Постанова від 14 червня 2026 р. у справі №336/4736/26 — Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/4736/26

Провадження №: 3/336/2046/2026

ПОСТАНОВА

іменем України

15 червня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Петренко Людмила Василівна, розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов з Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції, у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , який працює начальником автотранспортної служби КП Запоріжремсервіс, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч.4 ст.140 КУпАП, -

встановив:

15 травня 2026 року до Шевченківського о районного суду м. Запоріжжя надійшов протокол серії ЕПР1 № 652941 від 29 квітня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 140 КУпАП.

Відповідно до протоколу, складеного інспектором УПП в Запорізькій області ДПП старшим лейтенантом поліції Коробкою Владиславом Едуардовичем про те, що 02 лютого 2026 року о 09 год. 25 хв. в м. Запоріжжя по вул. Вороніна, 5 гр. ОСОБА_1 будучи посадовою особою, начальником автотранспортної служби КП Запоріжремсервіс, відповідальною за належне утримання та ремонт проїздних частин внутрішньоквартальної мережі розташованою на території Шевченківського району м. Запоріжжя не вжив заходів щодо ліквідації зимовою слизькості, чим порушив Правила норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні проїзних частин внутрішньо квартальної мережі, а саме п. 6.1, 6.2, ДСТУ 3587 2022, ч. 3 ст. 12 Закону України «Про дорожній рух», що спричинило пошкодження транспортного засобу Ford Focus державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , транспортного засобу Chevrolet Aveo державний номерний знак НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_3 , транспортного засобу Ford Focus державний номерний знак НОМЕР_4 під керування водія ОСОБА_4 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальної шкоди, чим порушив вимоги п. 1.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена за ч. 4 ст. 140 КУпАП.

До протоколу додано: копію схеми місця ДТП, пояснення ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , відповідь на запит УПП ДПП, акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі, рапорт, схема місця ДТП.

ОСОБА_1 в судове засідання 27.05.2026 року та 15.06.2026 року не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення судової повістки за адресою зазначеною в протоколі про адміністративне правопорушення.

Від адвоката Ковтуна В.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 , надійшло клопотання про закриття провадження у справі за відсутності події та складу правопорушення.

ОСОБА_1 не вчиняв інкриміновані йому адміністративні правопорушення.

Як вбачається з матеріалів справи, у ході огляду місця події було встановлено, що супутньою причиною вказаних ДТП стали недоліки в утриманні вулично-шляхової мережі, а саме – порушення вимог до експлуатаційного утримання в зимовий період відповідно до пунктів 6.1, 6.2 ДСТУ 3587:2022 «Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги. Вимоги до експлуатаційного стану».

Згідно з даними які містяться на офіційному сайті Комунального підприємства «Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів», відповідно до статуту, підприємство виконує утримання доріг, зупинкових комплексів, парків та скверів, закріплений за підприємством.

Також, з боку центральних доріг до головних фасадів житлових будинків, посипку проводить також КП «Елуаш».

ОСОБА_1 виконав свої обов`язки щодо посипки доріг у місті Запоріжжі у повному обсязі.

Суб`єктом складання протоколу не доведена вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому правопорушеннях а також, причинно-наслідковий зв`язок.

Також, із наданих адміністративних матеріалів не можливо встановити обсяг обов`язків ОСОБА_1

Захисник просив розглянути справу за його відсутності та ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали справи, суддя дійшов наступного висновку.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).

Відповідно до ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Згідно зі ст. 11 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Враховуючи вимоги ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно ст. 280 КУпАП України, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статей 251, 254 КУпАП обов`язок надання доказів покладено на осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення.

На підставі цих вимог закону, а також ст. 251, 252 КУпАП суд у постанові повинен навести докази вини особи у вчиненні правопорушення та дати їм належну оцінку в їх сукупності.

Постанова судді згідно ст. 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, установлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Відповідно до диспозиції ч. 4 ст. 140 КУпАП, адміністративна відповідальність наступає за порушення, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, що спричинили створення аварійної обстановки або пошкодження транспортних засобів, вантажів, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Відповідно до п. 1.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Особа, яка створила такі умови, зобов`язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений підрозділ Національної поліції, власника дороги або уповноважений ним орган.

