Рішення від 11 червня 2026 р. у справі №140/1471/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2026 року ЛуцькСправа № 140/1471/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Шепелюка В.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі – ГУ ПФУ в Кіровоградській області) про визнання протиправним та скасування рішення від 29 жовтня 2025 року №032850002236 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон №1058-IV); зобов`язання зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 25 червня 1980 року по 08 січня 1981 року, з 01 жовтня 1985 року по 08 грудня 1986 року, з 19 грудня 1986 року по 01 червня 1993 року на території Литовської Республіки; періоди догляду за дітьми, а саме: за ОСОБА_2 з 20 липня 1982 року по 20 липня 1985 року та ОСОБА_3 з 22 грудня 1989 року по 22 грудня 1992 року; здійснити з 21 жовтня 2025 року призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-IV.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказала, що 21 жовтня 2025 року звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання– до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі – ГУ ПФУ у Волинській області) із заявою про призначення пенсії за віком. За результатом розгляду заяви було відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. До страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно з трудової книжки ( НОМЕР_1 ), з 25 червня 1980 року по 08 січня 1981 року, з 01 жовтня 1985 року по 08 грудня 1986 року, з 19 грудня 1986 року по 01 червня 1993 року, оскільки періоди роботи на території Литовської Республіки не підтверджено формуляром з Литовської Республіки. Також не враховано періоди догляду за дітьми 20 липня 1982 року та ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення ними трирічного віку. Позивач зазначила, що 20 жовтня 2023 року вже зверталася до органів Пенсійного фонду України із заявою для призначення їй пенсії за віком та рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві було відмовлено у призначенні пенсії. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року у справі №140/3274/24 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 26 жовтня 2023 року №0328500002236 щодо відмови в призначенні пенсії ОСОБА_1 ; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду по даній справі, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи за посадою завідуючої їдальні з 15 квітня 1993 року включно до 17 червня 1996 року; навчання у Луцькому технікумі радянської торгівлі з 1977 року по 1980 рік та проходження військової служби згідно військового квитка НОМЕР_2 з 09 січня 1981 року по 03 лютого1984 року. Однак пенсію за віком призначено не було, натомість відповідачем було прийнято оскаржуване рішення про відмову у призначенні пенсії з підстав вже не зарахування інших періодів трудової діяльності.

ОСОБА_1 вважає рішення ГУ ПФУ в Кіровоградській області протиправним та таким, що підлягає скасуванню, просила позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду Димарчук Т.М. від 20 лютого 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

Відповідач у відзиві на позовну заяву (а.с.41-42) у задоволенні позовних вимог просив відмовити. В обґрунтування цієї позиції вказав, що за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 21 жовтня 2025 року, а також доданих до заяви документів, ГУ ПФУ в Кіровоградській області прийнято рішення від 29 жовтня 2025 року №032850002236, відповідно до якого позивачу відмовлено в призначенні такого виду пенсії через відсутність необхідного страхового стажу. Так, страховий стаж позивача становить 11 років 0 місяців 3 дні. Питання соціального забезпечення осіб, на яких поширюється законодавство України та Литовської республіки регулюються Угодою між Україною та Литовською Республікою про внесення змін і доповнень до Договору між Україною та Литовською Республікою про соціальне забезпечення від 08 грудня 2017 року, яка набула чинності 29 вересня 2022 року. Для встановлення права на пенсію, зумовлену накопиченням періодів страхування, з метою підсумування періодів зараховуються періоди страхування, накопичені згідно з законодавством обох сторін за умови, що вони не збігаються повністю або частково у часі. З питань призначення та підтвердження стажу сторони Договору обмінюються формулярами. За стаж роботи на території Литовської Республіки частина пенсії призначається Литовською Республікою, а в Україні цей стаж враховується для визначення права, якщо підтверджений формуляром з Литовської Республіки. В ході розгляду документів до страхового стажу не зараховано спірні періоди роботи відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_3 , оскільки періоди роботи на території Литовської Республіки не підтверджено формуляром з Литовської Республіки. Крім того не враховано періоди догляду за дітьми до досягнення ними 3-річного віку, оскільки періоди догляду проходили на території Литовської Республіки.

