Рішення від 14 червня 2026 р. у справі №160/2200/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 рокуСправа №160/2200/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Врони О. В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення рішення №2244720-2413-0408-UA12100110000043499 від 31.12.2025 на суму 54,53 грн.

- податкове повідомлення рішення №2244721-2413-0408-UA12100110000043499 від 31.12.2025 на суму 170,40 грн.

- податкове повідомлення рішення №2244722-2413-0408-UA12100110000043499 від 31.12.2025 на суму 2 597,73 грн.

- податкове повідомлення рішення №2244723-2413-0408-UA12100110000043499 від 31.12.2025 на суму 831,27 грн.

- податкове повідомлення рішення №1107627-2414-0423-UA12100110000043499 від 15.12.2023 на суму 900,55 грн.

- податкове повідомлення рішення №1107628-2414-0423-UA12100110000043499 від 15.12.2023 на суму 2814,20 грн.

- податкове повідомлення рішення №0240574-2414-0423-UA12100110000043499 від 04.03.2024 на суму 928,25 грн.

- податкове повідомлення рішення №0240575-2414-0423-UA12100110000043499 від 04.03.2024 на суму 2900,80 грн.

- податкове повідомлення рішення №0146284-2413-0408-UA12100110000043499 від 13.03.2025 на суму 983,67 грн.

- податкове повідомлення рішення №0146285-2413-0408-UA12100110000043499 від 13.03.2025 на суму 3073,98 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що податкові повідомлення-рішення за 2020, 2021 роки винесені відповідачем після 01 липня року базового податкового періоду, а податкові повідомлення – рішення за 2022, 2023, 2024 винесенні без врахування податкової пільги у Додатку №1 «Ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» до рішення Піщанської сільської ради №18-10/VІІІ від 23.06.2021.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.02.2026 року відкрито провадження у справі №160/2200/26, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1,2 ст.257, ч.1 ст.260 Кодексу адміністративного судочинства України зазначена справа є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження.

За ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначає, зокрема, таке.

Згідно пп.266.10.2 п.266.10 ст.266 ПКУ у разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове/податкові повідомлення-рішення у строки, встановлені підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 цієї статті, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання.

Отже, сам факт затримки контролюючим органом строків направлення податкових повідомлень-рішень за 2020-2021 роки є лише підставою для звільнення від відповідальності, передбаченої ПКУ за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання в частині нарахування штрафних санкцій та пені, однак, не може бути підставою для звільнення платника податку від обов`язку щодо сплати сум податку та бути підставою для визнання податкових повідомлень-рішень протиправними та їх скасування.

З урахуванням строків давності контролюючі органи мають право на нарахування фізичним особам сум податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом.

Перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи зупинявся: з 18 березня 2020 року по 17 березня 2022 року – відповідно до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України для всіх платників податків; з 07 березня 2022 року по 24 листопада 2022 року – відповідно до підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України для всіх платників податків.

З 17 березня 2022 року по 01 серпня 2023 року – відповідно до пункту 102.9 статті 102 Кодексу, при цьому в період з 17 березня 2022 року по 27 травня 2022 року норма діяла без виключень, а з 27 травня 2022 року по 01 серпня 2023 року – з виключеннями щодо випадків, передбачених Податковим кодексом України.

Оскільки, оскаржувані ППР з податку на нерухоме майно за 2020 та за 2021 роки винесено 31.12.2025 – встановлений ПК України строк ГУ ДПС дотримано.

Враховуючи п.п. 266.8.1. п. 266.8 ст. 266 ПК України, оскільки, позивач відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, набула право власності на спірні об`єкти оподаткування 28.12.2020, ГУ ДПС правомірно винесено ППР №2244720-2413-0408-UA12100110000043499 від 31.12.2025 на суму 54,53грн. та ППР №2244721-2413-0408-UA12100110000043499 від 31.12.2025 на суму 170,40грн. за грудень 2020 року, тобто за місяць, в якому позивач набула право власності на будинки.

Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна у власності позивача перебувають наступні об`єкти житлової нерухомості розташовані за адресою : АДРЕСА_1 , житловий будинок, загальною площею 177,5 кв.м. та містить наступний опис об`єкту: житловий будинок А з господарськими будівлями та спорудами: веранда а, підвал, ганок, колодязь к, сарай Б, вбиральня В, паркан 2, ворота 3, покриття І, підпірна стінка 5, зливна яма Я, огорожа 6, огорожа 7. Зазначений об`єкт житлової нерухомості зареєстрований як єдине ціле, має один реєстраційний номер 2261496412232; АДРЕСА_2 , житловий будинок, загальною площею 56,8 кв.м. та містить наступний опис об`єкту: тамбур а -дерев., гараж Б - саман обл.цегл., літня кухня В - саман, прибудова в - дерев., вбиральня Г - дерев., сарай Д - дерев., колодязь № 1 - бетон. кільця, огорожа №2 - з проз., хвіртка № 3 - з проз. Зазначений об`єкт житлової нерухомості зареєстрований як єдине ціле, має один реєстраційний номер 1547216312232.

Дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно дають підстави вважати, що спірні об`єкти є саме житловими будинками, а не господарськими (присадибними) будівлями – допоміжними (нежитловими) приміщеннями, на які поширюється пільга відповідно до рішення Піщанської сільської ради №18-10/VII від 23.06.2021. Крім того, дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не містять деталізації площі складових житлового будинку.

Враховуючи наведене вище, ГУ ДПС вірно визначено базу оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України із загальної площі об`єктів житлової нерухомості відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Позивачем не надано до суду рішення органу місцевого самоврядування про визнання об`єкту житлової нерухомості житлового будинку розташованого за адресою АДРЕСА_2 , загальною площею 56,8 кв.м. непридатними для проживання з метою застосування податкової пільги, передбаченої абз.«ґ» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України.

З наведено вбачається, що вказаний об`єкт житлової нерухомості не визнавався таким, що непридатний для проживання, у зв`язку з чим, останній є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у 2020-2024 роках.

Позивачем надано відповідь на відзив, в якій звернуто увагу на те, що позивач не заперечує того факту, що має у власності два будинку, але вказані будинки мають господарські (присадибні) будівлі – допоміжні (нежитлові) приміщення, на які поширюються пільга щодо оподаткування.

Відповідачем неправильно визначено базу оподаткування - об`єкт оподаткування у розрахунку, а саме, відповідачем не враховано, що будинок загальною площею 177,5 кв. м.знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , складається з житлової площі 55,7 - кв.м., нежитлової площі у яку входить зокрема, допоміжні господарські (присадибні) будівлі – допоміжні (нежитлові) приміщення до яких належать сараї, хліви, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформатори, підстанції тощо, (перелік не вичерпаний) в даному випадку складає – 121,8 кв.м., що підтверджується експлікацією та витягом з Державного реєстру речових прав.

Отже, базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (пп. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 ПК України).

Відповідно до Додатку № 1 до рішення Піщанської сільської ради №18-10/VIII від 23 червня 2021р., визначено пільги для фізичних та юридичних осіб, наданих відповідно до пп. 266.4.2 п. 266.4 ст.266 ПК України, зокрема до будівель нежитлових а саме: 100 відсоткову пільгу на господарські (присадибні) будівлі –допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформатори, підстанції тощо.

Вказане рішення не скасовано в судовому або іншому порядку, внаслідок чого є обов`язковим для застосування як платниками податків, так і контролюючим органом.

Згідно експлікації приміщень до плану житлового будинку та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно до загальної площі об`єкту входять, господарські будівлі та споруди, підвал, сарай, вбиральня, допоміжні (нежитлові приміщення) підвал, які підпадають під пільги під час нарахування податку, що податковим органом не враховано.

Згідно технічного паспорта будинок за адресою АДРЕСА_1 є будинком садибного типу з допоміжними приміщеннями, згідно витягу з ЄДР речових прав з господарськими будівлями та спорудами.

