Рішення від 14 червня 2026 р. у справі №320/19209/23 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2026 року м. Київ справа №320/19209/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтович А.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві

про визнання протиправною бездіяльність,

в с т а н о в и в:

I. Зміст позовних вимог.

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві (далі - відповідач), у якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві щодо відмови ОСОБА_1 здійснити повне нарахування вислуги років за час вимушеного прогулу, відмови направити відповідні матеріали до органів Пенсійного фонду України для нарахування та виплати пенсії за вислугою років, відмови здійснити нарахування на виплату заробітної плати у повному обсязі, включаючи премію, відмови здійснити нарахування на виплату компенсації за невикористані відпустки, відмови у нарахуванні та виплаті у повному обсязі одноразової грошової допомоги при звільненні;

-зобов?язати Ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві:

- здійснити ОСОБА_1 повне нарахування вислуги років (у календарному та пільговому обчисленні) за час служби в органах внутрішніх справ, у т.ч. вимушеного прогулу, включаючи період з 30.01.2015 по 18.03.2023;

- здійснити нарахування на виплату ОСОБА_1 компенсації за невикористані відпустки у період з 30.01.2015 по 18.03.2023р.;

- здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату у повному обсязі одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, врахувавши при цьому повну календарну вислугу років за час служби в органах внутрішніх справ, з т.ч. вимушеного прогулу, включаючи період з 30.01.2015 по 18.03.2023;

- здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату у повному обсязі грошове забезпечення - премію та інші щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер) за січень 2015 року;

-направити відповідні матеріали до органів Пенсійного фонду України для призначення та виплати ОСОБА_1 пенсії за вислугою років.

II. Позиція позивача та заперечення відповідача.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказом відповідача його було звільнено з органів внутрішніх справ на підставі пункту 64 «а» та пункту 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ у зв`язку з скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складі, однак, за період з 18.05.2021 по 17.03.2023 йому не було виплачено грошове забезпечення та не здійснено нарахування й виплату одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за повний календарний рік служби в органах внутрішніх справ, з урахуванням часу вимушеного прогулу за період з 30.01.2015 по 11.02.2021, що підтверджується рішенням суду.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

III. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 07.06.2023 позовну заяву залишено без руху.

Позивач, у строк та спосіб викладений в ухвалі, усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 06.09.2023 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Відповідно до наказу МВС України від 16.01.2015 № 48 о/с «По особовому складу» та наказу начальника Головного управління МВС України в місті Києві від 30.01.2015 №59 о/с «По особовому складу» позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил України.

Не погоджуючись із зазначеними наказами, позивач оскаржив їх в судовому порядку, за наслідками чого рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.02.2021 у справі №826/3136/15 адміністративний позов позивача до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління МВС України в м. Києві, УДАІ ГУ МВС України в м. Києві, треті особи – Київська міська організація Профспілка атестованих працівників органів внутрішніх справ України про визнання протиправним та скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу задоволено, а саме:

- визнано протиправним та скасувано наказ Міністерства внутрішніх справ України від 16 січня 2015 року №48 о/с «По особовому складу» в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ на підставі п. 10 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про очищення влади» від 16.09.2014 №1682-VІ та п. 62 «а», 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 №114;

- визнано протиправним та скасувано наказ Головного управління МВС України в місті Києві від 30 січня 2015 року №59 о/с «По особовому складу» в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ на підставі п. 10 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про очищення влади» від 16.09.2014 №1682-VІ та п. 62 «а», 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 №114;

- поновлено позивача на посаді інспектора відділу Державної автомобільної інспекції з обслуговування Голосіївського району, підпорядкованого Головному управлінню МВС України в м. Києві з 31 січня 2015 року;

- стягнуто з Головного управління МВС України в місті Києві на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 31 січня 2015 року по 11 лютого 2021 року у розмірі 303 756,44грн.;

- допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді інспектора відділу Державної автомобільної інспекції з обслуговування Голосіївського району, підпорядкованого Головному управлінню МВС України в м. Києві з 31 січня 2015 року;

- допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Головного управління МВС України в місті Києві на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 3827,17грн.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2021 апеляційну скаргу Головного управління МВС України в м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 лютого 2021 року - без змін.