Відповідач вважає, що його рішення від 29 жовтня 2025 року №032850002236 є законним, а підстави для його скасування відсутні.

У відповіді на відзив (а.с.51-53) позивач підтримала доводи позову.

У зв`язку з відрахуванням зі штату Волинського окружного адміністративного суду 23 березня 2026 року судді Димарчук Т.М. на підставі наказу голови суду від 25 лютого 2026 року №02-07/4/26, за результатами повторного автоматизованого розподілу справи суддю Шепелюка В.Л. визначено для розгляду вказаної справи.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 23 березня 2026 року справу прийнято до провадження суддею Шепелюком В.Л.

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 21 жовтня 2025 року звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області з заявою про призначення пенсії за віком, подавши документи згідно з переліком, зазначеним у розписці-повідомленні (а.с.70-71).

За принципом екстериторіальності така заява розглядалася ГУ ПФУ в Кіровоградській області, рішенням якого від 29 жовтня 2025 року №032850002236 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу (а.с. 20).

У рішенні вказано, що вік заявниці 64 роки, страховий стаж – 11 років 0 місяців 3 дні. Питання соціального забезпечення осіб, на яких поширюється законодавство України та Литовської республіки регулюються Угодою між Україною та Литовською Республікою про внесення змін і доповнень до Договору між Україною та Литовською Республікою про соціальне забезпечення від 08 грудня 2017 року, яка набула чинності 29 вересня 2022 року. Для встановлення права на пенсію, зумовлену накопиченням періодів страхування, з метою підсумування періодів зараховуються періоди страхування, накопичені згідно з законодавством обох Сторін за умови, що вони не збігаються повністю або частково у часі. З питань призначення та підтвердження стажу Сторони Договору обмінюються формулярами. За стаж роботи на території Литовської Республіки частина пенсії призначається Литовською Республікою, а в Україні цей стаж враховується для визначення права, якщо підтверджений формуляром з Литовської Республіки. В ході розгляду документів до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно з трудової книжки ( НОМЕР_3 ), з 25 червня 1980 року по 08 січня 1981 року, з 01 жовтня 1985 року по 08 грудня 1986 року, з 19 грудня 1986 року по 01 червня 1993 року, оскільки періоди роботи на території Литовської Республіки не підтверджено формуляром з Литовської Республіки. Водночас повідомлено, що не враховано періоди догляду за дітьми, 20 липня 1982 року та ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення ними 3-річного віку, оскільки періоди догляду проходили на території Литовської Республіки. Відсутнє право на призначення пенсії відповідно до статті 26 Закону №1058-IV, з урахуванням наявних документів, через відсутність необхідного страхового стажу.

Позивач не погоджується з таким рішенням суб`єкта владних повноважень, вважає його протиправним та таким, що порушує її право на соціальний захист, а тому звернулася до суду з цим позовом.

При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Статтею 46 Конституції України громадянам гарантоване право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом №1058-IV.

Пунктом 1 частини першої статті 9 Закону №1058-ІV установлено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначається, зокрема, пенсія за віком.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років; у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років (частини друга- третя статті 26 Закону №1058-IV).

Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж – період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною другою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).

За обставин цієї справи спірним є питання про зарахування позивачу до стажу роботи періодів трудової діяльності до набрання чинності Законом №1058-IV.

За приписами частини першої статті 56 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі – Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується, серед іншого, також: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.

Статтею 62 Закону №1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зазначеній нормі Закону №1788-XII відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі – Порядок №637). Відповідно до пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (абзац другий пункту 1, пункт 2 Порядку №637).

Згідно з частиною третьою статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

З аналізу наведених норм слід дійти висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж (за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування), є трудова книжка. При цьому лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній органи Пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів. У разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.

При цьому, суд звертає увагу, що чинним законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах, а також необхідність надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження спеціального трудового стажу лише у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відповідні відомості.

