Рішення від 14 червня 2026 р. у справі №380/16135/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2026 рокусправа № 380/16135/25

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови позивачу у вчиненні дій з підготовки та направлення документів до Головного управління ПФУ у Львівській області для призначення пенсії за вислугу років;

- зобов`язати відповідача скласти та направити до Головного управління ПФУ у Львівській області на позивача подання про призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII.

Позивач в обґрунтування позовних вимог вказав, що звернувся до відповідача із заявою, у якій просив оформити та направити до ГУ ПФУ у Львівській області подання та усі необхідні документи для призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до ст. 12 Закону № 2262-ХІІ. Проте, відповідач відмовив у задоволенні заяви, оскільки у позивача відсутня достатня календарна вислуга років для набуття відповідного права. Позивач вважає таку відмову протиправною, тому звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду ОСОБА_2 від 12.08.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі.

У зв`язку із звільненням з посади судді ОСОБА_2 у відставку, відповідно до рішення Вищої ради правосуддя № 100/0/15-26 від 22.01.2026, п. 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу, затвердженого Рішенням Ради суддів України від 11.11.2024 № 39 (із змінами), на підставі розпорядження керівника апарату суду «Про призначення повторного автоматизованого розподілу справ» від 26.01.2026 № 7/р, проведено повторний автоматизований розподіл справи № 380/16135/25.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.01.2026 справу № 380/16135/25 передано для розгляду судді Качур Р.П.

Ухвалою суду від 02.02.2026 справу прийнято до провадження.

На адресу суду від відповідача надійшов відзив, у якому заперечив щодо позовних вимог. Вказав, що у червні 2025 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із запитом щодо оформлення та направлення до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області подання та усіх необхідних документів для призначення йому пенсії за вислугу років. Листом від 02.07.2025 року за № 1159/12/ НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомив позивача про відсутність підстав для оформлення та направлення вищезазначених документів до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області для призначення йому пенсії за вислугу років. Зазначив, що позивачу для призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 12 Закону 2262 необхідно мати 25 і більше вислуги років у календарному обчисленні.

Відповідач ствердив, що ІНФОРМАЦІЯ_4 на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 у справі № 380/10175/24 складений розрахунок вислуги років ОСОБА_1 № 759 від 02.05.2025 року. Згідно вищезазначеного розрахунку вислуга років ОСОБА_1 у календарному обчисленні становить 23 роки 00 місяців 03 дні, що не відповідає умовам призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 12 Закону 2262, якою визначено, що пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" ст. 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у ч.3 ст. 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. Таким чином, вважає, що у ІНФОРМАЦІЯ_2 відсутні підстави для оформлення подання та направлення документів ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області для призначення йому пенсії за вислугу років. Просив відмовити у задоволенні позову.

На адресу суду відповідач подав додаткові пояснення, у яких вказав, що судом апеляційної інстанції у справі № 380/10175/24 вже встановлено, що в уповноважених органів відсутні підстави для оформлення ОСОБА_1 документів для призначення пенсії, оскільки він не набув права на пенсію за вислугу років відповідно до Закону 2262. Зазначені обставини не потребують повторного доказування у цій справі. Як наслідок, у ІНФОРМАЦІЯ_2 відсутні будь-які правові підстави для оформлення подання для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону 2262 ОСОБА_1 та скерування необхідного пакету документів до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області для призначення йому пенсії.

Позивач на адресу суду подав додаткові пояснення, у яких зазначив, що відповідні доводи, наведені стороною відповідача в додаткових поясненнях, не ґрунтуються на нормах матеріального права та на фактичних обставинах справи. Сторона відповідача, формуючи відповідні доводи, що «позивач одразу після звільнення зі служби у червні 2021 року не реалізував своє право на призначення пенсії за вислугу років», спотворює обставини справи, приховуючи факти, які мають значення для встановлення істини у справі та ухвалення законного і обґрунтованого рішення та якими ІНФОРМАЦІЯ_3 володіє. Ствердив, що визначальним в цій справі є момент, коли позивач почав реалізовувати своє право на призначення пенсії. І як слідує з матеріалів справи, після звільнення з військової служби 02.07.2021, позивач у 2021 році вчинив активні дії для реалізації свого права на призначення пенсії, про що зазначено в п. 6 позовної заяви та доводиться наступним. Просив задовольнити позовну заяву.

Суд всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив таке.

ОСОБА_1 згідно Витягу із послужного списку проходив військову службу та займав посади льотного складу у період з 23.07.2000 по 02.07.2021.

Згідно Витягу з Наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 02.07.2021 № 133 позивача виключено зі списків особового складу. Вислуга років у ЗСУ становить: календарна - 20 років 11 місяців 10 днів, пільгова - 20 років 01 місяць 10 днів, загальна 41 рік 0 місяців 20 днів.

З 14 березня 2022 року призваний на військову службу по мобілізації старшим льотчиком вертолітної ланки вертолітної ескадрильї.