На підставі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.02.2021 у справі №826/3136/15, наказом ГУ МВС України у місті Києві позивача поновлено на посаді інспектора відділу Державної автообільної інспекції з обслуговування Голосіївського району, підпорядкованого Головному управлінню МВС в місті Києві.

У подальшому наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві від 17.03.2023 №5 о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ на підставі пункту 64 «г» Положення про походження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (у зв`язку з скороченням штатів).

Як зазначив позивач, за період роботи з 18.05.2021 по 17.03.2023 йому не було виплачено грошове забезпечення та не здійснено нарахування та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за повний календарний рік служби в органах внутрішніх справ, з урахуванням часу вимушеного прогулу за період з 30.01.2015 по 11.02.2021.

Позивач звернувся до Голови Ліквідаційної комісії Міністерства внутрішніх справ в місті Києві із заявою від 21.03.2023 про підготовку та передання документів до пенсійного фонду для призначення пенсії та просив зарахувати до вислуги років час вимушеного прогулу в періоди з 30.01.2015 по день поновлення на службі.

Листом від 18.04.2023 №1/529-Нч позивачу було відмовлено у здійсненні зарахування вислуги років у календарному та пільговому обчисленні у період з 31.01.2015 по 18.03.2023, а також в оформленні документів для направлення їх до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві для призначення пенсії.

Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

V. Норми права, які застосував суд.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ, пенсії особам, які мають право на пенсійне забезпечення за цим Законом, призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

Частиною першою статті 17-2 Закону №2262-ХІІ передбачено, що обчислення вислуги років для призначення пенсії здійснюється, як правило, за послужним списком особової справи особи, яка має право на пенсію відповідно до цього Закону.

Згідно з частиною вісімнадцятою статті 43 Закону №2262-ХІІ, у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премії у розмірах, установлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.09.2018 №760, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10.10.2018 за №1152/32604, затверджено Інструкцію про організацію роботи з оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до пункту 3 розділу І Інструкції №760 уповноважені структурні підрозділи є підрозділами, на які покладено функції з підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів.

Згідно з пунктами 1, 2, 4 розділу ІІ Інструкції №760 уповноважені структурні підрозділи організовують роботу з оформлення документів для призначення пенсій, розглядають звернення з цих питань та готують і подають у встановленому законодавством порядку до органів, які призначають пенсії, відповідні документи.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Інструкції №760 після прийняття від особи заяви про призначення пенсії та всіх необхідних документів уповноважений структурний підрозділ у десятиденний строк оформлює подання про призначення пенсії та направляє його до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання особи.

За змістом пунктів 3 та 4 розділу ІІІ Інструкції №760 підрозділи кадрового забезпечення зобов`язані здійснити обчислення вислуги років особи та оформити відповідний розрахунок, а підрозділи фінансового забезпечення – підготувати грошовий атестат і довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премії, після чого зазначені документи подаються до уповноваженого структурного підрозділу для їх подальшого направлення до органу Пенсійного фонду України.

VI. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 було затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей.

Пунктом 1 вказаного Порядку постановлено установити, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам, зазначеним у пункті «ж» статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються, серед іншого, служба в органах внутрішніх справ України, органах і підрозділах цивільного захисту на посадах начальницького і рядового складу, Службі судової охорони на посадах молодшого, середнього і вищого складу з дня призначення на відповідну посаду.

Відповідно до пункту 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991р. №114, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов`язків, але не більш як за один рік.

Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з пунктом 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993р. №58, в разі незаконного звільнення працівника і поновлення його на попередній роботі запис про звільнення визнається недійсним. Стаж роботи особи, яка була незаконно звільнена, а потім поновлена, вважається безперервним і така особа вважається застрахованою особою.

Суд зазначає, що відповідачі заперечують факт наявності у позивача вислуги років, виходячи з відсутності підстав для зарахування до вислуги років позивача період часу вимушеного прогулу з 30.01.2015 по 18.03.2023 (враховуючи період поновлення позивача на посаді судом та звільнення з органів внутрішніх справ через скорочення).

Суд зауважує, що за своєю суттю вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати, але якби не винна поведінка власника або уповноваженого ним органу, то працівник міг би і надалі реалізовувати своє право на працю.