З наявної в матеріалах справи копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 (а.с.84-85) слідує, що ОСОБА_1 (у межах спірних періодів) з 25 червня 1980 року прийнята на посаду офіціантки у Військовій частині НОМЕР_4 (запис №1, наказ №140 від 25 червня 1980 року); 06 січня 1981 року призвана на військову службу в радянську армію (запис №2, наказ №3 від 06 січня 1981 року); 03 лютого 1984 року звільнена з військової служби (запис №3, наказ №27 від 03 лютого 1987 року); 01 жовтня 1985 року прийнята поваром четвертого розряду у Госпрозрахункове об`єднання підприємств громадського харчування Кедайнянського РСТ ( запис №4, наказ №239-К від 10 жовтня 1985 року); 08 грудня 1986 року звільнена з роботи за власним бажанням (запис №5, наказ №380-В, від 08 грудня 1986 року); 19 грудня 1986 року прийнята в БПК приймальницею білизни Військової частини НОМЕР_4 (запис №6, наказ №260 від 19 грудня 1986 року); 26 січня 1987 року переведена диспетчером автомобільної електрогазової служби (запис №7, наказ №18 від 26 січня 1987 року); 01 червня 1993 року звільнена у зв`язку з переводом чоловіка на нове місце служби (запис №9, наказ №109 від 26 травня 1993 року). Тут же міститься запис про недійсність запису №8. При цьому, варто звернути увагу, що записи про спірні періоди роботи не містять в собі виправлень, здійснені у послідовності та відповідності дати, номеру запису з посиланням на документи, на підставі яких внесено відповідні записи, засвідченні відтиском печатки.

Зі змісту оскаржуваного рішення слідує, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи на території Литовської Республіки відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_3 з 25 червня 1980 року по 08 січня 1981 року, з 01 жовтня 1985 року по 08 грудня 1986 року, з 19 грудня 1986 року по 01 червня 1993 року, оскільки такі періоди не підтверджено формуляром з Литовської Республіки.

Частиною четвертою статті 1 Закону №1788-XII передбачено, що у тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила, встановлені цими договорами (угодами).

За змістом частини другої статті 4 Закону №1058-IV якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Для врегулювання питань, пов`язаних із призначенням та виплатою пенсії між Україною та Литовською Республікою укладено:

Угоду між Урядом України і Урядом Литовської Республіки про співробітництво в галузі пенсійного забезпечення від 27 вересня 1994 року, яка ратифікована Законом №166/95-ВР від 16 травня1995 року (далі - Угода);

Договір між Україною та Литовською Республікою про соціальне забезпечення від 23 квітня 2001 року, який ратифікований Законом України від 10 січня 2002 року №2928-111 (далі – Договір);

Угоду між Міністерством праці та соціальної політики України та Міністерством соціальної охорони і праці Литовської Республіки про порядок реалізації Договору між Україною та Литовською Республікою про соціальне забезпечення від 09 грудня 2015 року (далі – Угода від 09 грудня 2005 року);

Технічну угоду між Пенсійним фондом України та Службою закордонних виплат Управління фонду державного соціального страхування Литовської Республіки про порядок призначення, переказу та виплати пенсій від 19 січня 2010 року.

Відповідно до статті 3 Угода охоплює нижчеперелічені види пенсій соціального страхування (трудові пенсії): а) пенсії по інвалідності; б) пенсії по старості (за віком); в) пенсії за вислугу років; г) пенсії в разі втрати годувальника.

Згідно із статтею 6 Угоди при визначенні права на пенсію повністю зараховується страховий (трудовий) стаж, в тому числі в пільговому обчисленні, набутий згідно з законодавством кожної Договірної Сторони, незалежно від того, яка частка страхового (трудового) стажу набута на території тієї чи іншої Договірної Сторони.

При призначенні пенсії на пільгових умовах та за вислугу років зараховується тільки стаж, набутий згідно з законодавством кожної з Договірних Сторін, у відповідній системі або на тій же посаді, роботі чи професії.

Договір між Україною та Литовською Республікою про соціальне забезпечення від 23 квітня 2001 року, ратифікований Законом України від 10 січня 2002 року №2928-ІІІ, набув чинності для України 08 лютого 2002 року.

Статтею 2 встановлено, що Договір поширюється на передбачені законодавством кожної із Сторін нижче перераховані види соціального забезпечення: в Україні пенсії за віком; пенсії по інвалідності; пенсії за вислугу років; пенсії у разі втрати годувальника; пенсії та відшкодування шкоди, завданої працівнику внаслідок трудового каліцтва, професійного захворювання, та у випадку його смерті з цих причин; допомоги по тимчасовій непрацездатності (хворобі), по вагітності та пологах; допомоги сім`ям з дітьми; допомоги по безробіттю; допомоги на поховання.

