової ставки) на умовах 0,6 відсотків у день, проте позичальником не виконано зазначених у договорі умов і до нього у як результат застосовано повну ставку кредитування у розмірі 1,5% у день.

На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1 договору ТОВ «Лінеура Україна» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки), яку відповідачем вказано особисто під час укладання договору.

Відповідно до зазначених вище умов договору ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй кредит в сумі 27 000 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану банком АТ КБ «Приватбанк», що підтверджується копією довідки платіжного провайдера – ТОВ «Пейтек Україна».

За даними поденного розрахунку заборгованості за договором №4673421 від 22.05.2024 у період з 22.05.2024 по 31.03.2025, включно, первісним кредитором було нараховано проценти за користування грошовими коштами у загальній сумі 79 910,37 грн.

Сума заборгованості за договором розрахована первісним кредитором в формі поденного розрахунку заборгованості у відповідності до умов договору.

Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов`язань перед первісним кредитором, 31.03.2025 ТОВ «Лінеура Україна» на підставі договору факторингу №31-1/03/2025 за плату відступило, а ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право грошової вимоги до відповідача.

До ТОВ «Українські фінансові операції» відповідно до укладеного договору факторингу перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором.

Відступлення прав вимоги за вищевказаним кредитним договором було здійснено шляхом укладення договору факторингу про відступлення ТОВ «Українські фінансові операції» належне йому право вимоги.

Враховуючи зазначене, до позивача відповідно до укладеного договору факторингу від 31.03.2025 №31-1/03/2025 перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором №4673421 від 22.05.2024 на загальну суму заборгованості, яка склала 113 822,36 грн, з якої: заборгованість з тіла кредиту – 20 411,99 грн, заборгованості за процентами – 79 910,37 грн, заборгованість по нарахованим штрафам/неустойкам у розмірі 13 500 грн.

Станом на дату укладання договору факторингу строк дії договору №4673421 від 22.05.2024 не закінчився. А тому, в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «Українські фінансові операції» з дати укладення договору факторингу 01.04.2025 донараховано відсотки за (46 календарних днів), які становлять 14 084,2731 грн.

Після укладання договору факторингу та переходу права вимоги до позивача, відповідач не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ані на рахунки ТОВ «Українські фінансові операції», ані на рахунки первісного кредитора.

Фактично таким чином відповідач має заборгованість перед позивачем за договором №4673421 від 22.05.2024 у загальній сумі 114 406,63 грн, яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту – 20 411,99 грн, нарахованих процентів первісним кредитором – 79 910,37 грн та 14 084,2731 грн. - відсотки нараховані ТОВ «Українські фінансові операції».

На підставі наведеного, представник позивача просить суд стягнути з відповідача вищезгадану суму заборгованості, а також сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн.

Крім того, у позовній заяві представник позивача просить у порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3% річних з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції». Роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 листопада 2025 року позов задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» заборгованість за договором №4673421 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 22.05.2024 у розмірі 40 823,98 грн., з яких: 20 411,99 грн – сума заборгованості за основним боргом (сумою кредиту); 20 411,99 грн – сума заборгованості за нарахованими процентами.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» судовий збір у розмірі 872,06 гривень та витрати за надання правничої допомоги у розмірі 3 600 гривень.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ТОВ «Українські фінансові операції» подало апеляційну скаргу в якій просить рішення суду першої інстанції в частині процентів скасувати та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Як на підставу для скасування рішення суду вказує, що таке ухвалене за неповного з`ясування всіх обставин справи та з порушенням норм матеріального права, а висновки зроблені судом не відповідають фактичним обставинам справи.

Зазначає, що спірні правовідносини між сторонами виникли 22.05.2024, а відповідачка проходить військову службу з 06.12.2024, що підтверджується наявними матеріалами справи, однак суд помилково врахував що Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» має зворотну дію в часі та застосував положення даного Закону до таких правовідносин. Пільги за даним Законом мають виключно мобілізовані позичальники, а станом на виникнення кредитних правовідносин позичальниця не мала статусу військовослужбовця, а тому положення згаданого Закону застосуванню не підлягають.

Крім цього, суд першої інстанції розраховуючи заборгованість відповідачки не врахував змінені відсоткові ставки згідно положення Закону України «Про споживче кредитування». Суд на власний розсуд визначив відсотки.