Особа, яка створила такі умови, зобов`язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений підрозділ Національної поліції, власника дороги або уповноважений ним орган.

Об`єктом адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Об`єктивна сторона правопорушення визначається у таких формах: 1) порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху; 2) порушення визначеного законодавством порядку погодження з уповноваженим підрозділом Національної поліції: встановлення рекламоносіїв, технічних засобів організації дорожнього руху, проведення будь-яких робіт на автомобільних дорогах, вулицях, залізничних переїздах; розроблення проектної документації на будівництво, реконструкцію і ремонт автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів та об`єктів дорожнього сервісу; здійснення пасажирських перевезень за встановленими маршрутами руху транспортних засобів загального користування; 3) порушення нормативів щодо обладнання на автомобільних дорогах, вулицях, залізничних переїздах місць: провадження робіт, залишення дорожніх машин, будівельних матеріалів, конструкцій тощо, а так само неусунення після закінчення робіт перешкод і неприведення автомобільної дороги, вулиці, залізничного переїзду в стан, що гарантує безперешкодний і безпечний рух транспортних засобів та пішоходів.

Кваліфікуючою ознакою є вчинення порушення, що спричинило створення аварійної обстановки або пошкодження транспортних засобів, вантажів, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 140 ч. 4 КУпАП України, може бути лише посадова особа, до компетенції якої належить додержання правил, норм і стандартів при утриманні автомобільних доріг і вулиць, вжиття заходів своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на автомобільних дорогах і вулицях місць провадження робіт та вчинення дій передбачених частинами 1, 2 або 3 ст. 140 КУпАП України.

Статтею 14 КУпАП передбачено, що посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, пов`язані з недодержанням установлених правил в сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров`я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов`язків.

Відповідно до положень п. 1, 2 «Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони», затверджених постановою КМУ від 30.03.1994 № 198, дія Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони (далі - Правила) поширюються на автомобільні дороги загального користування, вулиці і дороги міст та інших населених пунктів, залізничні переїзди (далі - дорожні об`єкти), у межах смуги їх відведення та "червоних ліній" відповідно і є обов`язковими для власників дорожніх об`єктів, органів, що здійснюють управління ними, та їх користувачів, а також для підприємств та організацій, що забезпечують ремонт та утримання дорожніх об`єктів.

Ремонт і утримання автомобільних доріг забезпечується Агентством відновлення (автомобільних доріг загального користування державного значення), підприємствами та організаціями, уповноваженими Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними та Севастопольською міською держадміністраціями (автомобільних доріг загального користування місцевого значення), підприємствами або балансоутримувачами, утвореними або визначеними органами місцевого самоврядування відповідно до частини першої статті 15 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" (вулиць і доріг міст та інших населених пунктів) (далі - підприємства та організації, що забезпечують ремонт та утримання дорожніх об`єктів).

Експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування та інших видів автомобільних доріг може здійснюватися на основі довгострокових (до семи років) договорів (контрактів) відповідно до частини другої статті 6 Закону України «Про автомобільні дороги».

Відповідно до ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладений на осіб, які вповноважені на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

В даному випадку в протоколі описані обставини, які відбулися 02 лютого 2026 року о 09.25 год.

Протокол про адміністративне правопорушення складено 29 квітня 2026 року у відношенні гр.

ОСОБА_1 протоколі зазначено, що

02 лютого 2026 року о 09 год. 25 хв. в м. Запоріжжя по вул. Вороніна, 5 гр. ОСОБА_1 будучи посадовою особою, начальником автотранспортної служби КП Запоріжремсервіс, відповідальною за належне утримання та ремонт проїзних частин внутрішньоквартальної мережі розташованою на території Шевченківського району м. Запоріжжя не вжив заходів щодо ліквідації зимовою слизькості, чим порушив Правила норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні проїзних частин внутрішньо квартальної мережі, а саме п. 6.1, 6.2, ДСТУ 3587 2022, ч. 3 ст. 12 Закону України «Про дорожній рух», що спричинило пошкодження транспортних засобів та завдано матеріальної шкоди, чим порушив вимоги п. 1.5 Правил дорожнього руху.