Згідно із частиною першою статті 3 Договору цей договір регламентує соціальне забезпечення осіб, що проживають на території однієї із сторін, на яких поширювалось чи поширюється законодавство однієї або обох сторін.

Частинами першою та другою статтею 5 Договору визначено, що право на призначення пенсій та допомог особа набуває згідно з цим Договором та відповідно до законодавства тієї Сторони, на території якої набутий страховий (трудовий) стаж, що надає право на призначення пенсії та допомоги.

Якщо цим договором не передбачено інше, не може бути відмовлено у призначенні пенсії та допомоги, а також відшкодуванні шкодив на які в особи виникає право відповідно до законодавства однієї сторони, а призначені не підлягають зменшенню, призупиненню або припиненню їх виплати з тієї причини, що ця особа проживає на території іншої сторони.

Відповідно до частин першої, другої статті 13 Договору при встановленні права на пенсію, зумовлену накопиченням страхового (трудового) стажу, компетентна установа однієї сторони, з метою сумування стажу, враховує періоди страхування, накопичені відповідно до законодавства другої Сторони, за умови, що цей стаж не співпадає повністю або частково в часі.

Якщо законодавство однієї Сторони зумовлює призначення пенсій за стаж, накопичений у відповідній професії або на відповідній роботі, то при призначенні таких пенсій зараховуються періоди, накопичені на підставі законодавства іншої Сторони у тій же професії, або на тій же роботі. Якщо підсумовані таким чином періоди не відповідають умовам, що дають право на зазначені пенсії, то ці періоди зараховуються для призначення пенсій на загальних підставах.

Згідно із частиною другою статті 33 Договору при виникненні страхового випадку після набрання чинності цим Договором за весь страховий (трудовий) стаж, накопичений з 01 січня 1992 року, зобов`язання по наданню зацікавленій особі відповідної пенсії приймається Стороною, відповідно до законодавства якої цей стаж був накопичений. За весь страховий (трудовий) стаж, накопичений до 01 січня 1992 року на території колишнього СРСР, зобов`язання по наданню зацікавленій особі пенсії відповідно до чинного законодавства приймається Стороною, на території якої ця особа проживає в момент звернення за призначенням пенсії.

Відповідно до положень статті 5 Договору право на призначення пенсій та допомог особа набуває згідно з цим Договором та відповідно до законодавства тієї Сторони, на території якої набутий страховий (трудовий) стаж, що надає право на призначення пенсії та допомоги.

Згідно із статтею 13 Договору при встановленні права на пенсію, зумовлену накопиченням страхового (трудового) стажу, компетентна установа однієї Сторони, з метою сумування стажу, враховує періоди страхування, накопичені відповідно до законодавства другої Сторони, за умови, що цей стаж не співпадає повністю або частково в часі.

Отже, при призначенні пенсії уповноважений орган України до стажу роботи повинен зараховувати також і стаж, набутий заявником у Литовській Республіці.

Також, відповідно до статті 15 Договору (зі змінами внесеними Угодою між Україною та Литовською Республікою про внесення зміні доповнень до Договору між Україною та Литовською Республікою про соціальне забезпечення від 08 грудня 2017 року, дата набрання чинності для України 29 вересня 2022 року) у разі застосування положень статті 13 цього Договору компетентна установа кожної зі Сторін розраховує розмір пенсії та виплачує її тільки за страховий (трудовий) стаж, накопичений відповідно до законодавства, що застосовується цією компетентною установою, а також за радянський стаж, зарахований відповідно до пунктів 2,3 цієї статті, крім випадків, визначених у статті 16 цього Договору.

Радянський стаж зараховується і пенсія за цей стаж призначається особі компетентною установою тієї сторони, на території якої накопичено більший страховий (трудовий) стаж. При однаковій тривалості страхового (трудового) стажу, накопиченого на території Сторін, радянський стаж зараховує компетентна установа тієї Сторони, в якій особа була застрахована в останній раз.