Так, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.02.2021 у справі №826/3136/15, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання, встановлено факт незаконного звільнення позивача з органів внутрішніх справ на підставі наказів Міністра внутрішніх справ України від 16.01.2015 року №48 о/с та Головного управління МВС України в місті Києві від 30.01.2015 №59 о/с «По особовому складу», визнано протиправними та скасовано вказані накази в частині звільнення позивача, а також поновлено його на посаді інспектора відділу Державної автомобільної інспекції з обслуговування Голосіївського району, підпорядкованого Головному управліннюМВС України в місті Києві з дня, з 30.01.2015. Вказане рішення в зазначеній частині залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2021.

Частиною першою статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вказаного вище рішення суду, відповідно до наказу Головного управління МВС України в місті Києві від 18.05.2021 №18о/с позивача поновлено на посаді інспектора сектору автомобільно-технічної інспекції відділу Державної автомобільної інспекції з обслуговування Голосіївського району, підпорядкованого Головному управліннюМВС України в місті Києві. Водночас, відповідно до наказу Головного управління МВС України в місті Києві від 17.03.2023 №5о/с, позивача звільнено через скорочення штатів.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що стаж служби позивача в органах внутрішніх справ з урахуванням періоду його вимушеного прогулу, вважається безперервним.

Вказаний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові від 30.01.2022 у справі №580/2613/19.

Суд зауважує, що неприпустимим є перекладати тягар помилки відповідача щодо протиправного звільнення позивач на останнього. Безпосередньо саме зарахування до вислуги років періоду вимушеного прогулу є однією з гарантій відновлення порушених незаконним звільненням прав працівника, а тому відповідний період вимушеного прогулу має зараховуватися до вислуги років.

Таким чином, трудовий стаж позивача за період його вимушеного прогулу з 30.01.2015 по 18.03.2023 підлягає зарахуванню до вислуги років позивача.

Отже, висновок відповідача про не зарахування періоду вимушеного прогулу позивача до вислуги років за період служби в органах внутрішніх справ (міліції) є помилковим та таким, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині зобов`язати відповідача здійснити позивачу повне нарахування вислуги років (у календарному та пільговому обчисленні) за час служби в органах внутрішніх справ, у тому числі вимушеного прогулу, включаючи період з 30.01.2015 по 18.03.2023, підлягають задоволенню.

Водночас, суд відмовляє у задоволенні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача, оскільки за наслідками розгляду заяви позивача відповідачем було вчинено дії, внаслідок яких прийнято рішення у формі листа від 18.04.2023 №1/529-/Нч. Таким чином, судом не встановлено, а матеріалами справи не підтверджено, що відповідачем було допущено саме протиправну бездіяльність щодо позивача у спірних правовідносинах.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача направити відповідні матеріали до органів Пенсійного фонду України для призначення та виплати позивачу пенсії за вислугою років, суд зазначає наступне.

Статтею 2 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

Частиною першою статті 17-2 Закону №2262-ХІІ визначено, що обчислення вислуги років для призначення пенсії здійснюється, як правило, за послужним списком особової справи військовослужбовця, особи, яка має право на пенсію за цим Законом.

Згідно з частиною 18 статті 43 Закону №2262-ХІІ у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.

Наказом МВС України від 17.09.2018 № 760, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 10.10.2018 №1152/32604, затверджено Інструкцію про організацію роботи з оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та з інших соціальних питань (далі - Інструкція №760).

Відповідно до пункту 1 розділу І ця Інструкція визначає процедуру організації в Міністерстві внутрішніх справ України, центральних органах виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України (Національна поліція України, Державна служба України з надзвичайних ситуацій, Адміністрація Державної прикордонної служби України (далі - ЦОВВ)), та Національній гвардії України роботи з оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій особам, які мають право на пенсійне забезпечення згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Пунктом 2 розділу визначено на підставі яких нормативно правових актів її розроблено.

Відповідно до пункту 3 розділу І Інструкції № 760 уповноважені структурні підрозділи - визначені МВС, ЦОВВ та Національною гвардією України структурні підрозділи, на які покладено функції з підготовки та подання до органів, які призначають пенсії, необхідних для призначення пенсій документів.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4 розділу II Інструкції №760 уповноважені структурні підрозділи, організують роботу з оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій особам, які мають право на пенсію відповідно до чинного законодавства; розглядають листи та звернення із питань оформлення документів для призначення та перерахунку пенсій, для отримання пільг, а також здійснюють прийом громадян, які звертаються з цих питань; готують та подають у встановленому чинним законодавством порядку до органів, які призначають пенсії, документи для призначення (перерахунку) пенсій.