Враховуючи законодавчі обмеження щодо денної відсоткової ставки, розмір процентів склав би: за період із 22.05.2024 р. по 20.08.2024: 20 411,99 * 90 днів * 1,5% день = 27 556,19 грн.; за період із 21 серпня 2024 року по 17 травня 2025 року: 20411,99 * 392 дня*1 % день = 80 015,00 грн.; загальна заборгованість із процентів складає: 27 556,19+80 015 = 107 571,19 грн.

Висновки суду першої інстанції, що фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та, порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонука у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно, є упередженим та не ґрунтується на фактичних обставинах справи. Відповідачка не скористалась правом передбаченим п. 5.3.2. Договору відмовитись від укладення Договору.

У дане судове засідання учасники справи не з`явились.

Від відповідачки ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи без її участі, в якій не заперечила щодо розгляду справи у її відсутності та просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Українські фінансові операції», а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Позивач ТОВ «Українські фінансові операції» та адвокат Лисенко Д.В., який діє в інтересах позивача, згідно наявної в матеріалах справи довідки про доставку електронного листа від 30.12.2025 повідомлені на їх офіційні електронні адреси (а.с.150,151).

Відповідач ОСОБА_1 повідомлена про дату, час та місце судового засідання шляхом отримання судової повістки в особистому кабінеті підсистеми «Електронний суд», що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного документу від 30.12.2025 (а.с.152).

Сторони по справі не з`явились, однак такі були повідомлені про судове засідання належним чином, матеріалів справи достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, тому таку цивільну справу слід вирішити по суті.

Враховуючи зазначене та керуючись нормою ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів дійшла до думки, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних доводів.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З приписів ст. 76, ст. 77, ч.ч. 1, 2, ст.ст. 78, 79, 80, ст. 81 ч.ч. 1, 4 ЦПК України вбачається, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційним судом встановлено, що 22.05.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №4673421 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, згідно з п. 1.2 якого визначено, що на умовах, встановлених договором, товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні (далі – кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Тип кредиту – кредит. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 27 000 грн.

Відповідно до п. 1.3 договору строк кредитування 360 днів.

Періодичність платежів зі сплати процентів – кожні 30 днів.

Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується – Графік платежів), що є додатком №1 до цього договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що клієнт виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі.

Пунктом 2.1 договору визначено, що товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 .

Згідно з п. 2.2 договору суму кредиту (його частину) товариство перераховує протягом двох днів з моменту укладення цього Договору.

Дати надання кредиту: 22.05.2024 або 23.05.2024.

Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами з урахуванням особливості його підписання відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та нормативних актів Національного банку України. Договір укладений строком на 365 днів, але у будь-якому випадку договір припиняється не раніше дати повного повернення/сплати клієнтом суми кредиту, процентів за користування кредитом та неустойки, у разі наявності штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов`язання, або в дату дострокового повного повернення/сплати клієнтом суми кредиту, процентів за користування кредитом (п. 9.3 договору).

У реквізитах сторін кредитного договору в частині позичальника, зазначені прізвище ім`я по батькові відповідача, його адреса проживання, РНОКПП, серія і номер паспорта, електронна адреса, номери мобільних телефонів відповідача.

У додатку №1 до кредитного договору сторонами узгоджений графік платежів за договором, а у додатку №2 до кредитного договору відповідач повідомляє про достовірність зазначених у договорі реквізитів відповідача: РНОКПП, номера телефону, дати народження, серії і номера паспорта, місця реєстрації.

Зазначені документи підписані відповідачем електронним підписом 26965 22.05.2024.

З паспортом споживчого кредиту відповідач ознайомилася 22.05.2024, про що свідчить підписання його електронним підписом одноразовим ідентифікатором 36930. У паспорті споживчого кредиту зазначені умови аналогічні тим, які викладені у кредитному договорі.

31.03.2025 між ТОВ «Українські фінансові операції» та ТОВ «Лінеура України» укладеного договір факторингу №31/1/03/2025, за яким до позивача перейшло право вимоги за договором №4673421 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, що укладений з відповідачем.

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником зобов`язань за договором №4673421 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 22.05.2024 первісним кредитором ТОВ «Лінеура України» нарахована заборгованість у розмірі 113822,36 грн, з яких: заборгованість з тіла кредиту – 20411,99 грн; заборгованості за процентами – 79910,37 грн; заборгованість по нарахованим штрафам/неустойкам у розмірі 13500 грн, що підтверджується відповідним розрахунком заборгованості.

Крім того, згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «Українські фінансові операції» за договором №4673421 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 22.05.2024 за 46 календарних днів (01.04.2025 - 16.05.2025) позивачем нараховано проценти за користування грошовими коштами у розмірі 14 084,28 грн.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.

