Рішення від 14 червня 2026 р. у справі №160/3111/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 рокуСправа №160/3111/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Врони О. В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_2 , в якому просить:

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 , щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 14.08.2023 року по теперішній час грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», станом на 01 січня 2022 року та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», станом на 01 січня 2023 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», станом на 01 січня 2024 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», станом на 01 січня 2025 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період з 14.08.2023 року по теперішній час грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», станом на 01 січня 2022 року та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», станом на 01 січня 2023 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», станом на 01 січня 2024 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», станом на 01 січня 2025 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022, 2023, 2024, 2025 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», станом на 01 січня 2022 року та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», станом на 01 січня 2023 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», станом на 01 січня 2024 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», станом на 01 січня 2025 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2022, 2023, 2024 та 2025 року, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», станом на 01 січня 2022 року та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», станом на 01 січня 2023 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», станом на 01 січня 2024 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», станом на 01 січня 2025 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, з урахуванням раніше виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі № 826/6453/18 скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" та була відновлена дія п. 4 постанови КМУ №704 у первісній редакції. Відповідачем протиправно, починаючи з 14.08.2023 року по теперішній час розраховано і виплачено грошове забезпечення, грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2022, 2023, 2024 та 2025 року, із застосуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 року відкрито провадження у справі №160/3111/26, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1,2 ст.257, ч.1 ст.260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.

За ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.03.2026 замінено відповідача у справі № 160/3111/26 Військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на його правонаступника – Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).

Розгляд адміністративної справи №160/3111/26 розпочато спочатку.

Військова частина НОМЕР_1 у відзиві на позовну заяву вважає позовні вимоги необґрунтованими, безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, зважаючи на наступне.

Кабінетом Міністрів України 12 травня 2023 року прийнято постанову № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704» (далі - Постанова № 481), якою внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704 та установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру

1762 гривні (без прив`язки до прожиткового мінімуму) та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Зміни, внесені Постановою № 481 до пункту 4 Постанови № 704, набрали чинності 20 травня 2023 року.

Оскільки нарахування та виплата позивачу грошового забезпечення після 19.05.2023 відбулася після набрання чинності постанови, відповідач, обраховуючи грошове забезпечення у спірний період відповідно до Постанови №481 діяв у відповідності до вимог ч.2 ст.19 Конституції України.

Жодних інших нормативно-правових актів, які б визначали з 20.05.2023 розрахункову величину посадових окладів військовослужбовців, крім діючої Постанови КМУ №704 прийнято не було.

Шостим апеляційним адміністративним судом 18.06.2025 прийнято постанову у справі №320/29450/24, якою залишено без змін рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025, яким визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Починаючи виключно з 18.06.2025 діє редакція пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704, що була чинною до змін, внесених пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481.

Приймаючи до уваги той факт, що позивачем, за час проходження військової служби у списках військової частини НОМЕР_2 , відповідний рапорт з вказівкою причин на підставі яких йому має бути виплачена матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань командуванню військової частини НОМЕР_2 для розгляду не подавався останньому вказана матеріальна допомога не нараховувалась і не виплачувалась, а отже його вимога щодо здійснення перерахунку і виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, є незаконною.

Відповідач також вказує на порушення позивачем строку звернення до суду.

Крім того, відповідач вважає, що не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, зважаючи на те, що з матеріалів справи та поданої заяви вбачається, що представником позивача не надано суду детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, який є обов`язковим та необхідним для визначення розміру витрат на правничу допомогу та попередній розрахунок, квитанції щодо оплати наданих послуг.

Ухвалою суду від 15.06.2026 продовжено строк розгляду справи №160/3111/26 на розумний строк, достатній для всебічного та повного розгляду справи.

Щодо посилання відповідача на порушення позивачем строку звернення до суду з позовною заявою, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Верховний Суд у постанові від 25 квітня 2023 року у справі №380/15245/22 сформував висновок щодо строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, відповідно до якого, вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, Суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01 липня 2022 року №2352-IX, який набрав чинності з19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

З метою забезпечення єдності практики вирішення спорів у правовідносинах щодо застосування приписів статті 233 КЗпП України, судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду здійснила перегляд судового рішення у справі№ 460/21394/23 (постанова від 21 березня 2025 року).

У зазначеній постанові судова палата дійшла висновку, що, якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону №2352-ІХ, то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України(у попередній редакції); у період з19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України(у редакції Закону №2352-ІХ).

Початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову (у частині вимог за період з 19 липня 2022 року) необхідно обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.

Спірний період позивача регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання позивачкою письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені їй при звільненні.

