Рішення від 14 червня 2026 р. у справі №420/732/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/732/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – другий відділ ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 10.01.2026 (зареєстрована у суді 12.01.2026) надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа – другий відділ ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить суд:

1. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо не внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення ОСОБА_1 з військового обліку на підставі пункту 3 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку із непридатністю до військової служби за станом здоров`я;

2. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку військовозобов`язаних на підставі пункту 3 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку із непридатністю до військової служби за станом здоров`я.

В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що він перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 (другий відділ, ОСОБА_2 ) та має статус особи з інвалідністю з дитинства. 05.04.2022 за результатами медичного огляду ВЛК був визнаний непридатним до проходження військової служби з виключенням з військового обліку. Для періодичного проходження лікування позивач виїжджає до Німеччини. У зв`язку з чим ним було встановлено додаток Резерв +. Відповідно до електронного ВОД, згенерованого 10.02.2025, він був не військовозобов`язаний, виключений з військового обліку.

13.10.2025 позивач згенерував електронний ВОД в додатку Резерв + та з`ясував, що він поновлений на військовому обліку. Після чого він телефоном звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_4 для з`ясування причин. 22.10.2025 позивач згенерував електронний ВОД в додатку Резерв + та з`ясував, що до його даних додані відомості про постанову ВЛК про непридатність до військової служби від 05.04.2022. 28.10.2025 ним була подана особисто заява до ІНФОРМАЦІЯ_4 про внесення актуальних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. В той же день генерував електронний ВОД в додатку Резерв + та з`ясував, що відомості про постанову ВЛК про непридатність до військової служби від 05.04.2022 зникли. Письмової відповіді на заяву не отримав.

З метою з`ясування причин затримки розгляду заяви позивача 04.11.2025 звернулась до відповідача та до ІНФОРМАЦІЯ_2 з адвокатським запитом та просила розглянути і задовольнити заяву позивача та надати копію рішення, прийнятого по суті розгляду заяви ОСОБА_1 23.11.2025 рекомендованим листом адвокат отримала відповідь ІНФОРМАЦІЯ_5 , в якій було повідомлено, що виключення з військового обліку здійснюється ІНФОРМАЦІЯ_6 в АДРЕСА_1 , а начальнику ІНФОРМАЦІЯ_7 для прийняття рішення на розгляд направлялись документи ОСОБА_1 . Своїм листом від 19.11.2025 ІНФОРМАЦІЯ_6 відмовив у надані запитуваної інформації та у вчиненні дій щодо розгляду спірного питання.

Ухвалою судді від 14.01.2026 постановлено позовну заяву залишити без руху, встановивши 10-денний строк для усунення недоліків, шляхом надання до суду:

- оформленої належним чином позовної заяви, відповідно до п.2 ч.5 ст.160 КАС України, в якій має бути зазначено наявність чи відсутність самостійних вимог щодо предмету спору третьої особи та на стороні позивача чи відповідача вона виступає.

20.01.2026 від представника позивача надійшла заява (вх. №ЕС/7313/26) про приєднання до матеріалів справи, в якості додатку позовну заяву в новій редакції, в якій другий відділ ІНФОРМАЦІЯ_1 визначено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Ухвалою судді від 26.01.2026 постановлено прийняти до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 та відкрити провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи; витребувати від ОСОБА_1 належним чином засвідчену копію військово-облікового документа у паперовій формі (посвідчення призовника, тимчасове посвідчення військовозобов`язаного, військовий квиток, тощо).

15.04.2026 суд ухвалив витребувати від ІНФОРМАЦІЯ_8 належним чином завірені копії доказів/інформації, а саме:

- інформації чи дійсно ІНФОРМАЦІЯ_9 чи видавалась ОСОБА_1 довідка військово-лікарської комісії №70/2801 від 05.04.2022;

- у випадку, якщо видавалась довідка військово-лікарської комісії №70/2801 від 05.04.2022, документів на підставі яких прийнята ця постанова (направлення на проходження військово-лікарської комісії, картка обстеження медичного огляду, лабораторні дослідження та результати обстежень, тощо).

04.05.2026 до суду від ІНФОРМАЦІЯ_8 надійшли витребувані докази.

07.05.2026 суд ухвалив витребувати від ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином завірені копії доказів/інформації, а саме підстав виключення ОСОБА_1 з військового обліку, про що міститься відомості у Єдиному державного реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів станом на 10.02.2025.

26.05.2026 до суду від відповідача надійшла витребувана інформація.

Копія ухвал отримані відповідачем в Електронному кабінеті та направлені на електронну пошту, проте, відповідач своїм правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов, наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено такі факти та обставини.

Матеріали справи містять пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 серії НОМЕР_2 (а.с.6), видане на ім`я ОСОБА_1 , видане 09.04.2024, відповідно до якого позивач є особою з інвалідністю ІІ групи з дитинства довічно.

Матеріали справи містять довідку військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_8 від 05.04.2022 №70/2801 (а.с.16), відповідно до якої ОСОБА_1 проведено медичний огляд 05.04.2022 та він визнаний непридатним до військової служби за мобілізацією з виключенням з військового обліку.