Розділом III Інструкції № 760 визначено порядок організації роботи з оформлення документів для призначення пенсії.

Відповідно до частини першої 1 розділу III Інструкції №760 уповноважені структурні підрозділи: приймають від особи, яка набула право на пенсію відповідно до Закону, заяву про призначення пенсії, документи згідно з Порядком. Не пізніше наступного робочого дня інформують письмово в довільній формі підрозділи персоналу (кадрового забезпечення) та фінансового забезпечення (бухгалтерські підрозділи) про необхідність оформлення та подання уповноваженому структурному підрозділу документів для призначення (перерахунку) пенсії; 1) здійснюють перевірку обчислення вислуги років (страхового стажу) для призначення пенсії; 2) здійснюють перевірку поданих для призначення пенсії документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта та інших документів; 3) у разі якщо до заяви про призначення пенсії не додано необхідних для цього документів, витребовують їх від відповідного підрозділу персоналу (кадрового забезпечення) та підрозділу фінансового забезпечення (бухгалтерського підрозділу).

Витребовувати документи, подання яких не передбачено Порядком забороняється; 1) у 10-денний строк з дня одержання заяви про призначення пенсії та всіх необхідних документів оформлюють особі, якій оформлюється пенсія, подання про призначення пенсії за формою, установленою Порядком, та направляють до органу, що призначає пенсії, за місцем проживання особи; 2) долучають до облікової справи особи отриману від органів, що призначають пенсії, розписку-повідомлення.

Відповідно до пункту 3 Розділу III Інструкції №760 підрозділи персоналу (кадрового забезпечення) апарату МВС, територіальних органів з надання сервісних послуг МВС, закладів, установ та підприємств, що належать до сфери управління МВС, ЦОВВ та Національної гвардії України: обчислюють вислугу років та за потреби страховий стаж особи, яка набула право на пенсію, оформлюють розрахунок вислуги років для призначення пенсії (далі - розрахунок вислуги років).До розрахунку вислуги років додаються такі документи: витяги з наказів про звільнення зі служби (роботи) та/або виключення з особового (облікового) складу у зв`язку зі смертю із зазначенням вислуги років; копія послужного списку (за потреби - додаткові відомості з особової справи) особи, яка набула право на пенсію (померлого годувальника); копія військового квитка або довідка військового комісаріату про період проходження військової служби (за наявності); копія трудової книжки та/або документи, які підтверджують страховий стаж (стаж роботи).

В 5-денний строк після отримання інформації про прийняття від особи заяви про призначення пенсії розрахунок вислуги років разом з іншими документами, зазначеними в підпункті 1 цього пункту, подається до уповноваженого структурного підрозділу.

Відповідно до Пункту 4 Розділу III даної Інструкції підрозділи фінансового забезпечення (бухгалтерські підрозділи) апарату МВС, територіальних органів з надання сервісних послуг МВС, закладів, установ та підприємств, що належать до сфери управління МВС, ЦОВВ та Національної гвардії України, готують: грошовий атестат; довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - довідка про додаткові види грошового забезпечення) (додаток д).

В 5-денний строк після отримання інформації про прийняття від особи заяви про призначення пенсії грошовий атестат та довідка про додаткові види грошового забезпечення подаються до уповноваженого структурного підрозділу.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи встановлену судом протиправність відмови відповідача, викладеної в листі 18.04.2023 №1/529-Нч, якою позивачу безпідставно не зараховано період вислуги років з 30.11.2015 по 18.03.2023, суд вважає, що для поновлення порушених прав позивача у повному обсязі, необхідним є зобов`язання відповідача підготувати та направити усі необхідні матеріали до органів Пенсійного фонду України для призначення та виплати позивачу пенсії за вислугою років, включаючи період з 30.01.2015 по 18.03.2023.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу компенсації за невикористані відпустки у період з 30.01.2015 по 18.03.2023, а також нарахування та виплату у повному обсязі одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, врахувавши при цьому повну календарну вислугу років за час служби в органах внутрішніх справ, у т.ч. вимушеного прогулу, включаючи період з 30.01.2015 по 18.03.2023, суд зазначає, що наразі у суду відсутні підстави вважати, що відповідачем не буде здійснено виплату позивачу вказаної грошової компенсації після зарахування вислуги років (у календарному та пільговому обчисленні) за час служби позивача в органах внутрішніх справ за період з 30.01.2015 по 18.03.2023. З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату грошової компенсації за невикористані календарні дні відпустки та одноразової грошової допомоги при звільненні, включаючи період з 30.01.2015 по 18.03.2023, є передчасними.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача здійснити позивачу нарахування та виплату премії та інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення за січень 2015 року, суд зазначає таке.