Також необхідно врахувати, що відповідно до пункту першого глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відмінений карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, запроваджений на всій території України постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 (термін якого неодноразово продовжувався).

З урахуванням пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України(в редакції з 19 липня 2022 року), почався 01 липня 2023 року.

Верховний Суд у постанові від 30.04.2026 у справі №240/15039/25 підкреслив, що перебіг строку звернення до суду починається з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. При цьому визначальним є не лише формальний факт отримання виплат чи ознайомлення з наказом про звільнення, а наявність у особи об`єктивної можливості оцінити правильність нарахувань.

Такий момент пов`язується з отриманням достовірної та документально підтвердженої інформації про складові грошового забезпечення, зокрема розрахункових листів або довідок про нараховані суми.

Позивач в обґрунтування пропущення строку на подання позовної заяви вказав що є учасником бойових дій, що підтверджується копією довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України від 19.01.2025 №1471/240 та відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію» мобілізований з 05.03.2022 та станом на теперішній час проходить військову службу у складі Військової частини НОМЕР_2 із залученням до виконання бойових та спеціальних завдань у складі діючих угруповань військ Сил оборони держави.

Суд зазначає, що позивач дійсно є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_5 від 29.08.2023.

Натомість твердження позивача про те, що він проходить військову службу на теперішній час не підтверджено жодними документами.

Позивач був звільнений з військової служби 30.11. 2024 року на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 30.11.2024 №372.

Довідка від 19.01.2025 №1471/240 на яку посилається позивач, відсутня в матеріалах справи.

Разом з тим, суд враховує, що відповідачем не надано доказів ознайомлення позивача з нарахованими сумами за спірний період, а тому позивач був позбавлений об`єктивної можливості оцінити правильність нарахувань.

З правовою позицією Верховного Суду у постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23 початок перебігу тримісячного строку звернення до суду у подібних правовідносинах пов`язується саме з датою вручення позивачу грошового атестата як документа, що надає достовірну та повну інформацію про нараховані та виплачені суми при звільненні.

Оскільки відповідачем не надані докази вручення грошового атестату позивачу, у суду відсутні правові підстави вважати, що строк звернення до суду розпочався і був пропущений до дати подання позову.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

Позивач - ОСОБА_1 в період з 15.08.2023 по 30.11.2024 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 (правонаступником якої є Військова частина НОМЕР_1 ).

Відповідно до копії витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 30.11.2024 №372 , старший солдат ОСОБА_1 -начальник їдальні взводу матеріально-технічного забезпечення Військової частини НОМЕР_2 , звільнений наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 23 листопада 2024 року №129-РС відповідно до пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у відставку за пунктом «б» (за станом здоров`я – на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби) зі зняттям з військового обліку, вважається таким, що 30 листопада 2024 року виключений із списків Військової частини НОМЕР_2 і направлений до зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», на підставі Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260 та пункту 6 рішення Міністра оборони України №183/уд від 16.01.2024 року за 2024 рік – не отримував.

Грошову допомогу на оздоровлення за 2024 рік отримав.

Позивач зазначає, що відповідач протиправно не здійснив перерахунок та виплату щомісячного грошового забезпечення, нарахованого та виплаченого у зв`язку із проходженням військової служби, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року.

Не погоджуючи з діями відповідача щодо ненарахування і невиплати грошового забезпечення виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, вважаючи їх протиправними і бездіяльністю відповідача щодо ненарахування і невиплати грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022, 2023, 2024, 2025 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», станом на 01 січня 2022 року та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», станом на 01 січня 2023 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», станом на 01 січня 2024 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», станом на 01 січня 2025 року, позивач з відповідним позовом звернувся до суду.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

Предметом спору є, зокрема, дії щодо належного нарахування і виплати позивачу грошового забезпечення за період з 14.08.2023 по теперішній час.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Частиною 5 ст. 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Статтею 9 Закону України №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (Закон №2011-XII) гарантовано військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до ч. 2 вказаної статті до складу грошового забезпечення входять:

-посадовий оклад, оклад за військовим званням;

- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

-одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності(ч. 3, ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ).

30.08.2017р. з питання визначення розмірів грошового забезпечення військовослужбовців Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років (постанова № 704).

Пунктом 4 постанови №704 встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12-14.

Тобто, Кабінетом Міністрів України запроваджено дві розрахункові величини обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017р. №1052 «Про внесення зміни до пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704» до п.10 Постанови КМУ 704 внесені зміни в частині календарної дати набуття чинності і строк початку дії цього нормативного акту перенесено з 01.01.2018р. на 01.01.2019р.

