Рішення від 14 червня 2026 р. у справі №420/13364/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/13364/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд

у складі

головуючого судді Скупінської О.В.,

при секретарі Подобіної О.М.,

за участю

представника позивача Мартьола Д.С.,

представника відповідача Кузьменка І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – ОСОБА_1 про визнання дій протиправною та скасування постанови

В С Т А Н О В И В :

До Одеського окружного адміністративного суду 11.05.2026 надійшла позовна заява ІНФОРМАЦІЯ_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа – ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову від 25.08.2025 у виконавчому провадженні № 78936297 про стягнення виконавчого збору у розмірі 32000,00 грн.

В обгрунтування позовних вимог зазначили, що на вказані відносини розповсюджуються дія абзацу 15 пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII щодо заборони вжиття заходів примусового виконання рішень на території місцезнаходження ІНФОРМАЦІЯ_1 , як боржника у виконавчому провадженні.

Відповідно до п.п. 3, 5, 6 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Ухвалою судді від 15.05.2026 постановлено позовну заяву залишити без руху, встановивши 10-денний строк для усунення недоліків позову, шляхом надання до суду

- оформленої належним чином позовної заяви, відповідно до п.2 ч.5 ст.160 КАС України, в якій має бути зазначено наявність чи відсутність самостійних вимог щодо предмету спору третьої особи;

- заяви/клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду з заявленими вимогами та доказами, з зазначенням обставин, які перешкоджали своєчасному зверненню до суду.

26.05.2026 від представника позивача надійшла позовна заява в новій редакції (вх. №ЕС/58330/26) в якій в розділі ІІ значаться підстави для поновлення строку звернення до суду зазначивши, що 01.05.2026 засобами електронного зв`язку до ХЗВ ВСП ЗСУ від Державної казначейської служби України у Херсонській області надійшло повідомлення про стягнення коштів від 01.05.2026 № 07-01 26/6-06/2839, в якому зазначається про отримання до виконання, зокрема, але не виключно, оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 32 000,00 грн. Той факт, що позивач отримав постанову про відкриття виконавчого провадження 06.05.2026, не накладає на нього обов`язку щоденно моніторити Автоматизовану систему виконавчих проваджень, щоб з`ясувати, чи винесено постанову про стягнення виконавчого збору. Навпаки, обов`язок повідомляти про всі постанови покладено на державного виконавця. Відсутність у матеріалах справи доказів надіслання позивачу оскаржуваної постанови від 25.08.2025 свідчить, що він не був належним чином поінформований. Таким чином, пропущений позивачем строк звернення до суду є наслідком ненадсилання йому відповідних документів, а не його пасивної поведінки.

Крім того, у вказаному позові просили залучити ОСОБА_1 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Ухвалою судді від 29.05.2026 постановлено відмовити у задоволенні клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду; прийняти до розгляду позовну заяву ІНФОРМАЦІЯ_1 та відкрити провадження у адміністративній справі; призначити судове засідання на 15 червня 2026 року об 15 год 15 хв у приміщенні Одеського окружного адміністративного суду за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 14, зала судових засідань №23 (2-й поверх); залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 ; витребувати у Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України належним чином засвідчені копії матеріалів ВП №78936297.

03.06.2026 від представника третьої особи ОСОБА_1 – адвоката Коломойцева М.М. надійшла заява (вх. №ЕС/61915/26) про проведення судового засідання без їх участі.

04.06.2026 від представника відповідача ОМУМЮ України надійшов відзив (вх. №ЕС/61998/26) з проханням відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки скаржник посилається на Положеннями пункту 10-2 Розділу XIII Закону №1404-VІІІ зокрема передбачено, що зупиняється у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень – (крім рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців, його перерахунку, щодо забезпечення військовослужбовців житлом), боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, визначені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до складу Збройних Сил України, рішень про стягнення з фізичної особи заборгованості за житлово-комунальні послуги на території територіальних громад, що належать до територій, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, або якщо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги здійснюється щодо нерухомого майна, яке є місцем постійного проживання такої фізичної особи і було знищено або пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій. Відтак в рамках виконавчого провадження № 78936297 здійснюється виконання вимог виконавчого листа щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 . Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, відділ ПВР вважає, що виконавче провадження ВП № 78481135 не підлягає зупиненню на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Разом з вказаним відзивом в якості додатку долучено матеріали виконавчого провадження № 78936297.

04.06.2026 від представника відповідача ОМУМЮ України надійшло клопотання (вх. №ЕС/62001/26).

04.06.2026 від представника позивача ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшли додаткові пояснення по справі (вх. №ЕС/62108/26), в яких зазначили, що згідно з фінансовою таблицею ІНФОРМАЦІЯ_3 за І квартал 2026 р. загальна сума інших поточних видатків на виконання судових рішень та сплату судових зборів склала понад 1,576 млн грн, а середній розмір стягнення — 12 416,14 грн на один випадок. Ці цифри свідчать, що левова частка бюджету в першому кварталі пішла не на виконання судових рішень, а на сплату судових і виконавчих зборів. Переважна більшість судових зборів сплачена за позовними заявами ІНФОРМАЦІЯ_3 до відповідача, з метою оскарження дій державних виконавців. При цьому, відповідач виносить постанови про накладення штрафів масово, ігноруючи всі обставини, в яких перебуває позивач та не враховуючи наданих відповідей на їх вимоги. Виділених коштів ледве вистачає для погашення основних зобов`язань перед військовослужбовцями, а інші напрямки фінансування майже не забезпечуються.

04.06.2026 від представника позивача ХЗВ ВСП надійшло клопотання (вх. №ЕС/62144/26).

Інші заяви по суті справи учасниками справи не надавались, додаткові докази не надходили.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено таке.

Суд встановив, що згідно з відомостями автоматизованої системи документообігу суду КП «ДСС» документ в електронному вигляді – рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.06.2025 у справі №420/33921/24, зокрема зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку виплати грошового забезпечення за весь час затримки виплати починаючи з 29.01.2020.

25.08.2025 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кузьменком Ігорем Миколайовичем, розглянуто заяву стягувача про примусове виконання виконавчого листа №420/33921/24 виданого 06.08.2025 Одеським окружним адміністративним судом, постановлено відкрити виконавче провадження № 78936297. Пунктом 2 постанови боржника повідомлено про необхідність виконання рішення суду протягом 10 робочих днів.

25.08.2025 винесено постанову в межах ВП №78936297 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кузьменком Ігорем Миколайовичем, при примусовому виконанні, виконавчого листа №420/33921/24 виданого 06.08.2025 Одеським окружними адміністративним судом визначено для боржника розмір мінімальних витрат виконавчого провадження:

Плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження 69 грн Винесення постанови про відкриття виконавчого провадження 138.1 грн Винесення постанови про закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу) 100.06 грн Винесення постанови про стягнення виконавчого збору 37.32 грн Винесення постанови про стягнення витрат виконавчого провадження 5.52 грн. Загальна сума мінімальних витрат: 350,00 грн.

Того ж дня 25.08.2025 винесено оскаржувану постанову в межах ВП №78936297 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кузьменком Ігорем Миколайовичем, при примусовому виконанні, виконавчого листа №420/33921/24 виданого 06.08.2025 Одеським окружними адміністративним судом про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 32000,00 грн.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження: Виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Згідно ст. 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» визначено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 квітня - 8000 гривень. Виконавчий збір - 32000 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).

Відповідно до ст.1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно ч.1 ст.13 Закону № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

За правилами ч.1 ст.26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до приписів ч.ч.1, 2, 3, 4 ст.27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Відповідно до Закону № 1404-VIII Міністерством юстиції України 02.04.2012 прийнято наказ № 512/5, яким затверджено Інструкцію з організації примусового виконання рішень (далі - Інструкція № 512/5).

Пунктом 8 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 визначено, що стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону № 1404-VIII.

Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.

Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.08.2025 відповідачем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 78936297 з виконання виконавчого листа № 420/33912/24, а також постанову про стягнення з позивача виконавчого збору у виконавчому провадженні № 78936297 у розмірі 32000 грн.

Згідно абз.22 п.10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII зупиняється у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень (крім рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців, його перерахунку, щодо забезпечення військовослужбовців житлом), боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, визначені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до складу Збройних Сил України, рішень про стягнення з фізичної особи заборгованості за житлово-комунальні послуги на території територіальних громад, що належать до територій, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, або якщо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги здійснюється щодо нерухомого майна, яке є місцем постійного проживання такої фізичної особи і було знищено або пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій.

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що у період дії воєнного стану в Україні не зупиняється вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців, його перерахунку, щодо забезпечення військовослужбовців житлом, боржниками за якими є, зокрема, військові частини.

При цьому, суд зазначає, що виконавчим листом № 420/33921/24, який видано 06.08.2025, зобов`язано здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату компенсації трати частини доходів у зв`язку з порушенням строку виплати грошового забезпечення за весь час затримки виплати. Тобто, способом захисту порушеного права позивача і відповідно способом виконання судового рішення є фактично перерахунок і виплата грошового забезпечення позивача, а тому відсутні підстави для застосування положень абз.22 п.10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII.

Разом з тим, ч.5 ст.27 Закону № 1404-VIII визначено вичерпний перелік обставин за наявності яких виконавчий збір не стягується, зокрема: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» та Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами.

Відповідно до ч.9 ст.27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст.39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

При цьому, судом не встановлено та позивачем під час розгляду справи не доведено наявність обставин, які є підставою для звільнення боржника від сплати виконавчого збору на підставі частин 5, 9 ст.27 Закону № 1404-VІІІ.

У свою чергу стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Останнє розпочинається з прийняттям постанови про відкриття виконавчого провадження, разом з якою державний виконавець зобов`язаний винести постанову про стягнення виконавчого збору.

Стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку проводить державний виконавець у межах виконавчого провадження, незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв`язку із ймовірністю стягнення відповідної суми виконавчого збору у випадку примусового виконання.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.05.2021 у справі № 160/7321/19, від 02.06.2021 у справі № 160/4481/20 та від 22.10.2021 у справі № 520/17933/2020.

Враховуючи наведене, суд наголошує, що норми абз.22 п.10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII не впливають на обов`язок державного виконавця винести постанову про стягнення виконавчого збору у випадку відкриття виконавчого провадження.

Отже, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування в даному випадку положень абз.22 п.10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII та, відповідно, для скасування постанови про стягнення виконавчого збору.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2026 у справі № 420/25926/25.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) і «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що решта аргументів (доводів) сторін, які мають значення для правильного вирішення спору, на вирішення спірних правовідносин не впливають та не змінюють судовий розсуд цього спору за результатами судового процесу.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивач в ході судового розгляду справи не доведено ґрунтовності пред`явлених вимог.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 22.02.2007р. у справі «Красуля проти Росії», від 05.05.2011р. у справі «Ільяді проти Росії», від 28.10.2010р. у справі «Трофимчук проти України», від 09.12.1994р. у справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 01.07.2003р. у справі «Суомінен проти Фінляндії», від 07.06.2008р. у справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Відповідно до приписів ст.139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 2-9, 242, 246, 250, 251, 255, 287 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ІНФОРМАЦІЯ_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – ОСОБА_1 про визнання дій протиправною та скасування постанови – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач – ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код в ЄДРПОУ НОМЕР_1 );

Відповідач – Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Миколаїв, пр. Миру, 46/1, код ЄДРПОУ 45862901);

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Суддя Олена СКУПІНСЬКА

.