Рішення від 14 червня 2026 р. у справі №420/11091/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/11091/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі судді Бутенка А.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , в якій просить суд:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у звільненні з військової служби на підставі пп. г, п. 2 ч. 4; абз. 13 п. З ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» через сімейні обставини, а саме у зв`язку з здійсненням постійного догляду за матір`ю ОСОБА_2 , яка є особою 2 групи інвалідності;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі пп. г, п. 2 ч. 4; абз. 13 п. З ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» через сімейні обставини, а саме у зв`язку з здійсненням постійного догляду за матір`ю ОСОБА_2 , яка є особою 2 групи інвалідності.

Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Позивач звернувся до відповідача із рапортом про звільнення з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 та абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Позивачу надійшла відповідь від відповідача відповідно до якої відсутні законні підстави для задоволення рапорту. Відмова у реалізації рапорту обумовлена там, що відповідно до акту огляду сімейного стану, долученого до рапорту, встановлена наявність інших членів сім`ї першого ступеня споріднення, які повинні здійснювати догляд за матір`ю, а саме її син - ОСОБА_3 . Документів, які підтверджують, що ОСОБА_3 потребує постійного догляду не надано.

08.05.2025 року від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву в обґрунтування якого зазначено, що з Акту ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02.01.2026 року вбачається наявність іншого родича, який може здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 - її син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Разом з тим, ані до рапорту, ані до позовної заяви Позивачем не надано документів, що підтверджують неспроможність ОСОБА_3 здійснювати догляд за своєю матір`ю, а саме: документів, що підтверджує його інвалідність, перебування її потребу у постійному догляді тощо. Відтак, військова частина НОМЕР_1 діяла в межах повноважень та відмовила у задоволені рапорту про звільнення ОСОБА_1 у звязку з відсутністю підстав для задоволення.

13.05.2025 року від позивача надійшла відповідь на відзив в якій позивач підтримав позицію викладену в позовній заяві та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

13.05.2025 року надійшли пояснення третьої особи.

28.05.2026 року надійшли заперечення.

Заяви чи клопотання від сторін не надходило

Процесуальні дії, вчинені судом.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Обставини справи.

ОСОБА_1 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

Позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із рапортом про звільнити у запас, відповідно до пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 та абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку з здійсненням постійного догляду за матір`ю ОСОБА_2 , яка є особою 2 групи інвалідності.

До рапорту позивач надав наступні документи:

копію посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 ;

нотаріально засвідчену копію паспорта громадянина України ОСОБА_1 ;

нотаріально засвідчену копію реєстраційного номеру облікової картки платника податків ОСОБА_1 ;

нотаріально засвідчену копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 ;

нотаріально засвідчену копію паспорта громадянина України ОСОБА_2 ;

нотаріально засвідчену копію реєстраційного номеру облікової картки платника податків ОСОБА_2 ;

нотаріально засвідчену копію довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією ОСОБА_2 ;

нотаріально засвідчену копію висновку 2222 про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, виданого 23 жовтня 2025 року;

нотаріально засвідчену копію свідоцтва про смерть чоловіка ОСОБА_4 ;

копію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_2 ;

витяг з реєстру територіальної громади ОСОБА_2 ;

витяг з реєстру територіальної громади ОСОБА_1 ;

нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_2 до командира військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до Акту перевірки сімейного стану військовослужбовця від 02 січня 2026 року ІНФОРМАЦІЯ_1 , який підготовлений на виконання листа військової частини НОМЕР_1 від 25.12.2025 року, під час перевірки витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян виявлено факт існування другого сина ОСОБА_5 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про існування якого не було повідомлено до початку перевірки. Документів, які підтверджують неможливість догляду ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за матір`ю комісії не надано.

Факт необхідності здійснення постійного догляду не підтверджено.

04.03.2026 року позивач направив командиру військової частини НОМЕР_1 доповнення до рапорту від 03.11.2025 року, до якого надав наступні документи:

Актовий запис про народження ОСОБА_3 із застосунку Дія;

засвідчену копію паспорта громадянина України ОСОБА_3 ;

засвідчену копію реєстраційного номеру облікової картки платника податків ОСОБА_3 ;

довідку № 1 від 26.01.2026, видану Державним спеціалізованим підприємством «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами»;

довідку № 4/1/1-02.0 від 05.02.2026, видану Державним спеціалізованим підприємством «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами»;

нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_3 від 13.02.2026;

копію висновку 41/2 про наявність порушення функцій організму, через особа не може самостійно пересуватися та/або самообслуговуватися і потребує постійного стороннього догляду, виданого 27.02.2026.