Таким чином, станом на 01.01.2018р. постанова №704 не діяла, а питання розмірів грошового забезпечення військовослужбовців регламентовано постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007р. №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018р. №103 до п.10 Постанови №704 внесені зміни в частині календарної дати набуття чинності і строк початку дії цього нормативного акту перенесено на 01.03.2018р. При цьому, п.4 Постанови №704 у редакції постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Тобто, 01.01.2018р. Кабінетом Міністрів України запроваджено одну розрахункову величину обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018р.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 було визнано протиправним та нечинним п. 6 Постанови № 103, яким п. 4 Постанови № 704 викладений у новій редакції.

З 29.01.2020р. відновлена юридична дія п.4 Постанови № 704 у первісній редакції, де передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Отже, з 29.01.2020р. знов почало діяти правило двох розрахункових величин обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Проте, згідно з п.3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016р. №1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Вказане узгоджується із висновками у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019р. у справі №240/4946/18, постанові Верховного Суду від 18.02.2021р. у справі №200/3775/20-а, постанові Верховного Суду від 11.02.2021р. у справі №200/3757/20-а.

Відтак, під час розв`язання колізії між нормами п.3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016р. №1774-VІІІ та п.4 постанови КМУ №704 у редакції до внесення змін постановою КМУ від 21.02.2018р. №103 перевагу належить віддати положенням закону, як акту вищої юридичної сили.

Водночас із цим, з 29.01.2020р. відновлення дії такої величини обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімумом для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року на відміну від попереднього правила обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018р.

Звідси слідує, що 29.01.2020р. настала подія підвищення грошового забезпечення діючого військовослужбовця за складовими: оклад за посадою та оклад за військовим званням за рахунок виникнення у суб`єкта владних повноважень органу фінансового забезпечення обов`язку обраховувати ці показники із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, тобто станом на 01.01.2020р. (та 01 січня кожного наступного календарного року до настання події внесення законодавчих змін), а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018р.

Частиною 5ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд враховує також висновки Верховного Суду, викладені в постанові від12.09.2022 у постанові № 500/1813/21, в якій, колегія суддів дійшла таких висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах:

«(1) з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;

(2) через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом № 1082-IX, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку №45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

(3) встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.»

Суд звертає увагу на неправильне формулювання позивачем періоду нарахування і виплати йому грошового забезпечення з 14.08.2023 по теперішній час зважаючи на те, що позивач був зарахований до списків Військової частини НОМЕР_2 15.08.2023 на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №229 від 15.08.2023 і виключений зі списків особового складу Військової частини 30.11.2024 відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №372 від 30.11.2024.

Отже, позовні вимоги можуть бути заявлені за період проходження позивача військової служби у військовій частині лише з 15.08.2023 по 30.11.2024.

Законом України від 03.11.2022 року № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2684,00 грн.

Разом з цим, 20.05.2023 набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481, згідно пункту 2 якої внесені зміни до пункту 4Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", виклавши абзац перший в такій редакції:

"4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".

Отже, пункт 4 Постанови КМУ № 704 в первісній редакції, яка визначала застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, може бути застосований до 19.05.2023.

В подальшому рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року у справі № 320/29450/24 визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 щодо внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів, однак зазначає, що за правилами статті 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року у справі №320/29450/24 було оскаржено до суду апеляційної інстанції.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 року у справі № 320/29450/24 рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 залишено без змін.

Постанова Шостого апеляційного адміністративного суду набрала законної сили 18.06.2025, а тому саме з 18.06.2025 року діє попередня редакція постанови КМУ №704, яка діяла до зазначених змін.

Тобто, з 18.06.2025 відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первинній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про безпідставність і відмову у позовних вимогах щодо зобов`язання відповідача провести перерахунок і виплату позивачу грошового забезпечення за період з 15.08.2023 по 30.11.2024 з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», на 01 січня 2023 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», на 01 січня 2024 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо позовних вимог в частині провести перерахунок та виплату позивачу грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2022, 2023, 2024 та 2025 року, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», станом на 01 січня 2022 року та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», станом на 01 січня 2023 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», станом на 01 січня 2024 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», станом на 01 січня 2025 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, з урахуванням раніше виплачених сум, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що позовні вимоги зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2022, 2023 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення, з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», станом на 01 січня 2022 року та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», станом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, з урахуванням раніше виплачених сум, були предметом розгляду справи №160/18610/25.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (про визнання бездіяльності противпраною та зобов`язання вчинити певні дії – задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2022, 2023 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” на 01 січня 2022 року та Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” на 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2022, 2023 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік”, на 01 січня 2022 року та Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік”, на 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення суду у справі №160/18610/25 набрало законної сили 10.02.2026.