За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд першої інстанції частково задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Українські фінансові операції» керуючись положеннями ч. 3 ст. 509 ЦК України, ч. 1 та 2 ст. 627 ЦК України, засадами справедливості, добросовісності та розумності як складових елементів загального конституційного принципу верховенства права, а також положеннями ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», прийшов до висновку, що вимога про стягнення відсотків у розмірі 93 994,64 гривень є такою, що не відповідає даним засадам, положенням законодавства, а тому підлягає зменшенню до суми розміру кредиту, тобто до 20 411,99 гривень.

У своїх доводах апеляційної скарги ТОВ «Українські фінансові операції» оскаржує рішення суду тільки в частині відмовлених відсотків за наданим кредитом, а тому апеляційний суд враховуючи ч. 1 ст. 367 ЦПК України, переглядає судове рішення тільки в цій частині та в межах доводів апеляційної скарги.

Позивач зазначає, що суд першої інстанції розраховуючи заборгованість відповідачки не врахував змінені відсоткові ставки згідно положення Закону України «Про споживче кредитування». Суд на власний розсуд визначив відсотки.

Також, товариство надало власний розрахунок заборгованості, згідно якого, враховуючи законодавчі зміни щодо максимальної денної процентної ставки, загальна сума відсотків, які підлягають до стягнення повинні становити 107 571,19 гривень.

Однак, з такими доводами, а також розрахунком заборгованості наданим стороною позивача колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

22.05.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №4673421 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (далі, - Договір), згідно якого відповідачка отримала грошові кошти в розмірі 27 000 гривень на власні (споживчі) потреби. Відповідно до п. 1.3 договору строк кредитування 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів – кожні 30 днів.

Пунктом 1.4.1. Договору, передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 1,5% в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3. Договору.

Пунктом 1.4.2. Договору передбачено знижену процентну ставку 0,6% в день та застосовується в разі сплати клієнтом протягом строку визначеного в п. 1.4.2. Договору або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, коштів не менше суми першого платежу зазначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту.

Тому, нарахування за зниженою процентною ставкою здійснюється згідно вищезазначених умов Договору перші 30 днів кредитування та становить суму 162 гривні (27 000 х 0,6%), що також знаходить своє відображення у розрахунку первісного кредитора долученому до матеріалів справи.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості, первісний кредитор - ТОВ «Лінеура Україна», здійснювало нарахування з 22.05.2024 по 20.06.2026 включно, за зниженою процентною ставкою 0,6% від тіла кредиту.

16.06.2024 відповідачкою здійснено платіж в загальній сумі 10 800 гривень з яких 6 588 грн. віднесено на сплату тіла кредиту та 4 212 гривень на сплату відсотків за користування кредитом (відсотки погашено повністю, а тіло становило суму 20 412 гривень).

Слід також враховувати, що ОСОБА_1 13.07.2024 здійснила погашення заборгованості в сумі 7 532,03 гривень. В подальшому, жодних погашень відповідачкою здійснено не було, а тому загалом внесено на погашення два платежі – 16.06.2024 в сумі 10 800 гривень та 13.07.2024 в сумі 7 532,03 гривень, що разом становить 18 332,03 гривень (10 800 +7 532,03).

З 22.05.2024 по 15.06.2024 (25 днів) сума заборгованості становила 4 050 гривень (27 000 х 0,6% = 162 грн в день х 25 днів = 4 050 гривень).

З 17.06.2024 по 20.06.2024 (4 дні) нарахування проводилось за ставкою 0,6% від суми кредиту та з урахуванням вже сплаченої відповідачкою 10 800 гривень, з яких 6 588 гривень віднесено на сплату тіла кредиту, а тому заборгованість за цей період становить 20 412 х 0,6% = 122,47 гривень х 4 = 489,88 гривень.

Таким чином, за період нарахування заборгованості за зниженою процентною ставкою, тобто з 22.05.2024 до 20.06.2024 сума заборгованості становила 4 539,88 гривень (4 050 + 489,88).

З 21.06.2024 нарахування проводилось за стандартною процентною ставкою 1,5% від суми наданого кредиту і до 31.03.2025 (коли було передано право вимоги за кредитом до позивача). Весь цей період кредитор нараховував відсотки тільки за процентною ставкою 1,5%.

Щодо максимальної денної процентної ставки.

