Вирок від 10 червня 2026 р. у справі №335/9895/25 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

1Справа № 335/9895/25 1-кп/335/491/2026

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя кримінальне провадження №62024080100005989 від 26 серпня 2024 року відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Добропілля Донецької області, громадянина України, військовослужбовця військової служби за мобілізацією, солдата, який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 НГУ, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого

- обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407, ч.5 ст.407, ч.4 ст.408 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 НГУ від 12.10.2023 №301 ОСОБА_5 призначено на посаду старшого водія 2 гранатометного відділення гранатометного взводу роти вогневої підтримки 5 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 НГУ та він вважається таким, що посаду прийняв та приступив до виконання службових обов`язків.

Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому воєнний стан продовжено та діє до цього часу.

Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.

Будучи військовослужбовцем військової служби за ОСОБА_5 , відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (надалі Статуту), ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України (надалі Статуту), бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.

Разом з цим, солдат ОСОБА_5 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин за наступних обставин.

29.11.2023 солдат ОСОБА_5 , в умовах воєнного стану, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасового ухилення від проходження військової служби, в порушення вимог ст. ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, самовільно залишив місце служби, а саме місце тимчасової дислокації підрозділів військової частини НОМЕР_1 НГУ, які, на той час, розташовувались у Хортицькому районі міста Запоріжжя.

Водночас, 30.07.2024 місцезнаходження солдата ОСОБА_5 було встановлено співробітниками Національної поліції України та повернуто до місця служби, а саме до військової частини НОМЕР_1 НГУ.

Таким чином, в період часу з 29.11.2023 по 30.07.2024 солдат ОСОБА_5 , обов`язки військової служби не виконував, до місця несення військової служби безпідставно не прибував, проводячи час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби та не вживаючи жодних заходів для з`явлення до місця несення військової служби й був відсутній до 30.07.2025, а саме до моменту встановлення його місцезнаходження уповноваженими співробітниками Національної поліції України та подальшого повернення до військової частини НОМЕР_1 НГУ.

Крім того, наказом командира військової частини НОМЕР_1 НГУ від 19.11.2024 №344 ОСОБА_5 призначено на посаду водія 1 протитанкового відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки НОМЕР_2 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 НГУ та він вважається таким, що посаду прийняв та приступив до виконання службових обов`язків.

Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому воєнний стан продовжено та діє до цього часу.

Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.

Будучи військовослужбовцем військової служби за ОСОБА_5 , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (надалі Статуту), ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України (надалі Статуту), бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.

Разом з цим, солдат ОСОБА_5 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин за наступних обставин.

01.01.2025 солдат ОСОБА_5 , в умовах воєнного стану, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасового ухилення від проходження військової служби, в порушення вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, самовільно залишив місце служби, а саме місце тимчасової дислокації підрозділів військової частини НОМЕР_1 НГУ, які, на той час, розташовувались у Вознесенівському районі міста Запоріжжя.

Водночас, 04.03.2025 місцезнаходження солдата ОСОБА_5 було встановлено співробітниками Національної поліції України та повернуто до місця служби, а саме до військової частини НОМЕР_1 НГУ.

Таким чином, в період часу з 01.01.2025 по 04.03.2025 солдат ОСОБА_5 , обов`язки військової служби не виконував, до місця несення військової служби безпідставно не прибував, проводячи час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби та не вживаючи жодних заходів для з`явлення до місця несення військової служби й був відсутній до 04.03.2025, а саме до моменту встановлення його місцезнаходження уповноваженими співробітниками Національної поліції України та подальшого повернення до військової частини НОМЕР_1 НГУ.

Крім того наказом командира військової частини НОМЕР_1 НГУ (по стройовій частині) від 20.01.2025 № 20, ОСОБА_5 зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 НГ України.

Відповідно до Указу Президента України ОСОБА_6 від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

В подальшому, відповідними Указами Президента України ОСОБА_6 , правовий режим воєнного стану в Україні продовжувався та діє до теперішнього часу.

Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.

Будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, солдат ОСОБА_5 , відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (надалі Статуту), ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України (надалі Статуту), бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.

Разом з цим, солдат ОСОБА_5 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин за наступних обставин.

Так, 05.03.2025, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою ухилення від військової служби, самовільно залишив місце несення служби, а саме місце тимчасової дислокації підрозділів військової частини НОМЕР_1 НГУ, які, на той час, розташовувались у Вознесенівському району міста Запоріжжя, свої службові обов`язки не виконував, час проводив на власний розсуд, заходів для повернення до місця служби та військової частини не приймав та про своє місцезнаходження до органів командування, в органи військового та цивільного управління не повідомляв до 20.08.2025, а саме до моменту його затримання уповноваженими співробітниками Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі.