Частиною 1 ст. 238 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі: 4) якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав (п. 4).

З урахуванням наведеного, провадження у справі в частині позовних вимог визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 14.08.2023 року по 31.12.2023 року грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», станом на 01 січня 2022 року та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», станом на 01 січня 2023 року і зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2022, 2023 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», станом на 01 січня 2022 року та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», станом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, підлягає закриттю.

Щодо позовних вимог в частині проведення перерахунку і виплати грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», на 01 січня 2024 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704.

Відповідно до картки особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 за 2024 рік йому була виплачена грошова допомога для оздоровлення, враховуючи, що вище судом відмовлено у позовних вимогах щодо зобов`язання відповідача провести перерахунок і виплату позивачу грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 30.11.2024 з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», станом на 01 січня 2024 рік, грошова допомога на оздоровлення за 2024 не підлягає перерахунку.

Стосовно матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік, то вона відповідно до картки особового рахунку військовослужбовця, не була виплачена позивачу.

Відповідно до п.п. 2, З Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року No 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Державної служби спеціального зв' язку та захисту інформації.

Підпунктом 3 п. 5 Постанови № 704 керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надано право надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджено наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197 (Порядок № 260).

Відповідно до абзацу 1 пункту 1 розділу XXIV Порядку №260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Пункт 7 розділу XXIV Порядку №260 визначає, що розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.

Відповідно до пункту 9 розділу XXIV Порядку №260 виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.

За рішенням Міністра оборони України від 16 січня 2024 року № 183/уд матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачується військовослужбовцям в розмірі місячного грошового забезпечення, виключно за наявності таких підстав:

смерть військовослужбовця та/або його дружини (чоловіка), дітей, батьків;

поранення військовослужбовця, отриманого при виконанні завдань під час воєнного стану;

у разі наявності у військовослужбовця інвалідності, отриманої внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини;

порушення стану здоров`я військовослужбовця, перебування його на лікуванні, реабілітації, що підтверджено відповідними медичними документами (виписний епікриз, довідка про захворювання, постанова військово-лікарської комісії), а саме:

онкологічне захворювання (хірургічне лікування, променева та (або) хіміотерапія);

захворювання на туберкульоз, ВІЛ/СНІД, вірусний гепатит В, С;

безперервне перебування на лікуванні, реабілітації або у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою, які пов`язані із захистом Батьківщини (більше 30 днів поспіль), внаслідок травм, захворювань нервової, серцево-судинної систем, опорно-рухового апарату та інших захворювань органів і систем з тяжким перебігом або наслідками, що потребують проведення багатоетапного хірургічного лікування, протезування втраченої кінцівки (кінцівок), ендопротезування, трансплантації органів, індивідуального догляду, протирецидивного лікування з довготривалим застосуванням дорогих лікарських засобів;

сім`ям військовослужбовців, які захоплені в полон (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно) чи заручниками, а також інтернованим в нейтральних державах або визнані безвісно відсутніми.

Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачується один раз у 2024 році за однією з вищезазначених підстав внаслідок події, яка настала у 2024 році або у 2023 році, та за умови, що право на отримання зазначеної допомоги не було реалізовано у рік настання події (крім підстав зазначених в абзацах четвертому та дев`ятому цього пункту). Інші підстави для виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та її розміри будуть доведені окремим рішенням Міністра оборони України.

Отже, виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань є правом, а не обов`язком керівника, рішення про її надання приймається на підставі поданої військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем проходження військової служби у порядку, встановленому рішенням Міністра оборони України.

При цьому за рішенням Міністра оборони України у 2024 році виплата цієї допомоги здійснюється за наявності виключних підстав, вказаних вище.

Позивач з відповідним рапортом не звертався до відповідача та доказів цього до суду не надав, отже у відповідача не виникло обов`язку здійснювати виплату позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік, оскільки право ініціювати виплату вказаного виду забезпечення належить виключно військовослужбовцю, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Позовні вимоги в частині нарахування і виплати матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік, не підлягають задоволенню, оскільки судом встановлено, що позивач у 2025 році не перебував на військовій службі.

Відповідно до ч. 1ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача не є обґрунтованими та не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 238, 241, 243, 244-246, 250, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Закрити провадження в частині позовних вимог визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 14.08.2023 року по 31.12.2023 року грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», станом на 01 січня 2022 року та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», станом на 01 січня 2023 року і зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2022, 2023 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», станом на 01 січня 2022 року та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», станом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії, визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії -відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Врона