Постанова від 10 червня 2026 р. у справі №336/5761/26 — Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/5761/26

Провадження №: 3/336/2278/2026

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 червня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Дацюк Ольга Ігорівна, розглянувши матеріали адміністративної справи про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 172-15 ч. 2 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає у АДРЕСА_1 ,—

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Шевченківського районного суду м. Запоріжжя надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення, складені щодо ОСОБА_1 за ст. 172-15 ч. 2 КУпАП.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , солдат призваний за мобілізацією ОСОБА_1 не з`явився з щорічної основної відпустки до пункту тимчасової дислокації мінометної батареї 3 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , розташованого поблизу АДРЕСА_2 та був відсутній на військовій службі без поважних причин з 22.00 години 27.04.2026 року до 17.00 години 28.04.2026 року, чим проявив недбале ставлення до військової служби, чим порушив ст. 6, 11, 12, 14, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, ст. 3, 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ та вчинив правопорушення, передбачене ст. 172-15 ч. 2 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, у відповідності до положень ст. 268 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 172-15 КУпАП не є обов`язковою, тому враховуючи наведені положення, суд розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 .

При вирішенні питання про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, суд керується наступним.

Суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст.129 Конституції, до яких відноситься забезпечення доведеності вини і змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст.62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності (ст.252 КУпАП).

Згідно зі ст. 256 КУпАП в протоколі про адміністративне правопорушення, в тому числі, зазначаються пояснення особи, що притягається до адміністративної відповідальності, які також є доказом у справі, як це передбачено ст.251 КУпАП.

Як передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий суд та встановлення обґрунтованості будь-якого висунутого проти нього обвинувачення.

У практиці Європейського Суду з прав людини існує тенденція поступової універсалізації понять «обвинувачення за адміністративним проступком» та «обвинувачення, які мають ознаки злочину», залежно від ступеня їх суспільної небезпеки (рішення у справі «Лутц проти Німеччини», «Отцюрк проти Німеччини», «Девеєр проти Бельгії», «Адольф проти Австрії» та інші), отже, адміністративне обвинувачення має бути доведено державою, в особі уповноважених на те посадових осіб, а тому особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не зобов`язана доводити свою невинуватість.

У справах "Малофєєва проти Росії" ("Malofeyeva v.Russia",рішення від 30.05.2013, заява N 36673/04) та "Карелін проти Росії" ("Karelin v.Russia", заява N 926/08, рішення від 20.09.2016) Європейський суд з прав людини, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідальність за ст. 172-15 ч. 2 КУпАП передбачена за недбале ставлення військової службової особи до військової служби вчинене в умовах особливого періоду.

Недбале ставлення до служби передбачає невиконання або неналежне виконання службових обов`язків через недбале чи несумлінне ставлення до них.

Як вказано у протоколі про адміністративне правопорушення, під час виконання військових обов`язків в умовах особливого періоду, військовослужбовець призваний по мобілізації до ВЧ НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_1 був відсутній на військовій службі з 22.00 години 27.04.2026 року по 17.00 годину 28.04.2026 року, чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 172-15 ч. 2 КУпАП.

Статтею 172-11 ч. 3 КУпАП передбачена відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов`язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез`явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.

При наявності двох конкуретних норм застосуванню підлягає спеціальна норма права.

Оскільки судом справа розглядається виключно в межах складеного протоколу про адміністративне правопорушення, суд ввадає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ст. 172-15 ч. 2 КУпАП.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а почате підлягає закриттю при відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Тому суд вважає, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю в зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-15 ч. 2 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ст. 247 КУпАП,—

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, передбачене ст. 172-15 ч. 2 КУпАП, закрити на підставі ст. 247 п. 1 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Суддя О.І. Дацюк

Постанова набрала законної чинності «_____»_________________20___року

Дата видачі «_____»_________________20___року