Будучи допитаним в ході судового розгляду, обвинувачений ОСОБА_5 повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, щиро розкаявся у скоєному та детально підтвердив обставини вчинення кримінальних правопорушень, як вони викладені в обвинувальному акті та не оспорював їх.

При встановлених обставинах, оцінивши зібрані докази, суд вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні вищезазначених кримінальних правопорушень в судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання його винуватим.

Суд, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, оскільки проти цього не заперечували учасники судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням письмових доказів наданих прокурором. При цьому суд з`ясував, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніви у добровільності їх позиції у суду відсутні. Окрім того, учасникам судового провадження роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Вина ОСОБА_5 також підтверджується дослідженими під час судового розгляду письмовими доказами, а саме:

- матеріалами службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини страшим водієм 2-го гранатометного відділення гранатометного взводу роти вогневої підтримки 5-го батальйону оперативного призначення солдатом ОСОБА_5 з висновком затвердженим 22.05.2024 року командиром військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, відповідно до якого підтверджено факт самовільного залишення місця служби в умовах воєнного стану 29.11.2023 року вважати підтвердженою вину солдата ОСОБА_5 щодо самовільного залишення місця служби в умовах воєнного стану (т.1 а.с.80-84)

- матеріалами службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини місця служби водієм 1 протитанкового відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки 4 батальйонна оперативного призначення солдатом ОСОБА_5 з висновком затвердженим 11.01.2024 року т.в.о командиром військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, відповідно до якого підтверджено факт самовільного залишення місця служби в умовах воєнного стану 01.01.2025 року вважати підтвердженою вину солдата ОСОБА_5 щодо самовільного залишення місця служби в умовах воєнного стану (т.1 а.с.86-111).

- матеріалами службового розслідування за фактом самовільного залишення місця служби військовослужбовцем, який перебуває у розпорядженні командира військової частини солдатом ОСОБА_5 з висновком затвердженим 06.03.2025 року т.в.о командиром військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, відповідно до якого підтверджено факт самовільного залишення місця служби в умовах воєнного стану 05.03.2025 року вважати підтвердженою вину солдата ОСОБА_5 щодо самовільного залишення місця служби в умовах воєнного стану (т.1 а.с.112-138).

Дії обвинуваченого ОСОБА_5 суд кваліфікує:

- за першим епізодом за ч.5 ст. 407 КК України, як самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану;

- за другим епізодом за ч.5 ст. 407 КК України, як самовільне залишення місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану;

- за третім епізодом за ч.4 ст.408 КК України, як дезертирство, тобто самовільне залишення місця служби з метою ухилення від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, яке є тяжким і особливо тяжким злочином; дані, які характеризують обвинуваченого: який раніше не судимий, є військовослужбовцем, однак за місцем служби характеризується посередньо; на обліку у нарколога чи психіатра не перебуває. У обвинуваченого наявне постійне проживання.

Відповідно до ст.66 КК України, обставини, які пом`якшує покарання ОСОБА_5 , суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Відповідно до ст.67 КК України, обставиною яка обтяжує покарання, обвинуваченому ОСОБА_5 суд визнає вчинення злочину повторно.

З урахуванням всіх обставин справи та особи обвинуваченого суд погоджується із думкою прокурора та вважає, що єдино вірним для обвинуваченого покаранням, яке сприятиме його виправленню і запобігатиме вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, може бути тільки покарання у вигляді позбавлення волі на строк наближений до мінімального в межах санкції інкримінованих статей.

За сукупністю злочинів, згідно ч.1 ст. 70 КК України суд вважає за необхідне призначити покарання шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим.

Час попереднього ув`язнення ОСОБА_5 підлягає зарахуванню у строк відбуття покарання.

Також суд не вбачає підстав для зміни ОСОБА_5 застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строк дії якого необхідно продовжити до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов не заявлявся.

Витрати на залучення експертів відсутні.

Речові докази відсутні.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 349, 370, 371, 374, ч.15 ст.615 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 407, ч.5 ст.407, ч.4 ст. 408 КК України та призначити покарання:

- за ч.5 ст. 407 КК України у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі;

- за ч.5 ст. 407 КК України у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі;

- за ч.4 ст.408 КК України у вигляді 5 (п`яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворих покарань більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у вигляді 5 (п`яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Цивільний позов не заявлявся.

Витрати на залучення експертів відсутні.

Речові докази відсутні.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 обчислювати з моменту його фактичного затримання 20.08.2025 року, зарахувавши строк тримання під вартою в строк відбуття покарання.

Міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили - залишити без змін.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженим в той же термін, з дня вручення його копії судового рішення.

Копії вироку негайно після його проголошення надати прокурору та обвинуваченому.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1