Отже, відповідачем при здійсненні розрахунку по спірних податкових повідомленнях-рішеннях не було враховано, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 є будинком садибного типу з господарськими будівлями та споруди, підвалом, сараєм, вбиральнею, допоміжними (нежитловими приміщеннями) підвалом у 121,8 кв., м., і не застосовано наведене рішення сільської ради.

Щодо нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки стосовно будинку за адресою АДРЕСА_2 , то згідно витягу з ЄДР речових прав та технічного паспорта вказано загальна площа: 56,8 кв.,м., житлова : 19,6 кв.,м матеріали стін; глинобит.обл.ц.пл., опис: тамбур а – дерев., гараж Б – саман обл.цегл., літня кухня В –саман, прибудова в – дерев., вбиральня Г – дерев., сарай Д – дерев., колодязь №1 –бетон.кільця, огорожа №2 – з проз., хвіртка №3 – з проз.

Але з перерахованого залишилась лише глинобитна хата з коридором, кухнею та кімнатою площа яких складає – 19,6 кв.,м., що підтверджується технічним паспортом від 29.07.1988, де крім того вказано, що будинок 1928 року побудови і фундамент відсутній, то чи є ця споруда капітальною будівлею та чи має характеристики житлового будинку чи відповідає будівельним нормам все інше за описом тамбур а –дерев., гараж Б – саман обл.цегл., літня кухня В – саман, прибудова в – дерев., вбиральня Г – дерев., сарай Д – дерев., колодязь №1 – бетон.кільця, огорожа №2 – з проз., хвіртка №3 – з проз., вказані споруди взагалі відсутні, тобто зруйновані вже більше 10 - ти років, що підтверджується фото доказами та технічним паспортом.

В свою чергу, відповідач сумніваючись у даних обставин має можливість перевірити об`єкт оподаткування хоча згідно звернення позивача з заявою про перегляд нарахування при наявності вказаних обставин.

Тож, нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки виконано відповідачем на об`єкт який по – перше також підпадає під дію рішення Піщанської сільської ради №18-10/VIII від 23 червня 2021, згідно якого сараї, вбиральні, навіси (тамбури), літні кухні допоміжні приміщення підпадають під пільги під час нарахування податку, а по – друге оподаткування здійснено на споруди яких немає.

Не погоджуючись з відповіддю на відзив, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області подало заперечення.

Відповідач зазначає, що рішеннями Піщанської сільської ради № 1-20/VII від 24.06.2019 “Про встановлення місцевих податків та зборів на території Піщанської сільської ради на 2020рік і №18-10/VII від 23.06.2021 “Про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Піщанської сільської територіальної громади з 2022 року” встановлено для фізичних осіб пільгу із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 100 відсотків суми податкового зобов`язання за рік для категорії “Господарські (присадибні) будівлі – допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформатори, підстанції тощо”.

У відповіді на відзив позивач стверджує, що при визначенні розміру податку за житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 177,5 кв.м. відповідач мав застосувати вищезазначену пільгу на площу 121, 8 м.кв. до підвалу. При цьому відповідно до доданого позивачем технічного паспорту площа підвалу 83 кв.м.

Позивач помилково ототожнює поняття підвалу, який є частиною житлового будинку і погребу, який відповідно до рішень Піщанської сільської ради звільняється від оподаткування і є окремою господарською (присадибною) будівлею.

Щодо житлового будинку розташованого за адресою АДРЕСА_2 , загальною площею 56,8 кв.м. позивач вважає, що ГУ ДПС мало застосувати пільгу на 37,2 кв.м. в це входить (сарай – 19,3 м., кв., + 0,9 м.,кв., тамбур + допоміжна площа 17,0м.,кв.)

Відповідно до доданого позивачем технічного паспорту на будинок з плану вбачається, що сарай і тамбур входять до загальної площі житлового будинку. Вони не є окремими господарськими спорудами, тому підстави для застосування пільги відповідно до рішень Піщанської сільської ради відсутні.