У разі призначення особі пенсії іншого виду або перегляду розміру пенсії при поданні додаткових документів про страховий (трудовий) стаж, накопичений на території Сторін, або про радянський стаж, а також в інших випадках, передбачених законодавством Сторін, компетентна установа, що зараховує радянський стаж, не змінюється.

Відповідно до підпункту 12 пункту 1 статті 1 Договору «радянський стаж» період роботи до 01 червня 1991 року на території колишнього СРСР, за винятком територій України та Литовської Республіки, що зараховується до страхового (трудового) стажу згідно із законодавством кожної зі Сторін (при застосуванні статей 13-15 цього Договору).

Крім того, згідно зі частиною другою статті 33 Договору за весь страховий (трудовий) стаж, накопичений до 01 січня 1992 року на території колишнього СРСР, зобов`язання по наданню зацікавленій особі пенсії відповідно до чинного законодавства приймається Стороною, на території якої ця особа проживає в момент звернення за призначенням пенсії.

Угода від 09 грудня 2005 року регулює порядок реалізації Договору, визначає компетентні установи, уповноважені призначати та виплачувати пенсії та допомогу згідно з Договором.

Статтею 3 Угоди від 09 грудня 2005 року встановлено, що відповідно до пункту 3 статті 27 Договору компетентними установами в Україні, зокрема, є: Пенсійний фонд з питань призначення, переказу та виплати пенсій, а також виплати допомоги на поховання пенсіонерів.

Пунктом 3 статті 6 Угоди від 09 грудня 2005 року зазначено, що якщо в особи виникає право на пенсію тільки у результаті підсумовування страхового (трудового) стажу, яке ця особа отримала згідно із законодавством обох Сторін, то в пункті 1 вказані компетентні установи надають одна одній довідку про страховий (трудовий) стаж, набутий відповідно до чинного законодавства Сторін після 01 січня 1992 року.

Таким чином, спірні періоди трудової діяльності за межами України у республіках колишнього СРСР, а саме на території Литовської Республіки мають бути зараховані до страхового стажу ОСОБА_1 .

При цьому, суд враховує, що у спірному рішенні відповідачем не зараховано до страхового стажу позивача періоди роботи з 25 червня 1980 року по 08 січня 1981 року, з 01 жовтня 1981 року по 08 грудня 1986 року, з 19 грудня 1986 року по 01 червня 1993 року. Однак, суд зауважує, що відповідно до запису №2 трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 , остання з 06 січня 1981 року призвана на військову службу в радянську армію.

З урахуванням встановлених обставин, суд зазначає, що періоди роботи позивача з 25 червня 1980 року по 06 січня 1981 року, з 01 жовтня 1981 року по 08 грудня 1986 року, з 19 грудня 1986 року по 01 червня 1993 року на території Литовської Республіки відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_3 підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача.

Щодо незарахування до стажу роботи позивача періоду догляду за дітьми ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення ними трирічного віку, суд зазначає наступне.

Так, матеріалах справи містять свідоцтва про народження дітей ОСОБА_1 : сина – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , доньки – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.14-15).

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Частина третя статті 56 Закону №1788-XII передбачає, що до стажу роботи зараховується також: ж) час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

Згідно із частиною другою статті 181 Кодекс законів про працю України (КЗпП України) відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю. Час відпусток, зазначених у цій статті, до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, не зараховується.

Відповідно пункту 11 Порядку №637 час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.

Тобто, час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми до досягнення ними трирічного віку зараховується до страхового стажу та встановлюється на підставі свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть) та документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.

Враховуючи приписи Договору, зараховується трудовий стаж особи, набутий до 01 січня 1992 року на території колишнього СРСР, на території України.

Таким чином, періоди догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку на території Литовської Республіки підлягали зарахуванню до страхового стажу позивача.

Позивач просила зарахувати до її страхового стажу періоди догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку з 20 липня 1982 року по 20 липня 1985 року та з 22 грудня 1989 року по 22 грудня 1992 року.

Разом з тим суд зауважує, що з розрахунку форми РС-право за заявою від 21 жовтня 2025 року (а.с.78) вбачається, що до страхового стажу позивача зараховано період військової служби з 09 січня 1981 року по 03 лютого 1984 року, відтак, оскільки період з 20 липня 1982 року по 03 лютого 1984 року вже зарахований до стажу позивача як військова служба, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме: з 04 лютого 1984 року по 20 липня 1985 року.