Позивач звернувся 06.06.2025 до відповідача із заявою, у якій просив оформити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області подання та усі необхідні документи для призначення пенсії за вислугу років, відповідно до статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".

Відповідач листом від 02.07.2025 № 1159/12/11742 відмовив у задоволенні заяви. Вказав, що вислуга років позивача в календарному обчисленні станом на 07.04.2024 становить 23 роки 00 місяців 03 дні, що не відповідає умовам призначення пенсії за вислугу років.

Позивач вважає таку відмову протиправною, тому звернувся до суду із цим позовом.

Суд при вирішенні спору по суті керується таким.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII). Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.

Стаття 2 Закону № 2262-XII визначає, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

За приписами пункту «а» частини 1 статті 12 Закону № 2262-XII пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.

До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.

Згідно з частиною 4 статті 17 Закону № 2262-XII при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.

Відповідно до статті 17-1 Закону № 2262-XII порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначених вимог Закону № 2262-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 17.07.1992 № 393 затвердив «Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (далі - Порядок № 393).

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393», яка набрала чинності 19.02.2022, до Порядку № 393 внесено зміни, відповідно до яких Порядок № 393 доповнено пунктом 2-1 такого змісту: «Для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови».

Пункт 3 Порядку № 393 (в редакції постанови № 119) визначає, що до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за три місяці час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Отже, правове регулювання щодо права на призначення пенсії за вислугу років зазнало змін і, у зв`язку з такими змінами, як Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», так і Порядок № 393 (в редакції постанови № 119) виникнення права на таку пенсію пов`язують з наявністю певної вислуги років в календарному обчисленні, а не пільговому.

Розглядаючи питання розбіжностей у застосуванні норм матеріального права, слід взяти до уваги, що різні аспекти дії закону у часі неодноразово досліджувалися Конституційним Судом України.

Зокрема, у рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

У Рішенні Конституційного Суду України від 12.07.2019 № 5-р(I)/2019 Конституційний Суд України висловив думку, що за змістом частини 1 статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).

Отже, у разі безпосередньої (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності.

Якщо під час вирішення суб`єктом владних повноважень певного питання (в даній справі щодо наявності підстав для призначення позивачу пенсії за вислугу років), до прийняття остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб`єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками.

Такого ж висновку, вирішуючи можливість застосування до спірних правовідносин нормативно-правового акта дійшов Верховний Суд у складі у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021 у справі № 803/1541/16.

Крім того, наведений вище висновок правозастосування знайшов свій розвиток та був підтриманий у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 10.12.2024 у справі № 520/5695/23.

Постанову № 119 прийнято Кабінетом Міністрів України на реалізацію своїх повноважень та після прийняття такої постанови і стаття 12 Закону № 2262-XII, і Постанова № 393 встановлюють однакове правове регулювання спірних правовідносин в частині розмежування календарної та пільгової вислуги, порядку їх обчислення та застосування.

Так, виходячи з положень статті 12 Закону № 2262-XII та пунктів 1 та 2-1 Постанови № 393 календарна вислуга застосовується для призначення пенсії за вислугу років, а пункт 3 Постанови № 393 визначає, що певні періоди підлягають пільговому обчисленню для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови.

Тобто, постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393» усунуто розбіжності між Законом № 2262-XII та Порядком № 393 щодо врахування пільгової вислуги років для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 2262-XII.

Умовою призначення пенсії за вислугу років згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» після набрання чинності постановою № 119 є наявність саме календарної вислуги років без можливості її обчислення у пільговому порядку.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 31.08.2023 у справі № 200/4951/22, від 07.09.2023 у справі № 560/9478/22, та від 31.01.2024 у справі № 120/7300/22.

Судом встановлено, що згідно Витягу з Наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 02.07.2021 № 133 позивача виключено зі списків особового складу. Вислуга років у ЗСУ становить: календарна - 20 років 11 місяців 10 днів, пільгова - 20 років 01 місяць 10 днів, загальна 41 рік 0 місяців 20 днів.

Оскільки календарна вислуга років позивача становить менше 25 років, а пільгова вислуга років враховується лише для визначення розміру пенсії, а не для призначення такої, то відповідач правомірно відмовив позивачу у підготовці пакету документів для подачі до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області для призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 12 Закону № 2262-XII.

Су не бере до уваги доводи позивача про виготовлення Кадровим центром Сухопутних військ Збройних Сил України основного розрахунку його вислуги років, оскільки рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі № 380/10175/24 яким зобов`язано скласти на ОСОБА_1 попередній розрахунок вислуги років військовослужбовця на пенсію, відповідно до Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 № 530, та надіслати його до Фінансово-економічного управління ІНФОРМАЦІЯ_5 для складання основного розрахунку вислуги років військовослужбовця на пенсію, скасовано Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.10.2025 та прийнято постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 256, 293, 295 КАС України, суд-

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).

Суддя Р.П. Качур