Листом від 18.03.2026 року відповідач повідомив, що за результатами розгляду рапорту та матеріалів наданих до рапорту, підтверджено потребу ОСОБА_2 , в постійному догляді, однак також встановлено наступне. Відповідно до акту огляду сімейного стану, долученого до рапорту, встановлена наявність інших членів сім`ї першого ступеня споріднення, які повинні здійснювати догляд за Вашою матір`ю, а саме її син - ОСОБА_3 . Документів, які підтверджують, що ОСОБА_3 потребує постійного догляду не надано. Таким чином, повідомлено про відсутність законних підстав для задоволення рапорту.

Вважаючи відмову протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Джерела права й акти їх застосування.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до статті 106 Конституції України Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

У зв`язку з військовою агресією Російською Федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє станом на сьогоднішній день.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII (далі - Закон № 2232-XII; у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

За змістом частин першої та третьої статті 1 Закону № 2232-XII, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до абз. 4 пп. «г» п.2 ч.4 ст. 26 Закону №2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема, у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Згідно з ч.7 ст. 26 Закону № 2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення № 1153/2008), яким визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі (пункт 1).

Відповідно до пп. 2 п.225 Розділу ХІІ Положення №1153/2008, звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану:

а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;

б) за станом здоров`я:

на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;

за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

в) у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі;

г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

д) у зв`язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

е) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі (для осіб вищого офіцерського складу);

з) у зв`язку із призначенням (обранням) на посаду або перебуванням на посаді судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя.

Згідно з абзацом тринадцятим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» такою поважною причиною є необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Пунктом 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, визначено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.

Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, яка затверджена наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 р. № 170, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 р. за № 438/16454 (далі - Інструкція № 170), визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення), затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 р. № 1153.

Відповідно до п.1.5 розділу І Інструкції № 170 для встановлення, зміни, призупинення, або припинення правових відносин з громадянами України, які реалізуються наказами посадових осіб по особовому складу, у Генеральному штабі Збройних Сил України, Командуванні об`єднаних сил Збройних Сил України, видах Збройних Сил України, окремих родах сил Збройних Сил України, окремих родах військ Збройних Сил України, органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах, організаціях, (далі - військові частини), оформляються: подання на військовослужбовців крім тих, які проходять базову військову службу, щодо: звільнення з військової служби (додаток 1).

Відповідно до підпункту 26 пункту 5 Додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом міністра оборони України від 10.04.2009 № 170, при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону про військову службу, подаються, серед іншого:

документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме:

у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи:

документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки з цією особою (особами);

один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником ІНФОРМАЦІЯ_4;

один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10.12.2024 № 2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «;Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21.09.2015 № 946;

висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10.12.2024 № 2067, про потребу в постійному догляді.

Висновки суду.

Аналіз вказаних норм законодавства свідчить про те, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються з військової служби під час воєнного стану на підставах, визначених п.2 ч.4 ст.26 Закону №2232-XII через сімейні обставини або з визначених названим Законом поважних причин, за умови, що такі військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу, серед яких така обставина як

Ураховуючи, що підставою для звільнення з військової служби позивач у своєму рапорті зазначив саме абзац тринадцятий пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону про військову службу, для правильного вирішення цього спору суд має з`ясувати:

по-перше, чи звертався позивач з рапортом про звільнення з військової служби та чи додав до рапорту визначені документи;

по-друге, чи підтверджують подані документи наявність особи, яка потребує постійного догляду, тобто один із батьків військовослужбовця або батьків його дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи;

по-третє, чи підтверджують подані документи відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які можуть здійснювати такий догляд.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, згідно з поданим рапортом та доданими до нього документами мати позивача ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 26.01.2005 року № 015484.

Відповідно до медичного висновку про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та обслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі № 2222 від 23.10.2025 року ОСОБА_2 потребує стороннього догляду.

Отже, наявність особи, яка потребує постійного догляду, у цій справі є встановленою та сторонами не оспорюється.

Натомість проблемним питанням у спірних правовідносинах є з`ясування наявності чи відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати такий догляд.