З протоколу слідує, що ОСОБА_1 будучи посадовою особою, начальником автотранспортної служби КП Запоріжремсервіс, відповідальною за належне утримання та ремонт проїзних частин внутрішньоквартальної мережі розташованою на території Шевченківського району м. Запоріжжя не вжив заходів щодо ліквідації зимовою слизькості, проте жодних доказів в підтвердження того що саме ОСОБА_1 є відповідальною особою до протоколу не надано, що позбавляє суд можливості чи дійсно саме ця особа є відповідальною за належне утримання та ремонт проїзних частин внутрішньоквартальної мережі розташованою на території Шевченківського району м. Запоріжжя.

Так матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу належності ОСОБА_1 до зазначеного суб`єкта.

Відповідно до статей 251, 254 КУпАП обов`язок надання доказів покладено на осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 140 ч. 4 КУпАП України, може бути лише посадова особа, до компетенції якої належить додержання правил, норм і стандартів при утриманні автомобільних доріг і вулиць, вжиття заходів своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на автомобільних дорогах і вулицях місць провадження робіт та вчинення дій передбачених частинами 1, 2 або 3 ст. 140 КУпАП України.

Відповідно до ст. 14 КУпАП посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв`язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров`я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов`язків.

В матеріалах справи відсутні дані, що ОСОБА_1 був відповідальною особою за належне утримання та ремонт проїзних частин внутрішньоквартальної мережі розташованою на території Шевченківського району м. Запоріжжя на момент коли відбулася дорожньо-транспортна пригода, а саме 02 лютого 2026 року.

В матеріалах справи відсутні посадова інструкція особи, на яку складено протокол про адміністративні правопорушення, в якій зазначено посаду, яку займав ОСОБА_1 та перелік посадових обов`язків, які входять до його компетенції як посадової особи, відповідальної за належне утримання та ремонт проїзних частин внутрішньоквартальної мережі розташованою на території Шевченківського району м. Запоріжжя на момент коли відбулася дорожньо-транспортна пригода, а саме 02 лютого 2026 року, як це зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні документи, які вказують на те, що ОСОБА_1 на момент виникнення події та складення протоколу про адміністративне правопорушення займав посаду начальника автотранспортної служби КП Запоріжремсервіс.

Інспектором поліції не надано доказів про те, що ОСОБА_1 є суб`єктом адміністративного правопорушення.

Таким чином, зі змісту долучених до адміністративних матеріалів документів не вдається за можливе встановити, що ОСОБА_1 є відповідальною посадовою особою за належне утримання та ремонт проїзних частин внутрішньоквартальної мережі розташованою на території Шевченківського району м. Запоріжжя.

Отже, всупереч ч. 2 ст. 251 КУпАП, працівниками поліції до матеріалів справи не було долучено відомостей щодо посадових обов`язків чи інших доказів що саме на ОСОБА_1 покладено виконання визначених у протоколі заходів і вони віднесені до його обов`язків.

Відповідно до п. 3 розділу 2 Наказу N 1395 від 07.11.2015 року «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» при складанні протоколу про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 139, частиною четвертою статті 140 КУпАП або постанови у справі про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою третьою статті 140 КУпАП (коли протокол не складається), до них необхідно долучати акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі (додаток 2) з відповідними замірами та схемою про:

- пошкодження шляхів, залізничних переїздів, інших шляхових споруд, трамвайних колій чи технічних засобів регулювання дорожнього руху;

- самовільне знімання, закриття чи встановлення технічних засобів регулювання дорожнього руху;

- перешкоду для дорожнього руху, у тому числі забруднення шляхового покриття;

- пошкодження асфальтобетонного покриття доріг унаслідок руху машин на гусеничному ходу;

- умови та стан шляху, які загрожують безпеці дорожнього руху;

- порушення нормативів щодо обладнання на дорогах місць проведення ремонтних робіт, залишення дорожніх машин, будівельних матеріалів, конструкцій;

- порушення або невиконання правил на підприємствах, в установах та організаціях під час розроблення та виготовлення транспортних засобів і деталей до них або інших предметів їх додаткового обладнання, під час проектування, реконструкції та ремонту шляхів, залізничних переїздів, інших шляхових споруд.

Відповідно до Додатку 3 Наказу N 1395 від 07.11.2015 року «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» вказуються протяжність ділянки обстеження, кілометр ( метри) автодороги, перехрестя, назва вулиці, номер будинку.