Що ж стосується зарахування періоду догляду за донькою ОСОБА_3 до досягнення нею трирічного віку з 22 грудня 1989 року по 22 грудня 1992 року, то суд зазначає, що такий повністю накладається на період роботи позивача в Литовській Республіці з 19 грудня 1986 року по 01 червня 1993 року (згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_3 ), який уже визнано судом таким, що підлягає зарахуванню, тому додатковому зарахуванню не підлягає.

Що стосується позовної вимоги про зобов`язання призначити позивачу пенсію за віком з 21 жовтня 2025 року, то суд зазначає таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час звернення за призначенням пенсії (21 жовтня 2025 року) мала 64 роки, тобто набула право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-ІV при наявності необхідного страхового стажу.

Як слідує з розрахунку зарахованого відповідачем страхового стажу позивача, на час звернення за призначенням пенсії загальний страховий стаж ОСОБА_1 складає 11 років 0 місяців 03 дні, про що також вказано в оскаржуваному рішенні.

Разом з тим, щодо наявності у позивача необхідного страхового стажу для призначення пенсії за віком, визначеного статтею 26 Закону №1058-ІV, то у суду відсутній розрахунок такого стажу, і такі повноваження щодо обчислення страхового стажу при призначенні пенсії належать до виключних повноважень органів пенсійного фонду, а тому суд не може підміняти собою такий орган і проводити відповідні обчислення страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком.

Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.

Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10 вересня 2019 року у справі №818/985/18 та від 26 грудня 2019 року у справі №810/637/18.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15, яка зводиться до того, що суд не обраховує дійсний загальний та спеціальний стаж позивача, у зв`язку з чим відсутні підстави для зобов`язання пенсійного органу призначити пенсію позивачу.

Отже, суд приходить до переконливого висновку про те, що належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі буде зобов`язання відповідний територіальний орган Пенсійного фонду України після зарахування спірних періодів повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 21 жовтня 2025 року.

При цьому, суд не має підстав робити висновок про те, що при обчисленні стажу, що дає право на пенсію за віком з врахуванням висновків суду, викладених у цій справі, та за наявності підстав для призначення пенсії, територіальне управління Пенсійного фонду України порушуватиме права позивача, не призначаючи, чи не виплачуючи таку пенсію.

З огляду на суть та характер спірних відносин, зважаючи на безпідставність неврахування відповідачем до страхового стажу позивача періодів роботи з 25 червня 1980 року по 06 січня 1981 року, з 01 жовтня 1985 року по 08 грудня 1986 року, з 19 грудня 1986 року по 01 червня 1993 року, виходячи із наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, з метою належного захисту прав позивача у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Кіровоградській області від 29 жовтня 2025 року №032850002236, зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 25 червня 1980 року по 06 січня 1981 року, з 01 жовтня 1985 року по 08 грудня 1986 року, з 19 грудня 1986 року по 01 червня 1993 року, період догляду за дитиною до досягнення трирічного віку з 04 лютого 1984 року по 20 липня 1985 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21 жовтня 2025 року про призначення пенсії за віком, та про відмову в задоволенні решти позовних вимог.

Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Отже, у зв`язку із частковим задоволенням позову, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 709,96 грн, що був сплачений в розмірі 1064,96 грн (1331,20 грн х 0,8, оскільки позов було подано до суду в електронній формі через систему «Електронний суд») квитанцією від 14 лютого 2025 року №54 року.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (25009, Кіровоградська область, місто Кропивницький, вулиця Соборна, 7А, ідентифікаційний код юридичної особи 20632802) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 29 жовтня 2025 року №032850002236.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 25 червня 1980 року по 06 січня 1981 року, з 01 жовтня 1985 року по 08 грудня 1986 року, з 19 грудня 1986 року по 01 червня 1993 року, період догляду за дитиною до досягнення трирічного віку з 04 лютого 1984 року по 20 липня 1985 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21 жовтня 2025 року про призначення пенсії за віком.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області судові витрати у сумі 709,96 грн (сімсот дев`ять гривень грн 96 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В. Л. Шепелюк