Щодо вказаного питання Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 27.02.2025 у справі № 380/16966/24 та від 07.05.2025 у справі № 420/30227/24 сформував такі висновки.

Для звільнення з військової служби у випадку необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, достатньою є наявність однієї з таких умов:

- відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи;

- інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

При цьому, «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону про військову службу.

Так, у матеріалах справи міститься акт перевірки сімейного стану військовослужбовця від 02.01.2026 року, виданий ІНФОРМАЦІЯ_3 , у якому зазначено, що у матері позивача ОСОБА_2 наявний член сім`ї першого ступеня споріднення - другий син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Водночас, сама по собі юридична наявність такої особи не є достатньою для висновку про відсутність підстав для звільнення позивача з військової служби.

Як уже було зазначено вище, відповідно до сформованої практики Верховного Суду, під поняттям «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення» слід розуміти не лише їх формальну (юридичну) відсутність, а й відсутність таких осіб у фактичному розумінні, тобто відсутність реальності можливості здійснення ними постійного догляду за особою, яка цього потребує.

Отже, у випадку встановлення юридичної наявності відповідної особи суд має перевірити, чи має така особа реальну можливість здійснювати постійний догляд, з урахуванням конкретних обставин справи та інших об`єктивних факторів.

Разом з тим суд зауважує, що необхідний перелік документів повинен бути повним та достатнім для встановлення наявності чи відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня спорідненості з метою вирішення питання наявності правових підстав для звільнення військовослужбовця з військової служби відповідно до п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу.

Суд акцентує увагу, що позивачем додатково до рапорту від 03.11.2025 року було надано: довідку № 1 від 26.01.2026 року, видану Державним спеціалізованим підприємством «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами»; довідку № 4/1/1-02.0 від 05.02.2026 року, видану Державним спеціалізованим підприємством «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами»; нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_3 від 13.02.2026 року.

Згідно з довідкою №1 від 26.01.2026 року Державного спеціалізованого підприємства «Центральне підприємство з поводження з радіоактивними відходами», ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , працює в ДСП «ЦППРВ», підрозділ ЦТЗ слюсарем ремонту устаткування теплових мереж 4 розряду і проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до нотаріально завіреної заяви від 13.02.2026 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не має реальної та фізичної можливості та не бажає здійснювати постійний догляд за своєю матір`ю ОСОБА_2 , яка потребує постійного догляду.

При цьому, посилання відповідача на формальне існування іншого члена сім`ї першого ступеня споріднення (брата позивача) не заслуговують на увагу, оскільки відмова від здійснення догляду є фактичним підтвердженням відсутності іншої особи, спроможної забезпечити необхідний догляд. Встановлені в цій частині обставини відповідачем також не спростовані.

Враховуючи вищевикладене, дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 , у звільненні з військової служби на підставі абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», є протиправними.

Відповідно до частини 1статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 КАС України).

Щодо позовної вимоги про зобов`язання військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Частиною 4 ст.245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Відповідно до норм чинного законодавства, прийняття рішення за рапортом належить до повноважень відповідача, у зв`язку з чим суд не може перебирати на себе функцію державного органу та вирішувати по суті рапорт. Крім того, прийняттю рішення передує певна процедура, яка включає в себе, зокрема, прийняття та реєстрацію рапорту, доданих до нього документів; перевірку документів та відомостей необхідних для правильного розгляду рапорту.

З огляду на викладене, враховуючи висновок суду про протиправність дій військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» через сімейні обставини зазначені у абзаці 13 пункту 3 частини 12 статті 26 даного Закону, а також враховуючи той факт, що саме до повноважень відповідача віднесено звільнення військовослужбовців зі служби, суд вважає за необхідне зобов`язати військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами та прийняти рішення за наслідком такого розгляду, з врахуванням висновків суду.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Решта доводів та заперечень висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Розподіл судових витрат.

Згідно з вимогами ст.139 КАС України судові витрати не стягуються, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у звільненні з військової служби на підставі підпункту г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» через сімейні обставини зазначені у абзаці 13 пункту 3 частини 12 статті 26 даного Закону.

3. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 03.11.2025 року з доповненнями від 04.03.2026 року про звільнення з військової служби на підставі підпункту г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України « Про військовий обов`язок і військову службу» через сімейні обставини зазначені у абзаці 13 пункту 3 частини 12 статті 26 даного Закону та прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду.

4. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя А.В. Бутенко