Відповідно до Додатку 3 Наказу N 1395 від 07.11.2015 року «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» при проведенні обстеження ділянки вулично-шляхової мережі та складенні відповідного акту необхідною є також присутність представника підрозділу з експлуатації доріг (вулиць), який відповідає за належне утримання зазначеної ділянки.

В даному випадку акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі складено поліцейським без залучення представника підрозділу з експлуатації доріг (вулиць), який відповідає за належне утримання зазначеної ділянки, що є порушенням наведених норм.

Крім того, згідно з абз. 6 пункту 11 «Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони» від 30.03.1994 року №198, зазначено, що власники дорожніх об`єктів або уповноважені ними органи, підприємства та організації, що забезпечують ремонт та утримання дорожніх об`єктів, зобов`язані разом з уповноваженим підрозділом Національної поліції брати участь в огляді місць дорожньо-транспортних пригод для визначення дорожніх умов, за яких вони склалися, та усувати виявлені недоліки.

Як вбачається з матеріалів справи, вище вказані вимоги при оформленні місця ДТП не були взяті до уваги.

Рапорти працівників поліції наявні в матеріалах справи суд не бере до уваги, оскільки поліцейські є зацікавленими особами, а тому їх рапорти не можуть бути доказом вчинення адміністративного правопорушення, такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду висловленою в постанові від 20 травня 2020 року по справі № 524/5741/16-а (провадження № К/9901/33786/18), де Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в п. 53 вказаної постанови зазначив, що рапорти працівників поліції не можуть слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень.

Також слід зазначити, щодо наданих як доказ рапортів поліцейського, суддя не може вважати належним доказом, оскільки рапорт - це письмове офіційне повідомлення про що-небудь вищій інстанції, керівництву, в якому стисло, але докладно викладена суть якої-небудь справи, тобто є внутрішнім службовим документом в спілкуванні між працівниками поліції. Рапорт не містить фактичних даних на основі яких може бути встановлено наявність чи відсутність адмінправопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і тому, в контексті положень ст. 251 КУпАП не можуть бути доказом у даній справі про адміністративне правопорушення.

Фототаблиця наявна в матеріалах справи також не є доказом винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 140 КУпАП.

Крім того, на фото відсутня дата та час коли були зроблені дані знімки, та за допомогою, якого технічного засобу; з даних фото не можливо встановити де саме зроблені ці знімки. Вказані фото суддя не бере до уваги.

Письмові пояснення ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 не є доказом винуватості ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 140 КУпАП.

Відповідно до одного аркуша листа про надання інформації від 17 квітня 2026 року за № 1163/01-10 підприємство повідомило, що з боку центральних доріг до головних фасадів житлових будинків, посипку проводить також КП «Елуаш».

Інших доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 140 КУпАП не надано.

У матеріалах справи відсутні належні, достатні та допустимі докази порушення ОСОБА_1 , який як зазначено в протоколі є відповідальним за належне утримання та ремонт проїздних частин внутрішньоквартальної мережі розташованою на території Шевченківського району м. Запоріжжя не вжив заходів щодо ліквідації зимовою слизькості, що спричинило пошкодження транспортних засобів, 02 лютого 2026 року.

Відтак, суд критично оцінює протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №652941 від 29.04.2026 року, так як такий протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими доказами не є доказом на доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 140 КУпАП, оскільки відображає виключно суб`єктивні судження самого поліцейського.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.

Крім того, за змістом ст. ст. 279, 280 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення має суддею розглядатись лише у межах тих обставин, які зазначені у протоколі про таке порушення.

Положеннями ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» N 3477-ІVвід 23.02.2006 року встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Так, ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачено, що "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення".

Враховуючи правову позицію ЄСПЛ у справах "Малофєєва проти Росії" ("Malofeyeva v. Russia", рішення від 30.05.2013 р., заява N 36673/04) та "Карелін проти Росії" ("Karelin v. Russia", заява N 926/08, рішення від 20.09.2016 р.), суддя не має права взяти на себе функції сторони обвинувачення, змінити обсяг інкримінованого правопорушення, усунути певні розбіжності та неточності, які мають місце в протоколі про адміністративне правопорушення, самостійно відшукувати докази винуватості особи, що становило б порушення ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).

