Рішення від 14 червня 2026 р. у справі №400/2791/26 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2026 р. № 400/2791/26

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Брагар В. С. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаОСОБА_1 , АДРЕСА_2 ,

простягнення 487 258,95 грн,

До Миколаївського окружного адміністративного суду звернулась Військова частина НОМЕР_1 (далі-позивач) з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі-відповідач) про стягнення суми завданих збитків державі внаслідок безпідставного набуття коштів у розмірі 487 258,95 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що відповідач перебуваючи на службі завдав шкоду державі на суму 487 258,95 грн., що підтверджується проведеним службовим розслідуванням, яка відповідачем в добровільному порядку сплачена не була, а отже підлягає стягненню в судовому порядку.

Позовна заява залишалась без руху ухвалою від 23.03.2026 року.

Ухвалою суду від 02.04.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Про відкриття провадження у справі відповідач повідомлявся належним чином за адресою місцезнаходження, що зазначена в матеріалах справи, однак поштове відправлення повернуто до суду.

Згідно ч. 11 ст. 126 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Від відповідача, відзив на адміністративний позов не надходив, отже, своїм правом на подання відзиву по адміністративній справі відповідач не скористався.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 05.08.2022 № 276 військовослужбовця до ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини з 05.08.2022 року та поставлено на всі види забезпечення, у тому числі грошове.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 02.10.2022 № 275 військовослужбовець вважається таким, що вибув на лікування поза розташуванням військової частини з 02.10.2022.

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.08.2025 № 240 військовослужбовець вважається таким, що перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 з 25.08.2025.

Військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) є правонаступником військової частини НОМЕР_2 , яку після 25.08.2025 переформовано у межах організаційно-штатних заходів. Відтак відповідач у штатно-обліковому плані наразі перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до рапорту начальника фінансово-економічної служби - головного бухгалтера військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_2 вх. № 37990 від 27.11.2025 стало відомо про ймовірну переплату грошового забезпечення та додаткової винагороди молодшому сержанту ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 (колишній військовослужбовець військової частини НОМЕР_2 ). Ймовірна сума переплати становить 487 258,95 грн.

Службовим розслідуванням встановлено, що на підставі довідки-розрахунку №0989/10/5325 від 24.11.2025, наданою фінансово-економічною службою військової частини НОМЕР_1 було встановлено, що молодшому сержанту ОСОБА_1 було здійснено наступні нарахування, а саме:

За жовтень 2022 року: грошове забезпечення у розмірі 10 297,14 грн., індексація у розмірі 578,88 грн. та додаткову винагороду у розмірі 100 000,00 грн.;

За листопад 2022 року: грошове забезпечення у розмірі 14 640,40 грн., індексація у розмірі 1 424,80 грн., матеріальна допомога для вирішення соціально побутових питань у розмірі 14 640,40 грн., грошова допомога на оздоровлення у розмірі 14 640,40 грн. та додаткову винагороду у розмірі 100 000,00 грн.;

За грудень 2022 року: грошове забезпечення у розмірі 14 640,40 грн., індексація у розмірі 1 470,83 грн. та додаткову винагороду у розмірі 100 000,00 грн.;

За січень 2023 року: грошове забезпечення у розмірі 14 925,70 грн. та додаткову винагороду у розмірі 100 000,00 грн.

Та сума надмірно виплаченого розміру грошового забезпечення за період перебування на стаціонарному лікуванні молодшому сержанту ОСОБА_1 становить 487 258,95 грн.

Позивач звернувся з даним позовом, оскільки відповідач перебуваючи на службі завдав шкоду державі на суму 487 258,95 грн., що підтверджується проведеним службовим розслідуванням та не сплатив в добровільному порядку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюєтьсяЗаконом України 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII).

Приписами частини 1статті 2 Закону № 2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до частини 4статті 2 Закону № 2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначені Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі - Порядок № 260).

Зокрема, згідно із пунктом 12 розділу І Порядку № 260 - військовослужбовцям, які тимчасово вибувають з військової частини зі збереженням грошового забезпечення за місцем служби, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які мають постійний характер, виплачуються за весь період такого вибуття.

Отже, на період вибуття військовослужбовця на лікування, за військовослужбовцем зберігається виплата грошового забезпечення.

Водночас, пунктом 15 розділу І Порядку №260, визначено - грошове забезпечення не виплачується за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше. Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.

Відповідно до пункту 15 розділу XXXIV Порядку №260, до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, зазначені у пункті 2 цього розділу, які: самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували), - за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).

Аналогічні норми встановлені окремим дорученням Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/з/29 (пункт 9.4).

Крім цього, за невихід на службу без поважних причин таким військовослужбовця не виплачується щомісячна премія (пункт 5 розділу XVI Порядку № 260).

З матеріалаів справи вбачається, що у зв`язку з протиправними діями ОСОБА_3 , який перебуває у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 та вважається таким, що самовільно залишив військову частину з 03.10.2022 року по теперішній час останньому було безпідставно нараховано та виплачено грошове забезпечення. Факт порушення та подальшої необґрунтованої виплати підтверджується рапортом вх. № 37990 від 27.11.2025, витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 21.01.2022 №24.

Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків визначає Закон України від 03.10.2019 №160-IX «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» (далі - Закон №160).

Дія цього Закону поширюється на військовослужбовців під час виконання ними обов`язків військової служби, військовозобов`язаних та резервістів під час проходження ними зборів, а також осіб рядового та начальницького складу правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, сил цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державного бюро розслідувань, співробітників Служби судової охорони (далі - особи).

Відповідно до ч.1 та 2 ст. 3 цього Закону №160 підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: наявність шкоди; протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; вина особи в завданні шкоди.

Зазначений закон розрізняє 3 види матеріальної відповідальності, а саме обмежена матеріальна відповідальність, повна та підвищена матеріальна відповідальність.

Особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі:

виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій;

виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб;

завдання шкоди у стані сп`яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин;

вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення;

якщо особою надано письмове зобов`язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.

Згідно з ст. 7 Закону №160 розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб`єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.

Обчислення розміру шкоди проводиться з урахуванням ступеня зносу військового та іншого майна за встановленими нормами.

Отже, до матеріальної відповідальності може бути притягнуто військовослужбовця у разі заподіяння прямої дійсної шкоди, наявної з його боку протиправної поведінки та наявності взаємозв`язку між діями військовослужбовця та заподіяної шкоди.

Результатами службового розслідування підтверджується, що відповідачу нараховано та виплачено грошове забезпечення внаслідок вчинення самовільного залишення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), майнова шкода, завдана неправомірними рішенням, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовується неналежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовується також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Отже, у зв`язку з невідшкодуванням вказаної заборгованості відповідачем державі заподіяна шкода в розмірі 487 258,95 грн.

Тому позовні вимоги обгрунтовані та підлягають задоволенню.

Оскільки позивачем не надано доказів понесення судових витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 139, 143, 242-246, 255, 295 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.Адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) про стягнення 487 258,95 грн, задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) суму завданих збитків державі внаслідок безпідставного набуття коштів у розмірі 487 258,95 (чотириста вісімдесят сім тисяч двісті п`ятдесят вісім гривень дев`яносто п`ять копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В. С. Брагар