Слід погодитись з доводами ТОВ «Українські фінансові операції», що судом першої інстанції не враховано законодавчих змін щодо максимальної денної процентної ставки.

Законом України «Про внесення змін до деяких Законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» щодо максимальної денної процентної ставки.

Так, пунктом 5 розділу I Закону України від 22 листопада 2023 року №3498-IX внесено зміни до Закону України від 15 листопада 2016 року №1734-VIII «Про споживче кредитування», зокрема статтю 8 доповнено частиною п`ятою, за правилами якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %; Прикінцеві та перехідні положення доповнено пунктом 17 такого змісту: «17. Тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %».

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3498-IX дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

У період з 24.12.2023 по 22.04.2024 максимальна денна процентна ставка становить 2,5% в день.

У період з 23.04.2024 по 21.08.2024 максимальна денна процентна ставка становить 1,5%.

Тобто, з 22.08.2024 максимальна денна процентна ставка відповідно до ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» становить 1%.

З наданих позивачем розрахунків заборгованості вбачається, що нарахування заборгованості ОСОБА_1 здійснювалося кредиторами за максимальною денною процентною ставкою 1,5% від тіла кредиту, що суперечить законодавчим змінам Закону України «Про внесення змін до деяких Законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг». Дані законодавчі зміни також не враховані судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного судового рішення.

В постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18) та в постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 712/9613/15-ц (провадження № 61-46733св18), вказано, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми, які підлягають стягненню.

Враховуючи дані обставини справи, апеляційний суд проводить власний перерахунок заборгованості враховуючи вищенаведені положення законодавства в сфері споживчого кредитування.

Водночас, перед здійсненням розрахунку заборгованості слід зазначити таке.

Щодо застосування до даних правовідносин пільг передбачених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей».

У своїх доводах апеляційної скарги позивач зазначає, що положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» зворотної дії в часі не мають та застосуванню не підлягають, оскільки ОСОБА_1 не мала статусу військовослужбовця на момент виникнення кредитних правовідносин та здійснення кредитного нарахування.

Однак, апеляційний суд не погоджується з такими доводами з огляду на наступні доводи та положення чинного законодавства.

Згідно ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Частина 15 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18.01.2023 у справі №642/548/21.

Касаційний суд у вищезгаданій справі виснував, що за наявності первісного позову банку про стягнення боргу за кредитним договором суди повинні були самостійно здійснити перерахунок кредитної заборгованості з огляду на поширення на позичальника пільг, передбачених частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (зменшити визначений банком обсяг заборгованості за тілом кредиту на суми зарахованих платежів на погашення штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом).

Згідно долучених до клопотання від 29.01.2026 документів ОСОБА_1 , то така отримала посвідчення Учасника бойових дій 30.12.2025, однак з військового квитка відповідачки вбачається, що така проходить військову службу з 25.10.2024, оскільки зарахована на службу до військової частини НОМЕР_3 у статусі курсантки. Тобто, ОСОБА_1 проходить військову службу пов`язану із захистом Вітчизни з 25.10.2024, а враховуючи вищенаведені положення законодавства та те, що ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» не передбачено застосування до осіб пільг тільки за наявності статусу учасника бойових дій та поширюється на всіх військовослужбовців (в тому числі в статусі курсанта), то слід вважати, що саме з 25.10.2024 відповідачка звільнена від сплати відсотків незалежно від її звернення до кредитора щодо застосування даних пільг.

Законом чітко передбачено у даній нормі військовим такі пільги, а тому не звернення споживача до кредитора із відповідною заявою про застосування та надання таких пільг не є підставою для неврахування таких пільг під час здійснення перерахунку заборгованості судом.

Таким чином, доводи апеляційної скарги в цій частині свого підтвердження не знайшли. В даному випадку, до правовідносин в цій цивільній справі під час визначення розміру заборгованості за процентами слід враховувати пільги, які надані ОСОБА_1 згідно положення ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей».

Визначаючи подальший розмір нарахувань за процентами, апеляційний суд зазначає, що з 21.06.2024 по 21.08.2024 (62 календарні дні) нарахування слід здійснювати за максимальною денною процентною ставкою 1,5% від тіла кредиту, що становить 306,18 гривень (20 412 х 1,5). Тобто, 20 412 х 1,5% = 306,18 гривень в день х 62 дні = 18 983,16 гривень.

В подальшому, від 22.08.2024, враховуючи зміни Закону України «Про внесення змін до деяких Законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» до ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування», подальше нарахування слід здійснювати з урахуванням максимальної денної процентної ставки 1% від суми непогашеного тіла кредиту.