Таким чином, суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка по суті становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою, має доводитись в суді; суд також немає права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Оскільки діючи таким чином, суд перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, притягнення особи до адміністративної відповідальності розцінюється як "кримінальне обвинувачення", оскільки адміністративні правопорушення мають ознаки притаманні "кримінальному обвинуваченню" у значенні ст. 6 Конвенції. Таку позицію висловив Європейський суд з прав людини в рішенні по справі Надточій проти України від 15 травня 2008 року.

Як передбачено п. "а" ч. 3 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причину обвинувачення проти нього.

Частиною 1 ст. 268 КУпАП визначено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

При цьому, особі повинно бути забезпечено реалізацію її права на захист, яке полягає у наданні їй можливості надавати усні або письмові пояснення з приводу пред`явленого їй обвинувачення, збирати і подавати докази, брати особисту участь у провадженні, користуватись правовою допомогою захисника, реалізовувати інші процесуальні права, передбачені, зокрема КУпАП.

Надання детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та забезпечення її права на захист є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду.

Таким чином, не роз`яснення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, в момент складання протоколу про адміністративне правопорушення її процесуальних прав або ж відсутність відповідної відмітки про неможливість реалізації роз`яснення таких, є завадою для забезпечення справедливого судового розгляду та захисту прав особи.

У відповідності до положень ч. 2 ст. 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

В порушення вищевказаних вимог, протокол про адміністративне правопорушення складений лише від 29.04.2026 року, в той час, як події, на підставі яких цей протокол був складений, мали місце 02.02.2026 року, тобто протокол був складений з порушенням передбаченого законом процесуального строку.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

Вважаю, що за встановлених судом обставин, уповноваженою на складання протоколу особою не доведено достатніх підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно з приписами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року N 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

ЄСПЛ притримується у своїх рішення позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа " Коробов проти України " N 39598 / 03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі " Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v.the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява N 25).

У рішенні ЄСПЛ від 10.02.95 року у справі "Аллене де Рібемон проти Франції", ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинуватості обов`язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

Відповідно до принципу "поза розумним сумнівом", зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кобець проти України" від 14 лютого 2008 року, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року N 23-рп/2010адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з п. 2 ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства, є забезпечення доведеності вини.

В той же час, у справі "Barbera, Messegu and Jabardo v.Spain" від 06.12.98 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року N 5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

У відповідності до роз`яснень, які містяться в ч. 2 п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.96 року N 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини.

Відповідно до вимог ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення.

Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинності, закріпленому в ст. 62 Конституції України, оскільки доказування є правом особи, а не її юридичним обов`язком.

Ненадання з боку особи, уповноваженої на складання протоколу про адміністративне правопорушення, належних та допустимих доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 , позбавляють суддю можливості перевірити правильність встановлення об`єктивних та суб`єктивних ознак події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 140 КУпАП.

Відповідно до ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП України, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Водночас, відповідно до ст. 252 КУпАП України, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Таким чином, у суду відсутні підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, зважаючи на те, що у матеріалах справи відсутні достатні докази, які беззаперечно свідчили б про вчинення останнім адміністративного правопорушення, визначеного ч. 4 ст. 140 КУпАП.

Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.140 КУпАП поза розумним сумнівом не доведена, оскільки надані суду докази не дозволяють зробити висновків про те, що він є суб`єктом цього правопорушення, в матеріалах справи відсутня його посадова інструкція, з якої можливо було б визначити коло його службових обов`язків, судом не встановлено, якими діями чи бездіяльністю, які би випливали із посадових обов`язків ОСОБА_1 , були ним порушені правила, норми, стандарти щодо забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, та які саме правила, норми, стандарти, а відтак не доведено, чи знаходяться такі дії (бездіяльність) посадової особи у причинному зв`язку із наслідками, що настали.

Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З огляду на досліджені в судовому засіданні докази, суддя приходить до висновку про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 140 КУпАП.

Керуючись ст. 62 Конституції України, ст. ст. 1, 7, 9, 10, 11, 140 ч. 4, 245, 247, 251, 252, 279, 280, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя, -

постановив:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 140 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу, протягом десяти днів з дня винесення постанови до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Суддя: Л.В. Петренко

Постанова набрала законної сили "___"_____________ 20___рік

Дата видачі постанови "___"_____________ 20___рік