Отже, підвал, сарай і тамбур входять до бази оподаткування, оскільки є частиною загальної площі житлових будинків, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Позивач помилково вважає, що оподаткуванню підлягає лише житлова площа будинку, в той час як відповідно до п.п. 266.3.1. статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Ухвала суду від 06.04.2026 продовжено строк розгляду справи №160/2200/26 на розумний строк, достатній для всебічного та повного розгляду справи.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

Позивач – ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області як платник податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності позивач з 28.12.2020 є власником нерухомого майна:

- житлового будинку, загальною площею 177,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ;

- житлового будинку, загальною площею 56,8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 .

Керуючись пп. 266.3.2. п. 266.3 ст. 266 ПК України в автоматичному режимі Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області сформовано податкові повідомлення – рішення (далі - ППР) форми «Ф» з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за вищезазначені об`єкти нерухомого майна за податкові періоди за 2020-2024 роки:

За грудень 2020 року:

податкове повідомлення-рішення №2244720-2413-0408-UA12100110000043499 від 31.12.2025 на суму 54,53 грн;

податкове повідомлення-рішення №2244721-2413-0408-UA12100110000043499 від 31.12.2025 на суму 170,40 грн.

Позивач вважає, що стосовно вказаних нарахувань відповідач припустився помилки, оскільки ОСОБА_1 не була власником нерухомого майна протягом 2020 року, а стала власником лише 28.12.2020. Крім того, позивач не отримував вказані податкові повідомлення-рішення до 01 липня звітного року, а дізнався про їх формування відповідачем лише 31.12.2025.

За 2021 рік:

податкове повідомлення-рішення №2244722-2413-0408-UA12100110000043499 від 31.12.2025 на суму 2597,73 грн;

податкове повідомлення-рішення №2244723-2413-0408-UA12100110000043499 від 31.12.2025 на суму 831,27 грн.

Позивач вказує, що не отримував вказані податкові повідомлення-рішення до 01 липня звітного року, а дізнався про їх формування відповідачем лише 31.12.2025.

За 2022 рік:

податкове повідомлення-рішення №1107627-2414-0423-UA12100110000043499 від 15.12.2023 на суму 900,55 грн.;

податкове повідомлення-рішення №1107628-2414-0423-UA12100110000043499 від 15.12.2023 на суму 2814,20 грн.;

За 2023 рік:

податкове повідомлення-рішення №0240574-2414-0423-UA12100110000043499 від 04.03.2024 на суму 928,25 грн;

податкове повідомлення-рішення №0240575-2414-0423-UA12100110000043499 від 04.03.2024 на суму 2900,80 грн.

За 2024 рік:

податкове повідомлення-рішення №0146284-2413-0408-UA12100110000043499 від 13.03.2025 на суму 983,67 грн.;

податкове повідомлення-рішення №0146285-2413-0408-UA12100110000043499 від 13.03.2025 на суму 3073,98 грн.

Щодо вищевказаних податкових повідомлень-рішень, то позивач вказує, що відповідач при нарахуванні податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки не врахував Додаток №1 «Ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» до рішення Піщанської сільської ради №18-10/VІІІ від 23.06.2021 , становить 100 відсоткову пільгу на господарські (присадибні) будівлі – допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформатори, підстанції тощо.

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями відповідача, вважаючи їх протиправними, позивач за захистом своїх порушених прав і інтересів звернувся з позовом до суду.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок нарахування податку на майно регулюється Розділом ХІІ Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями (ПК України).

Згідно підп. 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Пунктом 266.2 статті 266 ПК України, об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.

Відповідно до підпунктів 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України, базою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості та обчислюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) платника податків.

За приписами підп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПК України обчислення суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з об`єкта/об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості.

Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (п.п. 266.6.1 п. 266.6 ст. 266 ПК України).

Підпунктом 266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України передбачено, що податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

За підп. 266.10.2 п.266.10 ст.266 ПК України у разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове/податкові повідомлення-рішення у строки, встановлені підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 цієї статті, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання.

Винесення податкових повідомлень-рішень після 01 липня року базового податкового періоду є лише підставою для сплати податкового зобов`язання в більш пізній термін відповідно п.п.266.10.1., п.266.10 ст.266 ПК України (протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення), однак, не впливає на правомірність самого податкового повідомлення-рішення та не може бути підставою для його скасування.

Вказане, узгоджується з правовою позицією Верховного Суду.

Так, у постанові від 20.06.2022 у справі № 826/15940/18 колегія суддів судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду розглядала питання щодо порушення податковим органом строків прийняття і надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, встановленого підпунктом 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України та правових наслідків для платника податків.

За результатами судового розгляду Верховний Суд вважав за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у раніше ухваленому рішенні Верховного Суду від 2 листопада 2021 року у справі №825/1903/17 з огляду на наступне.

Зокрема, Верховний Суд у постанові від 2 листопада 2021 року у справі №825/1903/17 висловив правову позицію, відповідно до якої контролюючий орган зобов`язаний нарахувати платнику податків податкове зобов`язання з транспортного податку за відповідний рік та надіслати (вручити) таке податкове повідомлення-рішення до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року). Податкове повідомлення-рішення, прийняте або направлене з порушенням цього строку, є неправомірним, оскільки воно прийнято поза межами строку, встановленого у абзаці 1 підпункту 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України.

Водночас з аналізу наведених вище положень статей 54 та 267 ПК України випливає, що контролюючий орган дійсно зобов`язаний нарахувати платнику податків податкове зобов`язання з транспортного податку за відповідний рік та надіслати (вручити) таке податкове повідомлення-рішення до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року). Невиконання контролюючим органом такого обов`язку звільняє платника податків лише від відповідальності за несвоєчасність сплати податкового зобов`язання (аналогічно до приписів підпункту 266.10.2 статті 266, підпункту 287.9 статті 287 ПК України), проте не звільняє від обов`язку сплати такого податку за наявності відповідних правових підстав.

Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що пропуск податковим органом встановленого підпунктом 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України строку надсилання податкового повідомлення-рішення до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року), не є тим порушенням, яке спростовує правомірність нарахування грошового зобов`язання податковим органом, та не може бути самостійною підставою для скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Недотримання контролюючим органом встановлених строків надіслання податкового повідомлення-рішення не є підставою для припинення податкового обов`язку платника податку. Строк надсилання податкового повідомлення-рішення, встановлений підпунктом 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України, не є строком, що зумовлює припинення податкового обов`язку або звільнення від його виконання.

Суд також враховує, що відповідно до підп. 266.10.3 п.266.10 ст.266 ПК України, податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.

Виходячи з викладеного, з урахуванням строків давності контролюючі органи мають право на нарахування фізичним особам сум податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом.

Згідно положень п. . 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 ст. 102 ПКУ, має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених ПКУ, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом .

Верховний Суд в постанові від 11.09.2025 у справі № 160/23946/23 на підставі аналізу законодавчих норм вказав, що перебіг строків, визначених податковим законодавством на винесення ППР з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки зупинявся на період з 18 березня 2020 року по 01 серпня 2023 року.

У вказаній справі Верховний Суд виходив з наступного: « Законом України від 17 березня 2020 року № 533-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" (набрав чинності 18 березня 2020 року) підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України доповнено, зокрема, пунктом 52-2, яким, серед іншого, встановлено, що на період з 18 березня по 31 травня 2020 року зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

В подальшому процитована норма пункту 52-2 Підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України змінена Законом України від 13 травня 2020 року № 591-IX, а саме слова та цифри "по 31 травня 2020 року" замінено цифрами та словами "по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Разом з тим, до завершення карантину Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введений воєнний стан, який на підставі Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжувався та станом на час розгляду справи триває.

З метою реалізації необхідних заходів щодо підтримки військових і правоохоронних підрозділів у відбитті збройного нападу російської федерації та забезпечення прав і обов`язків платників податків Верховна Рада прийняла Закон України від 03 березня 2022 року №2118-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану", який набрав чинності 7 березня 2022 року (далі - Закон № 2118-IX).

Законом № 2118-IX підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України доповнений пунктом 69, зокрема підпунктом 69.9 установлено, що для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

12 травня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2260-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану" (далі - Закон № 2260-IX, набрав чинності 27 травня 2022 року), який зупинив дію пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України на період дії воєнного, надзвичайного стану, а також доповнив статтю 102 пунктом 102.9 такого змісту: "102.9. На період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи".

Законом України від 3 листопада 2022 року № 2719-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо приватизації державного і комунального майна, яке перебуває у податковій заставі, та забезпечення адміністрування погашення податкового боргу" (набрав чинності 25 листопада 2022 року) пункт 69.9 доповнено абзацом п`ятим, за змістом якого для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім, дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених статтями 39 та 39-2, пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, сплати податків та зборів платниками податків;

строків проведення камеральних перевірок, оформлення їх результатів у порядку, визначеному статтею 86 цього Кодексу, подання скарги на податкове повідомлення-рішення за результатами камеральної перевірки, прийняття рішення за результатом її розгляду, нарахування пені;

строків проведення фактичних та документальних позапланових перевірок, оформлення їх результатів у порядку, визначеному статтею 86 цього Кодексу, подання скарги на податкове повідомлення-рішення, рішення про застосування фінансових санкцій за результатами документальної позапланової перевірки або фактичної перевірки та прийняття рішення за результатами їх розгляду, адміністративного арешту майна за результатами документальної позапланової перевірки або фактичної перевірки;

строків здійснення заходів з погашення податкового боргу платників податків - суб`єктів господарювання, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки, передбачені статтями 59-60, 87-101 цього Кодексу, та/або визначення грошових зобов`язань згідно із статтею 116 цього Кодексу;

строків подання та розгляду скарг на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, передбачених підпунктом 56.23.3 пункту 56.23 статті 56 цього Кодексу.

В подальшому Законом України від 30 червня 2023 року № 3219-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану" (набрав чинності 01 серпня 2023 року, тобто вже навіть після ухвалення спірних у справі ППР) пункт 102.9 статті 102 виключено.

Так, у постанові від 18 грудня 2024 року у справі № 320/15639/23 Верховний Суд виснував, що перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи зупинявся:

- з 18 березня 2020 року по 17 березня 2022 року - відповідно до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України для всіх платників податків;

- з 07 березня 2022 року по 24 листопада 2022 року - відповідно до підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України для всіх платників податків;

- з 17 березня 2022 року по 01 серпня 2023 року - відповідно до пункту 102.9 статті 102 Кодексу, при цьому в період з 17 березня 2022 року по 27 травня 2022 року норма діяла без виключень, а з 27 травня 2022 року по 01 серпня 2023 року - з виключеннями щодо випадків, передбачених Податкового кодексу України.

Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення рішенняз податку на нерухоме майно за 2020 та за 2021 винесені з дотриманням строку встановленого Податковим кодексом України, а саме з дотриманням строків давності – 1095 днів, що продовжуються на період зупинення перебігу строків з 18 березня 2020 року по 01 серпня 2023 року.

З огляду на вищевикладене, посилання позивача на те, що податкові повідомлення-рішення були направлені податковим органом з порушенням підпункту 266.7.2 ст. 266 Податкового кодексу України, як на підставу для скасування податкових повідомлень-рішень за 2020, 2021 , судом відхиляються як необґрунтовані.

Не приймаються судом і твердження позивача, що об`єкти нерухомого майна він набув у власність 28.12.2020, а тому податок за грудень 2020 року він не повинен сплачувати, виходячи з наступного.

Порядок обчислення сум податку в разі зміни власника об`єкта оподаткування податком визначено п. 266.8 ст. 266 ПК України.

Відповідно до підп. 266.8.1. п. 266.8 ст. 266 у разі переходу права власності на об`єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначений об`єкт оподаткування, а для нового власника - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.

За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, набула право власності на спірні об`єкти оподаткування позивач набув право власності на нерухоме майно 28.12.2020, отже з грудня 2020 позивач зобов`язаний сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідачем правомірно винесені податкові повідомлення рішення №2244720-2413-0408-UA12100110000043499 від 31.12.2025 на суму 54,53 грн. і №2244721-2413-0408-UA12100110000043499 від 31.12.2025 на суму 170,40грн. за грудень 2020 року.

Щодо спірних податкових повідомлень-рішень за 2022,2023, 2024 роки.

Відповідно до підп. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підп.266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України).

Положеннями підп.266.4.1 п. 266.4 ст.266 ПК України встановлено, що оподаткування об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується:

а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;

в) для різних типів об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир ти житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток) - на 180 кв. метрів.

За підп.266.4.2 п. 266.4 ст. 266 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).

Відповідно до п.10.3 ст. 10 ПК України питання щодо встановлення податку на майно, в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки вирішують місцеві ради в межах повноважень.

Згідно підп. 266.5.1 п. 266.5 ст.266 ПК України, ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Отже, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі Податок), є місцевим податком, розмір якого визначається рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості. Відтак встановлення місцевих податків і зборів входить до компетенції органів місцевого самоврядування, податковий же орган, наділений повноваженнями по застосуванню в межах своєї компетенції вже прийнятих нормативно-правових актів, в тому числі рішень органів місцевого самоврядування, норми яких є чинними на час їх застосування та є обов`язковими.

Відповідно до пп.12.3.2 п.12.3 ст.12 ПКУ при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та/або зборів обов`язково визначаються об`єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки , податковий період та інші обов`язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Ставки податку на податковий період 2022-2024 роки визначено відповідачем відповідно до рішення Піщанської сільської ради №18-10/VII від 23.06.2021 “Про встановлення ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Піщанської сільської територіальної громади з 2022 року”.

Даним рішенням для фізичних осіб визначено ставку податку для категорії Будинки одноквартирні масової забудови та Будинки садибного типу - 0,5% від мінімальної заробітної плати на 1 січня звітного року.

Відповідно до Додатку № 1 «Ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» до вказаного рішення , встановлено 100 відсоткову пільгу на господарські (присадибні) будівлі – допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформатори, підстанції тощо.

Вказана пільга поширюється зокрема, на АДРЕСА_3 до рішення).

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається , що житловий будинок позивача за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 177,5 кв.м , з яких житлова площа 55,7 кв.м. складається з: житлового будинку А з господарськими будівлями та спорудами: веранда а, підвал, ганок, ганок, колодязь к, сарай Б, вбиральня В, паркан 2, ворота З, покриття І, підпірна стінка 5, зливна яма Я, огорожа 6, огорожа 7;

житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 , загальною площею 56, 8 кв. м., з яких житлова площа 19,6 кв.м. складається з : тамбуру а-дерев, гараж Б-сман обл. цегл, літня кухня В-саман, прибудова в -дерев, вбиральня Г-дерев, сарай Д-дерев, колодязь №1-бетон, кільця, огорожа №2-з проз., хвіртка №3 – з проз.

Вказані господарські споруди входять до загальної площі житлових будинків і не зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно як окремі об`єкти нежитлової нерухомості, а тому відповідач правомірно включив їх до бази оподаткування.

Не приймається судом до уваги і посилання позивача на той факт, що єдине, що зберіглося на цей час за об`єктом житлової нерухомості по АДРЕСА_2 це глиняна хата, яка в аварійному стані і непридатна до житла, виходячи з наступного.

Підпунктом «ґ» підпункту 266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України передбачено, що не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, житлова нерухомість непридатна для проживання, в тому числі у зв`язку з аварійним станом, визнана такою згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаної територіальної громади, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.

Позивачем не надано відповідне рішення органу місцевого самоврядування про визнання об`єкту житлової нерухомості житлового будинку розташованого за адресою АДРЕСА_2 , загальною площею 56,8 кв.м. непридатними для проживання з метою застосування податкової пільги .

Додані позивачем копії фотографій на підтвердження вказаної обставини не є належним доказом в силу вищезазначеного а також з тих підстав , що не дають можливість пересвідчитись, що вони стосуються саме житлового будинку позивача по АДРЕСА_2 .

Згідно частин 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про доведеність відповідачем правомірність винесених спірних податкових повідомлень-рішень та відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Оскільки у позовних вимогах відмовлено, суд не здійснює розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 241, 243, 244-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Врона