Відповідно до даних військово-облікового документа у застосунку «Резерв+» щодо ОСОБА_1 :

-станом на 10.02.2025 (а.с.21) він виключений з військового обліку, не є військовозобов`язаним;

-станом на 13.10.2025 (а.с.22) він перебуває на обліку, є військовозобов`язаним, особою з інвалідністю до 31.12.2999 внаслідок інвалідності з дитинства;

-станом на 22.10.2025 (а.с.23) він перебуває на обліку, є військовозобов`язаним, непридатний з виключенням з військового обліку (дата ВЛК 05.04.2022), особою з інвалідністю до 31.12.2999 внаслідок інвалідності з дитинства;

-станом на 28.10.2025 (а.с.24) він перебуває на обліку, є військовозобов`язаним, особою з інвалідністю до 31.12.2999 внаслідок інвалідності з дитинства;

-станом на 08.12.2025 (а.с.25) він перебуває на обліку, є військовозобов`язаним, особою з інвалідністю до 31.12.2999 внаслідок інвалідності з дитинства;

-станом на 02.02.2026 (а.с.54) він перебуває на обліку, є військовозобов`язаним, особою з інвалідністю до 31.12.2999 внаслідок інвалідності з дитинства, має відстрочку за п.2 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» до завершення мобілізації.

Відповідно до листа ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.05.2026 №4844, повідомлено, що станом на 10.02.2025 ОСОБА_1 був виключений з військового обліку, як особа, яка засуджена за вчинення тяжкого злочину (Татарбунарський районний суд Одеської області).

Відповідно до пояснень представника позивача (вх.№ЕС/13320/26 від 05.02.2026), ОСОБА_1 не отримував військово-облікового документа у паперовому вигляді.

ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою від 04.11.2025 (а.с.18-20), у якій просив виключити його з військового обліку у зв`язку із непридатністю його до проходження військової служби за станом здоров`я.

На заяву позивача від 04.11.2025 щодо виключення його з військового обліку на підставі висновків ВЛК, ІНФОРМАЦІЯ_10 скерував відповідь від 18.11.2025 №1255/8291 (а.с.14), у якій зазначив, що інформація про перебування ОСОБА_1 у ІНФОРМАЦІЯ_8 на військовому обліку в ІКС « ІНФОРМАЦІЯ_11 » відсутня, але довідка видана ВЛК цього ІНФОРМАЦІЯ_5 . Рекомендовано з`ясувати підстави проведення ВЛК та видачі довідки ВЛК без перебування на обліку.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду.

Вирішуючи дану справу, суд виходить з такого.

В першу чергу, суд вважає за необхідне підкреслити, що спірні правовідносини між сторонами склались не з приводу законності дій відповідача, які полягають у взятті позивача на військовий облік, після його виключення з цього обліку, а саме спірним є відмова ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо не внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення ОСОБА_1 з військового обліку на підставі пункту 3 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку із непридатністю до військової служби за станом здоров`я.

Так, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військову службу і військовий обов`язок».

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (частини перша-друга статті 1 Закону).

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки) (частина сьома статті 1 Закону України «Про військову службу і військовий обов`язок»).

Поняття та види, порядок ведення військового обліку, постановка на військовий облік, а також зняття та виключення з нього визначені статтями 33 - 37 Закону України «Про військову службу і військовий обов`язок».

У відповідності до частини першої статті 33 Закону України «Про військову службу і військовий обов`язок» усі військовозобов`язані та призовники підлягають військовому обліку.

Згідно з частиною третьою статті 33 Закону України «Про військову службу і військовий обов`язок» військовий облік усіх військовозобов`язаних та призовників провадиться за місцем їх проживання, а також за обсягами та деталізацією і поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний. Військовий облік військовозобов`язаних за призначенням поділяється на загальний і спеціальний.

Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 37 Закону України «Про військову службу і військовий обов`язок», згідно якого виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: визнані непридатними до військової служби.

У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном визначені Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі - Порядок № 1487).

Відповідно до пункту 20 Порядку № 1487 військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.

Для внесення запису/актуалізації даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ними надаються персональні дані відповідно до вимог Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів».

Згідно із пунктом 22 Порядку № 1487 взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до пункту 79 Порядку № 1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з частиною восьмою статті 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Згідно з ч. 9 ст. 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Стаття 14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» регламентує ведення Реєстру.

Так, ведення Реєстру включає:

1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним;

2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами;

3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.

Частиною 3 статті 14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» визначено, що актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Пунктом 4 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 559 передбачено, що у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін:

у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку;

в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку.

Зміни вносяться протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви.

За змістом п. 5 Порядку № 559 військово-обліковим документом призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також громадян, виключених з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», в електронній формі (далі - військово-обліковий документ в електронній формі) є відображення в електронній формі відомостей про громадянина України, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також відомостей щодо звернення або повідомлення про вчинення адміністративного або кримінального правопорушення до Національної поліції.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, відповідно до довідки військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_8 від 05.04.2022 №70/2801 (а.с.16), ОСОБА_1 проведено медичний огляд 05.04.2022 та він визнаний непридатним до військової служби за мобілізацією з виключенням з військового обліку.