Такий розрахунок слід здійснити до 24.10.2024, тобто до дня, який передує дню зарахування ОСОБА_1 до особового складу Військової Частини НОМЕР_3 у статусі курсантки.

Тому, за період з 22.08.2024 по 24.10.2024 (64 дні) нарахування, згідно законодавчих змін, проводиться за процентною ставкою 1% від суми непогашеного тіла кредиту та складає: 20 412 х 1% = 204,12 гривень х 64 дні = 13 063,68 гривень.

Подальше нарахування проведене ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські Фінансові Операції» є незаконним, оскільки відповідачка з 25.10.2024 проходить військову службу пов`язану із захистом Вітчизни.

Таким чином, за весь період нарахування заборгованості, а саме з 22.05.2024 по 24.10.2024 (156 днів) сума нарахованих процентів становить 36 586,72 гривень (4 539,88 за період з 22.05.2024 до 20.06.2024 + 18 983,16 за період з 21.06.2024 до 21.08.2024 + 13 063,68 за період з 22.08.2024 по 24.10.2024), а разом з тілом кредиту 20 412 гривень = 56 998,72 гривень.

Підсумовуючи все вищенаведене, заборгованість, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські Фінансові Операції» становить суму 56 998,72 гривень, з яких: 20 412 гривень – тіло кредиту та 36 586,72 – проценти за користування кредитом.

Дана сума заборгованості є законодавчо обґрунтованою та відповідає матеріалам справи, принципам справедливості, добросовісності та розумності як складових елементів загального конституційного принципу верховенства права, а також положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Суд першої інстанції на вищезгадані положення законодавства належної уваги не звернув, тобто рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, та стягнув занижену суму заборгованості, яка не є законодавчо обґрунтована та не ґрунтується на матеріалах справи, без проведення власного розрахунку судом, тобто рішення ухвалене за неналежного з`ясування та встановлення всіх обставин справи.

Керуючись положеннями ст. 376 ЦПК України, апеляційний суд, частково задовольняє апеляційну скаргу ТОВ «Українські фінансові операції», рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 листопада 2025 року змінює в частині відмовлених відсотків та зазначає, що відсотки які слід стягнути з відповідачки на користь позивача, підлягають збільшенню з суми 20 411,99 гривень на суму 36 586,71 гривень.

Крім цього, враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, перерозподілу підлягають судові витрати, які слід стягнути у зв`язку з частковим задоволенням позовної заяви та апеляційної скарги.

Заявлені позовні вимоги становлять суму 114 406,63 гривень. Процент задоволених вимог судом апеляційної інстанції становить 56 998,72 : 114 406,63 х 100 = 49,82%.

Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги у сумі 40 823,98, тобто у процентному співвідношенні становить 40 823,98 : 114 406,63 х 100 = 35,68%. Тобто, апеляційним судом задоволено на 14,14% більше вимог позивача.

Стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» підлягає судовий збір за подання позовної заяви в сумі 1 206,84 гривень (2 422,40 х 49,82%) та за подання апеляційної скарги в розмірі 1 810,26 гривень (3 633,60 х 49,82%), що разом складає 3 017,00 гривень судового збору сплаченого позивачем за подання позову та апеляційної скарги.

Правничу допомогу сторони по справі не оскаржували, а тому апеляційний суд не вирішує питання щодо зменшення чи збільшення суми витрат на професійну правничу допомогу надану позивачеві в суді першої інстанції та залишає таку суму в розмірі 3 600,00 гривень, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції».

Враховуючи вищенаведене та керуючись нормами статей 12, 81, 141, 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», задовольнити частково.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 листопада 2025 року, змінити в частині відмовлених відсотків за користування кредитом, а також щодо розподілу судового збору та викласти мотивувальну та абзаци другий і четвертий резолютивної частини даного рішення суду першої інстанції в редакції цієї постанови.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», код ЄДРПОУ: 40966896 грошові кошти у загальному розмірі 56 998,71 гривень кредитної заборгованості, з якої: сума 20 411,99 гривень тіло кредиту та сума 36 586,71 гривень відсотки за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», код ЄДРПОУ: 40966896 судові витрати у розмірі 3 017,10 гривень судового збору за подання позовної заяви і апеляційної скарги та у розмірі 3 600,00 гривень на професійну правничу допомогу.

У решті резолютивну частину рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови суду складено 12 червня 2026 року.

Суддя-доповідач:

Судді: