Рішення від 14 червня 2026 р. у справі №240/1589/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року м. Житомир справа № 240/1589/25

категорія 112030700

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє в інтересах ОСОБА_1 до Військова частина НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, стягнення виплат,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду із позовом до військової частини НОМЕР_1 звернулися ОСОБА_2 , яка діє як піклувальник в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , яка діє як законний представник в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_1 . Просять суд:

- визнати протиправним рішення командира військової частини НОМЕР_1 щодо призначення виплати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 належного, але не отриманого ОСОБА_5 до дня його загибелі грошового забезпечення, додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету міністрів України від 28.02.2022 року №168, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення;

- скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно- господарської діяльності) від 30.09.2023 року №1579 в частині призначення виплати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 належного, але не отриманого ОСОБА_5 до дня його загибелі грошового забезпечення, додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету міністрів України від 28.02.2022 року №168, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 внести зміни до пункту 1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 30.09.2023 року №1579 щодо призначення виплат не отриманого ОСОБА_5 до дня його загибелі грошове забезпечення, додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету міністрів України від 28.02.2022 року №168, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення в сумі 182669,57 гривень, призначивши такі виплати неповнолітній ОСОБА_3 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 та малолітній ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_4 в рівних частинах кожній;

- визнати протиправним рішення військової частини НОМЕР_1 , щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 належних сум грошового забезпечення загиблого ОСОБА_5 , передбачених розділом XXX «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» затвердженим наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 року №260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 року за №745/32197;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та здійснити виплату ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , в інтересах якої діє піклувальник ОСОБА_2 , НОМЕР_4 , належних їй після смерті (загибелі) батька - ОСОБА_5 , сум грошового забезпечення (основного та додаткового), передбачених розділом XXX «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» затвердженим наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 року №260, в розмірі 91334,79 грн.;

- визнати протиправною бездіяльність рішення військової частини НОМЕР_1 , щодо не виплати ОСОБА_4 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_1 належних сум грошового забезпечення загиблого ОСОБА_5 , передбачених розділом XXX "Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" затвердженим наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 року №260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 року за №745/32197;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та здійснити виплату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , в інтересах якої діє її матір (законний представник) ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , належних їй після смерті (загибелі) батька - ОСОБА_5 , сум грошового забезпечення (основного та додаткового), передбачених розділом XXX «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» затвердженим наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 року №260, в розмірі 91334,79 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що після смерті ОСОБА_5 виплата його грошового забезпечення та додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн. безпідставно та незаконно виплачені лише одній його дитини - ОСОБА_1 , в інтересах якої діяла мати - ОСОБА_4 , при цьому не враховано перебування на його утриманні іншої малолітньої дитини ОСОБА_3 . У той же час пункт 1 розділу ХХХ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260, визначає порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовця, що належне йому, але не отримане до дня смерті (загибелі). Словесний аналіз цього пункту доводить що особи, які перебувають на утриманні військовослужбовця, так само рівними частками отримують неотримане ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду прийнято подану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

До суду надійшов відзив представника військової частина НОМЕР_1 , в якому вказує на безпідставність позовних вимог. Зазначає, що станом на 13.10.2023 військова частина НОМЕР_1 не була оповіщена щодо вичерпного кола осіб, що мають право на отримання належного, але не отриманого загиблим військовослужбовцем ОСОБА_5 до дня загибелі грошового забезпечення, а також щодо наявності чи відсутності спадкоємців такого військовослужбовця, з метою недопущення порушення прав осіб яким належало отримати вищезгадану виплату, а також з метою запобігання порушення норм Окремого доручення, таку виплату було здійснено на рахунок загиблого військовослужбовця.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді командира взводу першого механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 28.09.2023 №253 капітана ОСОБА_5 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 поблизу с.Вишневе, Ізюмського району Харківської області, виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення і направлено документи для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_5 . Смерть пов`язана із захистом Батьківщини.

У наказі, зокрема, вказано, що ОСОБА_5 був розлучений та мав доньку ОСОБА_6 2007 року народження та доньку ОСОБА_1 2020 народження. Проживають за адресою: АДРЕСА_1 .

24.09.2023 та 15.10.2023 до військової частини НОМЕР_1 надійшли заяви ОСОБА_4 в інтересах малолітньої ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_7 про здійснення нарахування та виплати належних їм грошових сум після смерті (загибелі) ОСОБА_5 . Листом за вих. №95 від 04.11.2023 командуванням військової частини НОМЕР_1 останніх повідомлено, що зазначені вище грошові суми були помилково зараховані на особовий (картковий) рахунок загиблого ОСОБА_5 .

Також, відповідно до листа за вих. №502/15/5162 від 06.12.2023 повідомлено, що військовою частиною НОМЕР_1 було направлене звернення за вих. №5119/94 від 18.10.2023 до АТ «ПриватБанк» про повернення помилково перерахованих коштів на розрахунковий рахунок частини.

Разом з тим, будь-які грошові кошти, що належать до виплати після смерті (загибелі) ОСОБА_5 на зазначені карткові (банківські) рахунки ОСОБА_2 та ОСОБА_4 від військової частини НОМЕР_1 не надходили.

У червні 2024 року адвокат Грішин Євген Олексійович звернувся до військової частини НОМЕР_1 із адвокатським запитом про надання інформації щодо розгляду звернень Позивачів та з вимогою щодо усунення порушень та здійснення Позивачам в інтересах неповнолітніх осіб належних виплат після смерті (загибелі) їх батька - військовослужбовця ОСОБА_5 . За результатами розгляду зазначеного адвокатського запиту та вимоги відповідачем були надані відповіді за вих. №7472/94 від 16.07.2023 та за вих. №7473/94 від 16.07.2023 про відмову у здійсненні перерахунку та виплати Позивачам належних сум грошового забезпечення загиблого ОСОБА_5 .

Вважаючи рішення військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у здійсненні виплат ОСОБА_2 на користь неповнолітньої ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь малолітньої ОСОБА_1 належного грошового забезпечення загиблого ОСОБА_5 та бездіяльність відповідача щодо не виплати зазначених сум протиправними, позивачі звернулись до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 6 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок №260.

Відповідно до пункту 1 розділу ХХХ цього Порядку, у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належне, але не отримане ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув)) виплачується військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військово-службовець, дружині (чоловіку), а в разі якщо її (його) немає, - повнолітнім дітям, які проживали разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей.

У разі відсутності зазначених осіб належні суми грошового забезпечення виплачуються іншим спадкоємцям відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до п.2 Порядку №260 грошове забезпечення, в тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі (смерті) або до дня визнання його судом безвісно відсутнім, оголошення померлим, виплачується зазначеним в пункті 1 цього розділу членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - спадкоємцям за їх зверненням на підставі наказу командира військової частини про виплату.

Грошове забезпечення зазначеним особам виплачується, якщо звернення за одержанням надійшло до закінчення трьох років із дня смерті (загибелі) військовослужбовця або з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовця безвісно відсутнім, оголошення померлим.

Отже, у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належне, але не отримане ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув)) виплачується військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець 1) дружині (чоловіку); 2) в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку); 3) особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей.

Так, згідно пункту 1 спірного наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 30.09.2023 №1579 призначено виплатити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , колишній дружині загиблого капітана ОСОБА_5 : належне, але не отримане військовослужбовцем до дня загибелі грошове забезпечення, передбачене пунктом 1 розділу XXX наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 №260, з 01 по 31 серпня 2023 року; додаткову винагороду на період дії воєнного стану, передбачену пунктом 10 розділу XXXIV наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 №260, з 01 по 31 серпня 2023 року в розмірі 100 000 гривень; матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, передбачену пунктом 1 розділу XXIV наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 №260, з 01 по 31 серпня 2023 року в розмірі місячного грошового забезпечення, на яке військовослужбовець набув право у серпні 2023 року; грошову допомогу на оздоровлення, в розмірі місячного грошового забезпечення, на яке військовослужбовець набув право у серпні 2023року.

З наявного в матеріалах справи листа військової частини НОМЕР_1 за вих. №7473/94 від 16.07.2023 слідує, що загальна нарахована сума грошового забезпечення та додаткової винагороди та інших видів грошового забезпечення загиблого капітана ОСОБА_5 до виплати становить -192 388,66 грн.

Як вже зазначалося, відповідачу на час прийняття наказу від 30.09.2023 №1579 було достеменно відомо про неповнолітню дитину - ОСОБА_3 померлого військовослужбовця ОСОБА_5 .

Відтак, у наказі військової частини командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 30.09.2023 №1579 не враховано право неповнолітньої дитини ОСОБА_3 на неотримане грошове забезпечення її батька, померлого військовослужбовця ОСОБА_5 . З урахуванням цього, зазначений наказ частково протиправний, а саме: в частині виплати всіх коштів загиблого військовослужбовця ОСОБА_5 у розмірі 192 388,66 гривень його малолітній дитині ОСОБА_1 та в цій частині підлягає скасуванню.

Також суд дійшов висновку, що рішення (бездіяльність) відповідача щодо невиплати належного, але не отриманого загиблим військовослужбовцем ОСОБА_5 до дня загибелі грошового забезпечення його дітям за результатами розгляду заяв позивачів також є протиправною.

Відтак, ефективним способом захисту порушеного права позивачів, зокрема, є зобов`язання військової частини НОМЕР_1 провести цю виплату з урахуванням часток дітей загиблого військовослужбовця ОСОБА_5 , а саме: малолітньої ОСОБА_1 та неповнолітньої ОСОБА_3 .

Таким чином, суд, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

З наявних у матеріалах справи квитанцій вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 під час звернення до суду з вказаним позовом було сплачено судовий збір у розмірі по 605,60 гривень кожна.

Таким чином, з огляду на положення ч. 1 ст.139 КАС України, суд дійшов висновку, що сплачений позивачами судовий збір належить стягнути відповідача у повному розмірі.

Водночас, у позові ОСОБА_2 та ОСОБА_4 також було заявлено вимогу про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на їх користь по 2000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу кожній.

Вирішуючи питання про розподіл вказаних витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно з частинами першою третьою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною четвертою статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною п`ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6статті 134 КАС України).

Частиною 7 статті 134 КАС України передбачено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року (справа №810/3806/18, справа №810/2816/18, справа №810/3806/18), від 22 листопада 2019 року (справа №810/1502/18).

Для підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем до матеріалів справи було додано: договір про представництво та надання правової (правничої) допомоги ОСОБА_2 від 31.05.2024, укладений між нею та адвокатом Грішиним Є.О., платіжну інструкцію №2.853369971.1 від 20.01.2025 та рахунок №3 від 20.01.2025 на оплату послуг, згідно якого адвокат надав позивачу юридичні послуги на загальну фіксовану вартість 2000,00 гривень; договір про представництво та надання правової (правничої) допомоги ОСОБА_4 від 31.05.2024, укладений між нею та адвокатом Грішиним Є.О., квитанцію №ПН947 від 20.12.2024 та рахунок №4 від 20.01.2025 на оплату послуг, згідно якого адвокат надав позивачу юридичні послуги на загальну фіксовану вартість 2000,00 гривень.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим, суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Також, при визначенні суми відшкодування суд має враховувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вказана позицій узгоджується з висновками Верховного суду у постанові від 22.12.2020 у справі №520/8489/19.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, суд враховує те, що дана справа є справою незначної складності, у даній категорії справ є усталена судова практика, розгляд справи проводився у порядку письмового провадження без виклику представників сторін у судове засідання.

Беручи до уваги зміст виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та їх вартість, суд вважає, що витрати на правничу допомогу за такі послуги є співмірними.

Отже, оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи, враховуючи предмет спору, конкретні обставини справи, суть наданих послуг, суд, за критеріями обґрунтованості розміру витрат на правову допомогу та пропорційності до предмета спору, приходить до висновку, що за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивачів слід стягнути витрати на правову допомогу в сумі 2000,00 гривень кожному.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 194, 242-246, 255, 262, 263, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_6 ), яка діє як піклувальник, в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) та ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 ), яка діє як законний представник, в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) про визнання протиправною бездіяльності, стягнення виплат - задовольнити.

Визнати протиправним рішення командира військової частини НОМЕР_1 щодо призначення виплати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 належного, але не отриманого ОСОБА_5 до дня його загибелі грошового забезпечення, додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету міністрів України від 28.02.2022 року №168, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення;

Скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно- господарської діяльності) від 30.09.2023 року №1579 в частині призначення виплати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 належного, але не отриманого ОСОБА_5 до дня його загибелі грошового забезпечення, додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету міністрів України від 28.02.2022 року №168, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення;

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 внести зміни до пункту 1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 30.09.2023 року №1579 щодо призначення виплат не отриманого ОСОБА_5 до дня його загибелі грошове забезпечення, додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету міністрів України від 28.02.2022 року №168, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги на оздоровлення в сумі 182669,57 гривень, призначивши такі виплати неповнолітній ОСОБА_3 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 та малолітній ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_4 в рівних частинах кожній;

Визнати протиправним рішення військової частини НОМЕР_1 , щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 належних сум грошового забезпечення загиблого ОСОБА_5 , передбачених розділом XXX «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» затвердженим наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 року №260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 року за №745/32197.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та здійснити виплату ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , в інтересах якої діє піклувальник ОСОБА_2 , НОМЕР_4 , належних їй після смерті (загибелі) батька - ОСОБА_5 , сум грошового забезпечення (основного та додаткового), передбачених розділом XXX «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» затвердженим наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 року №260, в розмірі 91334,79 грн.

Визнати протиправною бездіяльність рішення військової частини НОМЕР_1 , щодо не виплати ОСОБА_4 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_1 належних сум грошового забезпечення загиблого ОСОБА_5 , передбачених розділом XXX "Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" затвердженим наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 року №260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 року за №745/32197.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та здійснити виплату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , в інтересах якої діє її матір (законний представник) ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , належних їй після смерті (загибелі) батька - ОСОБА_5 , сум грошового забезпечення (основного та додаткового), передбачених розділом XXX «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» затвердженим наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 року №260, в розмірі 91334,79 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605,60 грн. (шістсот п`ять гривень 60 копійок) та судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн (дві тисячи гривень).

Стягнути на користь ОСОБА_4 за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605,60 грн. (шістсот п`ять гривень 60 копійок) та судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн (дві тисячи гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Е.Черняхович

15.06.26