Аналіз змісту відповідних положень статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» свідчить про те, що громадяни які підлягають виключенню з військового обліку втрачають статус військовозобов`язаного.

Суд наголошує, що відповідно до норм чинного законодавства, для виключення із військового обліку повинні існувати відповідні підстави.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В свою чергу, справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, окрім іншого, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Статтею 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Принцип законності вимагає, щоб органи державної влади мали повноваження на вчинення певних дій та в подальшому діяли виключно в межах тих повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Принцип верховенства права (стаття 8 Конституції України), у поєднанні з принципом законності вимагає, щоб такі дії органів державної влади були ще й правовими.

Суд звертає увагу, що легітимні очікування особи у відносинах з публічною адміністрацією неодноразово були предметом розгляду в Європейському суді з прав людини (далі ЄСПЛ, Суд) рішення у справах «Федоренко проти України» від 1 червня 2006 р., «Україна-Тюмень проти України» від 22 листопада 2007 р., «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 р. В цьому сенсі легітимні очікування безпосередньо випливають із конституційної норми ч. 2 ст. 19 Конституції України про те, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порушення принципу легітимних очікувань у спосіб вчинення бездіяльності суб`єктом владних повноважень за наявності норм матеріального права, які встановлюють відповідні повноваження органу влади та спосіб їх реалізації є, на думку суду, також порушенням принципу «правової визначеності» та принципу «належного врядування».

Так, зокрема у рішенні ЄСПЛ «Рисовський проти України» від 2 жовтня 2011 року (заява № 29979/04) в пунктах 70,71 цього рішення ЕСПЛ керується «принципом належного урядування» як багатоаспектним принцип, котрий, серед іншого, зводиться до того, що держава зобов`язана організувати роботу державного апарату таким чином, щоб забезпечувалась юридична визначеність у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Понад це «на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок.». Водночас згідно з концепцією «принципу належного урядування», «Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються».

При цьому, під бездіяльністю розуміється пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи чи інтереси фізичних або юридичних осіб, в тому числі не прийняття рішення у випадках, коли таке рішення повинно бути прийнято відповідно до вимог закону. Сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити.

В свою чергу дії - це юридичні факти, які пов`язані з волею суб`єктів правовідносин; це поведінка людей; зовнішнє вираження волі людини. Відмінна риса даного виду юридичних фактів полягають у тому, що норми права пов`язують з ними юридичні наслідки саме в силу вольового характеру юридичних дій.

Юридичні дії - це вчинки особи, акти державних органів, інших суб`єктів, що відбуваються за волевиявленням суб`єкта правовідносин.

Так, підставою для виключення з обліку є висновок ВЛК, який власне міститься в матеріалах справи та був наданий відповідачу з метою виключення позивача з військового обліку, а відтак суд вбачає саме відмову відповідача з такого виключення протиправною.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідач не вчиняв жодних заходів з метою з`ясування походження довідки ВЛК, зокрема, не проводив жодних службових перевірок, не звертався до суду із клопотанням про призначення експертизи тощо.

Суд враховує, що за правилами статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

При цьому, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення у справі Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), пункт 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються рішення у справі Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки, а також рішення у справі Ґаші проти Хорватії.

В той же час, надаючи оцінку позовним вимогам зобов`язального характеру та обраному позивачем способу захисту своїх прав, про які просить останній у межах цього позову, суд зазначає таке.

Частиною четвертою статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 31.08.2022 у справі № 640/22426/20, адміністративний суд, перевіряючи правомірність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Так, відповідно до пункту 79 Порядку № 1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, серед іншого, здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Тобто, в даному випадку, прийняття рішення про виключення військовозобов`язаних з військового обліку є дискреційними повноваженнями органів територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Водночас, відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити шляхом:

визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка викладена у листі від 18.11.2025 №1255/8291, щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку на підставі пункту 3 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку із непридатністю до військової служби за станом здоров`я;

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити ОСОБА_1 з військового обліку військовозобов`язаних на підставі пункту 3 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку із непридатністю до військової служби за станом здоров`я.

Щодо внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення позивача з військового обліку, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому та на момент спірних правовідносин позивач не був виключений з військового обліку, невнесення даних про таке виключення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів не порушувало його права, а відтак у цій частині позовних вимог суд відмовляє, як у передчасних.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до приписів ст.139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 262, 295, КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – другий відділ ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка викладена у листі від 18.11.2025 №1255/8291, щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку на підставі пункту 3 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку із непридатністю до військової служби за станом здоров`я.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити ОСОБА_1 з військового обліку військовозобов`язаних на підставі пункту 3 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку із непридатністю до військової служби за станом здоров`я.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_10 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 );

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – другий відділ ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).

Суддя Олена СКУПІНСЬКА