Матеріали справи не містять доказів того, що між сторонами фактично виник спір з приводу ненарахування чи невиплати позивачу відповідної премії. Судом не встановлено, а позивачем не доведено факту звернення до відповідача із вимогою про здійснення такого нарахування та виплати, а також факту відмови відповідача у задоволенні відповідного звернення чи ухилення від його розгляду.

При цьому позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються зазначені позовні вимоги, зокрема щодо наявності у нього права на отримання премії у заявленому обсязі, факту її ненарахування або невиплати та порушення відповідачем відповідного обов`язку. Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що на час розгляду справи відсутні підстави вважати, що відповідачем допущено порушення прав позивача у цій частині, а тому заявлені позовні вимоги є передчасними та задоволенню не підлягають, оскільки ґрунтуються виключно на припущенні про можливе невиконання відповідачем своїх обов`язків у майбутньому.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача направити відповідні матеріали до органів Пенсійного фонду України для призначення та виплати позивачу пенсії за вислугою років, суд зазначає таке.

Як встановлено судом, позивач звернувся до відповідача із заявою про підготовку та направлення документів, необхідних для призначення йому пенсії за вислугою років, з урахуванням часу вимушеного прогулу. Проте листом від 18.04.2023 №1/529-Нч відповідач відмовив у зарахуванні до вислуги років періоду вимушеного прогулу та, як наслідок, у вчиненні подальших дій, пов`язаних з оформленням пенсійних документів.

Разом із тим, суд дійшов висновку про протиправність такої відмови, оскільки період вимушеного прогулу з 30.01.2015 по 18.03.2023 підлягає зарахуванню до вислуги років позивача. Відтак відсутні правові підстави для ненаправлення відповідачем до органів Пенсійного фонду України документів, необхідних для вирішення питання про призначення позивачу пенсії за вислугою років.

Відповідно до вимог Інструкції про організацію роботи з оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженої наказом МВС України від 17.09.2018 №760, саме на уповноважені структурні підрозділи покладено обов`язок щодо підготовки та подання до органів, які призначають пенсії, необхідних документів після звернення особи, яка набула право на пенсійне забезпечення.

З огляду на встановлену судом протиправність відмови відповідача та з метою повного й ефективного поновлення порушених прав позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині шляхом зобов`язання відповідача підготувати та направити до органів Пенсійного фонду України усі необхідні документи для призначення та виплати позивачу пенсії за вислугою років, із урахуванням зарахування до вислуги років періоду вимушеного прогулу з 30.01.2015 по 18.03.2023.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд доходить висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

VII. Висновок суду.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

VIII. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що позивачем сплачено судового збору 1073,60 грн.

Оскільки адміністративний позов підлягає задоволенню частково, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 536,80 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві щодо відмови ОСОБА_1 здійснити повне нарахування вислуги років за час вимушеного прогулу, відмови направити відповідні матеріали до органів Пенсійного фонду України для нарахування та виплати пенсії за вислугою років.

Зобов`язати Ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві (ЄДРПОУ: 08592201, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 15):

- здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) повне нарахування вислуги років (у календарному та пільговому обчисленні) за час служби в органах внутрішніх справ, у т.ч. вимушеного прогулу, включаючи період з 30.01.2015 по 18.03.2023;

- направити відповідні матеріали до органів Пенсійного фонду України для призначення та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) пенсії за вислугою років.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві (ЄДРПОУ: 08592201, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 15) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Леонтович А.М.